13 листопада 2025 року м. Ужгород№ 260/7462/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді - Маєцької Н.Д.
при секретарі судового засідання - Готра В.В.,
за участю:
представника позивача - Ємчук Л.В.,
представника відповідача - Жемонська М.Л.,
третя особа - не з'явилася,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Карпатського біосферного заповідника до Головного управління ДПС у Закарпатській області, третя особа - Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
У відповідності до ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 13 листопада 2025 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 19 листопада 2025 року.
Карпатський біосферний заповідник, в особі представника Ємчук Л.В., звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Закарпатській області, третя особа - Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України, якою просить: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Закарпатській області від 05.06.2025 року №6975/07-16-04-03/00276104 про застосування штрафу у сумі 2015769 грн. 51 коп.; №6972/07-16-04-03/00276104 про застосування штрафу у сумі 48 684 грн. 27 коп.; №6969/07-16-04-03/00276104 про застосування штрафу у сумі 496 552 грн. 83 коп.; №6966/07-16-04-03/00276104 про застосування штрафу у сумі 575 200 грн. 71 коп.; №6965/07-16-04-03/00276104 про застосування штрафу у сумі 981 407 грн. 69 коп.; №6961/07-16-04-03/00276104 про застосування штрафу у сумі 157 719 грн. 48 коп.; №6959/07-16-04-03/00276104 про застосування штрафу у сумі 14 571 грн. 08 коп. та від 10.09.2025 року №13025/07-16-04-03/00276104 про застосування штрафу у сумі 1 670 217 грн. 91 коп. у зв'язку з відсутністю у позивача обов'язку сплати земельного податку.
29 жовтня 2025 року ухвалою, постановленою судом без оформлення окремого документа та зазначеною у протоколі судового засідання, прийнято до розгляду заяву представника позивача про зміну підстав позову.
Позовні вимоги, з урахуванням заяви про зміну підстав позову, обґрунтовані тим, що 17.06.2025 року позивачем отримано податкові повідомлення-рішення від 05.06.2025 року, якими застосовано штрафні санкції за порушення встановлених термінів сплати грошового зобов'язання з плати за землю з юридичних осіб. Позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, оскільки відповідачем не враховано, що у позивача був відсутній обов'язок сплати земельного податку, у зв'язку з наявністю права на пільгу. Так, з огляду на наявність у позивача права на пільгу зі сплати земельного податку та права подати уточнюючий розрахунок, відповідно до ст. 50 Податкового кодексу України, з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 цього Кодексу, у позивача не існував безумовний обов'язок сплатити самостійно визначені податкові зобов'язання по земельному податку. Також, позивач звертає увагу, що згідно з актом перевірки за період квітень-грудень 2023 р. та січень-грудень 2024 р., порушень дотримання вимог податкового законодавства при нарахуванні та сплаті земельного податку, перевіркою не було виявлено. Таким чином, перевіркою було підтверджено правомірність застосування пільги по сплаті за землю у період листопад-грудень 2024 р.
Третьою особою подано до суду письмові пояснення щодо позову, відповідно до яких просить позовну заяву задовольнити, у зв'язку з тим, що Головне управління ДПС у Закарпатській області при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень протиправно не взяло до уваги те, що Карпатський біосферний заповідник звільняється від сплати земельного податку на підставі пп. 282.1.4 п. 282.1 ст. 282 Податкового кодексу України, що є підставою для їх скасування.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву та відзив на заяву про зміну підстав позову, згідно яких проти задоволення позову заперечує у повному обсязі. Відповідач вказує на те, що Карпатським біосферним заповідником самостійно обчислено суми податкових зобов'язань із земельного податку, які задекларовано у податкових деклараціях та уточнюючих розрахунках на 2022, 2023, 2024 роки. Відповідно до п. 11 ст. 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків. Також, відповідач зазначає, що зазначені обставини в заяві позивача про зміну підстав позову, не встановлені Податковим кодексом України, як такі, що звільняють платника податку від відповідальності у вигляді штрафної санкції за несвоєчасну сплату самостійно задекларованих сум земельного податку.
В судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги позовної заяви та просила їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила з мотивів, зазначених у відзиві на позовну заяву.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, однак в поданих поясненнях просив розгляд справи здійснювати без його участі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.
Судом встановлено, що на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст.75, п.76.2 ст. 76 Податкового кодексу України, Головним управлінням ДПС у Закарпатській області була проведена камеральна перевірка Карпатського біосферного заповідника щодо порушення правил (термінів) сплати (перерахування) податків, платежів, зборів з земельного податку з юридичних осіб, екологічного податку за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.
За наслідками перевірки складено акт від 13.05.2025 року № 7244/07-16-04-03/00276104, яким встановлено порушення позивачем п. 50.1 ст. 50, п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасно сплачено податкові зобов'язання з плати за землю з юридичних осіб.
На підставі акту камеральної перевірки від 13.05.2025 року № 7244/07-16-04-03/00276104, Головним управлінням ДПС у Закарпатській області 05.06.2025 року прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: № 6959/07-16-04-03/00276104, яким застосовано 14571,08 грн. (5%) штрафної санкції із земельного податку з юридичних осіб; № 6961/07-16-04-03/00276104, яким застосовано 157719,48 грн. (10%) штрафної санкції із земельного податку з юридичних осіб; № 6963/07-16-04-03/00276104, яким застосовано 1674509,11 грн. (10%) штрафної санкції із земельного податку з юридичних осіб; № 6965/07-16-04-03/00276104, яким застосовано 981407,69 грн. (10%) штрафної санкції із земельного податку з юридичних осіб; № 6966/07-16-04-03/00276104, яким застосовано 575200,71 грн. (10%) штрафної санкції із земельного податку з юридичних осіб; № 6969/07-16-04-03/00276104, яким застосовано 496552,83 грн. (10%) штрафної санкції із земельного податку з юридичних осіб; № 6972/07-16-04-03/00276104, яким застосовано 48684,27 грн. (10%) штрафної санкції із земельного податку з юридичних осіб; № 6975/07-16-04-03/00276104, яким застосовано 2015769,51 грн. (10%) штрафної санкції із земельного податку з юридичних осіб.
Зазначені податкові повідомлення - рішення були оскаржені позивачем до Державної податкової служби України.
За наслідками розгляду скарги позивача, Державною податковою службою України залишено без змін податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС в Закарпатській області від 05.06.2025 року № 6975/07-16-04-03/00276104, № 6972/07-16-04-03/00276104, № 6969/07-16-04-03/00276104, № 6966/07-16-04-03/00276104, № 6965/07-16-04-03/00276104, № 6961/07-16-04-03/00276104, № 6959/07-16-04-03/00276104, та скасовано податкове повідомлення - рішення від 05.06.2025 року № 6963/07-16-04-03/00276104 у сумі 4291,20 грн., а в іншій частині залишено без змін.
На підставі рішення про результати розгляду скарги № 24863/6/99-00-06-03-01-06 від 26.08.2025 року, Головним управління ДПС у Закарпатській області прийнято податкове повідомлення - рішення № 13025/07-16-04-03/00276104 від 10.09.2025 року, яким враховано висновки рішення Державної податкової служби України.
Вважаючи вказані податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно п. 54.1 ст. 54. Податкового кодексу України (далі - ПК України) крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язаних та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Дані суми відображені у інтегрованій картці платника податку (облікова картка).
Відповідно до п. 11 ст. 56 ПК України - не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Суд звертає увагу, що позивачем самостійно обчислено суми податкових зобов'язань з земельного податку, які задекларовано у податкових деклараціях та уточнюючих розрахунках на 2022, 2023, 2024 роки.
Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 01 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 ПК України, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій (п. 286.2 ст. 286 ПК України).
Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації, не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (п. 286.3 ст. 286 ПК України).
Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п. 287.3 ст. 287 ПК України).
Згідно п. 50.1 ст. 50 ПК України, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПК України) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов'язання визначено ст. 124 ПК України.
Згідно п. 124.1 ст. 124 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім грошового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі ПК України чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі ПК України чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених ПК України, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Відповідно до абз. 1 п. 87.1 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Стосовно твердження позивача про те, що за результатами проведених заходів податкового контролю (документальної перевірки) відповідачем не виявлено порушень дотримання вимог податкового законодавства при нарахуванні та сплаті земельного податку позивачем, а тому оспорювані податкові повідомлення-рішення відповідача є безпідставними та протиправними, суд зазначає наступне.
Відповідно до пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова виїзна перевірка Карпатського біосферного заповідника проведена контролюючим органом у вересні 2025 року (акт документальної позапланової виїзної перевірки № 15895/07-16-07-04/00276104 від 23.09.2025 р.), тобто після проведення камеральної перевірки, яка відбулася у травні 2025 року (акт камеральної перевірки № 7244/07-16-04-03/00276104 від 13.05.2025 р.), за наслідком проведення якої виявлено несвоєчасну сплату податкових зобов'язань та застосовано штрафні санкції.
Тобто, у акті документальної позапланової виїзної перевірки не зазначено порушень, щодо несвоєчасності сплати податкових зобов'язань, оскільки такі порушення виявлено та зазначено у акті камеральної перевірки № 7244/07-16-04-03/00276104 від 13.05.2025 р., та застосовано штрафні санкції, відповідно до податкових повідомлень-рішень № 6959/07-16-04-03/00276104, № 6961/07-16-04-03/00276104, № 6963/07-16-04-03/00276104, № 6965/07-16-04-03/00276104, № 6966/07-16-04-03/00276104, № 6969/07-16-04-03/00276104, № 6972/07-16-04-03/00276104 та № 6975/07-16-04-03/00276104.
Відповідно до п. 112.4 ст. 112 ПК України, особа не може бути притягнута двічі до відповідальності одного виду за вчинення одного і того самого податкового правопорушення.
Разом з тим, позивач в обґрунтуванні позовних вимог посилається на акт документальної позапланової виїзної перевірки № 7010/07-16-07-04/00276104 від 25.09.2023 року, однак дані обставини не стосуються предмету даної справи, оскільки у випадку незгоди з рішенням контролюючого органу, платник податків має право на оскарження такого в адміністративному або судовому порядку.
Також, суд звертає увагу, що посилання позивача на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 29.05.2024 р. у справі № 320/13732/20 та від 07.07.2025 р. у справі № 440/12402/21, не є релевантними до обставин даної справи, оскільки предметом справи № 320/13732/20 та № 440/12402/21 були податкові повідомлення-рішення щодо несвоєчасної сплати ПДВ, а також наявної заборгованості з податку на додану вартість, погашення якої мала відбуватися на підставі договору про організацію взаєморозрахунків, відповідно до механізму погашення податкової заборгованості за рахунок субвенцій з Державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості з різниці в тарифах, як передбачено Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» та в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 332.
В той же час, у даній справі предметом спору є податкові повідомлення - рішення щодо застосування штрафних санкцій стосовно несвоєчасної сплати земельного податку.
Відповідно до п. 1.1 ст. 1 ПК України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Позивач посилається на приписи Бюджетного кодексу України, яким в свою чергу регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу.
Однак, дані правовідносини регулюються Податковим кодексом України, та застосування приписів Бюджетного кодексу України є безпідставними у даній справі.
Суд звертає увагу, що постановою Верховного Суду у справі №520/14773/21 від 05.10.2023 року, судом зроблено висновок та зазначено, що лише існування факту невиконання державою своїх фінансових зобов'язань перед позивачем у певних договірних правовідносинах не є підставою для невиконання ним своїх податкових зобов'язань та звільнення від відповідальності за це. На цей висновок впливає оцінка і фінансової спроможності позивача, і його поведінки щодо вчинення дій задля виконання покладеного на нього податкового обов'язку або використання права на отримання розстрочення та/або відстрочення сплати податків в порядку, передбаченому статтею 100 ПК України, на фоні відсутності відшкодування субвенції та/або збитковості господарської діяльності. Пасивна поведінка позивача не свідчить про те, що він зі свого боку вчинив всі необхідні, можливі та залежні від нього дії для недопущення порушення своїх податкових обов'язків.
Враховуючи наведене, зазначені позивачем обставини в заяві про зміну підстав позову, не встановлені Податковим кодексом України, як такі, що звільняють платника податку від відповідальності у вигляді штрафної санкції за несвоєчасну сплату самостійно задекларованих сум земельного податку.
Щодо посилання позивача на індивідуальну податкову консультацію ДПС України від 24.03.2025 року № 1590/ІПК/99-00-04-01-04, то суд звертає увагу на податкову консультацію ДПС України від 12.05.2025 року № 2606/ІПК/99-00-04-01-04, наданої на звернення позивача від 31.03.2025 року.
Так, у вказаній податковій консультації від 12.05.2025 року № 2606/ІПК/99-00-04-01-04, ДПС України зазначено, зокрема, що у попередньому зверненні позивача від 18.02.2025 р. (ІПК № 1590) повідомляється, що Карпатський біосферний заповідник відповідно до стратегічних завдань, визначених у Проєкті організації території Заповідника, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 26.07.2019 № 271, здійснює санітарно-оздоровчі заходи та різні типи рубок. Внаслідок виконання природоохоронних заходів, в т.ч. рубок різних типів, утворюється деревина (ділова та дерев'яна), частину якої заповідник згідно з п. 12 Переліку платних послуг, які можуть надаватися бюджетними установами природно-заповідного фонду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 року №1913 (далі - Постанова № 1913, Перелік), реалізує іншим суб'єктам господарювання. Карпатський біосферний заповідник висловлював думку, що надані ним послуги з оброблення деревини не порушують вимоги щодо додержання режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду, встановленими пп. 282.1.4 п. 282.1 ст. 282 ПК України, критерію повного утримання за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. При цьому, зазначено, що виконання природоохоронних заходів, у т. ч різних типів рубок та надання послуги з оброблення деревини, визначеної у п. 12 Переліку, передбачає провадження господарської діяльності з лісопильного та стругального виробництва, що після 23 жовтня 2024 року не узгоджується з реєстраційними даними заповідника в частині видів господарської діяльності. Господарська діяльність з лісопильного та стругального виробництва Постановою №1913 не передбачена. З наведеного вбачається, що заповідник, як заклад науки відповідатиме вимогам, визначеним пп. 282.1.4 п. 282.1 ст. 282 ПК України, за умови повного утримання за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку в порядку і строки, визначені цим Кодексом (п. 36.1 ст. 36 ПК України).
Таким чином, враховуючи норму п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України Карпатський біосферний заповідник, як платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету податкові зобов'язання, які мають відображення в обліковій картці платника податків внаслідок задекларованих сум податкових зобов'язань.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом обґрунтовано, з урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а отже є правомірними і не підлягають скасуванню.
У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. У задоволенні адміністративного позову Карпатського біосферного заповідника (Закарпатська область, м. Рахів, вул. Красне Поле, буд. 77, код ЄДРПОУ 00276104) до Головного управління ДПС у Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, буд. 52, код ЄДРПОУ ВП 44106694), третя особа - Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України (м. Київ, вул. М. Грушевського, 12/2, код ЄДРПОУ 37508596) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.
2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяН.Д. Маєцька