19 листопада 2025 року м. Київ № 320/8498/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , що звернулась в інтересах доньки - ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання протиправною відмову та зобов"язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 в інтересах своєї донки ОСОБА_2 з позовом до Управління соціального захисту населення Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, в якому просить суд:
визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації від 25.11.2022 у призначенні та виплаті з серпня 2022 року ОСОБА_1 та для доньки ОСОБА_2 , як внутрішньо переміщеним особам допомоги на проживання, передбаченої Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів № 332 від 20.03.2022 "Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам";
зобов'язати Управління соціального захисту населення Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації призначити та виплатити допомогу на проживання ОСОБА_1 та для доньки ОСОБА_2 , як внутрішньо переміщеним особам з серпня 2022 року, відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів № 332 від 20.03.2022 "Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам";
зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації подати у місячний строк з дня набрання судовим рішенням законної сили звіт про виконання постанови суду відповідно до ст. 382 КАС України.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що рішення відповідача про відмову у призначенні та виплаті допомоги на проживання, передбаченої Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів №332 від 20.03.2022 "Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам" з березня 2022 року, є протиправним, оскільки право на таку допомогу на себе та доньку позивачка має відповідно до п. 2 Порядку № 332 як така, що переміщена з дитиною з АР Крим - тимчасово окупованої російською федерацією території України.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.04.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.04.2014 позивачка була взята на облік, як внутрішньо переміщена особа в Солом'янському районі міста Києва за місцем проживання АДРЕСА_1 , згідно з довідкою № 3009-5001962777 від 27.07.2022.
16.04.2014 донька позивачка, ОСОБА_2 , також була взята на облік, як внутрішньо перемішена особа, згідно довідки № 3009-5001974464 від 08.08.2022.
08.08.2022 позивач звернулась до Управління соціального захисту населення Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою на отримання допомоги на проживання їй та доньці, як внутрішньо переміщеним особам.
Листом Управління соціального захисту населення Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації № 103909 від 25.11.2022, було відмовлено в призначенні допомоги на підставі Постанови Кабінету Міністрів від 20.03.2022 № 332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам»
Так, в обгрунтування відмови, відповідач зазначив, що згідно з єдиною базою обліку внутрішньо переміщених осіб Міністерства соціальної політики України, позивач вперше стала на облік, як внутрішньо переміщена особа 16.04.2014 і станом на 24.02.2022 щомісячну адресну допомогу внутрішньо перемішеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг не отримувала, а отримання такої допомоги було обов'язковою умовою для виплати допомоги на проживання особам, які стояли на обліку до 24.02.2022; згідно з матеріалами особової справи, позивач повторно перемістилась із території, яка не відноситься до тимчасово окупованої території російською федерацією України, і тому не має права на отримання такої допомоги.
Позивач вважає відмову Управління соціального захисту населення Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації від 25.11.2022 у призначенні та виплаті, як внутрішньо переміщеним особам допомоги на проживання, передбаченої Порядком № 332 протиправною, що і зумовило на звернення до суду з даним позовом.
При вирішенні спору, суд виходить з наступного.
Відповідно до норм ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.
За преамбулою Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII у редакції, чинній на час спірних відносин) цей Закон відповідно до Конституціїта законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.
Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин (ст. 1 Закону № 1706-VII).
Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в ст. 1 цього Закону, на момент їх виникнення (ч. ч. 1 та 2 ст. 4 Закону №1706-VII).
20.03.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 332 "Деякі питання виплати допомоги на прояжвання внутрішньо переміщеним особам", якою затвердив Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
Пунктом 1 Порядку № 332 визначено механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
Пунктом 2 Порядку № 332 визначено, що допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої російською федерацією території України.
Зміст наведених норм свідчить про те, що пунктом 2 передбачено коло осіб, яким надається допомога на проживання, а пункт 3 містить положення щодо розміру та умов надання чи ненадання такої допомоги за певних обставин.
Учасниками справи не заперечується та обставина, що станом на 24.02.2022 позивач не отримувала державної допомоги у вигляді щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за новим місцем проживання, яка виплачувалася відповідно до положень Порядку № 505.
Як встановлено судом, позивач була переміщена з Автономної Республіки Крим - території, окупованої російською федерацією, тому відповідно до цього пункту, остання має право на отримання допомоги, у свою чергу, посилання відповідача на те, що допомога не призначається особам, які були обліковані, як внутрішньо переміщені особи до 24.02.2022 є безпідставним, оскільки надання переваг у призначенні допомоги залежно від дати взяття на облік як ВПО, суперечить ст. 24 Конституції України.
Також, доводи відповідача про те, що позивач повторно переміщувалася з території, яка не відноситься до тимчасово окупованої території російською федерацією України не відповідає дійсності, оскільки остання була вимушена була виїхати з окупованого росією Криму.
Суд також зазначає, що Порядок № 332 не містить положень щодо часу, коли особа має внутрішньо переміститись або факту повторності такого переміщення для того, щоб він мав право на допомогу.
При цьому, позивач не підпадає під виключення, чинні на час спірних правовідносин, та не належить до кола внутрішньо переміщених осіб, допомога яким не надається.
Так, за змістом абз. 7 п. 3 Порядку № 332 допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24.02.2025 у регіонах, що не включені до переліку, затвердженомурозпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 204.
Суд зазначає, що лише після змін, внесених до абз. 7 п. 3 Порядку № 332 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 923 від 19.08.2022, набула чинності редакція Порядку № 332, відповідно до якої допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24.02.2022, крім осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, та осіб, які повторно перемістилися з тимчасово окупованої території російською федерацією території України, території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) 24.02.2022.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, позивач зверталась за призначенням допомоги 08.08.2022. На момент спірних відносин, вказана редакція Порядку №332 не діяла, тому не може бути застосована до спірних відносин.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що для отримання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам у відповідності до Порядку № 332 позивачем мало бути дотримано дві умови: отримувати щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг станом на 24.02.2022; або бути облікованою на території, включеній у Розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 204-р «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка», на яке міститься посилання в п. 2 Порядку № 332 або переміщеним з такої території.
Ураховуючи, що станом на 24.02.2022 позивач була облікована на території, включеній у Розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 року №204-р «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка», на яке міститься посилання в п. 2 Порядку №332, суд дійшов висновку про протиправність відмови відповідача у призначенні позивачу допомоги, як внутрішньо переміщеній особі.
У свою чергу, випадок, за якого допомога на проживання, визначена Порядком № 332, не надається, законодавець пов'язав з умовою невключення регіону до переліку, затвердженого розпорядженням № 204-р, до якого внутрішньо переміщена особа перемістилась до 24 лютого 2022 року, за винятком осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до постанови № 505, а не з датою включення регіону до переліку про який іде мова в пункті 2 Порядку № 332.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 14.06.2023 у справі № 160/12308/22.
Також, судом враховується і правова позиція Верховного Суду в постанові від 24.01.2024 у справі № 160/17083/22.
На підставі зазначеного, суд прийшов до висновку, що позивач має право на отримання допомоги на проживання, як внутрішньо переміщена особа у відповідності до Порядку № 332.
За наслідком розгляду даного спору, суд дійшов висновку про те, що відмова відповідача від 25.11.2022 у призначенні та виплаті з серпня 2022 року ОСОБА_1 та для доньки ОСОБА_2 , як внутрішньо переміщеним особам допомоги на проживання, передбаченої Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів № 332 від 20.03.2022 "Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам", є протиправною, з огляду на що, позовні вимоги підлягають задоволенню, шляхом зобов'язання Управління соціального захисту населення Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації призначити та виплатити допомогу на проживання ОСОБА_1 та для доньки ОСОБА_2 , як внутрішньо переміщеним особам з серпня 2022 року, відповідно до Порядку № 332, що є належним та ефективним способом захисту прав позивача, адже, у даному випадку, у відповідача відсутні дискреційні повноваження щодо розгляду заяви позивача, позаяк, підстави для відмови у призначенні позивачу допомоги, були визнані судом необґрунтованими.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Стороною відповідача не було доведено правомірність оскаржуваною відмови, відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо вимоги в частині зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації подати у місячний строк з дня набрання судовим рішенням законної сили звіт про виконання постанови суду відповідно до ст. 382 КАС України, суд вважає такі передчасними та заявленими на майбутнє, позаяк, наразі у суду відсутні обґрунтовані підстави вважати, що відповідач ухилиться від виконання рішення суду.
Керуючись ст. 77, 90, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 , що звернулась в інтересах доньки - ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання протиправною відмову та зобов"язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації від 25.11.2022 у призначенні та виплаті з серпня 2022 року ОСОБА_1 та для доньки ОСОБА_2 , як внутрішньо переміщеним особам допомоги на проживання, передбаченої Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів № 332 від 20.03.2022 "Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам".
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації призначити та виплатити допомогу на проживання ОСОБА_1 та для доньки ОСОБА_2 , як внутрішньо переміщеним особам з серпня 2022 року, відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів № 332 від 20.03.2022 "Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам".
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головенко О.Д.