про залишення позову без розгляду
19 листопада 2025 року м. Київ Справа № 320/42840/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах
держави в особі головного управління Державної служби України з
надзвичайних ситуацій у Київській області
до Комунального некомерційного підприємства Сквирської міської ради
"Сквирська центральна міська лікарня"
третя особа Сквирська міська рада
про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії, -
До Київського окружного адміністративного суду звернувся заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області з адміністративним позовом до Комунального некомерційного підприємства Сквирської міської ради "Сквирська центральна міська лікарня», третя особа - Сквирська міська рада, в якому просить суд:
визнати бездіяльність відповідача щодо невжиття заходів з належного утримання захисної споруди - протирадіаційного укриття НОМЕР_1, протиправною та зобов'язати його провести у стан готовності захисту споруду - протирадіаційне укриття № НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1., з метою використання її за призначенням у відповідності до «Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту», затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09.07.2018.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Комунальне некомерційне підприємство Сквирської міської ради "Сквирська центральна міська лікарня» є балансоутримувачем протирадіаційного укриття № НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Актом оцінки стану готовності вказані укриття № НОМЕР_1 визнано неготовим до використання за призначенням.
Однак, незважаючи на виявлені порушення, Комунальне некомерційне підприємство Сквирської міської ради "Сквирська центральна міська лікарня» не вжило відповідних заходів.
Разом з тим, позивачем зазначено, що отриманий на запит Білоцерківської окружної прокуратури від 07.08.2023 №50/6-7881вих.23 лист ГУ ДСНС України у Київській області №5601-7066/561 від 23.08.2023 містить інформацію про те, що до КНП СМР "Свирська ЦМЛ" зобов'язальні заходи щодо приведення у стан готовності для використання за призначенням протирадіаційного укриття НОМЕР_1 в судовому порядку останнім не вживалися через відсутність, на його думку, законних повноважень на звернення до адміністративного суду з позовами про визнання протиправною бездіяльність балансоутримувачів ЗСЦЗ та зобов'язання їх привести у належний технічний стан і готовність до укриття населення.
Така бездіяльність на думку прокурора є порушенням вимог статті 19 Кодексу цивільного захисту України та наказу Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09.07.2018 «Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту», яким затверджено вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту. З огляду на вищевикладене адміністративний позов просить задовольнити повністю.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.11.2023 позовну заяву залишено без руху та надано строк позивачу на усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.01.2024 позовну заяву заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області повернуто позивачу.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2025 апеляційну скаргу Керівника Білоцерківської окружної прокуратури Київської області - задоволено. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 04.01.2024 - скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Скасовуючи ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 04.01.2024 Шостий апеляційний адміністративний суд зазначив наступне:
«В свою чергу, висновок суду першої інстанції щодо відсутності повноважень в органів Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області на звернення з такою категорією позовів, і, як наслідок, відсутність у прокурора процесуальної можливості здійснювати захист державних інтересів в особі зазначеного суб'єкта владних повноважень був обґрунтований з посиланням на правову позицію викладену у постановах Верховного Суду від 03.08.2023 у справі № 260/4120/22, від 11.08.2023 у справі №560/10015/22, від 09.09.2023 у справі №260/4044/22, від 21.12.2023 у справі №400/4238/22.
Разом з тим, колегія суддів наголошує, що зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у справах, де позовні вимоги пред'явлені до 29.10.2022 року, а саме, до внесення змін у пункт 48 частини 2 статті 17-1 КЦЗ України Законом № 2655-IX від 06.10.2022.
Відповідно до Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1052, до повноважень зазначеного органу, серед інших, віднесено організацію здійснення заходів щодо створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення їх обліку, забезпечення разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями здійснення контролю за готовністю цих споруд до використання за призначенням, ведення загальнодержавного електронного обліку захисних споруд цивільного захисту.
Отже, з аналізу наведених нормативно-правових актів, з урахуванням внесених змін, вбачається, що саме до компетенції Державної служби України з надзвичайних ситуацій, як суб'єкта владних повноважень, віднесено відповідні завдання із захисту державних інтересів у вказаній сфері правовідносин.
Таким чином, Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області, маючи повноваження на звернення до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства Сквирської міської ради "Сквирська центральна міська лікарня", протягом тривалого часу не звернулося до суду з відповідною позовною заявою про зобов'язання приведення захисних споруд цивільного захисту у належний технічний стан та готовність до укриття населення.
Відсутність вчинення відповідачем заходів щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисних споруд свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, що, зважаючи на цільове призначення вказаних захисних споруд цивільного захисту, може не захистити належним чином від загрози життю та/або здоров'ю людей та у разі їх не усунення, можуть призвести до незворотних наслідків.
Приписами статті 3 Конституції України закріплено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Також, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що Верховний Суд у постанові від 29.11.2022 року у справі № 240/401/19 відступив від раніше викладених висновків щодо права прокурора на звернення до адміністративного суду з позовом в інтересах держави, зазначивши таке:
"…виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.
Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99).
Ці висновки Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене цим Судом розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, застосованого у ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Відтак, Суд вважає, що "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.».
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Жуку Р.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
Дослідивши наявні в адміністративній справі документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Як вбачається з позовної заяви керівника Білоцерківської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області та доданих до неї матеріалів, було проведено оцінку готовності, експлуатації і використання протирадіаційного укриття НОМЕР_1 за призначенням.
Відповідно до переліку захисних споруд цивільного захисту, отриманого на запит Київської обласної прокуратури встановлено, що протирадіаційне укриття НОМЕР_1, балансоутримувачем якої є Комунальне некомерційне підприємство Сквирської міської ради «Сквирська центральна міська лікарня», (надалі - КНП СМР «Сквирська ЦМЛ». Зазначене протирадіаційне укриття має статус як неготове для експлуатації за призначенням.
Відповідно до технічного паспорту на захисну споруду цивільного захисту протирадіаційного укриття Nє НОМЕР_1 - останнє розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 743,7 кв.м. Згідно інформації ГУ ДСНС з Київській області від 02.08.2023 Nє5601-6432/561, дане укриття у разі наявної загрози розраховане на утримання в ньому 415 осіб, тобто всього персоналу лікарні та стаціонарних хворих.
Згідно інформації станом на 2022 дане протирадіаційне укриття НОМЕР_1 мало статус обмежено готове до використання за призначенням.
Також, згідно із інформацією наданою Сквирською міською радою від 16.08.2023 Nє03-3736 вбачається, що обліковий номер укриття в КНП СМ «Сквирська ЦМЛ» - НОМЕР_1, форма власності - комунальна, балансоутримувач - КНП СМР «Сквирська ЦМЛ».
Водночас, з інформації Київської обласної військової адміністрації від 24.07.2023 вбачається, що протирадіаційне укриття Nє НОМЕР_1, оцінено я неготове до використання за призначенням, що підтверджується наступним:
1) актом оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захист протирадіаційного укриття N НОМЕР_1 від 16.01.2023, проведеного балансоутримувачем, встановлено, що протирадіаційне укриття Nє НОМЕР_2( що розташоване за адресою: АДРЕСА_1) оцінено як не готове до використання за призначенням.
Зазначеним актом, за результатами проведеної оцінки встановлено, що санітарний стан захисної споруди задовільний. Однак, крім того встановлено, що непередбачено захисно-герметичних (герметичних) воріт, дверей, ставень, механізмів задраювання. Не передбачені повітропроводи, проти вибухові пристрої, вентилятори витяжної, припливної системи вентиляції, електроручні вентилятори, протипилові фільтри (ФЯР фільтри-поглиначі (ФП), герметичні клапани (ГК), клапани надмірного тиску (КНТ), прилад для виміру підпору повітря, схема регенерації повітря, фільтри (ФГ-70), регенеративні патрони (РП-100). Крім того, взагалі відсутня система водопостачання, так відсутні водопровідні труби, нумерація засувок вентлів згідно з експлуатаційною схемою, терміни обслуговування. У сховищі наявні лише бідон та бутильована вода. Відсутня система регенерації повітря. Каналізаційна система передбачена, однак санвузли демонтовано. Крім того, не передбачено автоматичної системи пожежогасіння та сигналізації, труб систем пожежогасіння.
2) не готовність протирадіаційного укриття Nє НОМЕР_1 КНП СМР «Сквирська ЦМЛ», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, також підтверджується актами оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття датованими 07.07.2021 (проведеного за участі фахівця відділу організацій заходів цивільного захисту Білоцерківського РУ ГУ ДСНС України у Київській області) та 30.06.2022, складеними комісією з представників Сквирської міської ради та балансоутримувача.
Таким чином, з урахуванням наведених порушень, в ході здійснення щорічної оцінки стану готовності захисної споруди до використання, актами від 07.07.2021 та 30.06.2022 встановлено та підтверджено не готовність до використання за призначення захисної споруди з обліковим номером НОМЕР_2, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.
3) не готовність протирадіаційного укриття Nє НОМЕР_1 КНП СМР «Сквирська МЛ», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, також підтверджується актом Nє78 від 28.03.2019 складеного після проведення позапланової перевірки ГУ ДСНС України в Київській області за результатами якої складено припис Nє52 про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки від 28.03.2019. Однак, недоліки вказані у приписі, станом на 2023 рік усунено не було.
Також, не готовність протирадіаційного укриття Nє НОМЕР_1 КНП СМР, підтверджується актом Nє60 від 11.07.2019 складеного після проведення позапланової перевірки ГУ ДСНС України в Київській області за результатами якої складено припис Nє102 про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту.
Вважаючи, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо приведення захисного укриття у стан готовності, прокурор звернувся до суду з даним позовом в інтересах Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Верховний Суд у постанові від 23.01.2025 по справі № 520/16197/23, з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99, акцентував увагу на тому, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, зокрема замінює відповідного суб'єкта владних повноважень в судовому провадженні у разі, якщо той всупереч закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити, причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Отже, ключовим питанням у справі, яка розглядається, є наявність або відсутність у прокурора права на звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі органу ДСНС та районної державної (військової) адміністрації з вимогами зобов'язального характеру щодо суб'єкта, на якого покладено обов'язок належного утримання захисної споруди.
Відносини, пов'язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту урегульовані Кодексом цивільного захисту України, яким, зокрема також визначено і повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов'язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.
Відповідно до частини восьмої статті 32 Кодексу цивільного захисту України утримання об'єктів фонду захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням та експлуатація таких об'єктів здійснюються їх власниками, користувачами, юридичними особами, на балансі яких вони перебувають (у тому числі утримання та експлуатація споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів та інших не заборонених законодавством джерел.
Частиною п'ятнадцятою статті 32 Кодексу цивільного захисту України установлено, що контроль за станом готовності об'єктів фонду захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, та/або його територіальними органами (у разі їх утворення) спільно з відповідними центральними органами виконавчої влади, іншими органами державної влади, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування шляхом проведення комплексних, контрольних та позапланових обстежень.
Законом України від 21.04.2022 № 2228-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування повноважень між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту» із Кодексу цивільного захисту України виключено статтю 67 «Повноваження центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки».
Цим же Законом Кодекс цивільного захисту України було доповнено статтею 17-1 «Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту», згідно із пунктами 16, 48, 51 якої такий суб'єкт владних повноважень:
- реалізує державну політику з питань створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення обліку таких споруд;
- звертається до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, у разі якщо такі порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей;
- перевіряє стан дотримання вимог законодавства у сфері цивільного захисту та складає відповідні акти.
Санкції за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки визначені статтею 68 Кодексу цивільного захисту України, відповідно до частини першої якої посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов'язані застосовувати санкції, визначені законом.
У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом (частина друга статті 68 Кодексу цивільного захисту України).
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року № 1052 (далі - Положення № 1052) встановлено, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.
Підпунктами 48 та 48-1 пункту 4 Положення № 1052 передбачено, що ДСНС відповідно до покладених на неї завдань:
- складає акти перевірок, приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки, інші обов'язкові для виконання розпорядчі документи;
- звертається до адміністративного суду щодо допущення уповноважених посадових осіб ДСНС та її територіальних органів до проведення планових або позапланових перевірок (у разі їх недопущення з підстав інших, ніж передбачені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»), а також щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг у разі, коли такі порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей, з інших підстав, визначених законом.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) установлені Законом України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877-V).
Саме в цьому Законі наведені види та форми заходів державного нагляду (контролю), зокрема у вигляді планових та позапланових заходів, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом (стаття 1 Закону № 877-V).
Можливість самостійного звернення до суду органом ДСНС з вимогами до суб'єкта господарювання в якості заходу контролю указаним Законом № 877-V не встановлена.
Отже, ураховуючи приписи статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України, суд зауважує, що повноваження органу ДСНС звернутися до суду обумовлене виключно реалізацією органу ДСНС приписів статті 68 цього Кодексу, яка визначає дії цього суб'єкта, як застосування санкцій за порушення приписів законодавства у сфері цивільного захисту.
Підсумовуючи викладене, суд констатує, що за наведеного нормативно-правового регулювання коло повноважень органів ДСНС щодо права звернення до адміністративного суду є обмеженим, а отже ГУ ДСНС у Київській області не може бути позивачем у цій справі, у зв'язку з чим прокурор у позовній заяві визначив орган, в особі якого він звернувся до суду та захищає інтереси держави, який не має самостійного права на звернення із цим позовом, тобто не може набути статусу позивача.
Аналогічний висновок Верховним Судом сформовано і у справі № 520/16197/23, в якій суд, аналізуючи попередню практику Верховного Суду у подібній категорії справ, указав, що на відміну від попередньої редакції указаної норми щодо відсутності у територіального органу ДСНС права на звернення до суду з позовами у цій категорії, законодавець у чинній редакції пункту 48 частини другої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту, передбачив право на звернення до суду цього органу також і з інших підстав, визначених законом.
Також у справі № 520/16197/23 Верховний Суд, з-поміж іншого, зазначив, що у контексті порушеного питання варто зауважити, що частина четверта статті 4 Закону № 877-V визначає, що виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.
Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).
За висновком Верховного Суду у справі № 520/16197/23 указані норми також визначають пряму кореляцію між законодавчим положенням та повноваженням контролюючого органу здійснювати той чи інший вид державного нагляду за діяльністю суб'єктів господарювання. Тому, незважаючи на те, що пункт 48 частини другої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту у редакції Закону України від 06.10.2022 № 2655-ІХ передбачає, що коло правовідносин, у яких територіальний орган ДСНС може бути позивачем, хоча і розширилось, тобто перестало бути виключним, проте потребує чіткої кореляції із положенням закону, який би передбачив відповідний випадок, за якого ДСНС може подати до суду позовну заяву. Іншими словами, у чинній редакції пункту 48 частини другої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України окреслена прив'язка правової підстави звернення до суду із нормою закону, і лише за її наявності ДСНС може набути статусу позивача.
За таких обставин Верховний Суд у справі № 520/16197/23 дійшов висновку, що законодавець у відповідних профільних нормативно-правових актах не наділив ДСНС правом на звернення до суду із позовом щодо приведення у стан готовності захисних споруд та відповідно правом на оскарження бездіяльності балансоутримувачів щодо допущеного неналежного стану таких захисних споруд, а отже, і прокурор не може від його імені заявити такий позов.
Надалі таку правову позицію підтримано Верховним Судом і у справах №400/10777/23, №520/16687/23.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності.
Отже з'ясувавши, що Білоцерківська окружна прокуратура в інтересах Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області не має права на звернення до суду із вказаним позовом, суд доходить висновку про наявність підстав для залишення цього позову без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Така ж правова висловлена Верховним Судом у постанові від 03.03.2025 у справі № 260/4199/22.
Крім цього, відповідно до частини четвертої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Керуючись статтями 124, 126, 205, 240, 243, 248, 250, 256, 294, 295 КАС України, суд,-
Позов заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області до Комунального некомерційного підприємства Сквирської міської ради "Сквирська центральна міська лікарня», третя особа - Сквирська міська рада про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії, - залишити без розгляду.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Жук Р.В.