про відмову в забезпеченні позову
19 листопада 2025 року Київ 320/54870/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Горобцової Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову в межах адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України під час встановлення вимог до програмного забезпечення ЄДЕБО щодо запровадження алгоритму визначення послідовності здобуття освіти ОСОБА_1 , при формуванні довідки про здобувача освіти за даними ЄДЕБО в частині зазначення у полі «На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту»» «Ні, порушує», за умови наявної інформації про навчання, рівень якого не нижче рівня поточного навчання за яким формується відповідна довідка, внаслідок чого сформовано довідку про здобувача освіти за даними Єдиної електронної бази з питань освіти № 697129 від 25.08.2025, в якій у полі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» відображено «Ні, порушує», замість «Так, не порушує»;
- зобов'язати Міністерство освіти і науки України забезпечити доопрацювання програмного забезпечення ЄДЕБО із встановленням вимог щодо алгоритму визначення послідовності здобуття освіти при формуванні довідки про здобувача освіти ОСОБА_1 , за даними ЄДЕБО в частині зазначення у полі «На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту»» «Так, не порушує», за умови наявної інформації про навчання, рівень якого не нижче рівня поточного навчання, за яким формується відповідна довідка, а також забезпечити можливість формування закладом освіти в якому ОСОБА_1 здобуває поточну освіту, довідку про здобувача освіти за даними Єдиної електронної бази з питань освіти, в якій у полі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту»» буде відображено - «Так, не порушує».
Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить:
- вжити заходи щодо забезпечення адміністративного позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі його посадових осіб вчиняти будь-які дії, пов'язані з мобілізацією та призовом ОСОБА_2 , на військову службу по мобілізації, зокрема затримання, утримання, видача повісток, мобілізаційних розпоряджень, переміщення особи до навчальних центрів тощо, до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі щодо оскарження бездіяльності Міністерства освіти і науки України;
- заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти будь-які дії щодо призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_2 , в тому числі: видавати йому направлення на проходження військово- лікарської комісії, повторної (контрольної) військово-лікарської комісії, видавати, надсилати повістки за місцем проживання та місцем роботи з будь- яких питань військового обліку, складати протоколи чи виносити постанови у справі про адміністративне правопорушення, до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі;
- заборонити Національній поліції України та всім її структурним підрозділам які здійснюють правоохоронну діяльність на території України вчиняти будь- які дії щодо адміністративного затримання/доставлення ОСОБА_2 , до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за зверненням ІНФОРМАЦІЯ_2 , до набрання законної сили судовим рішенням у адміністративній справі.
Заява обґрунтована тим, що, ОСОБА_1 25.08.2025 звернувся до відокремленого структурного підрозділу Донбаський аграрний фаховий коледж Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля для отримання довідки про здобувача освіти. За даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти від 25.08.2025 №697129 зазначено, що позивач порушує послідовність здобуття освіти. Позивач вважає, що видана довідка, не відповідає вимогам закону та істотно порушує права позивача, оскільки він здобуває освіту. У зв'язку з чим ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
З огляду на що заявник вказує, що без вжиття заходів забезпечення позову позивача буде призвано на військову службу під час мобілізації, та набуде статусу військовослужбовця, що ускладнить відновленню права позивача на отримання відстрочки від мобілізації, тоді як зазначає позивач він не зможе подовжити здобуття вищої освіти.
Дослідивши викладені у заяві мотиви, а також з урахуванням поданих до заяви матеріалів, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Враховуючи приписи ст. 154 КАС України суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Частиною 1, 2 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ч. 4 ст. 150 КАС України).
Відповідно до положення ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, перевіряє чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Крім того, суд наголошує, що підстави щодо наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог.
Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом у постанові від 19.06.2018 у справі 826/9263/17.
Порядок розгляду заяви про забезпечення позову визначений нормами ст. 154 КАС Україна.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 5 ст. 151 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову (ч. 6 ст. 154 КАС України).
Відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
На підставі ч. 5 ст. 242 КАС України при застосуванні норм ст. ст. 150-154 цього Кодексу суд враховує висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі № 826/16888/18, від 26 грудня 2019 року по справі № 640/13245/19, від 05 липня 2022 року у справі № 380/13491/21, а також в постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 01 червня 2022 року у справі № 380/4273/21.
За Рекомендацією № R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
Водночас заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з правовими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Тому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи неможливість виконання рішення суду або ефективного захисту та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся чи має намір звернутися до суду, або про очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Щодо доводів на обґрунтування заяви про забезпечення позову з підстави ознак протиправності рішення суб'єкта владних повноважень слід зазначити таке.
Вирішуючи заяву, суд повинен проаналізувати та оцінити ці доводи заявника щодо «очевидності» ознак протиправності рішення та порушення прав позивача, при цьому, попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом.
Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.
Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на фізичних та юридичних осіб. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до ст. 150 КАС України, зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
За наслідками розгляду заяви суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Проаналізувавши доводи позивача, викладені у позовній заяві та в заяві про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що жоден, з наведених заявником аргументів, не є свідченням очевидної протиправності дій та бездіяльності Міністерства освіти і науки України, які є предметом даної заяви.
Для перевірки наведених позивачем аргументів необхідне всебічне та повне з'ясування фактичних обставин у справі. Висновок про правомірність/протиправність дій та бездіяльності Міністерства освіти і науки України та їх відповідність/невідповідність критеріям, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС, суд може зробити лише на наслідками розгляду справи по суті.
Будь-яких ознак, які поза обґрунтованим сумнівом свідчать про очевидну протиправність оспорюваних дій та бездіяльності Міністерства освіти і науки України, а також про те, що вони явно суперечать вимогам закону, порушують права або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення, суд не виявив.
Отже, передбачені п. 2 ч. 2 ст. 150 КАС України підстави забезпечення позову в даному випадку відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 КАС України підставою для забезпечення позову є існування таких обставин, які можуть призвести не до будь-яких ускладнень для виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних інтересів позивача, а лише до істотних ускладнень чи взагалі до унеможливлення виконання рішення чи ефективного захисту прав.
Заявник не зазначив, які саме істотні та невідворотні наслідки настануть у разі, якщо не буде вжито заходів забезпечення його позову.
Таким чином, підстави забезпечення позову, передбачені п. 1 ч. 2 ст. 150 КАС України, в даному випадку також відсутні.
Вжиття заходів забезпечення позову з наведених заявником підстав не відповідає меті інституту забезпечення позову.
Однак інститут забезпечення позову це механізм, покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
В заяві про забезпечення позову не наведені обставини, з якими ч. 2 ст. 150 КАС України пов'язує застосування заходів забезпечення позову. Суду не надані докази існування таких обставин. Твердження позивача, викладені в заяві про забезпечення позову, ґрунтуються на непідтвердженій інформації та власних роздумах заявника.
Також суд враховує, що забезпечення позову заявника у спосіб, про який він просить, за своїми правовими наслідками по суті є задоволенням позову без розгляду справи по суті, що є неприпустимим.
В даному випадку застосування заходів забезпечення позову, про які просить заявник, не забезпечить збереження балансу інтересів сторін та неузгоджується з критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.
Керуючись ст. ст. 150, 151, 152, 153, 154, 241, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
Відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 до подання позовної заяви.
Копію ухвали надіслати (видати) учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Я.В. Горобцова