19 листопада 2025 рокусправа № 380/17014/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 26.05.2025 №365 про утримання з пенсії ОСОБА_1 надміру виплачених сум за період з 01.04.2022 по 30.05.2025 у сумі 82 747.00 грн;
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо проведення щомісячного відрахування 20% пенсії ОСОБА_1 на погашення переплати пенсії згідно з рішенням від 26.05.2025 №365 про утримання надміру виплачених сум пенсій за період з 01.04.2022 по 30.05.2025 у сумі 82 747.00 грн протиправними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії, з 01.06.2025 у повному обсязі, без проведення щомісячного відрахування 20% пенсії ОСОБА_1 на погашення переплати пенсії згідно з рішенням від 26.05.2025 №365 про утримання надміру виплачених сум пенсій за період з 01.04.2022 по 31.05.2025 у сумі 82 747.00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 ( далі - позивач) перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ». Вказує про те, що у зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України позивача було мобілізовано до лав Збройних Сил України, де він проходить військову службу дотепер. У червні 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зменшило розмір призначеної пенсії, посилаючись на працевлаштування позивача та виплату надбавки на утримання повнолітніх дітей. Позивач 11.06.2025 подав заяву про скасування рішення № 365 від 26.05.2025 та проведення перерахунку й виплати пенсії з 01.04.2022 у повному розмірі, без утримання 20 %, оскільки він не працює, а мобілізований до ЗСУ. Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 13079-13575/Ш-52/8-1300/25 від 30.05.2025 повідомлено про переплату пенсії за період з 01.04.2022 по 30.05.2025 у сумі 82 747,00 грн, що виплачувалася на неповнолітніх дітей, оскільки, за твердженням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, позивач був «працевлаштований (мобілізований)». Утримання переплати визначено з 01.06.2025 у розмірі 20 % щомісячно до повного погашення. Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Ухвалою судді від 20 серпня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач) подало до суду відзив на позовну заяву, в якому з наведеними позивачем у позовній заяві обставинами та вимогами не погоджується повністю. Зазначає про те, що позивач перебуває на обліку як отримувач пенсії за вислугу років з 01.09.2013 відповідно до Закону № 2262. Пенсію призначено на підставі документів, поданих уповноваженим органом МВС. З 01.11.2013 йому встановлено надбавку на неповнолітніх дітей, що можливо лише за умови статусу непрацюючого пенсіонера. 13.11.2013 позивач підписав заяву-зобов'язання, якою підтвердив, що не працює та не здійснює підприємницької діяльності, і зобов'язався невідкладно повідомляти Пенсійний фонд про працевлаштування своє чи членів сім'ї, а також повернути переплату надбавки у разі її виникнення. Стаття 16 Закону № 2262 передбачає, що надбавка на непрацездатних членів сім'ї виплачується лише непрацюючим пенсіонерам. Встановлено, що з 01.04.2022 позивач працевлаштований, у зв'язку з чим він втратив право на отримання зазначеної надбавки. Обов'язок пенсіонера повідомляти про обставини, які впливають на розмір пенсії, передбачений ст. 60 Закону № 2262 та кореспондує положенням ст. 103 Закону № 1788 і ст. 50 Закону № 1058. Невиконання цього обов'язку тягне необхідність відшкодування надміру виплачених сум. Оскільки надбавка виплачувалась після втрати позивачем статусу непрацюючого пенсіонера, переплата виникла внаслідок його неподання інформації про працевлаштування. Відповідно до ч. 3 ст. 60 Закону № 2262 та ст. 50 Закону № 1058 надміру виплачені суми підлягають поверненню добровільно або шляхом утримання на підставі рішення органу Пенсійного фонду.
Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.
ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років з 01.09.2013 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ».
Позивачу 01.11.2013 було встановлено надбавку до пенсії на двох неповнолітніх дітей.
13.11.2013 позивач підписав заяву-зобов'язання, якою підтвердив, що не працює та не здійснює підприємницької діяльності, і зобов'язався невідкладно повідомляти Пенсійний фонд про працевлаштування своє чи членів сім'ї, а також повернути переплату надбавки у разі її виникнення.
З 01.04.2022 позивач проходить військову службу у Збройних Силах України за призовом під час мобілізації.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України про утримання надміру виплачених сум пенсій від 26.05.2025 № 365 установлено, що за позивачем значиться сума переплати пенсії 82747,00 грн за період з 01.04.2022 по 31.05.2025 у зв'язку із працевлаштуванням. Оскільки позивач не повернув вказану переплату протягом місяця, відповідачем вирішено утримувати вказану переплату в розмірі 20 % пенсії щомісячно, починаючи з 01.07.2025 до повного погашення.
Листом від 30.06.2025 №13079-13575/Ш-52/8-1300/25 відповідач повідомив, що пенсійне забезпечення осіб, звільнених зі служби в органах внутрішніх справ, регулюється Законом України № 2262-XII. Згідно зі статтею 16 цього Закону, непрацюючим пенсіонерам, які мають на утриманні непрацездатних членів сім'ї, призначається надбавка - 50 % прожиткового мінімуму на кожного такого члена сім'ї, за умови, що вони не отримують інших державних соціальних виплат. Відповідно до статті 60 Закону № 2262 пенсіонер зобов'язаний повідомляти орган Пенсійного фонду про обставини, що впливають на розмір чи виплату пенсії. За даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, позивач є працюючою особою, у зв'язку з чим підстав для нарахування надбавки на непрацездатних членів сім'ї (неповнолітніх дітей) немає. Рішенням від 26.05.2025 № 365 встановлено переплату пенсійних коштів за період з 01.04.2022 по 31.05.2025 у сумі 82 747,00 грн, що підлягає утриманню у розмірі 20 % щомісячної пенсійної виплати. З 01.06.2025 пенсія становить 14 979,97 грн. Для впорядкування матеріалів пенсійної справи рекомендовано надати документи щодо працевлаштування або звільнення. Питання призначення надбавки на дітей може бути вирішено після припинення трудової діяльності та подання відповідної заяви. Скарга на рішення органу Пенсійного фонду може бути подана у порядку підлеглості відповідно до статті 16 Закону України «Про звернення громадян» або оскаржена до суду.
Вважаючи таку бездіяльність протиправною , позивач звернувся із цим позовом до суду.
При прийнятті рішення суд керується такими нормами права.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 46 Основного Закону України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, визначаються Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII, з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон України № 2262-XII).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2262-ХІІ, особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Згідно з частинами 1-2 статті 2 Закону №2262-ХІІ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі повторного прийняття їх на військову службу до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту, службу до Національної поліції, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, Служби судової охорони, органів та підрозділів цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби України виплата пенсій на час їх служби припиняється. При наступному звільненні із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення.
Згідно з частиною третьою статті 2 Закону №2262-ХІІ пенсіонерам із числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийняття за контрактом на військову службу чи службу цивільного захисту, в тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, служби цивільного захисту, до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення виплата пенсій не припиняється. Після звільнення із служби таких осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням додаткової вислуги років від часу призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або повторного прийняття їх на службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, служби цивільного захисту до дня фактичного звільнення. Якщо новий розмір пенсії цих осіб буде меншим за розмір, який вони отримували до призову або повторного прийняття їх на службу, виплата їм пенсій здійснюється у розмірі, який вони отримували до призову або прийняття на службу в особливий період.
Зміст цієї норми вказує на те, що вона є спеціальною та покликана врегульовувати виплату пенсії, в тому числі, мобілізованим пенсіонерам на особливий період.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, дія якого в подальшому була неодноразово продовжена та наразі триває.
Воєнний стан в розумінні положень статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Окрім того, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Судом встановлено, що з 01.04.2022 позивач був призваний на військову службу до Збройних Сил України під час мобілізації, де й проходить службу по сьогоднішній день.
Відповідно до частини 1 статті 1-1 Закону №2262-ХІІ, законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (з наступними змінами та доповненнями; далі - Закон України №1058-IV).
Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Частиною першою статті 6 Закону №1058-IV передбачено, що непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.
Зміст цієї норми вказує на те, що законодавець розрізняє пенсійні виплати та доплати, надбавки, підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.
Як передбачено п. "а" ч.1 ст.16 Закону України № 2262-XII, до пенсії за вислугу років, що призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом (у тому числі до обчисленої в мінімальному розмірі), нараховується надбавка непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні непрацездатних членів сім'ї, що належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника (стаття 30), - на кожного непрацездатного члена сім'ї в розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відтак, надбавка, визначена п. "а" ч.1 ст.16 Закону України № 2262-XII не є пенсією, а відтак на неї не поширюються гарантії пенсійних виплат, у тому числі під час мобілізації, передбачені ч.3 ст.2 цього ж Закону.
При цьому, право на отримання згаданої надбавки напряму пов'язано зі статусом пенсіонера як непрацюючого.
З наведеного випливає, що право на вказану надбавку до пенсії мають право пенсіонери, які не працюють і мають на своєму утриманні непрацездатних членів сім'ї.
Позивач втратив свій статус як непрацюючий пенсіонер з 01.03.2022, що підтверджується військовим квитком та копією довідки про індивідуальні відомості застрахованої особи, та як наслідок втратив право на отримання надбавки передбаченої п. "а" ч.1 ст.16 Закону України № 2262-XII.
У свою чергу, позивач вважає, що оскільки він не працює, а проходить військову службу за призовом під час мобілізації, він має право на виплату вказаної надбавки до пенсії.
Відповідно до визначення терміну «працюючий пенсіонер», в розумінні Закону №1058-IV, це особа, якій призначено пенсію та яка є застрахованою відповідно до пунктів 1-7, 11-13 частини першої статті 11 цього Закону.
Стаття 11 Закону № 1058-IV визначає осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню.
Так, загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), поліцейські, особи рядового і начальницького складу, у тому числі ті, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про військовий обов'язок і військову службу» (пункт 11 частини 1 статті 11 Закону № 1058-IV).
Відтак, Закон № 1058-IV відносить до працюючих пенсіонерів осіб пенсіонерів, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «;Про військовий обов'язок і військову службу».
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» у статті 1 визначає, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:
- допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;
- призовники - особи, приписані до призовних дільниць;
- військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
- військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Отже, позивач з 01.04.2022 набув статусу військовослужбовця.
Соціальний захист військовослужбовців, відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
За змістом статті 9 цього ж Закону Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (частина 1 цього Закону).
Платниками єдиного внеску є, у тому числі, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства для таких осіб: військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, у тому числі тих, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та «Про військовий обов'язок і військову службу» (стаття 4 цього Закону).
З огляду на зазначене правове регулювання, суд приходить до висновку, що позивач є особою, яка підпадає під визначення працюючого пенсіонера.
Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04.12.2024 у справі №340/1173/23.
Таким чином, позивач втратив свій статус як непрацюючий пенсіонер з 01.04.2022 та як наслідок втратив право на отримання надбавки передбаченої пунктом «а» частини першої статті 16 Закону № 2262-XII.
Водночас суд звертає увагу, що відповідно до статті 60 Закону №2262-ХІІ пенсіонери зобов'язані повідомляти органам пенсійного забезпечення про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. В разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу пенсійного забезпечення заподіяну шкоду. Суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера (подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі його сім'ї тощо), можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень органу, який призначає пенсію, чи суду.
Як передбачено частиною першою статті 50 Закону №1058-IV суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Аналогічне положення закріплене у статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII за яким суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.
Водночас суд звертає увагу, що механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, врегульований Порядком відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 №6-4, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.05.2003 за №374/7695 (з наступними змінами та доповненнями; далі - Порядок №6-4).
Згідно з пунктом 3 вказаного Порядку суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зміст наведених норми вказує на те, що відповідач наділений повноваженнями на прийняття рішень про стягнення надміру виплачених сум пенсій за умови зловживання зі сторони пенсіонера.
Пунктом 3 частини 2 статті 16 Закону України №1058-IV, застрахована особа зобов'язана повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про зміну даних, що вносяться до її персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, виїзд за межі держави та про обставини, що спричиняють зміну статусу застрахованої особи, протягом десяти днів з моменту їх виникнення.
Відповідно до абзацу 2 пункту 2.21 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846), (далі також - Порядок №22-1, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі працевлаштування (початку діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) після призначення пенсії особа повідомляє орган, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, про дату працевлаштування (початок діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), вид зайнятості (укладення трудового договору, цивільно-правового договору, реєстрація як фізичної особи-підприємця, провадження незалежної професійної діяльності) шляхом подання заяви. Заява може бути подана особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, або надсилається поштовим відправленням.
Відтак, наведеними нормами визначено прямий обов'язок пенсіонера повідомляти органи Пенсійного фонду про зміну статусу застрахованої особи в тому числі про працевлаштування.
В силу положень частини 1 статті 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-XII (з наступними змінами та доповненнями; далі Закон України - №1788-ХІІ) зловживанням з боку пенсіонера уважається як подання документів з явно неправильними відомостями так і неподання відомостей.
Враховуючи те, що позивач не повідомив відповідача про зміну свого статусу на працюючого у визначені наведеними нормами строки, суд уважає, що відповідачем правомірно встановлено обставини зловживання з боку пенсіонера.
Підсумовуючи викладене, суд робить висновок, що відповідач у спірних правовідносинах діяв у межах свої повноважень, а спірні рішення не містять порушень критеріїв правомірності, передбачених ч.2 ст.2 КАС України.
Як вже встановлено судом, позивач з 01.04.2022 у зв'язку з працевлаштуванням у вигляді призову на військову службу під час мобілізації втратив статус непрацюючого пенсіонера та право на надбавку до пенсії відповідно до пункту «а» частини першої статті 16 Закону №2262-ХІІ, про що повинен був повідомити пенсійний орган відповідно до норм статті 60 Закону №2262-ХІІ та у спосіб, визначений Порядком №3-1. При цьому, про обов'язок здійснення такого повідомлення позивач був попереджений при поданні заяви про встановлення такої надбавки до пенсії, про що ним було підписано відповідну заяву-зобов'язання, яка наявна в матеріалах справи. Позивач не заперечує факт підписання ним такої заяви. Водночас позивач не виконав такого обов'язку та не повідомив відповідача про зміну свого статусу на працюючого у визначені наведеними нормами строки, а тому суд уважає, що відповідачем правомірно встановлено обставини зловживання з боку пенсіонера.
Таким чином, суд наголошує, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 26.05.2025 №365 про утримання з пенсії ОСОБА_1 надміру виплачених сум за період з 01.04.2022 по 31.05.2025 у сумі 82 747,00 грн прийнято із законних підстав. Тому позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позов слід відмовити повністю.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяБрильовський Роман Михайлович