про залишення позовної заяви без руху
19 листопада 2025 року Київ № 320/23495/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Басай О.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у місті Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державна казначейська служба України про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у місті Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державна казначейська служба України, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача та стягнути з держави моральну шкоду у сумі 72 000 гривень;
- зобов'язати відповідача притягнути водіїв (власників) зазначених вище автомобілів до адміністративної відповідальності за наведеними епізодами порушень ПДР.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Вирішуючи питання про відкриття провадження в адміністративній справі за цим адміністративним позовом, суд зазначає таке.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. При цьому позивачу під час звернення до суду необхідно довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом визначеного законом строку звернення до суду від дати порушення його прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 зазначив, що під час вирішення питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.
Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушення її прав, свобод та інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19).
З урахуванням зазначеного, реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
У позовній заяві позивач зазначив, що неодноразово звертався до відповідача з заявами від 12.07.2024 та 23.07.2024 з відеофіксацією щодо порушень правил дорожнього руху (п.п. 15.9 "и", 15.10 "д") водіями транспортних засобів NISSAN (НОМЕР_2) та Chevrolet ( НОМЕР_1 ). У 2025 році водієм одного з зазначених автомобілів скоєно третє порушення протягом року (заява від 24.04.2025, відправлення 02.05.2025).
Суд зазначає, що строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Разом із цим, позивач не зазначив і не надав до суду доказів коли саме позивач дізнався про порушення відповідачем його прав (коли саме відповідач допустив ту бездіяльність, про яку йдеться у позовній заяві), що позбавляє суд можливості перевірити дотримання позивачем строку звернення до суду, а тому суд уважає, що позовну заяву необхідно залишити без руху.
Позивачу в порядку усунення вказаного недоліку позовної заяви необхідно надати суду докази, які підтверджують звернення до суду з цією позовною заявою в межах строку, встановленого КАС України, або надати обґрунтоване клопотання про поновлення строку звернення до суду з цим позовом з доказами на підтвердження поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду.
Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, що є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Відповідно до частини п'ятої статті 160 КАС України у позовній заяві зокрема зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
У позовній заяві не зазначено усіх відомостей щодо учасників справи, як того вимагають норми процесуального законодавства. У порядку усунення недоліків позивач повинен зазначити у позовній заяві відомості, що визначені в частині п'ятій статті 160 КАС України.
Відповідно до пунктів 4, 5 і 9 частини п'ятої статті 160 КАС України у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, що має сформулюватися максимально чітко і зрозуміло, позаяк від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.
При цьому визначитися з предметом спору має саме позивач, адже саме він є ініціатором судового процесу, а суд створює умови для реалізації ним процесуальних прав сторони спору. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 826/16958/17.
Великою Палатою Верховного Суду у справі № 640/7310/19 зазначено: особа, яка вважає, що порушені її права, свободи чи інтереси, і яка у зв'язку із цим звертається за їх захистом до адміністративного суду, має зазначити в позовній заяві: хто, який саме суб'єкт владних повноважень порушив її права чи інтереси, яким чином, якими діями (рішенням, бездіяльністю) відбулося втручання в її права, які саме права були порушені, чи належать вони позивачу, які обставини про це свідчать.
Верховний Суд у постанові від 08.06.2021 у справі № 662/397/15-ц зазначив, що позовна заява обов'язково повинна містити предмет позову та підстави позову. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
З аналізу матеріалів справи суд установив, що у позовній заяві позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача, стягнути з держави моральну шкоду у сумі 72 000 гривень і зобов'язати відповідача притягнути водіїв (власників) зазначених вище автомобілів до адміністративної відповідальності за наведеними епізодами порушень ПДР.
Разом із цим, позивач не конкретизував яку саме бездіяльність відповідача суд має визнати протиправною. У порядку усунення зазначеного недоліку позовної заяви, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, позивач має визначити в чому саме проявилася бездіяльність відповідача та надати обґрунтування сформованим позовним вимогам.
Також суд зазначає, що у позовній заяві позивач визначив третьою особою Державну казначейську службу України, однак позивач не зазначив, на яких підставах таку третю особу належить залучити до участі у справі. Необхідною умовою залучення третіх осіб є той факт, що судове рішення у справі може вплинути на права, свободи, інтереси або обов'язки осіб, які не є стороною у справі.
Таким чином, позивачу необхідно уточнити склад учасників справи та надати до суду обґрунтування щодо залучення такої третьої особи, як учасника справи.
Крім цього, згідно з частиною першою статті 161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) (частина четверта статті 161 КАС України).
Відповідно до частини першої статті 161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) (частина четверта статті 161 КАС України).
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 73 КАС України).
Відповідно до частин першої і другої статті 94 КАС України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Дослідивши матеріали справи, суд установив, що позивач до позовної заяви не надав усіх доказів, що мають значення для вирішення справи, зокрема усі звернення до відповідача з відеофіксацією правопорушень, отримані на них відповіді тощо.
Отже, у порядку усунення зазначеного недоліку позовної заяви позивач має надати до суду належним чином засвідчені належної якості копії усіх документів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також відповідні копії доказів для відповідача.
З матеріалів справи суд установив, що позовна заява сформована в підсистемі "Електронний суд", однак докази направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками суду не надані, надані лише для третьої особи.
У порядку усунення такого недоліку позовної заяви, позивачу необхідно надати суду докази надіслання копії позовної заяви та доданих до неї документів для відповідача або засобами поштового зв'язку - листом з описом вкладення або направлення до електронного кабінету відповідача.
Також згідно з частиною третьою статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення та звільнення від сплати встановлюються законом (частина друга сатті.132 КАС України).
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 3 Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 р. № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI) судовий збір справляється, зокрема за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (згідно з Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", з 01.01.2025 встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць - у сумі 3 028 грн).
За подання до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина третьої статті 4 Закону № 3674-VI).
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (абзац 2 частини третьої статті 6 Закону №3674-VI).
Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону №3674-VI судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Із змісту позовної заяви випливає, що в ній об'єднано одночасно дві вимоги немайнового характеру та вимогу майнового характеру. Сума судового збору за звернення позивача з позовними вимогами немайнового характеру становить 1 937,92 грн (2 х ((3 028 грн х 0,4) х 0,8)). Суд установив, що позивач не надав до суду докази сплати судового збору або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору.
Таким чином, у порядку усунення зазначеного недоліку позовної заяви позивач має надати до суду докази сплати судового збору за звернення до суду з цим позовом або надати до суду належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до підпункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У позовній заяві позивач також заявив вимоги про стягнення моральної шкоди.
Вирішуючи питання щодо сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення з відповідача моральної шкоди, суд зазначає таке.
Згідно з частиною третьою статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб. Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою, а тому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди грошима або майном є майновою, а вимога про відшкодування моральної шкоди в інший (немайновий) спосіб є немайновою вимогою.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що позивач повинен довести факт заподіяння йому моральної шкоди.
За висновками Верховного Суду, сформульованими у постанові від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17, моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
Суд також звертає увагу, що позовна заява не містить конкретних обставин на обґрунтування заявленого розміру моральної шкоди у сумі 72 000,00 грн, заявленої до стягнення з відповідача, не надано доказів на підтвердження спричинення відповідачем позивачу моральних чи фізичних страждань, а тому позивачу необхідно обґрунтувати в чому саме полягали страждання позивача та розмір заявленої моральної шкоди
За відсутності таких доводів суд позбавлений можливості встановити, які саме з оскаржуваних дій відповідача завдали йому шкоди та у якій мірі, визначити рівень негативних фізичних або психологічних наслідків для позивача, оцінити чи досягають вони рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду.
Таким чином, позивачу необхідно зазначити обґрунтування у чому саме полягає моральна шкода та обґрунтувати її розмір, надати відповідні розрахунки заявленої моральної шкоди.
Згідно з частиною п'ятою статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
З аналізу зазначеної норми суд дійшов висновку, що її застосування можливе за наявності встановленого факту незаконності рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Разом з цим, позивач тільки виявив намір оскаржити дії відповідача, а тому саме перевірка законності оскаржуваних дій відповідача і буде предметом судового розгляду у цій справі, тоді як на стадії відкриття провадження у справі така протиправність не встановлена.
З огляду та те, що на даний час не встановлено вчинення відповідачем протиправних дій або бездіяльності по відношенню до позивача, суд дійшов висновку, що позивач в межах цієї справи не входить до переліку осіб, які звільняються від сплати судового збору згідно з пунктом 13 частини другої статті 3 Закону № 3674-VI, а отже під час звернення до суду з позовною вимогою про стягнення моральної шкоди позивачу необхідно сплачувати судовий збір.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 30.07.2020 у справі № 9901/194/20, від 16.03.2020 у справі № 9901/64/20 та від 15.01.2020 у справі № 826/12286/15.
Суд також ураховує правову позицію, висловлену Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 27.04.2020 у справі № 9901/19/20, в межах якої в тому числі заявлено вимогу про відшкодування моральної шкоди, зазначено таке: "Із предмету спору, який сформулювала позивачка, принаймні за його зовнішнім вираженням (ознаками), можна побачити, що ці вимоги не охоплюються (не підпадають) під поняття об'єкта справляння судового збору, який позивачка не повинна платити з підстави передбаченої пунктом 13 частини другої статті 3 Закону № 3674-VI, оскільки не мають під собою підстав, з огляду на які ці вимоги належить відносити до спорів про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду".
Таким чином, вимога про відшкодування моральної шкоди, що визначена у грошовому вимірі та складає ціну матеріальних вимог, є майновою вимогою, а тому, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру.
Таким чином, за подання майнової вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди позивачу необхідно сплатити судовий збір у сумі 968,96 грн ((1% від 72 000,00 грн, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб ) х 0,8).
Суд звертає увагу позивача на те, що інформація щодо реквізитів сплати судового збору за подання позовних заяв до Київського окружного адміністративного суду є загальнодоступною, оприлюднена на офіційному веб-порталі "Судова влада України" за інтернет-адресою http://adm.ko.court.gov.ua/sud1070/gromadyanam/tax/, а також розміщена на інформаційних стендах Київського окружного адміністративного суду.
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Зазначені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства, у зв'язку з чим суд, враховуючи положення статті 169 КАС України, вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху та встановити строк для усунення недоліків позовної заяви.
При цьому необхідно зазначити, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням у доступі до правосуддя. Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, сформульовану, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 р. у справі "Пелевін проти України" (п. 27), від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України" (п. 31) зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у місті Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державна казначейська служба України про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Встановити позивачу десятиденний строк із дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати (надати) позивачу (представнику).
Ухвала набирає законної сили з дати її підписання суддею та не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Басай О.В.