18 листопада 2025 року м. Житомир справа № 826/19533/16
категорія 111031200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шуляк Л.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Придніпровське" до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Придніпровське" з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.11.2016.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що підстав для перевірки у податкового органу не було, оскільки відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" у 2016 році діяло обмеження щодо проведення таких перевірок.
Також наголошує, що на дату звернення до суду право власності чи право користування на земельну ділянку за позивачем не зареєстровано, відповідно Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Придніпровське" не є платником земельного податку. При цьому, витяг із міського земельного кадастру не може бути використано для нарахування цього податку.
Відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України №399 від 16.09.2024, дану справу передано до Житомирського окружного адміністративного суду.
Ухвалою суду від 14.03.2025 дану справу прийнято до провадження та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою суду від 30.05.2025 вирішено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін.
Ухвалою суду від 10.07.2025 здійснено заміну відповідача в адміністративній справі, а саме, Державну податкову інспекцію у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві її правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві як відокремленого структурного підрозділу ДПС України.
Відповідач подав відзив на адміністративний позов, в якому заперечує щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що платниками земельного податку за земельні ділянки під багатоквартирними житловими будинками є підприємства, установи і організації, що здійснюють управління цими будинками, а також об'єднання власників будинків. Згідно витягу даних державного земельного кадастру ОСББ «Придніпровське» є користувачем земельної ділянки у Дарницькому районі м. Києва з кадастровим номером 90:011:150 загальною площею 12 747,48 м2. За таких обставин, на платника, як землекористувача, приписами податкового законодавства покладено обов'язок щороку, у податкових деклараціях зі сплати орендної плати за землю, які подаються до податкового органу у строк до 20 лютого поточного року, самостійно визначати суми орендної плати за землю на підставі даних ДЗК та з використанням НГО земельної ділянки, визначеної у встановленому порядку відповідним державним органом.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог, додатково вказав, що у 2016 році не було мораторію на проведення перевірок.
Заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про можливість продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, про що ухвалено рішення, яке відображено у протоколі судового засідання від 14.08.2025.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який наразі триває. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров'я учасників процесу, суддів та працівників суду.
Відповідно до наказів Житомирського окружного адміністративного суду головуючий суддя Шуляк Л.А. перебувала у щорічній відпустці в періоди з 02.06.2025 по 18.06.2025, з 15.08.2025 по 05.09.2025 включно.
Суд, враховуючи пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві було проведено камеральну перевірку, про що складено акт від 31.10.2016 року № 9652/26-51-12-03-30529913. За результатами перевірки встановлено неподання обов'язкової звітності за 2016 рік та факт того, що ОСББ «Придніпровське» не задекларовано земельний податок на загальну суму 39 066,65 грн.
На підставі акту ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві було прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.11.2016 року, а саме:
- № 0056921203, якими згідно із п.п. 54.3.1 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України), за порушення вимог п. 286.1 ст. 286 ПК України, визначено ОСББ «Придніпровське» суму податкового зобов'язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб в розмірі 48 833,32 грн., а саме 39 066,65 грн. - основного платежу, та 9 766,67 грн. штрафних санкцій;
- № 0056931203, яким згідно із п.п. 54.3.1 п. 54.3 ст. 54, та п. 120.1 ст. 120 ПК України, ОСББ «Придніпровське» нарахована сума штрафних санкцій за платежем по земельному податку з юридичних осіб у розмірі 170 грн.
Позивач, не погоджуючись із такими рішеннями, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено).
Аналізуючи правомірність прийняття оскаржуваних рішень, що є змістом правовідносин у цій справі, відповідно до приписів ст.2 КАС України, суд виходить із такого.
Спірні правовідносини врегульовано нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України).
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Відповідно до положень статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Аналіз зазначених норм положень свідчить про те, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та є способом здійснення контрольної функції, що проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість.
Особливості камеральної перевірки полягають у тому, що її проведення не потребує наказу керівника податкового органу або іншого спеціального дозволу чи направлення, згоди платника податків та його присутності. Метою камеральної перевірки є виявлення в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, єдиних реєстрів, арифметичних та/або методологічних помилок або інших відомостей, які призвели до заниження або завищення податкового зобов'язання чи інших порушень. Камеральній перевірці підлягає уся податкова звітність суцільним порядком. Камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей камеральною перевіркою не охоплюється.
Пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII установлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік Державною фіскальною службою України та її територіальними органами, Державною фінансовою інспекцією та її територіальними органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:
з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;
з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.
Зі змісту Пояснювальної записки до проекту Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII вбачається, що метою законопроекту було покращення умов ведення бізнесу в Україні з одночасним підвищенням показників України в міжнародних рейтингах, а також підвищення ефективності використання ресурсів економіки, зокрема зменшення витрат підприємств на визначення податкових зобов'язань і складання податкової звітності та держави - на адміністрування податків, усунення недоліків діючого законодавства, які дозволяють великим платникам отримувати податкові вигоди, спрощення виконання податкового обов'язку малим бізнесом, зменшення податкового навантаження на малий бізнес.
Саме з метою зменшення адміністративного навантаження на суб'єктів господарювання з річним оборотом менше 20 мільйонів гривень, а також із метою ефективного використання ресурсів фіскальних органів було тимчасово обмежено здійснення щодо таких платників податків окремих видів податкових перевірок, проведення яких потребувало значних зусиль як із боку контролюючих органів, так і платників податків.
Разом із тим, проведення камеральних перевірок завдяки їх спрощеній процедурі не вимагає від платників податків будь-яких витрат часу та ресурсів, не створює будь-якого додаткового адміністративного навантаження, не перешкоджає нормальному здійсненню господарської діяльності.
Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що встановлені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII обмеження щодо проведення перевірок суб'єктів господарювання за певними умовами не стосуються камеральних перевірок, об'єктом яких є виключно дані, які знаходяться в розпорядженні податкового органу.
Відтак, доводи позивача щодо безпідставності проведення відповідачем камеральної перевірки та відсутності правових наслідків такого контрольного заходу з посиланням на дію мораторію у відповідний період на проведення такого виду перевірки не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 09.07.2019 у справі №808/1856/16.
Щодо правомірності винесення податкових повідомлень-рішень слід зазначити наступне.
Відповідно до п.п.14.1.34 п.14.1 ст.14 ПК України. власники земельних ділянок - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до закону набули права власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності відповідно.
Згідно з п.п.14.1.42. п.14.1 ст.14 ПК України дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.
Підпунктом 14.1.72. пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).
Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (п. 14.1.73. пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Згідно з п.269.1 ст.269 ПК України платниками земельного податку є: 269.1.1. власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); 269.1.2. землекористувачі.
Відповідно до п.270.1 ст.270 ПК України об'єктами оподаткування є: 270.1.1. земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; 270.1.2. земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Статтею 271 ПК України передбачено, що базою оподаткування є:
- нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом;
- площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (п.271.2)..
Статтею 286 ПК України встановлено порядок обчислення плати за землю.
Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.
За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:
1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;
2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;
3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.
За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.
Згідно із п.287.1 ст.287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час виникнення правовідносин) використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Згідно із частинами 1,2 статті 120 Земельного кодексу України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Згідно зі статтями 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
З огляду на викладене, суд резюмує, що у розумінні положень ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права. Оскільки ПК України не визначає такого моменту, тому згідно із ст. 125 ЗКУ право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. При цьому, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Водночас, як видно із матеріалів справи, за ОСББ "Придніпровське" у 2016 році не було зареєстровано право власності чи право користування на земельну ділянку, не укладено договору оренди земельної ділянки, тобто позивач в розумінні вищенаведених норм не є платником земельного податку.
В ході перевірки перевіряючими було використано витяг з міського земельного кадастру, проте статтею 286 ПК України чітко встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, тому на момент проведення перевірки були відсутні підстави для нарахування позивачу земельного податку та застосування штрафних санкцій за неподання звітності з цього податку.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 21.11.2016 року № 0056921203 та № 0056931203 не відповідають вимогам ч.2 ст.2 КАС України, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.
Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено правомірність своїх рішень, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 295 КАС України, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м.Києві від 21.11.2016 року №0056921203 та №0056931203.
Стягнути з Головного управління ДПС у м. Києві як відокремленого структурного підрозділу ДПС України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Придніпровське" 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.А.Шуляк
Повний текст складено: 18 листопада 2025 р.
18.11.25