про відмову у відкритті провадження у справі
19 листопада 2025 року м. Житомир
справа № 240/26117/25
категорія 105000000
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Горовенко А.В., перевіривши виконання вимог законодавства при поданні позовної заяви ОСОБА_1 до Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ);
- зобов'язати Богунський відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з усього майна, накладеного постановою б/н виконавчої служби у Богунському районні від 20.04.2000, постановою АА №573106 від 23.03.2011 виконавчої служби у Богунському районні та ухвалою Богунського районного м. Житомира Т-213 від 20.03.2001, що належало на праві власності при житті ОСОБА_2 та яке належить ОСОБА_1 , яка є єдиним спадкоємцем померлого.
Пунктом 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження
Під час визначення предметної юрисдикції справ суд повинен виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернувся позивач, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Статтею 287 КАС України передбачені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Згідно з ч.1 ст.287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. У позовній заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).
Зміст позовної заяви свідчить, що позивач є дочкою померлого батька - ОСОБА_2 . Під час оформлення спадкового майна позивач дізналась, що на все майно, яке належало її померлому батьку, накладений арешт, у зв'язку з чим, 06.08.2024 звернулася до відповідача із заявою про надання інформації щодо відкриття виконавчого провадження та про арешт майна ОСОБА_2 .
У відповідь на звернення Богунський відділ державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) листом від 06.08.2024 №128509 повідомив, що надати більш детальну інформацію по виконавчим провадженням (стосовно ОСОБА_2 ) немає можливості у зв'язку з тим, що матеріали виконавчого провадження знищено за закінченням терміну зберігання відповідно до пунктів 9.9-9.13 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №2274/5 від 25.12.2008, строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 роки. Будь-яких рішень щодо оскарження до відділу не надходило.
Саме тому, позивач вважає, що виконавче провадження є завершеним та закінченим, а відповідач, своєю бездіяльністю щодо скасування постанови про арешт майна боржника та звільнення майна з під арешту, перешкоджає позивачу реалізувати свої права та інтереси як спадкоємця.
Крім цього, зазначає, що не є стороною виконавчого провадження, а тому не може звернутись із відповідною скаргою на дії виконавчої служби до суду загальної юрисдикції в порядку, передбаченому розділом VII Цивільного процесуального кодексу України.
Суд зазначає, що порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби врегульовано статтею 74 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (надалі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно з ч.2 ст.74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Отже бездіяльність державного виконавця щодо не зняття арешту з майна боржника у межах виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення, не входить до бездіяльності державного виконавця, передбаченої ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», яка підлягає оскарженню за правилами адміністративного судочинства до окружного адміністративного суду.
Водночас, статтею 19 Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК України) визначені справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів. У частині першій цієї статті встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Так, Верховний Суд у постанові від 22.01.2025 у справі № 592/18654/23 зазначив, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво про право на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.
Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.
У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 12 липня 2023 року у справі № 214/2305/20 (провадження № 61-19730св21).
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
При цьому, спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Як зазначила позивач у своїй позовній заяві, під час оформлення спадкового майна, яке належало її померлому батьку, їй стало відомо про накладення арешту на все майно.
Саме тому, позивач звернулася до суду з метою захисту своїх прав як спадкоємиці, оскільки не має можливості успадкувати майно через накладений на нього арешт.
Таким чином, між позивачем та відповідачем виник спір з приводу зняття арешту з нерухомого майна, яке належало іншій особі.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі №905/386/18 (провадження №12-85 гс 19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.
Аналогічний за змістом висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (провадження №11-680апп19) та у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2021 року у справі №554/5912/19-ц (провадження №61-12594 св 21), від 08 грудня 2022 року у справі №331/1383/20 (провадження №61-7109 св 22).
У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України "Про виконавче провадження" (абзац 1 пункту 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна").
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19), від 06.05.2024 у справі № 725/3352/23.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах передбачений інший спосіб судового захисту порушеного права позивача, яке може бути захищене в порядку позовного провадження шляхом подання позову про визнання права власності на спадкове майно і зняття із нього арешту за правилами цивільного судочинства.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що даний спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а повинен вирішуватись у порядку цивільного судочинства.
Згідно з п.1 ч.1ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, з підстав передбачених п.1 ч.1 ст.170 КАС України.
Позивачу слід мати на увазі, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
На виконання вимог ч.6 ст.170 КАС України суд роз'яснює ОСОБА_1 , що розгляд даної справи має здійснюватися відповідним загальним судом, визначеним за правилами підсудності, встановленими положеннями Цивільного процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 4, 19, 170, 171, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-
ухвалив:
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
2. Роз'яснити ОСОБА_1 , що розгляд справи за її позовом до Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, віднесено до юрисдикції загального суду, визначеного за правилами підсудності, встановленими положеннями Цивільного процесуального кодексу України.
3. Роз'яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
4. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
5. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.В. Горовенко