18 листопада 2025 рокусправа № 380/16350/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про стягнення коштів, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Закарпатської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, у якій просить стягнути з Закарпатської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку виконання рішень Львівського окружного адміністративного суду від 19.05.2021 та від 04.12.2024 у справі №380/11441/20 у періоди з 20.05.2021 по 17.04.2024 та з 04.12.2024 по 02.07.2025 у розмірі 1538233 (один мільйон п??ятсот тридцять вісім тисяч двісті тридцять три) грн. 41 коп. без урахування належних податків і зборів.
В обґрунтування позову зазначено те, що працював в органах прокуратури, зокрема у Закарпатській обласній прокуратурі, однак 29.10.2020 позивача звільнено з органів прокуратури. Повідомив, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.05.2021 у справі № 380/11441/20 поновлено ОСОБА_1 в органах прокуратури та на посаді заступника прокурора Закарпатської області з 30.10.2020 року. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 в органах прокуратури та на посаді заступника прокурора Закарпатської області допущено до негайного виконання. Зазначив, що постановою Верховного Суду рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.05.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2021 скасовано, а справу №380/11441/20 направлено на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду. Вказав, що 04.12.2024 Львівським окружним адміністративним судом у справі № 380/11441/20 повторно постановлено рішення, яким визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора №420к від 29.10.2020 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Закарпатської області, а також наказ №421к від 29.10.2020 про внесення змін до наказу Генерального прокурора №420к від 29.10.2020. Поновлено ОСОБА_1 в органах прокуратури та на посаді заступника прокурора Закарпатської області з 30.10.2020 року. Стягнуто з Закарпатської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 30.10.2020 року по 03.12.2024 року у розмірі 1821009,40 грн. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 в органах прокуратури та на посаді заступника прокурора Закарпатської області допущено до негайного виконання. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025 апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора та Закарпатської обласної прокуратури задоволено частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 року у справі № 380/11441/20 змінено в частині визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Повідомив, що 30.05.2025 року виконувачем обов'язків Генерального прокурора О. Хоменком видано наказ про поновлення позивача на посаді, з яким його ознайомлено в Закарпатській обласній прокуратурі 02.07.2025 року. Позивач стверджує, що час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі становить періоди з 20.05.2021 року по 17.04.2024 року та з 04.12.2024 року по 02.07.2025 року. Вважає, що за вказаних обставин наявний факт затримки виконання судового рішення, відтак звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою від 18.08.2025 суддя прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 08.09.2025 у задоволенні заяви представника відповідача про розгляд за правилами загального позовного провадження адміністративної справи №380/16350/25 за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про стягнення коштів відмовлено.
Ухвалою суду від 18.11.2025 у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду відмовлено.
На адресу суду від відповідача - Офісу Генерального прокурора надійшов відзив на позовну заяву у якому проти позову заперечив. В обґрунтування вказав, що ухвалою Верховного Суду від 04.07.2025 клопотання Офісу Генерального прокурора про зупинення виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025 у справі № 380/11441/20 задоволено. Зупинено виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025 у справі № 380/11441/20 в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до закінчення касаційного провадження у справі. Статтею 89 Закону 1697-VII передбачено, що фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а також інших джерел, не заборонених законодавством, у тому числі у випадках, передбачених міжнародними договорами України або проектами міжнародної технічної допомоги, зареєстрованими в установленому порядку. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Офісом Генерального прокурора. Згідно з підпунктом 7 пункту 5 статті 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі. Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 1697-VII систему прокуратури України становлять:1) Офіс Генерального прокурора; 2) обласні прокуратури; 3) окружні прокуратури; 5) Спеціалізована антикорупційна прокуратура. При цьому згідно з частиною четвертою статті 7 Закону № 1697-VII Офіс Генерального прокурора є органом прокуратури вищого рівня щодо обласних та окружних прокуратур. Згідно з частиною четвертою статті 10 Закону № 1697-VII утворення, перелік, територіальна юрисдикція, реорганізація та ліквідація обласних прокуратур, визначення їхньої компетенції, структури і штатного розпису здійснюються Генеральним прокурором. Як загальновідомо прийняття на роботу здійснюється відповідно до штатного розпису підприємства, установи чи організації - працівника приймають на роботу (посаду), яка включена до штату роботодавця, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Вищезазначене підтверджує і Положення про організаційно-штатну роботу в органах прокуратури, затвердженого наказом Генерального прокурора від 06.04.2021 № 82, де у п. 5.4 зазначено, що юридичними особами в системі органів прокуратури є Офіс Генерального прокурора, обласні прокуратури та спеціалізовані прокуратури (на правах обласних). Вони мають затверджені Генеральними прокурором структуру та штатний розпис. Водночас у штатному розписі Офісу Генерального прокурора на 01.01.2025 посада заступника прокурора Закарпатської області відсутня. Стверджує, що Офіс Генерального прокурора та обласні прокуратури, у тому числі Закарпатська обласна прокуратура, є окремими юридичними особами, які в своїх межах приймають на роботу, нараховують заробітну плату, звільняють з роботи, подають Звіт тощо. Вважає, що ураховуючи, що ОСОБА_1 до звільнення перебував у трудових відносинах та отримував заробітну плату у прокуратурі Закарпатської області (Закарпатській обласній прокуратурі), яка є розпорядником коштів нижчого рівня та самостійно приймає рішення щодо фінансових зобов'язань у межах виділених їм бюджетних повноважень, отже вимога ОСОБА_1 про стягнення саме з Офісу Генерального прокурора а на його користь середнього заробітку за час затримки виконання рішень Львівського окружного адміністративного суду від 19.05.2021 та від 04.12.2024 у справі № 380/11441/20 у періоди з 20.05.2021 по 17.04.2024 та з 04.12.2024 по 02.07.2025 у розмірі 1538233,41 без урахування належних податків і зборів, безпідставна. Також вказав, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.05.2021 скасовано Верховним Судом постановою від 17.04.2025. Тобто рішення першої та апеляційної інстанції не підлягають виконанню і вимоги позивача про оплату вимушеного прогулу за період з 20.05.2021 по 17.04.2024 не ґрунтуються на фактичних обставинах, оскільки вимушений прогул не мав місце, адже Верховним Судом вказане рішення скасовано. На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 у справі № 380/11441/20 (новий розгляд), яке частково змінене постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025, вже стягнуто з Закарпатської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30.10.2020 до 03.12.2024 включно у розмірі 1795457,38 грн, тобто зазначений ОСОБА_1 у позовній заяві період з 20.05.2021 до 17.04.2024 повністю охоплюється періодом вимушеного прогулу, який визначений судом при новому розгляді, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 у цій частині. За інформацією Закарпатської обласної прокуратури рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у період з 30.10.2020 по 03.12.2024 включно у розмірі 1795457,38 грн з проведенням необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства, останьою виконано у повному обсязі. Стверджує, що оскільки є судові рішення про поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення також середнього заробітку за час затримки виконання рішення, матиме наслідком ситуацію одночасного стягнення виплат, які є фактично взаємовиключними і це створює надмірний тягар на роботодавця, який змушений одночасно сплачувати виплати, які передбачено, як при визнанні такого звільнення незаконним, так і при затримці виконання рішення. Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення з Закарпатської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора на його користь середнього заробітку за час затримки виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 у справі № 380/11441/20 у періоди з 04.12.2024 по 02.07.2025 зазначив, що на виконання судових рішень його поновлено на посаді заступника прокурора Закарпатської області, для ознайомлення з наказом йому необхідно прибути до відділі кадрової роботи та державної служби Закарпатської області. Згідно з поштовою перевіркою статусу відстеження ще 04.06.2025 позивач отримав вказаний лист. Вказав, що ігноруючи зазначене повідомлення майже місяць з 04.06.2025, позивач ознайомився із своїм наказом про поновлення лише 02.07.2025 і в позові зазначає строк затримки виконання по 02.07.2025. Також вказав, що абзацом четвертим пункту 2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1992 № 100 передбачено, що у всіх інших випадках збереження заробітної плати обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата. Як вже зазначено, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 у справі № 380/11441/20 (новий розгляд) ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника прокурора Закарпатської області та в органах прокуратури з 30.10.2020, а отже строк затримки виконання рішення суду розпочинається наступного дня після ухвалення рішення, тобто з 05.12.2024. Водночас ураховуючи, що наказом виконувача обов'язків Генерального прокурора від 30.05.2025 № 106к ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника прокурора Закарпатської області та в органах прокуратури з 30.10.2020, то останній день строку можливої затримки виконання рішення суду - 29.05.2025. Таким чином, загальна кількість робочих днів за період з 05.12.2024 до 29.05.2025 становить 126 днів. Крім того звернув увагу на те, що згідно з даними Єдиного реєстру адвокатів України позивач з здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва від 19.05.2016 № 000368 про право на зайняття адвокатською діяльністю. Згідно із вказаним витягом право на зайняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 було зупинене з 19.05.2016, проте таке поновлено з 03.11.2020. Просив у задоволенні позову відмовити.
Від відповідача - Закарпатської обласної прокуратури надійшов відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечив. В обґрунтування такого вказав, що оскільки рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.05.2021 скасовано Верховним Судом 17.04.2025, воно не підлягало до виконання, а відтак за наведених обставин відсутні підстави для стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку виконання вказаного судового рішення у період з 20.05.2021 по 17.04.2024. Окрім того, період стягнення середнього заробітку з 20.05.2021 по 17.04.2024 охоплений рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04.12.2024, яким серед іншого стягнуто з Закарпатської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.10.2020 по 03.12.2024 включно у розмірі 1795457,38 грн з проведенням необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства, з урахуванням внесених змін у дане рішення постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025у вказаній справі. Стверджує, що позивач замовчує той факт, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у період з 30.10.2020 по 03.12.2024 включно у розмірі 1795457,38 грн з проведенням необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства, виконано у повному обсязі. Тому стверджує, що позивач просить суд повторно переглянути питання стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яке отримало своє остаточне вирішення в межах розгляду справи № 380/11441/20. Також повідомив, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.12.2024, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025 в частині поновлення ОСОБА_1 , наказом виконувача обов'язків Генерального прокурора від 30.05.2025 № 106 к ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника прокурора Закарпатської області та в органах прокуратури з 30.10.2020. У зв'язку із наведеним, відділом кадрової роботи та державної служби Закарпатської обласної прокуратури рекомендованим листом скеровано повідомлення № 07-457вих-25 від 30.05.2025 ОСОБА_1 щодо необхідності з'явитися до Закарпатської обласної прокуратури для ознайомлення з вищевказаним наказом та внесенням відповідного запису до трудової книжки. Відповідно до реєстру Акціонерного товариства «Укрпошта» №0601153185348 рекомендований лист вручений 04.06.2025 ОСОБА_1 разом з тим, позивач виявляв жодних дій з метою поновлення на роботі. Зазначив, що виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді є компетенцією Офісу Генерального прокурора (ст. 39 Закону України «Про прокуратуру»). Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків. Також вказав, що ОСОБА_1 не мав права працювати на посадах в органах прокуратури до зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю. Просив у задоволенні позову відмовити.
Від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій навів доводи аналогічні тим, які викладені в позовній заяві. Наголосив, що про те, що виконувачем обов'язки Генерального прокурора Олексієм Хоменко видано наказ №106к від 30.05.2025 року він дізнався лише 02.07.2025 року, коли позивачу було надано для ознайомлення під розпис у відділі кадрової роботи Закарпатської обласної прокуратури. Просив позов задовольнити.
Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінив докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.
Наказом Генерального прокурора України від 10.10.2016 №242к ОСОБА_1 призначено на посаду заступника прокурора Закарпатської області.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», наказу Генерального прокурора від 03.09.2020 № 410 «Про окремі питання забезпечення початку роботи обласних прокуратур» та наказу Генерального прокурора від 08.09.2020 № 414 «Про день початку роботи обласних прокуратур» з 11.09.2020 припинено функціонування Прокуратури Закарпатської області та розпочала роботу Закарпатська обласна прокуратура.
Зважаючи на успішне проходження атестації ОСОБА_1 , Закарпатською обласною прокуратурою у складі комісії під головуванням керівника Закарпатської обласної прокуратури Казака Д., позивачеві надано пропозиції вакантних посад у Закарпатській обласній прокуратурі, а саме: прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні; прокурора відділу нагляду за додержанням законів, які ведуть боротьбу з ОЗГ, прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних справах ДБР та тимчасово вакантну посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції.
16.09.2020 складено акт про відмову у підписанні письмової пропозиції про призначення ОСОБА_1 на запропоновані вакантні та тимчасово вакантні посади прокурора в Закарпатській обласній прокуратурі.
19.10.2020 повторно складено акт про відсутність наміру ОСОБА_1 обійняти вказані посади.
Наказом Генерального прокурора від 29.10.2020 № 420к зі змінами, внесеними наказом від 29.10.2020 № 421к, ОСОБА_1 звільнено з посади заступника прокурора Закарпатської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 29.10.2020.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.05.2021, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2021, позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Закарпатської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено.
Визнано протиправним і скасовано наказ Генерального прокурора від 29.10.2020 № 420к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Закарпатської області.
Визнано протиправним і скасовано наказ Генерального прокурора від 29.10.2020 № 421к “Про внесення змін до наказу Генерального прокурора від 29.10.2020 № 420к».
Поновлено ОСОБА_1 в органах прокуратури та на посаді заступника прокурора Закарпатської області з 30.10.2020.
Стягнуто з Закарпатської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.10.2020 по 18.05.2021 у розмірі 231671,92 грн.
Постановою Верховного Суду від 17 квітня 2024 року у справі №380/11441/20 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.05.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2021 скасовано. Справу №380/11441/20 направлено на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 у справі №380/11441/20, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Закарпатської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково.
Визнано протиправним і скасовано наказ Генерального прокурора № 420к від 29 жовтня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Закарпатської області.
Визнано протиправним і скасовано наказ Генерального прокурора № 421к від 29 жовтня 2020 року «Про внесення змін до наказу Генерального прокурора від 29.10.2020 № 420к».
Поновлено ОСОБА_1 в органах прокуратури та на посаді заступника прокурора Закарпатської області з 30 жовтня 2020 року.
Стягнуто з Закарпатської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 жовтня 2020 року по 03 грудня 2024 року включно у розмірі 1821009,40 грн з проведенням необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 в органах прокуратури та на посаді заступника прокурора Закарпатської області, а також виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 24700,26 грн допущено до негайного виконання.
В решті позовних вимог - відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025 у справі №380/11441/20 апеляційні скарги Закарпатської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора задоволено частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року у справі № 380/11441/20 змінено, виклавши абзац п'ятий його резолютивної частини в наступній редакції:
«Стягнути з Закарпатської обласної прокуратури (вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88000, код ЄДРПОУ 02909967) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 жовтня 2020 року по 03 грудня 2024 року включно у розмірі 1795457,38 грн (один мільйон сімсот дев'яносто п'ять тисяч чотириста п'ятдесят сім гривень 38 коп.) з проведенням необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства».
В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Наказом Офісу Генерального прокурора від 30.05.2025 № 106к «Про поновлення на посаді» наказ Генерального прокурора від 29 жовтня 2020 року № 420к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Закарпатської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» скасовано.
Наказом Генерального прокурора від 29 жовтня 2020 року № 421к «Про внесення змін до наказу Генерального прокурора від 29.10.2020 № 420к» скасовано.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Закарпатської області та в органах прокуратури з 30 жовтня 2020 року. Із вказаним наказом позивач ознайомився 02.07.2025 о 10:25 год.
Вважаючи, що відповідачі повинні нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за затримку виконання рішень Львівського окружного адміністративного суду від 19.05.2021 та від 04.12.2024 у справі №380/11441/20 у періоди з 20.05.2021 по 17.04.2024 та з 04.12.2024 по 02.07.2025 у розмірі 1538233 грн 41 коп без урахування належних податків і зборів, позивач звернувся до суду із цим позовом.
При вирішенні справи, суд керується таким.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 43 Основного Закону України проголошує, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини (стаття 1 КЗпП України).
Відповідно до частин першої, другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Частиною сьомою цієї статті передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
А у силу статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
При цьому, як визначено частиною другою статті 65 Закону України "Про виконавче провадження", рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Предметом цього спору є стягнення з роботодавця середнього заробітку на користь працівника за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.
Так, законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов'язок полягає у тому, що роботодавець зобов'язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду.
Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.
Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 Кодексу законів про працю України, згідно якої проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.
Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникла у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов'язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
Таким чином, згідно статті 236 Кодексу законів про працю України проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Закон пов'язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
Аналогічний висновок щодо правозастосування у спірних відносинах наведений у постанові Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 807/2434/15, що врахований судом на підставі частини п'ятої статті 242 КАС України.
На підставі викладеного суд зауважує, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.05.2021, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2021, позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Закарпатської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено.
Визнано протиправним і скасовано наказ Генерального прокурора від 29.10.2020 № 420к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Закарпатської області.
Визнано протиправним і скасовано наказ Генерального прокурора від 29.10.2020 № 421к “Про внесення змін до наказу Генерального прокурора від 29.10.2020 № 420к».
Поновлено ОСОБА_1 в органах прокуратури та на посаді заступника прокурора Закарпатської області з 30.10.2020.
Стягнуто з Закарпатської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.10.2020 по 18.05.2021 у розмірі 231671,92 грн.
Вказане рішення звернуто до негайного виконання рішення.
Разом з тим, Постановою Верховного Суду від 17 квітня 2024 року у справі №380/11441/20 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.05.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2021 скасовано. Справу №380/11441/20 направлено на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 у справі №380/11441/20, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Закарпатської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково.
Визнано протиправним і скасовано наказ Генерального прокурора № 420к від 29 жовтня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Закарпатської області.
Визнано протиправним і скасовано наказ Генерального прокурора № 421к від 29 жовтня 2020 року «Про внесення змін до наказу Генерального прокурора від 29.10.2020 № 420к».
Поновлено ОСОБА_1 в органах прокуратури та на посаді заступника прокурора Закарпатської області з 30 жовтня 2020 року.
Стягнуто з Закарпатської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 жовтня 2020 року по 03 грудня 2024 року включно у розмірі 1821009,40 грн з проведенням необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства.
Верховний Суд у постановах від 27.11.2019 року у справі № 802/1183/16-а та від 05.03.2020 року у справі № 280/360/19 зазначив, що для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 Кодексу законів про працю України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.
За обставинами цієї справи позивач остаточно поновлений на роботі рішенням суду від 04 грудня 2024 року у справі №380/11441/20, що у відповідній частині допущено до негайного виконання.
Однак, рішення суду від 04 грудня 2024 року у справі №380/11441/20 фактично виконане Офісом Генерального прокурора 30.05.2025 прийняттям наказу №106к «Про поновлення на посаді».
При цьому суд враховує, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 у справі №380/11441/20, яке набрало законної сили, стягнуто з Закарпатської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 жовтня 2020 року по 03 грудня 2024 року включно у розмірі 1821009,40 грн з проведенням необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства.
Отже, у спірних відносинах має місце протиправна бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо несвоєчасного виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 у справі №380/11441/20 про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Закарпатської області з 30.10.2020.
Визначаючись зі строком стягнення середнього заробітку за затримку виконання судового рішення, суд погоджується з доводами відповідачів про те, що строк затримки виконання рішення суду розпочинається наступного дня після ухвалення рішення, тобто з 05.12.2024. Водночас ураховуючи, що наказом виконувача обов'язків Генерального прокурора від 30.05.2025 № 106к ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника прокурора Закарпатської області та в органах прокуратури з 30.10.2020, то останній день строку можливої затримки виконання рішення суду - 29.05.2025. Таким чином, загальна кількість робочих днів за період з 05.12.2024 до 29.05.2025 становить 126 днів.
Також суд враховує, що Закарпатська обласна прокуратура виплатила позивачу 1363482,99 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 30.10.2020 по 03.12.2024 згідно з рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі № 380/11441/20, а також ПДФО та військовий збір, у загальному розмірі 1795457,38 грн.
При цьому, доказів виплати позивачу середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі відповідачем не надано.
З урахуванням наведеного, а також обставин, встановлених рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 у справі №380/11441/20, яке набрало законної сили 20.05.2025, суд визнає доведеним факт несвоєчасного виконання відповідачем рішення суду про поновлення позивача на роботі, що є підставою для стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку відповідно до статті 236 КЗпП України.
Враховуючи висновки Верховного Суду у постановах від 27.11.2019 року у справі № 802/1183/16-а та від 05.03.2020 року у справі № 280/360/19 щодо обчислення періоду затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі, з урахуванням рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 у справі № 380/11441/20, яке звернуто до негайного виконання, та з урахуванням факту несвоєчасного виконання відповідачем рішення суду про поновлення позивача на роботі, суд констатує, що на користь позивача належить стягнути середній заробіток за період з 05.12.2024 до 29.05.2025.
Визначаючи конкретний розмір середнього заробітку, суд враховує такі обставини.
Середній заробіток працівника згідно з частиною першою статті 27 Закону України "Про оплату праці" визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.
Відповідно до абзацу третього пункту 2 Порядку № 100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Абзацом першим пункту 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
При цьому пункт 10 Порядку № 100 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) установлював, що обчислення середньої заробітної плати у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. Коефіцієнт підвищення визначається шляхом ділення тарифної ставки (посадового окладу), встановленого працівнику після підвищення, на тарифну ставку (посадовий оклад), що була встановлена до підвищення.
Разом з цим, суд враховує, що положення пункту 10 Порядку № 100 виключено постановою КМ України від 09.12.2020 № 1213, що набрала чинності 12.12.2020.
Судами у справі №380/11441/20 встановлено, що розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 склав 1703,47 грн відповідно до довідки Закарпатської обласної прокуратури від 29.12.2020 № 270, долученої до матеріалів справи №380/11441/20.
За наведених обставин обчислення розміру середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду у період з 05.12.2024 до 29.05.2025 (126 робочих днів) належить проводити виходячи із середньомісячної заробітної плати 1703,47 грн.
Як наслідок, на користь позивача належить стягнути середній заробіток за час затримки виконання рішення суду загалом у розмірі 214637,22 грн (216 х 1703,47 грн).
Зазначена сума включає в себе податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.
Відтак суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог шляхом стягнення з відповідача середнього заробітку за період затримки виконання рішення суду у справі №380/11441/20 в сумі 214637,22 грн на користь позивача.
Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, суд не бачив необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені позивачем, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.
Ураховуючи викладене, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити.
Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, доказів понесення інших судових витрат останнім не надано, тому такі, в силу приписів ст. 139 КАС України, розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
адміністративний позов задовольнити частково.
Стягнути з Офісу Генерального прокурора (ЄДРПОУ 00034051) середній заробіток за період затримки виконання рішення суду у справі №380/11441/20 в сумі 214637 (двісті чотирнадцять тисяч шістсот тридцять сім) грн 22 коп на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Желік О.М.