18 листопада 2025 рокусправа № 380/7852/25
місто Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А. Г.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "!ФЕСТ Кофі Мішн" до Львівської митниці про визнання протиправними і скасування рішень
І. Стислий виклад позицій учасників справи
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "!ФЕСТ Кофі Мішн" код ЄДРПОУ 39571104, місцезнаходження: 79024, м. Львів, вул.Старознесенська, буд. 24-26 до Львівської митниці код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Т. Костюшка, 1, у якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/400029/1 від 10.02.2025;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2025/000124.
З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту товарів, позивачем було подано до митного оформлення митну декларацію, за наслідками розгляду яких відповідач прийняв оскаржувані рішення. На думку позивача, відповідач безпідставно здійснив коригування митної вартості задекларованого ним товару, внаслідок чого митна вартість товару зросла. Звертає увагу на те, що основним методом визначення митної вартості товарів є визначення такої за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм Митного кодексу України. Зазначає, що заявлена позивачем митна вартість підтверджується належними та достатніми доказами. Зауваження митного органу щодо розбіжностей та неповноти інформації є безпідставними та не свідчать про неповноту чи недостовірність відомостей щодо митної вартості імпортованих товарів, що вказані у поданих документах.
Позивач вважає, що інформація щодо митної вартості іншого товару, відмінного від задекларованого позивачем, не могла слугувати підставою для коригування відповідачем митної вартості товару. З огляду на викладене, позивач вважає рішення відповідача про коригування митної вартості протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
01.05.2025 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову повністю. Відзив обґрунтований тим, при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товару, відповідно до частини п'ятої статті 54 МК України митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.
Під час здійснення митного контролю відповідач опрацював інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено, порушення при поданні митної декларації, а саме: - контрактом №ETH-2024-20 від 23.09.2024 (далі - Контракт) визначено, що об'єктом купівлі-продажу є товар з наступним описом: найменування - Ethiopia Green Arabica Coffee, crop 2024 , Лот - 08-24-80, сорт - hairloom, якість -Nat. Ral. Q -Coffee Gujl04. Однак, відповідно до поданого рахунку-фактури №223A-16 від 14.12.2024 імпортовано товар «Arabica Green Coffee Natural Guji G4». У п.10 Контракту наведено перелік документів, які повинні супроводжувати партію товару, в тому числі пакувальний лист, сертифікат якості, зазначені документи до митного оформлення не надані;- відповідно до умов Контракту п.14 обов'язок страхування морських та військових ризиків покладається на Покупця. Відомості щодо наявності/відсутності страхових платежів у товаросупровідних документах відсутні;- до митного оформлення надано договір на здійснення перевезень із підприємством Мірланд-Україна та Фейрлоджікс; проте, відповідно відомостей, що містяться у ЦМР перевізником є фірма - “Multitrans», документи, які висвітлюють зв'язок між цими підприємствами відсутні;- відповідно до вимог Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 №57-V та статті 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956) у гр. 22 CMR-зазначається підпис та штамп відправника. Однак графи наданої CMR не містить жодних відміток відправника, у гр.23 відсутній підпис перевізника;- надано рахунок на оплату витрат на транспортування №520225 від 05.02.2025, проте, відповідно до відміток на товаросупровідних документах, (CMR), вантаж перетнув кордон 06.02.2025, тобто, на момент складання рахунку відомості щодо витрат на транспортування та страхування не були відомі у повному обсязі;- за власним бажанням декларантом надано висновок ДЗІ (Використані експертом, як джерела інформації, документи до вказаного висновку не долучені). На вимогу декларантом додатково надано: платіжні інструкції, підтвердження продажу, комерційну пропозицію, копію експортної декларації (Т1 та ех), лист роз'яснення, висновок ДЗІ (Використані експертом, як джерела інформації, документи до вказаного висновку не долучені;), оферту. Надані документи дублюють надані під час митного оформлення. Інших документів на вимогу не надано.
ІІ. Рух справи
Ухвалою від 22.04.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.
Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.
ІІІ. Фактичні обставини справи
10.02.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "!ФЕСТ Кофі Мішн" звернулося до Львівської митниці з митною декларацією для митного оформлення (випуску) товарів, які поставлено згідно з Договором поставки № ETH-2024-20 від 23.09.2024, укладеним між ТОВ "!ФЕСТ Кофі Мішн" та TRACON TRADING PLG.
Львівській митниці для митного оформлення товару надавались такі документи:
Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № 132А від 14.12.2024;
Коносамент (Bill of lading) № MEDUAA249740 від 14.12.2024;
Автотранспортна накладна (CMR) № 03022025/2 від 05.02.2025;
CERTIFICATE OF QUALITY від 14.12.2024;
PACKING LIST від 14.12.2024;
GENETIC CERTIFICATE від 14.12.2024;
HEALTH CERTIFICATE від 14.12.2024;
DECLARATION OF ABSENCE OF OCHRATOXIN A від 14.12.2024;
CERTIFICATE OF ABSENCE OF PESTICIDE від 14.12.2024;
Фітосанітарний сертифікат (Phytosanitary certificate) № 148682 від 29.11.2024;
Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № 399660 від 20.12.2024;
Декларація про походження товару (Declaration of origin) № 132А від 14.12.2024;
Супровідний документ ТІ (Dispatch note model TI) 25PL322080NS820VL5 від 04.02.2025;
Банківський платіжний документ, що стосується товару № 65 від 13.11.2024;
Банківський платіжний документ, що стосується товару № 78 від 25.12.2024;
Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 296 від 05.02.2025;
Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 5200225 від 05.02.2025;
Документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 0502/4 від 05.02.2025;
Документ, що підтверджує вартість перевезення товару - № 520225 від 05.02.2025;
Прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 23.09.2024;
Висновок ДП “Держзовнішінформ» від 27.01.2025;
Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № ETH-2024-20 від 23.09.2024;
Договір про надання послуг митного брокера № 233 від 27.12.2023;
Договір (контракт) про перевезення № 00389/21 від 03.11.2021;
Договір (контракт) про перевезення № TE12122022/1 від 12.12.2022;
Заявка №021124/9 від 02.11.2024;
Заявка №LG2460ST від 30.01.2025;
Лист-пояснення №20/01/25 від 20.01.2025;
Підтвердження продажу від 25.10.2024;
Копія митної декларації країни відправлення № 2024/AAK06/1/4851 від 25.11.2024;
Митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №25UA209140003259U2 від 10.02.2025.
Після розгляду пакету документів Львівська митниця направила ТОВ «! ФЕСТ Кофі Мішн» запит (повідомлення) митного органу від 10.02.2025, відповідно до якого зробила запит щодо надання додаткових документів для підтвердження вартості товару.
У відповідь на запит ТОВ «!ФЕСТ Кофі Мішн» надало Львівській митниці такі документи:
Висновок ДП “Держзовнішінформ» № 3-1/81-1. від 27.01.2025;
Лист-пояснення ціни на каву №20/01/25 від 20.01.2025;
Прайс-лист від 23.09.2024;
Оплата за поставку №65 від 13.11.2024 та №78 від 25.12.2024.
Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/400029/1 від 10.02.2025, відповідно до якої неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: МД №UA100380/2025/602768 від 27.01.2025, де рівень митної вартості становить 5,56 дол/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.
Також, Львівська митниця склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2025/000124. У згаданій картці відмови відповідач зазначив, що для митного оформлення товару необхідне подання нової МД (тобто з врахуванням наявності рішення про коригування митної вартості №UA209000/2025/400029/1 від 10.02.2025).
ТОВ «!ФЕСТ Кофі Мішн» прийняло рішення про здійснення митного оформлення товару відповідно до ціни визначеної митним органом, з наступним оскарженням рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови.
Так за ціною товару, визначеною митним органом, ТОВ «!ФЕСТ Кофі Мішн» здійснив митне оформлення за митною декларацією № 25UA209140003323U1 від 10.02.2025.
Не погоджуючись з рішенням відповідача щодо коригування митної вартості та карткою відмови, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
IV. Позиція суду
і. Вихідні положення
Частина друга статті 19 Конституції України від 28.06.1991 № 254к/96-ВР визначає обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вказана норма основного закону означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
“На підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень: повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
“У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень,не перевищуючи їх.
“У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Перевіряючи оскаржене рішення на предмет відповідності критеріям правомірності, суд зазначає таке.
Суд здійснює перевірку юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу оскаржених рішень крізь призму положень частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі за текстом - КАС України), яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Аналізуючи оскаржене рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі “Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункту 36, від 01.07.2003 вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10.02.2010 у справі “Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: взяти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Отже, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Надаючи оцінку правомірності рішенню відповідача про коригування митної вартості товарів , суд виходить з таких мотивів.
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів регулюються, серед іншого Митним кодексом України у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі - МК України).
Так, відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частини другої вказаної статті Кодексу, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Частина третя статті 57 МК України передбачає, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 згаданого Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).
Відповідно до статті 63 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 згаданого Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями згаданої статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях
Відсутність аналізу підстав, за яких митний орган дійшов висновку про коригування митної вартості, унеможливлює прийняття обґрунтованого рішення, адже вказані обставини є ключовими під час дослідження правомірності прийнятого митним органом рішення.
Відтак, надаючи правову оцінку застосуванню контролюючим органу резервного методу коригування митної вартості, суд повинен дослідити те, чи було дотримано умов, за яких митний орган повинен застосовувати методи визначення митної вартості під час коригування вартості, оскільки саме дотримання таких умов в поєднанні з належним обґрунтуванням необхідності їх застосування і є підтвердженням правомірності рішенням. Поряд з цим, порушення будь-якої умови, під час прийняття рішення, є підставою для визнання такого рішення протиправним та скасування.
За таких обставин суд повинен дослідити дотримання умов, за яких виник предмет спору. Вказане узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 01.10.2021 у справі № 140/947/20.
Відтак у вимірі спірних правовідносин суд вважає за доцільне проаналізувати наявність у митного органу підстав для витребування додаткових доказів на підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару.
iі. Аналіз обґрунтованості виставлення відповідачем вимоги про витребування додаткових документів на підтвердження заявленої декларантом митної вартості
Стаття 49 МК України визначає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII згаданого Кодексу та згаданою главою.
Частиною другою статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Частина перша статті 53 МК України визначає, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та додаткових документів на вимогу митного органу наведено у статті 53 Митного кодексу України.
Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Положеннями частини четвертої вказаної статті визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.
Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 02.03.2021 у справі № 809/857/17.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Окрім цього, суд зауважує, що, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі №821/1050/17).
Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 згаданого Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 згаданого Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 згаданого Кодексу.
Частиною другою статті 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17, згідно з яким декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
За таких обставин суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що тягар доказування заявленої митної вартості покладається на декларанта.
Резюмуючи надання оцінки наявності у відповідача підстав для витребування додаткових доказів, суд звертає увагу на те, що митний орган, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови чи терміни оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови чи терміни оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю.
Суд з'ясував, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості №UA209000/2025/400029/1 від 10.02.2025 відповідач зазначив, що контрактом №ETH-2024-20 від 23.09.2024 (далі - Контракт) визначено, що об'єктом купівлі-продажу є товар з наступним описом: найменування - Ethiopia Green Arabica Coffee, crop 2024 , Лот - 08-24-80, сорт - hairloom, якість -Nat. Ral. Q -Coffee Gujl04. Однак, відповідно до поданого рахунку-фактури №223A-16 від 14.12.2024 імпортовано товар «Arabica Green Coffee Natural Guji G4». У п.10 Контракту наведено перелік документів, які повинні супроводжувати партію товару, в тому числі пакувальний лист, сертифікат якості, зазначені документи до митного оформлення не надані.
Як встановив суд, у наданому № ETH 2024-20 від 23.09.2024 зазначено, що об'єктом купівлі-продажу є товар Ethiopia Green Arabica Coffee, crop 2024, Лот - 08-24-80, сорт - hairloom, якість -Nat. Ral. Q-Coffee Gujl04. У рахунку-фактурі № 132А від 14.12.2024 зазначено, що рахунок виставлений за товар - Arabica Green Coffee Natural Guji G4.
Суд висновує про те, що зміна порядку слів у назві товару не вказує на неможливість ідентифікації та співставлення товару.
Окрім цього, суд зазначає, що відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені МК України (ст. 53) заборонено. Аналогічна правова позиція наведена в рішенні Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №815/5791/17.
Суд висновує про те, що відповідно до вимог МК України сертифікат якості та пакувальний лист не є документами, що підтверджують митну вартість.
Також слід зазначити, що відповідно до умов контракту ціна товару не поставлена в залежність від якості товару та надання окремих документів, зокрема, пакувального листа.
Отож ненадання продавцем сертифікату якості та пакувального листа може свідчити про невиконання продавцем умов контракту, в частині надання документів, проте не може свідчити про заниження митної вартості.
Слід зазначити, що виконання чи невиконання умов договору випливає з договірних правовідносин між позивачем як покупцем та продавцем.
В свою чергу, Львівська митниця не є тим органом на якого законодавством покладено обов'язок здійснювати контроль за виконанням цивільно-правових угод. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.10.2018 №815/137/17.
Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що відповідно до умов Контракту п.14 обов'язок страхування морських та військових ризиків покладається на Покупця. Відомості щодо наявності/відсутності страхових платежів у товаросупровідних документах відсутні.
Суд з цього приводу зазначає, що поставка товару здійснювалась на умовах FOB - порт Джибуті, Ефіопія, відповідно до правил Інкотермс 2020. Правила Інкотермс 2020 щодо умов поставки FOB не передбачають обов'язковості страхування поставки.
Суд вказує на те, що покладення страхування морських та військових ризиків на покупця не свідчить про обов'язкове здійснення ним страхування.
Довідка № 0502/4 від 05.02.2025 про транспортні витрати на морське перевезення кави, яка надана митному органу одразу, разом з митною декларацією, містила чітку інформацію, що страхування вантажу не відбувалося.
Таким чином, зважаючи на те, що страхування вантажу не відбувалося, вказане твердження контролюючого органу не відповідає обставинам справи.
Суд з'ясував, що в оскаржуваному рішенні зазначено: до митного оформлення надано договір на здійснення перевезень із підприємством Мірланд-Україна та Фейрлоджікс; проте, відповідно відомостей, що містяться у ЦМР перевізником є фірма - “Multitrans», документи, які висвітлюють зв'язок між цими підприємствами відсутні.
За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20.06.2023 року у справі №380/1221/2020, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
Досліджуючи питання доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення згідно умов Митного кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, зокрема у постанові від 31.05.2019 року у справі №804/16553/14, вказав: Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів.
Суд вказує на те, що позивач уклав з ТОВ «Фейрлоджікс» договір про транспортно-експедиторське обслуговування від № 00389/21 від 03.11.2021 та відповідно погодили перевезення товару морським транспортом з Ефіопії до Польщі. Водночас, позивач уклав з ТОВ «МірЛанд» договір транспортного експедирування № ТЕ12122022/1 від 12.12.2022 та відповідно погодили перевезення товару автомобільним транспортом з Польщі до України.
До пакету документів наданого Львівській митниці для митного оформлення товару входили наступні документи:
Коносамент (Bill of lading) № MEDUAA249740 від 14.12.2024;
Автотранспортна накладна (CMR) № 03022025/2 від 05.02.2025;
Супровідний документ ТІ (Dispatch note model TI) 25PL322080NS820VL5 від 04.02.2025;
Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 296 від 05.02.2025;
Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 5200225 від 05.02.2025;
Документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 0502/4 від 05.02.2025;
Документ, що підтверджує вартість перевезення товару - № 520225 від 05.02.2025;
Договір про надання послуг митного брокера № 233 від 27.12.2023;
Договір (контракт) про перевезення № 00389/21 від 03.11.2021;
Договір (контракт) про перевезення № TE12122022/1 від 12.12.2022;
Заявка №021124/9 від 02.11.2024;
Заявка №LG2460ST від 30.01.2025;
Таким чином, позивач надав весь пакет товаросупровідних документів, які підтверджують транспортні витрати, відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України №599 від 24.05.2012 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення».
Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що відповідно до вимог Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 №57-V та статті 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956) у гр.22 CMR-зазначається підпис та штамп відправника. Однак графи наданої CMR не містить жодних відміток відправника, у гр. 23 відсутній підпис перевізника.
Суд зазначає, що стаття 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 р.) містить перелік інформації, яка зазначається в CMR, а саме: вантажна накладна містить такі дані: а) дата і місце складання вантажної накладної; b) ім'я та адреса відправника; с) ім'я та адреса перевізника; d) місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; е) ім'я та адреса одержувача; f) прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення; g) кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; h) вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; і) платежі, пов'язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу); j) інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; к) заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції.
У випадку потреби, вантажна накладна повинна також містити наступні дані: а) заява про те, що перевантаження забороняється; b) платежі, які відправник зобов'язується сплатити; с) сума платежу, що підлягає сплаті при доставці; d) декларована вартість вантажу і сума додаткової цінності його для відправника; е) інструкції відправника перевізнику відносно страхування вантажу; f) погоджений термін, протягом якого повинно бути виконано перевезення; g) перелік документів, переданих перевізнику. Сторони можуть внести у вантажну накладну будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають корисною.
Отже, стаття 6 Конвенції не містить жодного згадування про те, що в CMR в обов'язковому порядку повинен міститися штамп та підпис відправника. В той же час, CMR, які надані митному органу під час митного оформлення товару, містили усі дані, які надавали змогу підтвердити дані про: дату складання CMR; вантажовідправника, вантажоотримувача, перевізника, вагу і кількість товару, місце навантаження та місце розвантаження товару.
З огляду на викладене, суд вважає, що вказане зауваження митного органу жодним чином не впливає на числові значення митної вартості товару.
Суд з'ясував, що в оскарженому рішенні зазначено: надано рахунок на оплату витрат на транспортування №520225 від 05.02.2025, проте, відповідно до відміток на товаросупровідних документах, (CMR), вантаж перетнув кордон 06.02.2025, тобто, на момент складання рахунку відомості щодо витрат на транспортування та страхування не були відомі у повному обсязі.
Суд зазначає, що відповідно до договору № ТЕ12122022/1 від 12.12.2022, а саме, пункту 6.1. договору передбачено, що вартість ТЕП за цим договором попередньо встановлюється і узгоджується сторонами перед кожним перевезенням за допомогою заявки. Остаточна сума вказується в рахунку-фактурі.
Отже, суд вважає, що надані до митного оформлення документи в повній мірі підтверджували вартість перевезення окремо морським транспортом та окремо автомобільним транспортом, містили дані про вартість морського та автомобільного перевезення зазначену в національній валюті гривні.
Отже, суд висновує, що вказані відповідачем обставини не свідчать про наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, або наявність ознак не автентичності поданих до митного оформлення документів.
Тому, відповідач мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України, а подані декларантом до митного оформлення документи відповідали вимогам частини другої статті 53 МК України.
Суд з'ясував, що в оскаржуваному рішенні зазначено: за власним бажанням декларантом надано висновок ДЗІ (Використані експертом, як джерела інформації, документи до вказаного висновку не долучені).
Суд зазначає, що в оскарженому рішенні відповідач згодом зазначив, що на вимогу декларантом додатково надано: платіжні інструкції, підтвердження продажу, комерційну пропозицію, копію експортної декларації (Т1 та ех), лист роз'яснення, висновок ДЗІ (Використані експертом, як джерела інформації, документи до вказаного висновку не долучені;), оферту. Надані документи дублюють надані під час митного оформлення. Інших документів на вимогу не надано
Суд вказує на те, що відповідно до пункту 8 частини третьої статті 53 МК України у позивача існує право на надання висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.
Водночас, вимога відповідача про надання документів та інформації, які використовували під час надання висновку, не відповідає змісту пункту 8 частини 3 статті 53 МК України, а тому у позивача відсутній обов'язок надавати контролюючому органу вказані документи.
Отже, суд висновує, що вказані відповідачем обставини не свідчать про наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Суд критично оцінює доводи відповідача щодо неподання позивачем додаткових документів до митного оформлення з огляду на таке.
Згідно пункту 3 статті 53 Митного кодексу України митний орган має право у виняткових випадках на витребування додаткових документів.
В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №809/872/17.
Неподання декларантом додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами.
Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.08.2018 у справі №826/8799/16, від 19.12.2019 у справі №810/5295/15, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16.
Суд вважає, що твердження відповідача про те, що підставою для проведеного коригування стало те, що позивач не надав витребувані відповідачем додаткових документів, адже ці документи носять виключно інформаційний характер, а обов'язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта.
Відтак, ненадання документів, які відсутні в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах.
Повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статею 53 Митного кодексу України. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду справа № 809/857/17 від 02.03.2021; справа № 804/150/16 від 05.07.2022.
При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення (у цьому випадку рішення про відмову у митному оформленні товару за ціною позивача); відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
У свою чергу декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено органом доходів і зборів. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 02.07.2020 справа №803/916/17 та від 08.10.2019 справа №803/776/17.
Відповідач безпідставно поставив під сумнів митну вартість товару зазначену позивачем та, як наслідок, весь поданий перелік документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки відповідачем не доведено обставин, які б свідчили про існування у митного органу достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару.
iii. Щодо застосування резервного методу
Частина друга статті 55 МК України визначає, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Зазначені висновки випливають, зокрема, з приписів пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, за яким у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, відображеною у постанові від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19 та у постанові від 04.11.2021 у справі №120/2634/19-а.
Суд встановив, що у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/400029/1 від 10.02.2025 відповідач посилається на митну декларацію №UA100380/2025/602768 від 27.01.2025, а саме:
- у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/400029/1 від 10.02.2025 відповідач посилається на митну декларацію №UA100380/2025/602768 від 27.01.2025, де рівень митної вартості становить 5,56 дол/ кг, що свідчить про здійснення коригування митної вартості товарів за методом 2ґ.
Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15, висловив позицію, згідно з якою у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.
У всіх випадках, де посадові особи митниці брали за основу попередньо оформлені митні декларації, партії товарів не були співрозмірні з тими, що імпортувались нами, умови поставок були різними, однак жодного коригування проведено не було.
З урахуванням викладеного, суд висновує про протиправність рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/400029/1 від 10.02.2025, а тому таке необхідно скасувати.
Окрім цього, у частині позову щодо визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, то суд вказує, що у постанові від 23.07.2021 у справі №820/3979/17 Верховний Суд зазначив, що: «Оскільки оскаржена в судовому порядку картка відмови носить похідний характер від прийнятих рішень про коригування митної вартості, вимогу про визнання її протиправною правомірно визнано судами обґрунтованою».
Відтак, беручи до уваги вказані висновки, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2025/000124 є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
V. Судові витрати
Відповідно до положень статті 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 6070,00 грн.
Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "!ФЕСТ Кофі Мішн" до Львівської митниці про визнання протиправними і скасування рішень та картки відмови задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/400029/1 від 10.02.2025.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2025/000124.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "!ФЕСТ Кофі Мішн" код ЄДРПОУ 39571104, місцезнаходження: 79024, м. Львів, вул.Старознесенська, буд. 24-26 судовий збір у розмірі 6070 (шість тисяч сімдесят) грн 00 коп.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Гулик Андрій Григорович