19 листопада 2025 року м. Житомир справа №240/6175/25
категорія 112030500
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнанняпротиправною бездіяльності, стягнення коштів,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо невиплати йому в повному розмірі, як особі з інвалідністю ІІІ групи внаслідок війни, разової грошової допомоги до Дня Незалежності України, у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням проведеної виплати в серпні 2024 року, сума становить 13827,00 гривень;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на його користь, як особи з інвалідністю ІІІ групи внаслідок війни, разову грошову допомогу до Дня Незалежності України, у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням проведеної виплати в серпні 2024 року, сума становить 13827,00 гривень.
На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що після прийняття Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020, він, як особа з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи, має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України в розмірі, передбаченому частиною п'ятою статті 13 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", який становить сім мінімальних пенсій за віком. Однак, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області виплатило йому у 2024 році вищезазначену допомогу в розмірі 2700,00 гривень, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2024 №369 "Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", у 2024 році". Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою суду провадження в даній адміністративній справі було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Крім того, вказаною ухвалою відповідачу було встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення йому копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Однак, станом на дату розгляду справи відповідач своїм правом на заперечення щодо заявлених позовних вимог не скористався, відзиву на позовну заяву до суду не надав.
Згідно з ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до норм ст.ст. 257, 262 КАС України дана адміністративна справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що позивач є особою з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області як отримувач щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України.
Матеріалами справи підтверджується та визнається відповідачем, що розмір виплаченої позивачу у 2024 році щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України становив 2700,00 гривень.
Вважаючи, що після прийняття Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року №3-р/2020, він має право на виплату вказаної щорічної разової грошової допомоги в розмірі семи мінімальних пенсій за віком, як це передбачено частиною п'ятою статті 13 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", позивач звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із відповідною заявою, в якій просив виплати йому вказану допомогу в зазначеному розмірі.
Однак, за наслідками розгляду цієї заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надіслало позивачу листа в якому зазначило, що Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 02.04.2024 №369 "Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", яка передбачає здійснення у 2024 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, в наступних розмірах: особам з інвалідністю внаслідок війни І групи - 3100 гривень, II групи - 2900 гривень, III групи - 2700 гривень; учасникам бойових дій - 1000 гривень. У зв'язку із цим, разову грошову виплату до Дня Незалежності України було здійснено у розмірі, визначеному Постановою №369. Іншого розміру чинним законодавством не передбачено.
Вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо виплати йому у 2024 році разової грошової допомоги до Дня Незалежності України у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2024 №369, а не в розмірі передбаченому Законом України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", протиправними, а свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
На виконання конституційного обов'язку приписів частини 5 статті 17 Конституції України Верховна Рада України в Законі України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон №3551-ХІІ) визначила правовий статус ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян, обсяг їх соціального захисту та гарантій, зокрема й передбачила пільги для вказаних осіб.
Відповідно до статті 4 Закону №3551-ХІІ ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Перелік пільг особам з інвалідністю внаслідок війни передбачений статтею 13 Закону №3551-XII, однією з яких є надання особам з інвалідністю внаслідок війни щорічної разової грошової виплати.
Зазначена грошова виплата була запроваджена з 01 січня 1999 року шляхом внесення змін до Закону №3551-XII Законом від 25.12.1998 №367-XIV "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Так, Законом від 25.12.1998 №367-XIV статтю 13 Закону №3551-XII було доповнено частиною четвертою такого змісту: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком".
Надалі зазначена норма зазнавала неодноразових змін та була предметом конституційного контролю в Конституційному Суді України.
Статтею 29 розділу IV Закону України від 19.12.2006 №489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" було установлено, що у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону №3551-XII здійснюється у таких розмірах: інвалідам I групи - 450 гривень, інвалідам II групи - 360 гривень, інвалідам III групи - 300 гривень. Однак, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 №6-рп/2007 статтю 29 розділу IV Закону №489-V було визнано такою, що не відповідає Конституції України.
Законом України від 28.12.2007 №107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" положення статті 13 Закону №3551-ХІІ щодо грошової допомоги інвалідам війни було викладено в такій редакції: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України". Однак, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 зазначені положення Закону №107-VI щодо внесення змін до статті 13 Закону №3551-ХІІ були визнані неконституційними.
В подальшому, Законом України від 28.12.2014 №79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" розділ VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України був доповнений пунктом 26, який передбачав, що окремі положення Закону №3551-ХІІ, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, з огляду на наявні фінансові ресурси державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Внаслідок цих змін протягом 2014-2022 років Кабінет Міністрів України ухвалював постанови, якими визначав фіксовані розміри щорічної разової допомоги до 5 травня.
Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 положення пункту 26 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України в частині, яка передбачала, що норми і положення статей 12, 13 Закону №3551-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, були визнані таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційним).
20 березня 2023 року Верховна Рада України прийняла Закон №2983-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань", який набрав чинності 15.04.2023, яким частину п'яту статті 13 Закону №3551- XII виклала в такій редакції: "Щороку до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".
При цьому, запроваджена Законом №2983-ІХ разова грошова виплата до Дня Незалежності України за своїм змістом та ознаками (щорічна періодичність; разовий характер; обов'язковість виплати; коло осіб, на яких поширюється) є аналогічною разовій грошовій допомозі до 5 травня, що виплачувалася особам з інвалідністю внаслідок війни до внесення Законом №2983-ІХ відповідних змін до частини п'ятої статті 13 Закону №3551-ХІІ. Однак, частиною п'ятою статті 13 Закону №3551-ХІІ в редакції Закону №2983-ІХ була змінена дата, до якої приурочена така грошова виплата.
Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 14.05.2025 в зразковій справі №440/14216/23, приурочення зазначеної виплати (виплати до Дня Незалежності України) до іншої дати з мотивів проведення декомунізації, про що чітко викладено в пояснювальній записці, не змінює і не може змінювати її природи саме як грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни, оскільки мета виплати такої соціальної допомоги не змінилася - надання матеріальної підтримки особам з інвалідністю внаслідок війни, вшанування мужності та героїзму захисників незалежності і територіальної цілісності України, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу у суспільстві. Відтак, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що за правовою природою грошову виплату до Дня Незалежності України не можна вважати новим видом соціального забезпечення для осіб з інвалідністю внаслідок війни, оскільки вона, хоча і відрізняється за назвою, порядком визначення розміру виплати (виплата здійснюється у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України), втім по суті є щорічною разовою грошовою допомогою певним суб'єктам - особам з інвалідністю внаслідок війни, а приурочення її виплати до іншої дати і зміна порядку визначення її розміру не змінюють її природи саме як одного з видів соціальної допомоги - періодичної, одноразової виплати (допомоги) за рахунок бюджетних коштів певному колу осіб.
Суд зауважує, що правова норма статті 13 Закону №3551-ХІІ в редакції Закону №2983-IX є чинною, неконституційною вона не визнавалася.
Отже, починаючи з 15.04.2023, після внесення змін до спеціального законодавства, яке регулює відносини забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць, процедура здійснення разової грошової виплати особам з інвалідністю внаслідок війни, передбаченої статтею 13 Закону №3551-ХІІ врегульована по-іншому. Так, шляхом прийняття вказаного Закону №2983-IX Верховна Рада України делегувала Кабінету Міністрів України право встановлювати порядок та визначати розмір разової грошової виплати особам з інвалідністю внаслідок війни.
При цьому, надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Крім того, суд зазначає, що на розгляді у Великій Палаті Верховного Суду перебувала зразкова справі №440/14216/23 (провадження №Пз/9901/14/20), предметом судового розгляду в якій було визначення розміру разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2023 рік особам з інвалідністю внаслідок війни.
Суд зауважує, що хоч дана адміністративна справа і не відповідає вказаним в ухвалі Верховного Суду від 22.11.2023 ознаками типових справ по відношенню до зразкової справи №440/14216/23, однак спірні правовідносини, що розглядаються у даній справі, є подібними до правовідносин, які розглядались Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №440/14216/23, оскільки виникли за аналогічного правового регулювання.
Частиною 5 статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на зазначене, суд вважає, що висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 14.05.2025 за результатами розгляду зразкової справи №440/14216/23, підлягають врахуванню судом при вирішенні даної справі, оскільки спірні правовідносини виникли за аналогічного правового регулювання.
Так, аналізуючи наявність відповідних повноважень Кабінету Міністрів України, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2025 в зразковій справі №440/14216/23 зазначила, що зміни в правовому регулюванні відбулися в умовах повномасштабного вторгнення, і делегування цих повноважень органу виконавчої влади забезпечує потрібну у цей період гнучкість, беручи до уваги надмірний фінансовий тягар на державу, який виник у зв'язку з необхідністю відсічі зовнішній агресії.
Також у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду вказала наступне:
«Тимчасове обмеження окремих соціальних пільг (допомог) особам, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність та набули статусу ветеранів війни, а також членам їх сімей, у разі запровадження режиму воєнного стану, за умови додержання вимог пункту 5 частини першої статті 6 Закону №389-VIII, може відбуватися за умови внесення змін до спеціального Закону №3551-ХІІ, який регулює відносини забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць.
Передбачена частиною п'ятою статті 13 Закону №3551-XII щорічна разова грошова виплата не є основним грошовим забезпеченням, а є додатковою соціальною пільгою (виплатою), яка має разовий характер, є щорічною та поширюється на певне коло осіб.
Тобто зазначена разова грошова виплата не належить до складових конституційного права громадян на соціальний захист, визначених у пунктах 1-4 частини першої статті 46 Конституції України, які не можуть бути скасовані законом, а тому Верховна Рада України як єдиний законодавчий орган влади в Україні, з огляду на існуючі фінансово-економічні можливості, шляхом ухвалення законів може змінити умови та порядок виплати такої соціальної пільги за умови дотримання конституційних норм та принципів.
З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що передбачена частиною п'ятою статті 13 Закону №3551-ХІІ щорічна разова грошова виплата особам з інвалідністю внаслідок війни є видом державної допомоги в загальній системі соціального захисту населення. Така виплата має допоміжний та стимулюючий характер і надається з метою забезпечення створення належних умов для життєзабезпечення ветеранів війни, захисту їхніх інтересів відповідно до соціальної політики держави в цій сфері.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що оскільки нарахування разової грошової виплати особам з інвалідністю внаслідок війни встановлено законом і конкретно не визначено в Конституції України як складова права на соціальний захист, гарантованого її статтею 46, тому Верховна Рада України має певну свободу дій щодо законодавчого регулювання порядку надання цього виду державної допомоги.
Так, Верховна Рада України може встановлювати, модернізувати або поновлювати зазначений вид державної допомоги, змінювати її розмір, механізми її нарахування та надання, оскільки така допомога не закріплена в Конституції України, а визначається у законах відповідно до соціальної політики держави.
Верховна Рада України у встановленому законом порядку та в межах її власних повноважень внесла зміни до спеціального Закону №3551-ХІІ, який регулює відносини забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме правила частини п'ятої статті 13 Закону №3551-ХІІ в редакції Закону № 2983-ІХ як спеціального закону, який прийнятий в умовах запровадження в Україні воєнного стану з метою реалізації заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів, недопущення втрат Державного бюджету України, забезпечення соціальної підтримки громадян з огляду на фінансові можливості держави».
Відтак, враховуючи вищезазначені висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 14.05.2025 у зразковій справі №440/14216/23, суд приходить до висновку, що оскільки, Верховна Рада України у встановленому законом порядку та в межах своїх повноважень внесла зміни до спеціального Закону №3551-ХІІ, законодавчо врегулювавши порядок надання щорічної разової грошової виплати особам з інвалідністю внаслідок війни, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме правила статті 13 Закону №3551-ХІІ в редакції Закону №2983- ІХ, як спеціального закону.
Відповідно до частини 5 статті 13 Закону №3551-XII (в редакції Закону №2983-IX) щороку до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
На реалізацію положень статті 13 Закону №3551-ХІІ (в редакції Закону №2983-IX) Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 27.12.2023 №1396 "Деякі питання соціального захисту осіб, які мають особливі та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, ветеранів війни та осіб, що працюють в спеціальних умовах", якою, зокрема, затвердив Порядок здійснення разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (далі - Порядок №1396).
Відповідно до пункту 3 Порядку №1396 грошова допомога виплачується до 24 серпня щороку в розмірах, визначених законодавством.
Крім того, 02 квітня 2024 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №369 "Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", у 2024 році" (далі - Постанова №369), якою визначив, що у 2024 році разова грошова виплата до Дня Незалежності України виплачується у таких розмірах:
- особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаних особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: I групи - 3100 гривень; II групи - 2900 гривень; III групи - 2700 гривень;
- учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1000 гривень.
Таким чином, чинне законодавство України не передбачає виплату у 2024 році особам з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи разової грошової допомоги до Дня Незалежності України в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, як про це зазначає позивач в своєму позові. Розмір такої допомоги у 2024 році, згідно Постанови №369, становив 2700,00 гривень.
При цьому суд зауважує, що зменшення розміру одноразової грошової виплати, передбаченої частиною п'ятою статті 13 Закону №3551-XII, викликане об'єктивними причинами, а саме: прагненням збалансувати державний бюджет з метою належного фінансування Збройних Сил України та інших військових формувань, які своїми безпосередніми діями здійснюють захист суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України.
Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, вказаних у постанові від 14.05.2025 в зразковій справі №440/14216/23, та зроблених з урахуванням усталеної практики ЄСПЛ, дії держави щодо зменшення розміру додаткових гарантії соціального захисту осіб, на яких поширюється дія Закону №3551-XII, не призвели до позбавлення таких осіб свого майна в розумінні статті 1 Протоколу №1.
У зв'язку із цим, суд приходить до висновку, що здійснивши в 2024 році виплату позивачу грошової допомоги до Дня Незалежності України в розмірі 2700,00 гривень, передбаченому Постановою №369, пенсійний орган діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, оскільки керувався правовими нормами ч. 5 ст.13 Закону №3551-ХІІ (в редакції Закону № 2983-ІХ), які є чинними та неконституційними не визнавались.
Відтак, суд, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо виплати позивачу у 2024 році грошової допомоги до Дня Незалежності України в розмірі, встановленому Постановою №369 є правомірними, а тому заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись статями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м.Житомир, 10003; код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.Е.Черняхович