Рішення від 19.11.2025 по справі 380/5601/25

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2025 рокусправа № 380/5601/25

місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А. Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лео Смарт Логістикс» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позицій учасників справи

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Лео Смарт Логістикс» код ЄДРПОУ 45469175, місцезнаходження: 81100, Львівська область, Львівський район, місто Пустомити, провулок Тихий-1, буд. 11, кв. 21 до Львівської митниці код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, місто Львів, вулиця Костюшка, 1, у якій просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів: №UA209000/2024/600167/2 від 20.09.2024; №UA209000/2024/400168/2 від 23.09.2024; № UA209000/2024/400184/2 від 14.10.2024;

- визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: №UA209140/2024/000967; №UA209140/2024/000977; №UA209140/2024/001068.

Позов обґрунтований тим, що з метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту товарів, позивачем було подано до митного оформлення митні декларації, за наслідками розгляду яких відповідач прийняв оскаржувані рішення. На думку позивача, відповідач безпідставно здійснив коригування митної вартості задекларованого ним товару, внаслідок чого митна вартість товару зросла. Звертає увагу на те, що основним методом визначення митної вартості товарів є визначення такої за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм Митного кодексу України. Зазначає, що заявлена позивачем митна вартість підтверджується належними та достатніми доказами. Зауваження митного органу щодо розбіжностей та неповноти інформації є безпідставними та не свідчать про неповноту чи недостовірність відомостей щодо митної вартості імпортованих товарів, що вказані у поданих документах.

Позивач вважає, що інформація щодо митної вартості іншого товару, відмінного від задекларованого позивачем, не могла слугувати підставою для коригування відповідачем митної вартості товару. З огляду на викладене, позивач вважає рішення відповідача про коригування митної вартості протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

09.04.2025 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову повністю. Відзив обґрунтований тим, що при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товару, відповідно до частини 5 статті 54 МК України митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

Під час здійснення митного контролю відповідач опрацював інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах в усіх поданих деклараціях. За результатами проведеного опрацювання встановлено, порушення при поданні митних декларацій, а саме: відповідно до вимог Закону України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 01.08.2006 №57-V та ст.6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956) у гр.22 та 23 CMR зазначаються підпис та штамп перевізника та відправника товару. У поданій до митного оформлення CMR гр.22, 23 відсутні відповідні підписи;- у гр.3 CMR зазначено місце призначення Україна, без вказання конкретного географічного пункту;- у гр. 20 МД задекларовано умови поставки FCA Іzmit, у інвойсі KKE2024000000079 зазначені умови поставки FCA Іzmit. Проте, у гр.4 ЦМР зазначено місце завантаження товару Kocaeli-Turkey. У рахунку на оплату витрат на транспортування зазначено маршрут -Basiskele Kocaeli-Izmit. Протиріччя у даних не дає змоги встановити точний маршрут перевезення, а отже, перевірити правильність розрахунку складових митної вартості;- вищезазначений рахунок не містить відомостей про особу відповідальну за надану інформацію;- положенням п.1.2. контракту купівлі-продажу передбачено що якість товару повинна відповідати експортним стандартам країни виробника та сертифікату якості заводу виробника. Декларантом не надано документ, що підтверджує такі норми, а також не надані документи підтверджуючі виробника товару та ТМ;- п.3.3. контракту передбачено наявність Заявок, на підставі погодження яких формуються Специфікація до контракту та проформа - Заявки не надано митному органу;- у п. 4.1 Контракту зазначено, що оплата повинна здійснюватись відповідно із проформою-інвойсом на кожну партію товару. До митного оформлення надано специфікацію на суму 88440$ та рахунок-проформу №20240908120 від 02.09.2024 на суму 88440 дол. США, умови поставки FCA Ізміт, умови оплати 100% попередня оплата. До митного оформлення надано платіжну інструкцію №2 від 12.09.2024 на суму 58440$. Поданий до митного оформлення інвойс №KKE2024000000079, видано на суму -28425.42дол.США. Ідентифікувати платіжні документи із такою поставкою неможливо;- за власним бажанням декларантом надано експортну МД країни відправлення форма ЕХ1, де зазначено умови поставки EXW Стамбул, що суперечить даним, вказаним у товаросупровідних документах) та прайс-листі (цінова пропозиція складена на умовах FCA Ізміт). Отже, відомості щодо числових значень складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу.

15.04.2025 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій просить суд позов задовольнити повністю. Вказана відповідь обґрунтована тим, що приписи Митного кодексу України, що стосуються визначення митної вартості товарів, зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 29.01.2019 (справа №815/6827/17).

15.05.2025 від представника позивача до суду надійшла заява про розподіл судових витрат.

19.05.2025 від представника відповідача до суду надійшли заперечення на заяву про розподіл судових витрат.

ІІ. Рух справи

Ухвалою від 25.03.2025 суддя залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою від 02.04.2025 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.

Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.

ІІІ. Фактичні обставини справи

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лео Смарт Логістикс» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (ЄДРПОУ 45469175), основний вид господарської діяльності згідно з КВЕД: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний).

Між ТОВ «Лео Смарт Логістикс» як покупцем та MSPACK KAGIT AMBALAJ URETIM VE DIS TICARET LIMITED SIRKETI як продавцем укладено Контракт купівлі-продажу № 020924 від 02.09.2024.

Відповідно до п. 1.1 Договору протягом терміну дії Контракту, Продавець передає у власність Покупцю, а Покупець приймає та оплачує товари.

У п. 2.1, 2.2 Договору визначено, що ціни на Товар встановлені в Доларах США та включають вартість упаковки, пакувальних матеріалів, маркування, навантаження та виконання експортних формальностей у країні Продавця. При цьому вважається, що ціни на товар, що поставляється за цим контрактом, зазначені на умовах постачання згідно з пунктом 3.2. цього договору. Загальна вартість Товару, що поставляється за цим Контрактом, складається із сум усіх Комерційних інвойсів Продавця.

Згідно з п. 3.2 Договору умови поставки товару: FCA Izmit, якщо інше не зазначено в Специфікації та Проформі Інвойс відповідно до ІНКОТЕРМС-2020. У п. 4.1 Договору зазначено, що оплата здійснюється банківським переказом на розрахунковий рахунок Продавця згідно з Специфікацією та Проформою Інвойс на кожну партію Товарів. Валюта платежу - долари США.

У специфікації № 1 від 02.09.2024 продавець визначив товари, які постачатимуться вагою 66 т вартістю 88400 доларів США. Вартість 1 метричної тони товару дорівнює 1340доларів США.

У комерційній пропозиції № 17/09-1 від 17.09.2024 продавець запропонував ціни 1340доларів США за 1 тонну товару (паперу-основи для виробів санітарно-гігієнічного призначення).

У рахунку-проформі № 20240908120 від 02.09.2024 зазначено, що вартість 66тон товару становить 88440,00 доларів США. Також у проформі визначено, що 1 кг товару коштує 1,34доларів США.

При безпосередній поставці товарів за митними деклараціями, продавцем видавалися комерційні інвойси (рахунки-фактури), у яких визначено конкретну вагу товару у кілограмах, який постачатиметься і відповідно точну вартість цієї кількості товару. Таким чином, підсумковий асортимент товару, його ціна та умови поставки і оплати відображені у комерційних інвойсах (рахунках-фактурах).

У комерційному інвойсі № KKE2024000000079 від 13.09.2024 зазначено, що вартість 21,213 кг товару становить 28425,42 доларів США. Вартість 1 кг товару становить 1,340долара США. Умови поставки: FCA IZMIT. Позивач здійснив передоплату за товар відповідно до рахунку-проформи № 20240908120 від 02.09.2024 на підставі платіжного доручення № 2 на суму 58440, доларів США. Перевезення товару здійснювало ТОВ «Бета-Інвес Логістік» на підставі договору на транспортне обслуговування № 06/09-1 від 06.09.2024.

Відповідно до рахунку фактури № СФ-0000859 від 17.09.2024 вартість транспортного перевезення до кордону з Україною становить 95000,00 грн. Страхування вантажу не здійснювалось.

З метою митного оформлення вказаного товару 19.09.2024 ТОВ ТОВ «Лео Смарт Логістикс» подало до Львівської митниці електронну митну декларацію №24UA209140026401U4, відповідно до якої заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації.

20.09.2024 Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/600167/2. Митницею було застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ) для визначення митної вартості товарів та відкориговано вартість товару. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA408020/2024/45369 від 11.09.2024, де митна вартість товару з схожими характеристиками становила 1,6686 дол. США за кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

Львівська митниця відмовила у митному оформленні задекларованого товару, у зв'язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2024/000967.

З метою випуску товару у вільний обіг ТОВ «Лео Смарт Логістикс» подало митну декларацію 24UA209140026640U8, згідно з якою різниця митних платежів (ПДВ) становить 38778,53 грн.

У комерційному інвойсі № KKE2024000000080 від 16.09.2024 зазначено, що вартість 21899 кг товару становить 29344,66 доларів США. Вартість 1 кг товару становить 1,340долари США. Умови поставки: FCA IZMIT. Позивач здійснив передоплату за товар відповідно до рахунку-проформи № 20240908120 від 02.09.2024 на підставі платіжного доручення № 2 на суму 58440,00 доларів США. Перевезення товару здійснювало ТОВ «Бета-Інвес Логістік» на підставі договору на транспортне обслуговування № 06/09-1 від 06.09.2024.

Відповідно до рахунку фактури № СФ-0000860 від 17.09.2024 вартість транспортного перевезення до кордону з Україною становить 95000,00 грн. Страхування вантажу не здійснювалось.

З метою митного оформлення вказаного товару 23.09.2024 ТОВ «Лео Смарт Логістикс» подало до Львівської митниці електронну митну декларацію № 24UA209140026684U2, відповідно до якої заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації.

23.09.2024 Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/400168/2. Митницею було застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ) для визначення митної вартості товарів та відкориговано вартість товару. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA408020/2024/45369 від 11.09.2024, де митна вартість товару з схожими характеристиками становила 1,6686 дол. США за кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

З метою випуску товару у вільний обіг ТОВ «Лео Смарт Логістикс» подало митну декларацію 24UA209140026833U5, згідно з якою різниця митних платежів (ПДВ) становить 40508,27 грн.

У комерційному інвойсі № KKE2024000000085 від 05.10.2024 зазначено, що вартість 21954 кг товару становить 29418,36 доларів США. Вартість 1 кг товару становить 1,34 долари США. Умови поставки: FCA IZMIT. Позивач здійснив передоплату за товар відповідно до рахунку-проформи № 20240908120 від 02.09.2024 на підставі платіжного доручення № 3 на суму 29500,00 доларів США. Перевезення товару здійснювало ТОВ «Бета-Інвес Логістік» на підставі договору на транспортне обслуговування № 06/09-1 від 06.09.2024.

Відповідно до рахунку фактури № СФ-0000885 від 07.10.2024 вартість транспортного перевезення до кордону з Україною становить 100000,00 грн. Страхування вантажу не здійснювалось.

З метою митного оформлення вказаного товару 14.10.2024 ТОВ «Лео Смарт Логістикс» подало до Львівської митниці електронну митну декларацію № 24UA209140028751U6, відповідно до якої заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації.

14.10.2024 Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № №UA209000/2024/400184/2. Митницею було застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ) для визначення митної вартості товарів та відкориговано вартість товару. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA408020/2024/45369 від 11.09.2024, де митна вартість товару з схожими характеристиками становила 1,6686 дол. США за кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

З метою випуску товару у вільний обіг ТОВ «Лео Смарт Логістикс» подало митну декларацію 24UA209140028911U2, згідно з якою різниця митних платежів (ПДВ) становить 39438,68 грн.

Не погоджуючись з рішеннями відповідача щодо коригування митної вартості, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

IV. Позиція суду

і. Вихідні положення

Частина друга статті 19 Конституції України від 28.06.1991 № 254к/96-ВР визначає обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вказана норма основного закону означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

“На підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень: повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень,не перевищуючи їх.

“У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Перевіряючи оскаржене рішення на предмет відповідності критеріям правомірності, суд зазначає наступне.

Суд здійснює перевірку юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу оскаржених рішень крізь призму положень частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналізуючи оскаржене рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі “Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункту 36, від 01.07.2003 вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі “Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: взяти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.

При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Надаючи оцінку правомірності рішенню відповідача про коригування митної вартості товарів , суд виходить з наступного.

Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів регулюються, серед іншого Митним кодексом України у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі - МК України).

Так, відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини другої вказаної статті Кодексу, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частина третя статті 57 МК України передбачає, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 згаданого Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Відповідно до статті 63 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 згаданого Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями згаданої статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях

Відсутність аналізу підстав, за яких митний орган дійшов висновку про коригування митної вартості, унеможливлює прийняття обґрунтованого рішення, адже вказані обставини є ключовими під час дослідження правомірності прийнятого митним органом рішення.

Відтак, надаючи правову оцінку застосуванню контролюючим органу резервного методу коригування митної вартості, суд повинен дослідити те, чи було дотримано умов, за яких митний орган повинен застосовувати методи визначення митної вартості під час коригування вартості, оскільки саме дотримання таких умов в поєднанні з належним обґрунтуванням необхідності їх застосування і є підтвердженням правомірності рішенням. Поряд з цим, порушення будь-якої умови, під час прийняття рішення, є підставою для визнання такого рішення протиправним та скасування.

За таких обставин суд повинен дослідити дотримання умов, за яких виник предмет спору. Вказане узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 01.10.2021 у справі № 140/947/20.

Відтак у вимірі спірних правовідносин суд вважає за доцільне проаналізувати наявність у митного органу підстав для витребування додаткових доказів на підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару.

iі. Аналіз обґрунтованості виставлення відповідачем вимоги про витребування додаткових документів на підтвердження заявленої декларантом митної вартості

Стаття 49 МК України визначає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII згаданого Кодексу та згаданою главою.

Частиною другою статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Частина перша статті 53 МК України визначає, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та додаткових документів на вимогу митного органу наведено у статті 53 Митного кодексу України.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Положеннями частини четвертої вказаної статті визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 02.03.2021 у справі № 809/857/17.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Окрім цього, суд зауважує, що, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі №821/1050/17).

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 згаданого Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 згаданого Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 згаданого Кодексу.

Частиною другою статті 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17, згідно з яким декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

За таких обставин суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що тягар доказування заявленої митної вартості покладається на декларанта.

Резюмуючи надання оцінки наявності у відповідача підстав для витребування додаткових доказів, суд звертає увагу на те, що митний орган, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови чи терміни оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови чи терміни оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю.

Надаючи оцінку правомірності рішення про коригування митної вартості №UA209000/2024/100618/1 від 13.12.2024, суд висновує таке.

Суд з'ясував, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості №UA209000/2024/600167/2 від 20.09.2024 відповідач зазначив, що відповідно до вимог Закону України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 01.08.2006 №57-V та статті 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956) у гр.22 та 23 CMR зазначаються підпис та штамп перевізника та відправника товару. У поданій до митного оформлення CMR гр.22, 23 відсутні відповідні підписи. У гр.3 CMR зазначено місце призначення Україна, без вказання конкретного географічного пункт.

Суд зазначає, що стаття 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 р.) містить перелік інформації, яка зазначається в CMR, а саме: вантажна накладна містить такі дані: а) дата і місце складання вантажної накладної; b) ім'я та адреса відправника; с) ім'я та адреса перевізника; d) місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; е) ім'я та адреса одержувача; f) прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення; g) кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; h) вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; і) платежі, пов'язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу); j) інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; к) заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції.

У випадку потреби, вантажна накладна повинна також містити наступні дані: а) заява про те, що перевантаження забороняється; b) платежі, які відправник зобов'язується сплатити; с) сума платежу, що підлягає сплаті при доставці; d) декларована вартість вантажу і сума додаткової цінності його для відправника; е) інструкції відправника перевізнику відносно страхування вантажу; f) погоджений термін, протягом якого повинно бути виконано перевезення; g) перелік документів, переданих перевізнику. Сторони можуть внести у вантажну накладну будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають корисною.

Отже, стаття 6 Конвенції не містить жодного згадування про те, що в CMR в обов'язковому порядку повинен міститися штамп та підпис відправника, а також перевізника. В той же час, CMR, які надані митному органу під час митного оформлення товару, містили усі дані, які надавали змогу підтвердити дані про: дату складання CMR; вантажовідправника, вантажоотримувача, перевізника, вагу і кількість товару, місце навантаження та місце розвантаження товару.

З огляду на викладене, суд вважає, що вказане зауваження митного органу жодним чином не впливає на числові значення митної вартості товару.

Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що у гр. 20 МД задекларовано умови поставки FCA Іzmit, у інвойсі KKE2024000000079 зазначені умови поставки FCA Іzmit. Проте, у гр.4 ЦМР зазначено місце завантаження товару Kocaeli-Turkey. У рахунку на оплату витрат на транспортування зазначено маршрут -Basiskele Kocaeli-Izmit. Протиріччя у даних не дає змоги встановити точний маршрут перевезення, а отже, перевірити правильність розрахунку складових митної вартості. Вищезазначений рахунок не містить відомостей про особу відповідальну за надану інформацію.

Як встановив суд, територіально завантаження відбувалося у районі Basiskele - Провінції Косаеli місті Izmit - країна Turkiye. Саме тому зазначення в документах таких місць Basiskele- Косаеli - Izmit - Turkiye не суперечить умовам поставки, оскільки все знаходиться в одній територіальній громаді. Крім цього, позивач на стадії митного оформлення товару надав відповідачу роз'яснення щодо місця завантаження товару, що підтверджується листом 18/9-1 від 18.09.2024.

Відповідно до рахунку-фактури № СФ-0000859 від 17.09.2024 вартість транспортного перевезення до кордону з Україною становить 95000,00 грн. Страхування вантажу не здійснювалось. Вартість упакування, навантаження входить до ціни товару відповідно до 2.1 Договору.

Окрім цього, законодавство не передбачає внесення до рахунку на оплату витрат на транспортування рахунку на оплату витрат на транспортування, а тому суд відхиляє вказане зауваження як таке, що суперечить законодавству.

З наведеного вбачається, що позивач надав митному органу усі документи, які містять інформацію про розмір транспортних витрат, що впливають на розмір митної вартості товарів.

Суд з'ясував, що в оскаржуваному рішенні зазначено: положенням п.1.2. контракту купівлі-продажу передбачено що якість товару повинна відповідати експортним стандартам країни-виробника та сертифікату якості заводу-виробника. Декларантом не надано документ, що підтверджує такі норми, а також не надані документи підтверджуючі виробника товару та ТМ.

Суд з цього приводу зазначає, що відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України (ст. 53) заборонено. Аналогічна правова позиція наведена в рішенні Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №815/5791/17.

Суд висновує про те, що відповідно до вимог МК України сертифікат якості та документи, що підтверджують виробника товару та ТМ, не є документами, що підтверджують митну вартість.

Також слід зазначити, що відповідно до умов контракту ціна товару не поставлена в залежність від якості товару.

Отож ненадання продавцем сертифікату якості та документів, що підтверджують виробника товару та ТМ, може свідчити про невиконання продавцем умов контракту, в частині надання сертифікату, проте не може свідчити про заниження митної вартості.

Слід зазначити, що виконання чи невиконання умов договору випливає з договірних правовідносин між позивачем як покупцем та продавцем.

В свою чергу, Львівська митниця не є тим органом на якого законодавством покладено обов'язок здійснювати контроль за виконанням цивільно-правових угод. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.10.2018 №815/137/17. До того ж, обставини щодо ненадання сертифікату якості та документів, що підтверджують виробника товару та ТМ, можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) продавцем умов договору. Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.08.2019 у справі № 810/2784/18.

Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що п.3.3. контракту передбачено наявність Заявок, на підставі погодження яких формуються Специфікація до контракту та проформа - Заявки не надано митному органу.

Суд зазначає, що стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються на підтвердження заявленої митної вартості. Серед зазначеного переліку немає замовлень. При цьому, згідно з частиною п'ятою статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Отже, замовлення/заявка не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару. Замовлення/заявка не має вплив на числові визначення митної вартості.

З таких підстав, суд висновує, що описане відповідачем зауваження щодо неподання замовлення жодним чином не стосуються неможливості визнання задекларованої митної вартості.

Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що у п. 4.1 Контракту зазначено, що оплата повинна здійснюватись відповідно із проформою-інвойсом на кожну партію товару. До митного оформлення надано специфікацію на суму 88440$ та рахунок-проформу №20240908120 від 02.09.2024 на суму 88440 дол. США, умови поставки FCA Ізміт, умови оплати 100% попередня оплата. До митного оформлення надано платіжну інструкцію №2 від 12.09.2024 на суму 58440$. Поданий до митного оформлення інвойс №KKE2024000000079, видано на суму -28425,42дол.США. Ідентифікувати платіжні документи із такою поставкою неможливо.

Як з'ясував суд відповідно до п. 4.2. Договору купівлі-продажу умови оплати зазначені у Проформі Інвойсу на певну партію товару. У разі переплати вона зараховується в рахунок майбутніх поставок. У разі недоплати Покупець зобов'язується здійснити доплату не пізніше, ніж за 30 днів з моменту поставки певної партії Товару. Перед здійсненням постановок сторони узгодили попередню вартість у специфікації та рахунку проформі. При безпосередній поставці товарів за митними деклараціями продавцями видавалися комерційні інвойси (рахунки-фактури), у яких визначено конкретну вагу товару у кілограмах, який постачатиметься і відповідно точну вартість цієї кількості товару. Отже, підсумковий асортимент товару, його ціна та умови поставки і оплати відображені у комерційних інвойсах (рахунках-фактурах).

Позивач здійснив передоплату за товар відповідно до рахунку-проформи №20240908120 від 02.09.2024 на підставі платіжного доручення № 2 на суму 58440,00доларів США. Остаточна вартість партії товару, яка розмитнювалась позивачем, визначена у комерційному інвойсі № KKE2024000000079 від 13.09.2024 у розмірі 28,425,42 доларів США.

Отже, на момент поставки товару на підставі комерційного інвойсу №KKE2024000000079 від 13.09.2024, товар вже було повністю оплачено.

Даючи оцінку умовам поставки та умовам оплати (до виставлення інвойсу), слід виходити з того, що обставини здійснення платежу можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору. Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.08.2019 у справі №810/2784/18.

До того ж, фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка), не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені). Аналогічне правозастосування міститься у постанові Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №815/329/17.

Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що за власним бажанням декларантом надано експортну МД країни відправлення форма ЕХ1, де зазначено умови поставки EXW Стамбул, що протирічить даним, вказаним у товаросупровідних документах) та прайс-листі (цінова пропозиція складена на умовах FCA Ізміт.

Так, митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 Митного кодексу України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини 6 статті 53 Митного кодексу України її декларант може подати за власним бажанням.

Крім того, згідно з пунктом 7 частини 3 статті 53 Митного кодексу України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Більше того, позивач не може впливати на заповнення експортної декларації і тому подає її митниці в такому вигляді, в якому отримує від відправника.

Окрім цього, відповідач зазначив, що На вимогу декларантом додатково надано Висновок ДЗІ. Згідно з п. 54 Національного стандарту №1, затвердженого ПКМУ від 10.09.2003 №1440, зібрані вихідні дані та інша інформація повинна відображатися у звіті з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього. У Висновку, наданому для підтвердження заявленої митної вартості, відсутні вихідні дані з додатками. Висновок підготовлений з порушенням положень Національного стандарту №1 не може засвідчувати обґрунтованість числового розрахунку вартості імпортованих товарів, які у ньому наведені у зв'язку з відсутністю документально підтверджених даних.

Суд вказує на те, що відповідно до пункту 8 частини 3 статті 53 МК України у позивача існує право на надання висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.

Водночас, вимога відповідача про надання документів та інформації, які використовували під час надання висновку, не відповідає змісту пункту 8 частини 3 статті 53 МК України, а тому у позивача відсутній обов'язок надавати контролюючому органу вказані документи.

Отже, суд дійшов висновку, що вказані відповідачем обставини жодним чином не свідчать про наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Стосовно посилань відповідача про те, що ним проводилися консультації із декларантом з метою визначення основи вартості товару, суд такі не приймає до уваги, оскільки вважає, що формальне посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на проведення консультацій із декларантом без фактичного їх проведення не може бути підтвердженням здійснення таких консультацій. Як зазначено вище, відповідач не конкретизував документи, які слід подати декларантом для підтвердження задекларованої митної вартості товару, що ставить під сумнів проведення таких консультацій в усній формі взагалі.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 14.06.2022 у справі №809/257/17.

Надаючи оцінку правомірності рішення про коригування митної вартості №UA209000/2024/400168/2 від 23.09.2024, суд висновує таке.

Суд з'ясував, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості №UA209000/2024/400168/2 від 23.09.2024 відповідач зазначив, що відповідно до вимог Закону України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 01.08.2006 №57-V та статті 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956) у гр.22 та 23 CMR зазначаються підпис та штамп перевізника та відправника товару. У поданій до митного оформлення CMR гр.22 відсутній підпис відправника товару. У гр.3 зазначено місце призначення Україна, без вказання конкретного географічного пункту.

Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що у гр. 20 МД задекларовано умови поставки FCA Іzmit, у інвойсі KKE2024000000080 зазначені умови поставки FCA Іzmit. Проте, у гр.4 ЦМР зазначено місце завантаження товару Kayseri-Turkey. У рахунку на оплату витрат на транспортування зазначено маршрут -Basiskele- Kocaeli-Izmit. Рахунок на оплату витрат на транспортування складений 17.09.2024, проте, відповідно до відміток у ЦМР вантаж перетнув кордон 20.09.2024, отже на момент складання документу усі складові витрат не були відомі у повному обсязі. Зазначений рахунок не містить відомостей про особу відповідальну за надану інформацію. Протиріччя у даних не дає змоги встановити точний маршрут перевезення, а отже, перевірити правильність розрахунку складових митної вартості.

Окрім цього, законодавством не передбачено внесення до рахунку на оплату витрат на транспортування рахунку на оплату витрат на транспортування, а тому суд відхиляє вказане зауваження як таке, що суперечить законодавству.

Судом встановлено, що в оскаржуваному рішенні зазначено: положенням п.1.2. контракту купівлі-продажу передбачено що якість товару повинна відповідати експортним стандартам країни виробника та сертифікату якості заводу виробника. Декларантом не надано документ, що підтверджує такі норми, а також не надані документи підтверджуючі виробника товару та ТМ.

Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що п. 3.3. контракту передбачено наявність Заявок, на підставі погодження яких формуються Специфікація до контракту та проформа - Заявки не надано митному органу.

За наведеного, суд вважає, що описане відповідачем зауваження щодо неподання замовлення жодним чином не стосуються неможливості визнання задекларованої митної вартості.

Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що у п. 4.1 Контракту зазначено, що оплата повинна здійснюватись відповідно до проформи-інвойсу на кожну партію товару. До митного оформлення надано специфікацію на суму 88440$ та рахунок-проформу №20240908120 від 02.09.2024 на суму 88440 дол. США, умови поставки FCA Ізміт, умови оплати 100% попередня оплата. До митного оформлення надано платіжну інструкцію №2 від 12.09.2024 на суму 58440$. Поданий до митного оформлення інвойс №KKE2024000000080, видано на суму 29344,66 дол. США. Ідентифікувати платіжні документи із даною поставкою неможливо.

Як встановив суд, відповідно до п. 4.2. Договору купівлі-продажу умови оплати зазначені у Проформі Інвойсу на певну партію товару. У разі переплати вона зараховується в рахунок майбутніх поставок. У разі недоплати Покупець зобов'язується здійснити доплату не пізніше, ніж за 30 днів з моменту поставки певної партії Товару. Перед здійсненням постановок сторони узгодили попередню вартість у специфікації та рахунку проформі. При безпосередній поставці товарів за митними деклараціями продавцями видавалися комерційні інвойси (рахунки-фактури), у яких визначено конкретну вагу товару у кілограмах, який постачатиметься і відповідно точну вартість цієї кількості товару. Отже, підсумковий асортимент товару, його ціна та умови поставки і оплати відображені у комерційних інвойсах (рахунках-фактурах).

Позивач здійснив передоплату за товар відповідно до рахунку-проформи №20240908120 від 02.09.2024 на підставі платіжного доручення № 2 на суму 58440,00 доларів США. Остаточна вартість товару визначена у комерційному інвойсі №KKE2024000000080 від 16.09.2024 у розмірі 29344,66 доларів США.

Отже, на момент поставки товару на підставі комерційного інвойсу №KKE2024000000080 від 16.09.2024, товар вже було повністю оплачено.

Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що заявка на перевезення не засвідчена підписом виконавця перевезення.

За наведеного, суд вважає, що описане відповідачем зауваження щодо незасвідчення підписом виконавця перевезення жодним чином не стосуються неможливості визнання задекларованої митної вартості.

Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що за власним бажанням декларантом надано експортну МД країни відправлення форма ЕХ1- зазначено умови поставки -EXW Стамбул, що протирічить даним, вказаним у товаросупровідних документах) та прайс-листі (цінова пропозиція складена на умовах-FCA Ізміт).

Так, митна декларація країни відправлення в розумінні частини 2 статті 53 Митного кодексу України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини 6 статті 53 Митного кодексу України її декларант може подати за власним бажанням.

Окрім цього, відповідач зазначив, що за власним бажанням декларантом надано експертний висновок ДЗІ. Згідно п. 54 Національного стандарту №1, затвердженого ПКМУ від 10.09.2003 №1440, зібрані вихідні дані та інша інформація повинна відображатися у звіті з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього. У Висновку, наданому для підтвердження заявленої митної вартості, відсутні вихідні дані з додатками.

Отже, суд висновує, що вказані відповідачем обставини жодним чином не свідчать про наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 14.06.2022 у справі №809/257/17.

Надаючи оцінку правомірності рішенню про коригування митної вартості №UA209000/2024/400184/2 від 14.10.2024, суд висновує таке.

Судом встановлено, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості №UA209000/2024/400184/2 від 14.10.2024 відповідач зазначив, що у гр. 3 CMR зазначено місце призначення Україна, Львів проте, у рахунку на відшкодування витрат на перевезення зазначено маршрут Прубне-Пустомити.

Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що рахунок на відшкодування витрат на перевезення датований 07.10.2024, проте, відповідно до відміток, що містяться у товаросупровідних документах (ЦМР) вантаж перетнув кордон 11.10.2024, отже на момент складання рахунку відомості щодо витрат на перевезення не були відомі у повному обсязі.

Суд зазначає, що перевезення товару здійснювало ТОВ «Бета-Інвес Логістік» на підставі договору на транспортне обслуговування № 06/09-1 від 06.09.2024. Відповідно до рахунку фактури № СФ-0000885 від 07.10.2024 вартість транспортного перевезення до кордону з Україною становить 100000,00 грн. Страхування вантажу не здійснювалось. Таким чином, як вартість товару, так і вартість транспортування підтверджується наданими митному органу документами.

Таким чином, суд вважає, що надані до митного оформлення документи в повній мірі підтверджували вартість перевезення окремо морським транспортом та окремо автомобільним транспортом, містили дані про вартість морського та автомобільного перевезення зазначену в національній валюті гривні.

Таким чином, відповідач мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України, а подані декларантом до митного оформлення документи відповідали вимогам частини 2 статті 53 МК України.

Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що у гр. 20 МД задекларовано умови поставки FCA Іzmit, у інвойсі зазначені умови поставки FCA Іzmit. Проте, у гр. 4 ЦМР зазначено місце завантаження товару Kocaeli Turkey. У рахунку на оплату витрат на транспортування зазначено маршрут Basiskele Kocaeli-Izmit. Протиріччя у даних не дає змоги встановити точний маршрут перевезення, а отже, перевірити правильність розрахунку складових митної вартості. Вищезазначений рахунок не містить відомостей про особу відповідальну за надану інформацію.

Відповідно до рахунку-фактури № СФ-0000885 від 07.10.2024 вартість транспортного перевезення до кордону з Україною становить 100000,00 грн. Страхування вантажу не здійснювалось. Вартість упакування, навантаження входить до ціни товару відповідно до 2.1 Договору.

Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що п. 3.3. контракту передбачено наявність Заявок, на підставі погодження яких формуються Специфікація до контракту та проформа - Заявка не надана митному органу.

Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що п. 4.1 Контракту оплата повинна здійснюватись відповідно із проформою-інвойсом на кожну партію товару. До митного оформлення надано специфікацію на суму 88440дол. США та рахунок-проформу №20240908120 від 02.09.2024 на суму 88440 дол. США, умови поставки FCA Ізміт; умови оплати 100% попередня оплата. До митного оформлення надано платіжну інструкцію №3 від 03.10.2024 на суму 29500дол. США. Поданий до митного оформлення інвойс №KKE2024000000085, видано на суму -29418,36 дол. США. Ідентифікувати платіжні документи із даною поставкою неможливо.

Остаточна вартість товару визначена у комерційному інвойсі № KKE2024000000085 від 05.10.2024 у розмірі 29418,36 доларів США. Оскільки позивач сплатив більше суму, ніж зазначена в інвойсі, то така, відповідно до п. 4.2 Договору, зараховується як переплата.

Окрім цього, відповідач зазначив, що за власним бажанням декларантом надано висновок ДЗІ від 20.09.2024 3-3/918. Згідно з п. 54 Національного стандарту №1, затвердженого ПКМУ від 10.09.2003 №1440, зібрані вихідні дані та інша інформація повинна відображатися у звіті з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього. У Висновку, наданому для підтвердження заявленої митної вартості, відсутні вихідні дані з додатками. Висновок підготовлений з порушенням положень Національного стандарту №1 не може засвідчувати обґрунтованість числового розрахунку вартості імпортованих товарів, які у ньому наведені у зв'язку з відсутністю документально підтверджених даних.

Отже, суд приходить до висновку, що вказані відповідачем обставини жодним чином не свідчать про наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 14.06.2022 у справі №809/257/17.

Суд критично оцінює доводи відповідача щодо неподання позивачем додаткових документів до митного оформлення з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України митний орган має право у виняткових випадках на витребування додаткових документів.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №809/872/17.

Неподання декларантом додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами.

Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.08.2018 у справі №826/8799/16, від 19.12.2019 у справі № 810/5295/15, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16.

Суд вважає, що твердження відповідача про те, що підставою для проведеного коригування стало те, що позивач не надав витребувані відповідачем додаткових документів, адже ці документи носять виключно інформаційний характер, а обов'язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці в силу ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта.

Відтак, ненадання документів, які відсутні в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах.

Повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України. Не надання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду справа № 809/857/17 від 02.03.2021; справа № 804/150/16 від 05.07.2022.

При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення (у цьому випадку рішення про відмову у митному оформленні товару за ціною позивача); відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

У свою чергу декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено органом доходів і зборів. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 02.07.2020 справа № 803/916/17 та від 08.10.2019 справа №803/776/17.

Відповідач безпідставно поставив під сумнів митну вартість товару зазначену позивачем та, як наслідок, весь поданий перелік документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки відповідачем не доведено обставин, які б свідчили про існування у митного органу достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару.

iii. Щодо застосування резервного методу

Частина друга статті 55 МК України визначає, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Зазначені висновки випливають, зокрема, з приписів пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, за яким у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, відображеною у постанові від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19 та у постанові від 04.11.2021 у справі №120/2634/19-а.

Суд встановив:

- у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/600167/2 від 20.09.2024 відповідач вказує, що джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA408020/2024/45369 від 11.09.2024, де митна вартість товару з схожими характеристиками становила 1,6686 дол. США за кг, що свідчить про здійснення коригування митної вартості товарів за методом 2ґ.

- у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/400168/2 від 23.09.2024 відповідач вказує, що джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA408020/2024/45369 від 11.09.2024, де митна вартість товару з схожими характеристиками становила 1.6686 дол. США за кг, що свідчить про здійснення коригування митної вартості товарів за методом 2ґ.

- у рішенні про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/400184/2 від 14.10.2024 відповідач вказує, що джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA408020/2024/45369 від 11.09.2024 де митна вартість товару з схожими характеристиками становила 1.6686 дол. США за кг, що свідчить про здійснення коригування митної вартості товарів за методом 2ґ.

Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15, висловив позицію, згідно з якою у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

У всіх випадках, де посадові особи митниці брали за основу попередньо оформлені митні декларації, партії товарів не були співрозмірні з тими, що імпортувались нами, умови поставок були різними, однак жодного коригування проведено не було.

З урахуванням викладеного, суд висновує про протиправність рішень відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/600167/2 від 20.09.2024; №UA209000/2024/400168/2 від 23.09.2024; № UA209000/2024/400184/2 від 14.10.2024, у зв'язку з чим такі необхідно скасувати.

Окрім цього, у частині позову щодо визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, то суд вказує, що у постанові від 23.07.2021 у справі №820/3979/17 Верховний Суд зазначив, що : «Оскільки оскаржена в судовому порядку картка відмови носить похідний характер від прийнятих рішень про коригування митної вартості, вимогу про визнання її протиправною правомірно визнано судами обґрунтованою».

Відтак, беручи до уваги вказані висновки, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2024/000967, № UA209140/2024/000977, №UA209140/2024/001068 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

V. Судові витрати

Відповідно до положень статті 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 7267,20 грн.

Окрім цього, 15.05.2025 позивач подав до суду заяву про розподіл судових витрат, у якій просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача 11400,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Заява обґрунтована тим, що між позивачем (Клієнт) та Адвокатським об'єднанням «Мицик, Кравчук і Партнери» (Виконавець) укладено договір про надання правничої допомоги № 08/01 від 08.01.2025 року (далі - Договір). Враховуючи те, що справа розглядалась в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, остаточний розмір судових витрат на професійну правничу допомогу становить 11400,00 грн.

19.05.2025 до суду від представника відповідача надійшли заперечення проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Вказані заперечення обґрунтовані тим, що такі витрати завищеними та неспівмірними зі складністю справи.

Представник відповідача також зазначає, що адміністративна справа, є типовою і щодо такої категорії справ існує безліч правових висновків Верховного Суду. Просить суд звернути увагу на те, що така послуга як юридичний аналіз документів є складовою частиною послуги з підготовки позовної заяви та штучно виділена для збільшення розміру вартості правової допомоги

Щодо підготовки позову та його подання до суду, відповідач вважає, що заявлена до відшкодування вартість наданої позивачу послуги є значно завищеною та не співмірною зі складністю справи. Написання позовної заяви не вимагало значної юридичної і технічної роботи для такого високого розміру гонорару. Предмет спору у даній категорії справи не є складним, містить один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складеність процесуальних документів не є важкими.

Також відповідач вважає, що у відповіді на відзив Львівської митниці представник позивача виклав ту саму позицію, що і в позовній заяві. Окрім того, підготовка відповіді на відзив не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, адже, адвокат був обізнаним про позицію позивача; а нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося.

Вирішуючи заяву про розподіл судових витрат, суд виходив з такого.

Згідно з частиною першою статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Стаття 132 КАС України встановлює, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Відповідно до частини дев'ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з положеннями статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, обсягу наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі “Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі “Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі “Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі “Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд при вирішенні вказаного питання враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22.11.2019 у справі №810/1502/18.

Суд також зазначає, що в пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.

Суд встановив, що виконавцем в інтересах Клієнта, згідно з Договором, у повному обсязі виконано зобов'язання у справі № 380/5601/25 на стадії розгляду справи судом першої інстанції, про що складено Акт наданих послуг від 12.05.2025:

- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань щодо визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, прийняті Львівською митницею Державної митної служби України та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення; аналіз документів, які надавалися до митних декларацій, щодо яких прийнято рішення про коригування митної вартості; моніторинг судової практики і правових позицій Верховного Суду у подібних категоріях справ, аналіз документів;

- написання позовної заяви про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, прийняті Львівською митницею Державної митної служби України та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення, визначені в Додатку № 1 від 17.03.2025;

- написання відповіді на відзив у справі № 380/5601/25.

Загальна вартість робіт за договором становить 11400,00 грн.

Суд повторно зазначає, що відповідно до частини п'ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п'ятої вказаної статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд вказує на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі “East/WestAllianceLimited» проти України», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

На підставі системного аналізу матеріалів справи та долучених представником позивача доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає за необхідне зазначити, що витрати на послуги, надані згідно з вказаним переліком на загальну суму 11400грн не відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та є явно завищеними, оскільки справа за своїм характером не є складною, не потребує значного часу на виконання відповідних робіт (надання послуг) та не є співмірною із обсягом наданих адвокатом послуг та ціною позову.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню у зв'язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п'ятою статті 134 КАС України.

Таким чином з врахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, ступеня складності предмета спору, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг, суд вважає за необхідне зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу до 3000,00 грн.

Тому заяву представника позивача про розподіл судових витрат необхідно задовольнити частково.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лео Смарт Логістикс» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/600167/2 від 20.09.2024; №UA209000/2024/400168/2 від 23.09.2024; №UA209000/2024/400184/2 від 14.10.2024.

Визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2024/000967, № UA209140/2024/000977, №UA209140/2024/001068.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, місто Львів, вулиця Костюшка, 1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лео Смарт Логістикс» код ЄДРПОУ 45469175, місцезнаходження: 81100, Львівська область, Львівський район, місто Пустомити, провулок Тихий-1, будинок 11, квартира 21 судовий збір у розмірі 7267 (сім тисяч двісті шістдесят сім)грн 20 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, місто Львів, вулиця Костюшка, 1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лео Смарт Логістикс» код ЄДРПОУ 45469175, місцезнаходження: 81100, Львівська область, Львівський район, місто Пустомити, провулок Тихий-1, будинок 11, квартира 21 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі)грн 00 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Гулик Андрій Григорович

Попередній документ

131892166

Наступний документ

131892168

Інформація про рішення:

№ рішення:	131892167
№ справи:	380/5601/25
Дата рішення:	19.11.2025
Дата публікації:	21.11.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Львівський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо; визначення митної вартості товару

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Відкрито провадження (02.04.2025)
Дата надходження:	21.03.2025
Предмет позову:	про скасування рішення

Учасники справи:

суддя-доповідач:

ГУЛИК АНДРІЙ ГРИГОРОВИЧ

відповідач (боржник):

Львівська митниця

позивач (заявник):

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕО СМАРТ ЛОГІСТИКС»

представник позивача:

Вовчак Романа Ярославівна