19 листопада 2025 року м. Житомир
справа № 240/23879/24
категорія 108020200
Житомирський окружний адміністративний суд
у складі судді Горовенко А.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул.Лятошинського Бориса, 5, адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфатрейдінг Україна" до Житомирської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфатрейдінг Україна" звернулося до суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів №UA101000/2024/000357/2 від 18.09.2024.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що для митного оформлення товару митному органу були надані усі необхідні документи, що підтверджують заявлену декларантом митну вартість такого товару.
На переконання позивача, рішення митниці про коригування митної вартості товарів та картка відмови є необґрунтованими, оскільки митним органом не наведено підстав, що у достатній мірі свідчили б про свідоме заниження декларантом митної вартості.
Пояснює, що відповідно до митної декларації №24UA101020033064U9 ТОВ "Альфатрейдінг Україна" придбала транспортний засіб - легковий автомобіль, що був у використанні, марка - NISSAN, модель - QASHQAI, двигун - бензиновий, номер кузова - НОМЕР_1 , робочий об'єм двигуна(см3) - 1997, тип кузова - універсал, кількість місць - 5, для користування по дорогах загального користування.
Загальна сума за розрахунком (фактурна вартість товару): 2500 євро, сума у гривні - 115311,25.
Після вивчення поданих документів, уповноваженою особою відповідача безпідставно було відмовлено в митному оформленні товару та винесена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів і оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, яким було визначено іншу загальну вартість товару - 3700 євро замість 2500 євро згідно з договором, що призвело до збільшення сум сплачених митних платежів.
Вважаючи, що спірне рішення про коригування митної вартості товару є безпідставним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач - Житомирська митниця надіслала до суду відзив на позовну заяву від 26.12.2024 (за вх.№71933/24), у якому просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що під час проведення відповідно до положень статті 54 МК України митного контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією, встановлено розбіжності у поданих документах та запропоновано декларанту надати додаткові документи. На вимогу митного органу були надані додаткові документи, проте вони також не підтвердили заявлену митну вартість товару, а тому митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч.3 ст.64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару. З наведених підстав відповідач вважає, що його рішення прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений митним законодавством, тому у задоволенні позову просив відмовити.
Таким чином, контролюючим органом встановлено неподання документів, та розбіжності в поданих документах.
09 січня 2025 року позивач надіслав відповідь на відзив на позовну заяву, в якій додатково вказує, що ним подано всі необхідні документи, які підтверджують вартість товару за ціною договору.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що 18.09.2024 до відділу митного оформлення №1 митного поста «Житомир центральний» з метою імпорту товару «легковий автомобіль, що був у використанні, марка - NISSAN, модель - QASHQAI, календарний рік виготовлення - 2010», що ввозився на адресу ТОВ «Альфатрейдінг Україна», подано митну декларацію №24UA101020033064U9.
Представником позивача, декларантом ОСОБА_1 , митна вартість визначена за основним 1 (першим) методом на рівні 2500,00 євро за одиницю, що відображено в графах 42,43 декларації.
Разом з митною декларацією декларантом подавалися такі документи:
- 4100 - контракт №32A-1 від 11.09.2023;
- 4103 - специфікація №1933 від 20.08.2024;
- 0380 - інвойс №0481 від 20.08.2024;
- 2800 - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 22.03.2021 №220005202866;
- 9000 - платіжна інструкція №188 від 22.08.2024.
За результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість легкового автомобілю, марки - NISSAN, модель - QASHQAI, календарний рік виготовлення - 2010 є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів.
Належним доказом є Витяг з автоматизованої системи митного оформлення («АСМО») «Інспектор», з якого слідує, що автомобілі марки - NISSAN, модель - QASHQAI, календарний рік виготовлення - 2010, що був у використанні, ввезений на територію України в період з 18.06.2024 по 08.09.2024 має вартість від 3700,00 до 3850,00 євро.
У подальшому, 18.09.2024 відповідач прийняв рішення №UA101000/2024/000357/2 про коригування митної вартості товарів, яким збільшено митну вартість ввезеного товару в сумі розміром 3700 Євро.
У графі 33 вказаного рішення зазначено, що у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару оскільки митна вартість подібних товарів оформлених в попередньому періоді митними органами є значно вищою.
Документи, подані для митного оформлення містять розбіжності не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність» повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення (довіреності), установчих документів, договорів та інших підстав, які не суперечать цьому Закону. Діі, які здійснюються від імені іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності.
В преамбулі контракту №32A-1 від 11.09.2023 (далі - Контракт) відсутні відомості про уповноважену особу (представника) продавця товару. Крім відомості про таку особу відсутні в Специфікації №1933 від 20.08.2024. За відсутності відомостей про уповноважену особу продавця, що підписала контракт та специфікацію у митниці наявні обґрунтовані сумніви щодо наявності у особи, що підписала вищевказані документи обсягу повноважень, належним чином та в установленому порядку наданих йому (їй) особою, яку він (вона) представляє.
Відповідно до п. 10.2 Контракту всі зміни і доповнення до нього дійсні лише за умови, що вони будуть здійснені в письмовій формі і підписані уповноваженими та те представниками сторін. Подана разом з митною декларацією №24UA101020033064U9 специфікація №1933 від 20.08.2024 не містить підпису та печатки покупця. У зв'язку із виявленими обставинами специфікація №1933 від 20.08.2024 не може бути використана митним органом як чинний документ, що підтверджує ціну товару та умови його поставки
Рахунок-фактура №10481 від 20.08.2024 не містить відомості про умови поставки.
Згідно із п. 6.2 Контракту за умови поставки товару автовозом продавець зобов'язаний надати покупцю CMR (автотранспортну накладну).
Згідно із даними граф 18, 21, 25, 26 МД №24UA101020033064U9 товар переміщувався на митну територію України іншим транспортним засобом. Відповідно до ч. 1 ст. 335 Митного кодексу України під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають митному органу в паперовій або електронній формі такі документи та відомості:
1) при перевезенні автомобільним транспортом:
б) транспортні (перевізні) документи (міжнародні товаротранспортні накладні).
Всупереч вищевказаних вимог, CMR або інші транспортні перевізні документи, не долучені до митного оформлення, що позбавляє митний орган можливості перевірити достовірність декларування фактичної країни експорту товару (країни відправлення) та умов поставки товару.
Відповідно до ч.3 ст. 53 Митного кодексу України не подані такі додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою організацією;
4) копію митної декларації країни відправлення.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України).
З метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюваного товару було проведено консультацію, в ході якої декларанту було запропоновано інформацію щодо вартості схожого товару.
Методи 2а і 2б не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - в зв'язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості.
Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч. 3 ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митної вартості схожих товарів за МД №24UA204080008371U6 від 13.09.2024 - 1. Легковий автомобіль, призначений для перевезення людей, бувший у використанні; марка: NISSAN; модель: QASHQAI; календарний рік виготовлення: 2010; модельний рік виготовлення: 2010; призначення: пасажирський; No кузова: SJNFBNJ10U2091570; тип двигуна: бензиновий; об'єм двигуна: 1997 см3; потужність: 104 Kw; тип кузова: універсал; No двигуна: невизначений; категорія ТЗ: М1; кількість місць включаючи водія - 5; колісна формула: 4Х4.Виробник: "NISSAN", GB. Торговельна марка - «NISSAN" - 3700,00 євро за одиницю з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до ч.1 ст.257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Як передбачено ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч.1, 2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Як передбачено ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості
Відповідно до ч.1 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Зі змісту розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України вбачається, що в аспекті реалізації процедур з визначення митної вартості товарів, ключову роль відіграє принцип обґрунтованості.
Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при : а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.
Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах 09.07.2020 по справі №804/5445/17, від 31.06.2020 по справі №809/1858/16, від 15.02.2022 по справі №826/12901/17, які в силу положень ч.5 ст.242 КАС України мають бути враховані при розгляді цієї справи.
Як встановлено з матеріалів справи, у митній декларації позивача митну вартість задекларованого товару було визначено декларантом за основним методом.
Також, позивачем надано пакет документів, а саме: рахунок-фактура (iнвойс) №10481 від 20.08.2024; декларацiя про походження товару №10481 від 20.08.2024; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 22.03.202; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів 32А-1 від 11.09.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) специфікація №1933 від 22.08.2024; договір про надання послуг митного брокера Інші некласифіковані документи №27/03/2023-1 від 27.03.2023; інші некласифіковані документи №58921 від 18.09.2024; платіжна інструкція від 22.08.2024.
Згідно з ст.57 МК України встановлено перелік методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Згідно з ч.2 ст.58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом.
Відповідно до ч.4-5 ст.58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Статтею 64 МК України передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Відповідно до ч.2 ст.7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947), оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.(*) b) Під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов'язуватися або i) з порівнюваними кількостями, або ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.(*) c) Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту b) цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.
Згідно з приміткою 4 до пункту 2 статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі формулювання підпунктів a і b дозволяє стороні визначати вартість для митних цілей єдиним способом чи то (1) на базі цін, які певний експортер встановлює за імпортований товар, чи (2) на базі загального рівня цін на подібний товар.
Відповідно до положень Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року первинною основою для митної вартості за цією Угодою є контрактна вартість, визначена в статті 1. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.
Згідно з ч.1, 2 Приміток до статті 7 вказаної Угоди митні вартості, визначені згідно з положеннями статті 7, повинні настільки, наскільки можливо, ґрунтуватися на раніше визначених митних вартостях. Методи оцінювання, які мають використовуватися згідно зі статтею 6, повинні бути методами, викладеними в статтях 1 - 6, проте обґрунтована гнучкість у застосуванні таких методів відповідатиме цілям та положенням статті 7.
Відповідно до п.7 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11 вересня 2015 року №689, при перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару.
Cуд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв'язку з цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Надаючи правову оцінку наведеним висновкам відповідача, суд зауважує на таке.
Відповідно до приписів статті 205 Цивільного кодексу України у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - ЦК України) правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Згідно частини 2 статті 206 ЦК України юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.
З огляду на оформлення продавцем рахунку - факту №10481 від 20 серпня 2024 року, на підставі якого позивач здійснив оплату за товар та поставку такого товару, суд приходить до висновку, що домовленість між сторонами договору мала місце та виконана.
Суд не приймає до уваги посилання митного органу на положення частини 2 статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 року №959-ХІІ на обґрунтування правомірності та законності його позиції.
Положень названої правової норм, у редакції на момент виникнення спірних правовідносин, визначають загальні умови, дотримання яких обумовлює можливість укладення зовнішньоекономічного договору (контракту). При цьому, такі не передбачають обов'язку зазначення особи, уповноваженої на підписання такого договору (контракту), в його тексті.
При цьому, застереження про те, що «Дії, які здійснюються від імені іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності», яке приводить відповідач на обґрунтування правомірності своєї позиції, містилось у наказі Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України «Про затвердження Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)» від 06 вересня 2001 року №201, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 21 вересня 2001 року за №833/6024, який втратив чинність 07 серпня 2020 року згідно наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 06 серпня 2020 року №1275.
Окрім того, зазначене застереження не стосується спірних правовідносин, оскільки в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані, докази на підтвердження того, що контракт №32А-1 від 11 вересня 2023 року та специфікація №1933 від 20 снопня 2024 року підписані суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України від мені іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності.
На підтвердження заявленої при імпортуванні митної вартості товару позивач також надав митному органу платіжну інструкцію в іноземній валюті від 24 вересня 2024 року, яка в розділі «призначення платежу» містить інформацію про контракт, інвойс та VIN-номер транспортного засобу.
Надаючи правову оцінку посиланням відповідача на те, що під час митного оформлення не надані CMR або інші транспортні перевізні документи, а рахунок - фактура не містить інформацію про умови поставки, суд зауважує на таке.
Нормативно зміст рахунку - фактури не визначений. При цьому, зауважуючи на те, що після отримання від позивача оплати в розмірі 2500 євро, продавець відвантажив товар, за який така оплата проведена, суд приходить до висновку, що зазначена у рахунку - фактурі сума у вигляді 2500 євро є вартістю такого товару.
За результатами аналізу оскаржуваного позивачем рішення, суд дійшов висновку, що відсутність у поданих декларантом документах інформації про умови поставки імпортованого товару, не обумовила збільшення митної вартості такого, оскільки така визначена виходячи саме з вартості імпортованого товару, визначеного за 1 методом, тобто за ціною договору, як зазначено у МД №24UA101020033064U9, що підтверджується витягом з АСМО «Інспектор», який долучений до відзиву відповідача та посилання на яку містить у оскаржуваному рішенні.
Додатково суд зауважує, що умови поставки DAP, визначені у контракті та специфікації, які, згідно наведених вище висновків суду, є належним чином оформленими, передбачають, що продавець виконує свої зобов'язання за зовнішньоторговельним контрактом, коли передає у розпорядження покупця продукцію, що має бути вивантажена у призначеному пункті.
Cуд звертає увагу, що поставка здійснювалась на умовах DAP Інкотермс (англ. Delivered At Place Поставка в місце призначення), що означає, що продавець несе ризики за вантаж до моменту його доставки в місце призначення. Умова може застосовуватися до будь-якого способу перевезення.
За умовами DAP вантажовідправник передає товар одержувачу готовим до розвантаження в кінцевому пункті призначення. Всі транспортні витрати лягають на продавця, у той час як митне оформлення (для імпорту) оплачує покупець.
Отже, поставка на умовах DAP Інкотермс не передбачає обов'язку позивача, як покупця товару щодо оплати послуг з перевезення та страхування товару до позивача та, відповідно, обов'язку отримання від продавця товару документів, які підтверджують зазначені витрати.
Cуд зазначає, що використовуючи під час митного контролю повноваження щодо отримання від декларанта додаткових документів, які підтверджують числові значення митної вартості товару, поставленого на умовах DAP Інкотермс, задекларованого в митній декларації, відповідач не мав підстав покладати на позивача обов'язок щодо надання для підтвердження числових значень вартості товару транспортних (перевізних) документів та інших документів (в межах даних правовідносин).
В свою чергу, декларування товару саме позивачем, ніяким чином не спростовує факт поставки товару на умовах DAP Інкотермс.
За таких обставин у позивача не можуть виникнути витрати на доставку товару.
За результатами вивчення поданих для декларування товару документів відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, в якому зазначено, що у порушення вимог частини 3 статті 53 МК України декларантом не надані такі додаткові документи, що підтверджують заявлену питну вартість товару:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.
Надаючи правову оцінку таким мотивам спірного рішення, суд зауважує, що відповідач відкоригував розмір митної вартості саме транспортного засобу. При цьому інформації про те, що витрати на його транспортування при визначенні такої вартості були враховані митним органом, останнім суду не надано.
Отже, тільки інформація про вартість автомобіля в рахунку - фактурі ставила під сумнів правильність визначеної позивачем митної вартості такого.
Однак, під час розгляду справи суд установив, що заявлена позивачем митна вартість підтверджена поданими митному органу документами. Переконливих доводів про те, що надані декларантом документи на підтвердження такої вартості мали недоліки або містили суперечливу інформацію, відповідач суду не надав.
При цьому суд не приймає до уваги посилання відповідача на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 03 грудня 2020 року у справі №810/2618/17, в якій зазначено: «…судам необхідно враховувати, що лише сам факт подання декларантом додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості, у разі їх належності, не є підставою для визнання протиправним раніше прийнятого митним органом рішення про коригування митної вартості…, оскільки правомірність рішення оцінюється на момент його прийняття, а скасування рішення про коригування заявленої митної вартості відноситься до повноважень органу доходів і зборів відповідно в силу приписів частин 9, 10 статті 55 Митного кодексу України».
Суд зауважує, що наведений висновок суду касаційної інстанції стосується оцінки додаткових документів, які подаються декларантом саме митному органу протягом 80 днів з дня випуску товарів, що декларуються, у вільний обіг, згідно приписів частини 7 статті 55 МК України, а відповідач посилається на нього на обґрунтування відсутності правових підстав для надання правової оцінки судом документам, що подані саме до суду і не перебували у розпорядженні митного органу на момент прийняття оскаржуваних рішень.
Наведене, на переконання суду, виключає можливість застосування судом зазначеного вище висновку Верховного Суду під час надання правової оцінки доказам, поданим на обґрунтування позиції позивача щодо задоволення заявлених позовних вимог.
Додатково суд зауважує, що з урахуванням положень частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов'язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товару. Натомість, якщо митниця стверджує, що були понесені додаткові витрати на транспортування/перевезення, то митниця повинна довести наявність цих фактів.
Матеріалами справи наявність зазначених вище обставин (страхування, інші витрати на транспортування/перевезення) не підтверджена.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару, а відповідачем не підтверджено належними доводами та доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за другорядним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Підсумовуючи всі наведені висновки у цій справі, суд зазначає, що як у взаємозв'язку, так і окремо, кожне порушення, допущене митним органом призвело до прийняття неправомірного рішення про коригування митної вартості товарів №UA101000/2024/000357/2 від 18.09.2024. До них належать: відсутність аргументації та невідповідність нормам митного законодавства в прийнятих рішень; недоведеність необхідності застосування резервного методу визначення митної вартості товару, що в свою чергу потягнуло за собою неправомірність проведення наступних дій митним органом.
Відповідно до частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірність коригування митної вартості товарів згідно із оскаржуваним рішенням №UA101000/2024/000357/2 від 18.09.2024, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
У силу приписів ст. 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці.
Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-
вирішив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфатрейдінг Україна" (вул.Київська,79, м.Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10001, код ЄДРПОУ 45216826) до Житомирської митниці (вул. Перемоги, 25, м.Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10003, код ЄДРПОУ 44005610) про визнання протиправним та скасування рішення, - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Житомирської митниці Державної митної служби України №UA101000/2024/000357/2 від 18.09.2024 про коригування митної вартості товарів.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфатрейдінг Україна" судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 (нуль) коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.В. Горовенко
Повний текст складено: 19 листопада 2025 р.
19.11.25