19 листопада 2025 року м.Київ № 320/28155/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Головенко О.Д., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ТОВ "ГЕЙМДЕВ" до Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "ГЕЙМДЕВ" з позовом до Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації від 07.05.2025 № 2499/ІПК/99-00-21-02-02.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що звернувся до податкового органу в порядку встановленому ст. 52 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), із зверненням про отримання індивідуальної консультації, у якому просив надати консультацію з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства та іншого законодавства та отримав консультацію від 07.05.2025 № 2499/ІПК/99-00-21-02-02, з якою позивач не погоджується.
На думку позивача надана індивідуальна податкова консультація суперечить нормам, змісту податкового законодавства. Вказує, що не отримав допомоги контролюючого органу стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно - правового акту з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючий орган, вважає, що спірна податкова консультація фактично містить лише цитування нормативно - правових актів, однак не містить чітких висновків або рекомендацій щодо їх застосування для конкретного платника у певних обставинах, тому не виконує своє головне завдання.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просить суд відмовити у задоволенні позову. Вказує, що позивачем у звернення не вказано інформації в частині практичної необхідності отримання податкової консультації. Вважає, що виконав вимоги ст. 52 ПК України та надав позивачу податкову консультацію, яка містить посилання на норми ПК України, що регулюють ці відносини, не суперечить їх змісту.
Також від позивача надійшла відповідь на відзив, де просить суд позов задовольнити в повному обсязі.
Щодо клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження за участю учасників справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 4 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Особливості розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження встановлені ст 262 КАС України.
Відповідно до ч. 5 вказаної статті, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Тобто, за загальним правилом, відкриті у спрощеному позовному провадженні справи розглядаються судом без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 6 ст. 262 КАС України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: у випадках, визначених ст. 263 цього Кодексу, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Частиною 6 ст. 12 КАС України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
У даному випадку предметом позову, є зокрема, скасування індивідуальної податкової консультації..
Таким чином, дана адміністративна справа у розумінні КАС України є справою незначної складності, що може бути розглянута без проведення судового засідання.
Зазначаючи про необхідність розгляду справи у судовому засіданні з повідомлення (викликом) сторін, представник відповідача не зазначив, встановлення яких обставин у справі є неможливим шляхом аналізу письмових доказів і пояснень та вимагає проведення судового засідання.
Враховуючи, що дана адміністративна справа з огляду на її предмет і характер спірних правовідносин є незначної складності і будь-яких вагомих підстав для її розгляду в судовому засіданні відповідач не зазначив, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, суд вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "ГЕЙМДЕВ" здійснює господарську діяльність на підставі ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор казино в мережі інтернет.
Товариство є платником податку на прибуток підприємств на загальних підставах та отримує дохід від провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор казино в мережі інтернет.
22.04.2025 позивач звернувся до відповідача, у порядку встановленому ст. 52 ПК України, зі зверненням про отримання індивідуальної податкової консультації.
ТОВ «ГЕЙМДЕВ» просило надати індивідуальну податкову консультацію надати індивідуальну податкову консультацію щодо наступних питань:
1. Чи правильно Товариство розуміє, що податок на прибуток підприємств за ставкою, передбаченою п. 136.1 ст. 136 ПК України, не сплачується зі сплаченого за ставками, визначеними в підпунктах 136.4.1, 136.4.2 ст. 136 ПК України, податку на дохід?
2. Чи правильно Товариство розуміє, що сплачений за передбаченими п. 141.5 ст. 141 ПК України правилами, податок на дохід за ставками, визначеними в підпунктах 136.4.1, 136.4.2 ст. 136 ПК України, не включаються до об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств за ставкою, передбаченою п.136.1 ст. 136 ПК України?
3. Чи правильно Товариство розуміє, що сплачений за ставками, визначеними в підпунктах 136.4.1, 136.4.2 ст. 136 ПК України, податок на дохід враховується як витрати при визначенні об'єкту оподаткування податок на прибуток підприємств за ставкою, передбаченою п. 136.1 ст. 136 ПК України?
4. Яким чином враховується сума сплаченого податку на дохід за ставками, визначеними в підпунктах 136.4.1, 136.4.2 ст. 136 ПК України при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств за ставкою, передбаченою п. 136.1 ст. 136 ПК України?
Державною податковою службою України за результатами розгляду запиту ТОВ «ГЕЙМДЕВ» про надання індивідуальної податкової консультації щодо оподаткування доходів суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність у сфері організації та проведення азартних ігор, керуючись ст. 52 ПК України було надано індивідуальну податкову консультацію від 07.05.2025 № 2499/ІПК/99-00-21-02-02.
Не погоджуючись з наданою податковою консультацією, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.
Відповідно до п.п. 14.1.1721 п. 14.1 ст. 14 ПК України - індивідуальна податкова консультація - роз'яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.
Згідно з п. 52.1 ст. 52 ПК України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.
Звернення платників податків на отримання індивідуальної податкової консультації в письмовій формі повинно містити:
найменування для юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові для фізичної особи, податкову адресу, а також номер засобу зв'язку та адресу електронної пошти, якщо такі наявні;
код згідно з ЄДРПОУ (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті);
зазначення, в чому полягає практична необхідність отримання податкової консультації;
підпис платника податків;
дату підписання звернення.
На звернення платника податків, що не відповідає вимогам, зазначеним у цьому пункті, податкова консультація не надається, а надсилається відповідь у порядку та строки, передбачені Законом України «Про звернення громадян».
Наказом ДФС від 25.04.2017 № 293 затверджено Порядок організації роботи органів доходів і зборів із надання індивідуальних податкових консультацій (далі - Порядок). Так, п. 3.1 підрозділу 3 розділу II Порядку встановлено, що з питань реєстрації звернень та їх попереднього аналізу в ГУ ДФС керуватись п.п. 1.1 - 1.6 підрозділу 1 розділу II цього Порядку.
Індивідуальна податкова консультація надається, зокрема, у разі дотримання платником податків вимог до форми звернення та відсутності обставин, визначених п.п. 1.5.3 п. 1.5 підрозділу 1 розділу II цього Порядку, структурним підрозділом ГУ ДФС готується проект індивідуальної податкової консультації, який погоджується з усіма зацікавленими структурними підрозділами та підписується керівництвом ГУ ДФС та/або уповноваженою особою (п.п. 3.2.1 п. 3.2 підрозділу 3 розділу II Порядку). Якщо звернення не відповідає вимогам, зазначеним у п. 52.1 ст. 52 глави 3 розділу II ПК України, податкова консультація не надається, а надсилається відповідь у порядку та строки, передбачені Законом України "Про звернення громадян".
Отже ПК України передбачає дві можливі дії контролюючого органу після отримання від платника податків звернення про надання індивідуальної податкової консультації, перша - надання контролюючим органом індивідуальної податкової консультації за зверненням платника податків, в порядку визначеному ПК України; друга - відмова у наданні податкової консультації у разі невідповідності заяви вимогам п. 52.1 ст. 52 ПК України, про що повідомляється заявник у порядку та строки визначені Законом України «Про звернення громадян».
Тобто, податковий орган за результатом розгляду звернення надає податкову консультацію або відмовляє у наданні такої консультації, а також вказує обставини, які зумовити таку відмову.
У квітні 2025 року позивач звернувся до контролюючого органу з проханням надати індивідуальну податкову консультацію щодо наступних питань:
1. Чи правильно Товариство розуміє, що податок на прибуток підприємств за ставкою, передбаченою п. 136.1 ст. 136 ПК України, не сплачується зі сплаченого за ставками, визначеними в підпунктах 136.4.1, 136.4.2 ст. 136 ПК України, податку на дохід?
2. Чи правильно Товариство розуміє, що сплачений за передбаченими п. 141.5 ст. 141 ПК України правилами, податок на дохід за ставками, визначеними в підпунктах 136.4.1, 136.4.2 ст. 136 ПК України, не включаються до об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств за ставкою, передбаченою п.136.1 ст. 136 ПК України?
3. Чи правильно Товариство розуміє, що сплачений за ставками, визначеними в підпунктах 136.4.1, 136.4.2 ст. 136 ПК України, податок на дохід враховується як витрати при визначенні об'єкту оподаткування податок на прибуток підприємств за ставкою, передбаченою п. 136.1 ст. 136 ПК України?
4. Яким чином враховується сума сплаченого податку на дохід за ставками, визначеними в підпунктах 136.4.1, 136.4.2 ст. 136 ПК України при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств за ставкою, передбаченою п. 136.1 ст. 136 ПК України?
Так, 07.05.2025 Державна податкова служба України надано податкову консультацію № 2499/ІПК/99-00-21-02-02.
Відповідач у вказаній податковій консультації, прийшовши до висновку, що на суб?єктів господарювання, які на підставі відповідної ліцензії здійснюють господарську діяльність у сфері організації та проведення азартних ігор, у тому числі з організації та проведення азартних ігор у мережі інтернет, покладається обов?язок із нарахування податку на прибуток підприємств відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 та п. 141.5 ст. 141 ПК України, з урахуванням положень п.п. 136.4.1, 136.4.2 п. 136.4 ст. 136 ПК України.
Крім того, вказав, що про заповнення деяких рядків податкової декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897, зазначив, що сума податку на прибуток за звітний (податковий) період відображається у рядку 17 Декларації за наведеною у ньому формулою.
При цьому, платник податку на прибуток, який здійснює господарську діяльність у сфері організації та проведення азартних ігор, у рядку 17 Декларації враховує суму податку на прибуток, визначену у рядку 06 Декларації (за ставкою, передбаченою п. 136.1 ст. 136 ПК України), суму податку на дохід, отриманого від діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор, визначену у рядку 15 Декларації, а також суму податку на дохід, отриманого від організації та проведення азартних ігор у залах гральних автоматів, визначену у рядку 12 Декларації (за ставками, передбаченими підпунктами 136.4.1, 136.4.2 п. 136.4 ст. 136 ПК України)».
Однак, на думку суду, такі висновки не відповідають на питання позивача, а також суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору, у зв'язку з чим позивач не отримав інформації від контролюючого органу стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.
Так, згідно п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.
Тобто, фінансовий результат до оподаткування визначається відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями ПК України (за наявності, та якщо підлягають застосуванню).
Відповідно до п. 134.1.5 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є дохід організаторів азартних ігор, отриманий від діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор, крім доходу, отриманого від організації та проведення азартних ігор у залах гральних автоматів, зменшеного на суму виплачених виплат гравцю, що підлягає оподаткуванню згідно з п. 141.5 ст. 141 цього Кодексу.
Особливості оподаткування доходу організаторів азартних ігор, отриманого від діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор, визначені п. 141.5 ст. 141 ПК України.
Підпунктом 141.5.1 п. 141.5 ст. 141 ПК України визначено, що суб'єкти, які здійснюють діяльність у сфері організації та проведення азартних ігор одночасно з податком на прибуток за ставкою, визначеною у п. 136.1 ст. 136 цього Кодексу, сплачують податок на дохід за ставками, визначеними у п.п. 136.4.1, 136.4.2 п. 136.4 ст. 136 цього Кодексу.
Нарахований суб?єктом, що здійснює діяльність у сфері організації та проведення азартних ігор, податок на дохід за ставками, визначеними в п.п. 136.4.1, 136.4.2 п. 136.4 ст. 136 цього Кодексу, не є різницею та не зменшує фінансовий результат до оподаткування такого суб'єкта.
Відповідно до п. 136.4.2. ст. 136 ПК України, під час провадження діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор одночасно із ставкою податку на прибуток, визначеною у п. 136.1 цієї статті, ставка податку на дохід встановлюється у розмірі 18 відсотків від доходу, отриманого від діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор, крім доходу, отриманого від організації та проведення азартних ігор у залах гральних автоматів, зменшеного на суму виплачених виплат гравцю.
Таким чином, організатори азартних ігор сплачують податок на дохід за ставками, визначеними в п.п. 136.4.1,136.4.2 п. 136.4 ст. 136 ПК України.
Водночас, сума сплаченого податку на дохід не є податковою різницею, у зв'язку із чим не використовується для коригування (не зменшує та не збільшує) фінансового результату до оподаткування згідно положень ПК України.
Водночас, як зазначалось, згідно п.п. 134.11. ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.
Тобто, фінансовий результат до оподаткування, першочергово визначається у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку і лише потім коригується на різниці, якщо вони застосовуються.
Відповідно до Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) (Додатку 1 до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»), фінансовим результатом до оподаткування є прибуток або збиток.
Згідно п. 8 розділу І Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», у звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.
Відповідно до вимог п. 3 розділу І Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.
Фактично, фінансовий результат до оподаткування в бухгалтерському обліку формується шляхом визначення різниці між доходами та витратами. Тобто витрати зменшують фінансовий результат до оподаткування при визначенні фінансового результату до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
Відповідно до п. 18 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" (далі - «ПСБО 16»), яке визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності, до адміністративних витрат відносяться загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, в тому числі, податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг).
Також, згідно з п. 30 ПСБО 16, податки на прибуток визнаються витратами згідно з Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 17 "Податок на прибуток".
Відповідно до п. 4 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 17 "Податок на прибуток", поточний податок на прибуток і відстрочений податок на прибуток (відстрочені податкові зобов'язання, відстрочені податкові активи) визнаються витратами або доходом у звіті про фінансові результати, крім податку на прибуток, що нарахований внаслідок: дооцінки активів та інших господарських операцій, які відповідно до Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку відображаються збільшенням власного капіталу; об'єднання підприємств шляхом придбання.
Отже, податки та інші обов'язкові платежі (в тому числі податок на прибуток та його складові частини) є витратами підприємства.
Таким чином, податок на дохід, сплачений за ставками, визначеними в п.п. 136.4.1,136.4.2 п. 136.4 ст. 136 ПК України є витратами, які враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування (зменшуючи його) згідно вимог національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
Відповідно, податок на дохід, сплачений за ставками, визначеними в п.п. 136.4.1, 136.4.2 п. 136.4 ст. 136 ПК України не включаються до об'єкту оподаткування податку на прибуток підприємств та не оподатковуються ним.
Слід звернути увагу, що у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2025 у справі № 320/11372/24, суд дійшов висновку, що податок на дохід за ставками, визначеними в п.п. 136.4.1, 136.4.2 п. 136.4 ст. 136 ПК України дійсно не є різницею, однак є витратами, які враховуються при визначенні фінансового результату згідно вимог національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, які використовує платником, здійснюючи бухгалтерський облік.
ПК України прямо не забороняє віднесення суми сплаченого податку на дохід від букмекерської діяльності, азартних ігор до витрат, а Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» навпаки - передбачає можливість віднесення суми сплаченого податку на дохід від букмекерської діяльності, азартних ігор до витрат товариства.
На думку суду, відповідно до положень ПК України дохід від букмекерської діяльності та азартних ігор формально включається до складу податку на прибуток, однак для цього виду діяльності передбачені особливі правила оподаткування, які стосуються об'єкта оподаткування, бази та ставки податку, що відрізняються від стандартного податку на прибуток.
Так само у ПК України встановлено, що податок на дохід за ставками, визначеними у п.п. 136.4.1, 136.4.2, п. 136.4 ст. 136 цього Кодексу, не є різницею та не зменшує фінансовий результат до оподаткування такого суб'єкта, що було у повному обсязі дотримане товариством.
При цьому, товариством в бухгалтерському та податковому обліку податок на дохід від букмекерської діяльності, азартних ігор (у тому числі казино), крім доходу, отриманого від азартних ігор з використанням гральних автоматів, за звітний (податковий) період, не обліковувався як різниця та не зменшувався фінансовий результат саме за різницями. Фінансовий результат зменшувався саме за рахунок віднесення цього податку до складу витрат, як то передбачено Положеннями (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати»».
Також слід звернути увагу, що не визнання сум сплачених податків витратами підприємства призводило би до того, що суми сплаченого до бюджету податку включались би до об'єкту оподаткування податком на прибуток.
Тобто, нарахування податкових зобов'язань відбувалось би на суму сплачених податкових зобов'язань, що є неправомірним. Об'єктом оподаткування податком на прибуток був би уже сплачений до бюджету податок на дохід за ставками, визначеними в п.п. 136.4.1, 136.4.2 п. 136.4 ст. 136 ПК України.
Верховний Суд в постанові від 12.06.2024 у справі № 200/3060/22 зазначив, що платнику надано право оскаржити до суду, як правовий акт індивідуальної дії, податкову консультацію контролюючого органу у випадку, якщо вона, на його думку, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору, й скасування судом такої податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
В постанові від 27.09.2023 у справі № 520/2702/19 Верховний Суд вказав, що положеннями ПК України визначено, що податкова консультація може бути скасована з підстави її суперечності нормам або змісту відповідного податку чи збору.
При наданні неякісної та/або незаконної податкової консультації контролюючий орган порушує право платника податків на отримання інформації про практичне застосування норм законодавства та позбавляє права, передбаченого п. 53.1 ст. 53 ПК України у вигляді отримання консультації, яка могла б дозволити платнику податків застосовувати норму податкового законодавства певним чином без ризику притягнення до відповідальності, а також вирішити проблемні питання, які виникли при застосуванні податкового законодавства. Це означає, що податкова консультація, яка містить цитування нормативно-правових актів, однак не містить чітких висновків або рекомендацій щодо їх застосування для конкретного платника у певних обставинах, не виконує своє головне завдання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 804/8131/16.
Податкова консультація за своєю правовою природою є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання й повинна містити конкретні роз'яснення такому платнику практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин.
Отже, індивідуальна податкова консультація, як методична й практична допомога платнику при виконанні ним податкового обов'язку, фактично, за всіма процедурами (нарахування та сплата платежів, пені, штрафних санкцій, оскарження дій контролюючих органів тощо): 1) надається платнику податків для правильності практичного застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності; 2) має індивідуальний характер і може використовуватися лише платником податків, якому така консультація надана; 3) не може встановлювати (змінювати чи припиняти) відповідну норму законодавства, а лише надає роз'яснення щодо практичного її застосування; 4) має мету - викладення (роз'яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту конкретної правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.
Обов'язковими ж складовими письмової податкової консультації є опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 03.12.2020 у справі № 805/112/16-а та від 13.08.2021 у справі № 816/1510/16.
З оскаржуваної консультації слідує, що в ній не викладено опису всіх питань, що поставлені платником, а також не зазначено порядок застосування норм податкового законодавства з урахуванням фактичних обставин. Зміст податкової консультації фактично зведений до цитування положень ПК України, що не є роз'ясненням поставлених питань.
За таких обставин, оскаржувана податкова консультація підлягає скасуванню, оскільки не містить опису всіх питань, які порушені платником, та чітких відповідей на поставлені запитання.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У відповідності до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, з урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити.
Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позивачем при подані даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн (платіжна інструкція від 03.06.2025 № 3), суд вважає за необхідне стягнути та повернути позивачу.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України від 07.05.2025 № 2499/ІПК/99-00-21-02-02.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕЙМДЕВ" (код ЄДРПОУ 43397203) судові витрати у сумі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головенко О.Д.