18 листопада 2025 рокусправа № 640/19331/21
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ТОВ "ІНДІТЕКС УКРАЇНА", ТзОВ " Ойшо Україна" про стягнення санкцій, -
Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до ТзОВ " Ойшо Україна" (далі - відповідач 1), ТОВ "ІНДІТЕКС УКРАЇНА" (відповідач 2) , в якому просить:
- стягнути з відповідача на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 310618,00 грн;
- стягнути з відповідача на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів пеню у розмірі 4174,72 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.07.2021 відкрите спрощене провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.10.2021 залишено клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження без задоволення.
Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.01.2025 адміністративну справу №640/19331/21 передано для розгляду судді Львівського окружного адміністративного суду Морській Галині Михайлівні.
Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 31.01.2025 прийнято до провадження адміністративну справу № 640/19331/21 за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ойшо Україна" про стягнення адміністративно-господарських санкцій.
Ухвалою від 15.08.2025 залучене до участі у справі в якості співвідповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Індітекс Україна" (код ЄДРПОУ 35534116).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ойшо Україна», 16.02.2021 надало до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів «Звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю» за 2020 рік за формою ІО-ПОІ (Річна), затверджений наказом Міністерства соціальної політики України від 27.08.2020 р. № 591. Згідно звіту Відповідач зазначив, що середньооблікова кількість працівників облікового складу підприємства у 2020 році становила 55 осіб, відповідно до 4 % нормативу на підприємстві повинно бути працевлаштована 2 особи з інвалідністю, але Відповідачем не працевлаштовано жодної особи з інвалідністю.
Стверджує: «…Відповідач не вжив всіх заходів щодо працевлаштування осіб з інвалідністю. Отже, за 2 робочих місця, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих ними, Відповідач до 15.04.2021 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі: 310 618,00 гри. Дана сума заборгованості по адміністративно господарських санкціях підтверджується документами - Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік (форми Ю-ПОІ 9/2612 від 16.02.2021 р.)…».
Із вказаних підстав просить суд задовольнити позов.
Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Індітекс Україна" надіслало суду заяву, де підтвердило, що ТОВ «Індітекс Україна» є правонаступником щодо всіх прав, обов'язків та зобов'язань, у тому числі, щодо тих, які виникали у ТОВ «Ойшо Україна» до дати правонаступництва 01 грудня 2021 року. Тобто, ТОВ «Індітекс Україна» є правонаступником зобов'язань ТОВ «Ойшо Україна» зі сплати податків та зборів за період 2020 року, включаючи зобов'язання щодо сплати адміністративно-господарських санкцій у разі їх наявності.
Також Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Індітекс Україна" надіслало суду, відзив, у якому заперечило проти позову, мотивуючи тим, що Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік за формою № 10-ПІ був поданий Відповідачем-1 Київському міському відділенню Фонду соціального захисту інвалідів 16 лютого 2021 року вх. № 9/2612, що Позивачем визнається у позовній заяві. Також Відповідач-1 впродовж 2020 року подавав звітність за формою № 3-ПН до Київського міського центру зайнятості що наявні в матеріалах справи. У таких звітах Відповідачем-1 зазначалося про наявність вакансій для осіб з інвалідністю у кількості, що з урахуванням працевлаштованих осіб з інвалідністю відповідає законодавчо встановленим нормативам для Відповідача-!. Отже, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії, Відповідач-1 фактично вжив всіх залежних від нього передбачених Законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення. У свою чергу, ні Фонд, ані Київський міський центр зайнятості не направляли до ТОВ «Ойшо Україна» осіб з інвалідністю для працевлаштування. Крім того, Позивач не надав доказів безпосереднього звернення інвалідів до Відповідача з метою працевлаштування і відмови в такому працевлаштуванні. Отже, ТОВ «Ойшо Україна» були виконані вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів, а доказів того, що Відповідач-1 не створив робочі місця для інвалідів, відмовляв інвалідам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавав державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, або несвоєчасно звітував Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, Позивачем надано не було.
Із вказаних підстав просить суд відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ойшо Україна» 16.02.2021 надало до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів «Звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю» за 2020 рік за формою ІО-ПОІ (Річна), затвердженою наказом Міністерства соціальної політики України від 27.08.2020 № 591.
Згідно звіту відповідач зазначив, що середньооблікова кількість працівників облікового складу підприємства у 2020 році становила 55 осіб, відповідно до 4 % нормативу на підприємстві повинно бути працевлаштована 2 особи з інвалідністю.
На думку позивача відповідач до 15.04.2021 повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 310 618,00 грн.
У зв'язку із несплатою цих санкцій, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку позиціям сторін у справі, суд застосовує наступні правові норми.
Частинною 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-XII (далі - Закон № 875-XII) визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 19 Закону № 875-XII передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.
До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, може бути зараховано забезпечення роботою осіб з інвалідністю на підприємствах, в організаціях громадських організацій осіб з інвалідністю шляхом створення господарських об'єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.
Порядок реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, строки подання йому звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, подачі щорічного звіту, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подання ними звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.
Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
За правилами ст. 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.
Із матеріалів справи судом встановлено, що Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік за формою № 10-ПІ був поданий Відповідачем-1 Київському міському відділенню Фонду соціального захисту інвалідів 16 лютого 2021 року вх. № 9/2612, що не заперечується позивачем.
Також судом встановлено, що Відповідач-1 впродовж 2020 року подавав звітність за формою № 3-ПН до Київського міського центру зайнятості що наявні в матеріалах справи, зокрема:
1) Звіт ТОВ «Ойшо Україна» за формою № 3-ПН про наявність 3 вакансій для осіб з інвалідністю станом на 03 лютого 2020 року;
2) Звіт ТОВ «Ойшо Україна» за формою № 3-ПН про наявність 3 вакансій для осіб з інвалідністю станом на 03 березня 2020 року;
3) Звіт ТОВ «Ойшо Україна» за формою № 3-ПН про наявність 3 вакансій для осіб з інвалідністю станом на 01 квітня 2020 року;
4) Звіт ТОВ «Ойшо Україна» за формою № 3-ПН про наявність 3 вакансій для осіб з інвалідністю станом на 04 травня 2020 року;
5) Звіт ТОВ «Ойшо Україна» за формою № 3-ПН про наявність 3 вакансій для осіб з інвалідністю станом на 02 червня 2020 року;
6) Звіт ТОВ «Ойшо Україна» за формою № 3-ПН про наявність 3 вакансій для осіб з інвалідністю станом на 01 липня 2020 року;
7) Звіт ТОВ «Ойшо Україна» за формою № 3-ПН про наявність 3 вакансій для осіб з інвалідністю станом на 03 серпня 2020 року;
8) Звіт ТОВ «Ойшо Україна» за формою № 3-ПН про наявність 3 вакансій для осіб з інвалідністю станом на 02 вересня 2020 року;
9) Звіт ТОВ «Ойшо Україна» за формою № 3-ПН про наявність 3 вакансій для осіб з інвалідністю станом на 02 жовтня 2020 року;
10) Звіт ТОВ «Ойшо Україна» за формою № 3-ПН про наявність 3 вакансій для осіб з інвалідністю станом на 02 листопада 2020 року;
11) Звіт ТОВ «Ойшо Україна» за формою № 3-ПН про наявність 3 вакансій для осіб з інвалідністю станом на 02 грудня 2020 року;
12) Звіт ТОВ «Ойшо Україна» за формою № 3-ПН про наявність 3 вакансій для осіб з інвалідністю станом на 04 січня 2021 року.
Відповідно до ч. 5 ст. 241 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, відповідно до висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду від 13 липня 2020 року у справі №804/4097/18, від 18 червня 2020 року у справі №812/1127/18, від 18 червня 2020 року у справі № 815/3117/18, від 17 вересня 2020 року у справі № 160/4443/19: «Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є наказ по підприємству стосовно створення відповідного робочого місця, звіт форми №3-ПН, що подається у порядку, визначеному наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31 травня 2013 року».
Таким чином, Відповідач-1 вживав усі заходи, передбачені чинним законодавством України, спрямовані на працевлаштування осіб з інвалідністю, а саме: створював робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі інформував державну службу зайнятості та Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів шляхом подання звітів, передбачених ч. 3 ст. 18 Закону.
Відповідно до наведених правових норм Закону № 875-XII підприємство в частині працевлаштування осіб з інвалідністю зобов'язано лише виділяти і створювати робочі місця для працевлаштування, надавати Державній службі зайнятості відповідну інформацію і звітувати перед Фондом соціального захисту інвалідів.
Відтак за умови виконання цих зобов'язань до суб'єкта господарської діяльності не може бути застосовано адміністративно-господарські санкції згідно зі ст. 20 Закону.
Зазначене підтверджується позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22 травня 2020 року у справі № 520/3919/19: «Верховний Суд наголошує, що Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» також визначено, що працевлаштування інвалідів здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такого інваліда. Тому обов'язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості. Водночас, нормами чинного законодавства не покладено обов'язку підприємств самостійного пошуку інвалідів для подальшого працевлаштування».
Аналогічна позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 18 серпня 2020 року у справі № 580/2188/19, від 29 квітня 2020 року у справі №360/1833/19, від 22 березня 2018 року у справі № 807/545/17, від 30 січня 2018 року у справі № П/811/696/17, від 06 січня 2018 року у справі № П/811/693/17.
Також у постановах Верховного Суду від 03 грудня 2020 року у справі №812/1189/18, від 22 травня 2020 у справі № 520/3919/19, від 29 квітня 2020 у справі № 360/1833/19, від 28 квітня 2020 у справі № 824/643/18-а, від 20 лютого 2020 у справі № 520/3907/19, від 31 січня 2020 у справі № 823/763/17 суд дійшов висновку про те, що: «Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів».
Враховуючи наведене, суд погоджується із відповідачем 2, що законодавством не встановлено обов'язку підприємства щодо самостійного пошуку та підбору осіб з інвалідністю суб'єктом господарської діяльністю для їх працевлаштування, оскільки воно здійснюється на підставі особистого звернення особи з інвалідністю, у тому числі, безпосередньо до потенційного роботодавця, або ж до відповідного центру зайнятості.
Враховуючи встановлені судом обставини та наведені правові норми, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
За правилами ст. 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМорська Галина Михайлівна