Україна
Донецький окружний адміністративний суд
17 листопада 2025 року Справа№200/7534/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Крилової М.М., розглянувши у судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
30 вересня 2025 року до Донецького окружного адміністративного суду, через підсистему ЄСІТС «Електронний Суд», надійшов позов адвоката Трун О.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про:
- визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову позивачу у призначенні пенсії № 057350009769 від 01 вересня 2025 року;
- зобов'язання відповідача призначити пенсію позивачу відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 25 серпня 2025 року, зарахувавши до страхового стажу періоди перебування у відпустці по догляду за дитиною з 01.04.2008 по 28.02.2009, з 01.04.2009 по 28.02.2010, з 01.04.2010 по 31.12.2010 до пільгового стажу за Списком 2 періоди роботи з 28.07.1993 по 31.03.2013 року та з 26.01.2021 по 19.02.2025 року.
Обґрунтовуючи позов позивач посилається на те, що вона звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах. Однак рішенням відповідача позивачу відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку з недосягненням пенсійного віку та відсутність необхідного пільгового стажу за Списком 2 - 10 років. Позивач вважає рішення протиправним та таким, що порушує її право на належне пенсійне забезпечення.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року відкрито провадження в справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження, витребувано копії та докази.
Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області позов не визнало, 22 листопада 2025 року надало відзив на адміністративний позов, зі змісту якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обгрунтування своєї позиції зазначив, що за результатами розгляду заяви позивача та доданих документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, з урахуванням принципу екстериторіальності, прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2.
Відповідно наданих до заяви документів загальний страховий стаж склав 28 років 11 місяців 7 днів, стаж роботи за Списком № 2 - 1 рік.
Вказує, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01.02.2005 по 28.02.2005, з 01.04.2005 по 30.04.2005, 01.04.2008 по 28.02.2009, з 01.04.2009 по 28.02.2010, з 01.04.2010 по 31.12.2010, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Також, зазначена посада в переліку робочих місць, робота на яких дає право на пільгову пенсію за результатами атестації, яка затверджена наказами від 29.12.1994 №83/ОТ, від 05.01.2000 №4/ОТ, від 28.03.2005 №49/ОТ, та від 28.12.2009 №98/ОП не відповідає посаді згідно Постанов КМУ №10 від 26.01.1991 та №36 від 16.01.2003. Також періоди роботи з 01.02.2005 по 28.02.2005, з 01.04.2005 по 30.04.2005, 01.04.2008 по 28.02.2009, з 01.04.2009 по 28.02.2010, з 01.04.2010 по 31.12.2010 відсутні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
До пільгового стажу за Списком №2 не зараховано: періоди роботи згідно пільгової довідки від 11.02.2025 №292, оскільки посада «машиніст (кочегар) котельні», розділ (ХХХІІ) та код позиції професії, зазначені в довідці, не відповідають посадам та розділу вказаним в Постанові КМУ №10 від 26.01.1991 та №36 від 16.01.2003; період роботи згідно пільгової довідки від 19.02.2025 №11, оскільки надана довідка про пільговий характер роботи не відповідає порядку підтвердження пільгового стажу, передбаченої п.20 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.2003 №637 за формою згідно з додатком 5 до зазначеної постанови, а саме: відсутні розділ, підрозділ, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи, накази про результати проведення атестації робочих місць та відсутнє посилання на постанову КМУ №461 від 24.06.2016, що не відповідає нормам чинного законодавства, відповідно до п.3 Порядку застосування Списків №1 і №2, (№383 від 18.11.2005) при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. Також невірно вказано період користування відпусткою без збереження заробітної плати (з 08.05.2022 по 09.05.2023 - 2 календарних дні). Тож, пільгові довідки потребують уточнення.
Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 ..
25.08.2025 року ОСОБА_1 звернулася через веб портал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ, а саме Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області для розгляду заяви позивача від 25.08.2025 року.
Рішенням відповідача від 01 вересня 2025 року № 057350009769 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком № 2. Вік заявниці на дату звернення - 50 років 2 місяці 3 дні. Страховий стаж - 28 років 11 місяців 7 днів. Стаж роботи за Списком № 2 становить 1 рік.
До страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01.02.2005 по 28.02.2005, з 01.04.2005 по 30.04.2005, 01.04.2008 по 28.02.2009, з 01.04.2009 по 28.02.2010, з 01.04.2010 по 31.12.2010, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
До пільгового стажу за Списком № 2 не зараховано:
-періоди роботи згідно пільгової довідки від 11.02.2025 №292, оскільки посада «машиніст (кочегар) котельні», розділ (ХХХІІ) та код позиції професії, зазначені в довідці, не відповідають посадам та розділу вказаним в Постанові КМУ №10 від 26.01.1991 та №36 від 16.01.2003;
Також, зазначена посада в переліку робочих місць, робота на яких дає право на пільгову пенсію за результатами атестації, яка затверджена наказами від 29.12.1994 №83/ОТ, від 05.01.2000 №4/ОТ, від 28.03.2005 №49/ОТ, та від 28.12.2009 №98/ОП не відповідає посаді згідно Постанов КМУ №10 від 26.01.1991 та №36 від 16.01.2003. Також періоди роботи з 01.02.2005 по 28.02.2005, з 01.04.2005 по 30.04.2005, 01.04.2008 по 28.02.2009, з 01.04.2009 по 28.02.2010, з 01.04.2010 по 31.12.2010 відсутні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
- період роботи згідно пільгової довідки від 19.02.2025 №11, оскільки надана довідка про пільговий характер роботи не відповідає порядку підтвердження пільгового стажу, передбаченої п.20 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.2003 №637 за формою згідно з додатком 5 до зазначеної постанови, а саме: відсутні розділ, підрозділ, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи, накази про результати проведення атестації робочих місць та відсутнє посилання на постанову КМУ №461 від 24.06.2016, що не відповідає нормам чинного законодавства, відповідно до п.3 Порядку застосування Списків №1 і №2, (№383 від 18.11.2005) при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. Також невірно вказано період користування відпусткою без збереження заробітної плати (з 08.05.2022 по 09.05.2023 - 2 календарних дні). Тож, пільгові довідки потребують уточнення.
Вважаючи протиправним рішення відповідача у призначенні пенсії на пільгових умовах, позивач звернулась із позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
За ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов'язком держави.
На підставі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як слідує зі ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Частиною першою статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Підстави надання пенсії особам за віком на пільгових умовах визначені статтею 114 Закону №1058-IV. Так, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі за текстом Закон 1788) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, згідно пункту "б" частини 1 статті 13 наведеного Закону 1788 пенсія на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи призначається працівникам за наявності трьох обов'язкових умов у сукупності:
- зайняття повний робочий день на відповідних роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України;
- атестація робочих місць;
- досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
В свою чергу, статтю 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), рішенням Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020. Порядок застосування статті 13 визначає пункт 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020.
Так, відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам;
б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам".
При цьому, Конституційний Суд в пункті 4.1 Рішення № 1-р/2020 від 23.01.2020 зазначив, що статтею 13 Закону № 1788 до внесення змін Законом № 213 було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.
Отже, у статті 13 Закону № 1788 до внесення змін Законом № 213 було встановлено такий пенсійний вік: у пункті «а» для чоловіків - 50 років, для жінок - 45 років; у пунктах «б»-«з» для чоловіків - 55 років, для жінок - 50 років.
У Законі № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, збережено вказану пропорцію щодо зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку без урахування різниці між пенсійним віком для чоловіків і жінок. У частині першій статті 13 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, встановлено однаковий пенсійний вік для чоловіків та жінок, а саме: у пункті «а»- 50 років (на 10 років менше, ніж загальний пенсійний вік), у пунктах «б»-«з»- 55 років (на 5 років менше, ніж загальний пенсійний вік).
Таким чином, статтею 13 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених у цих нормах.
Відповідно до пункту 4.4 Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 перевіряючи статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, на відповідність Конституції України, Конституційний Суд України виходив з такого.
Вказаними положеннями Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років.
Згідно зі статтею 13, частиною другою статті 14, пунктами «б»-«г» статті 54 Закону № 1788 у редакції до внесення змін Законом № 213 у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у цих нормах, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію. Однак оспорюваними положеннями Закону № 213 змінено нормативне регулювання призначення пенсій таким особам.
Конституційний Суд України, дослідивши правовідносини, пов'язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначає, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Отже, особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об'єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов'язані саме з положеннями Закону № 1788 у редакції до внесення змін Законом № 213. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Таким чином, стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Окрім цього, суд звертає увагу на те, що у справах "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та 37943/06, рішення від 14.10.2010) та "Серков проти України" (заява № 39766/05, рішення від 07.07.2011) Європейський суд з прав людини дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; по-третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу "якості закону". В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
За вказаних обставин, така обов'язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах: необхідний вік та стаж роботи, має застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020, та виходячи з принципу правової визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права, усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
Отже, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18 листопада 2005 року, встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.
Пунктом 10 Порядку №383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).
Згідно з Порядком №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (пункт 1 Порядку).
Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Отже, за приписами наведених пунктів уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати лише в разі, коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.
Адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб'єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення.
Аналогічна правова позиція міститься у п. 75 постанови Верховного Суду від 17.12.2018 по справі №509/4156/15-а (адміністративне провадження №К/9901/7504/18).
Позивач просить призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 25 серпня 2025 року, зарахувавши до страхового стажу періоди перебування у відпустці по догляду за дитиною з 01.04.2008 по 28.02.2009, з 01.04.2009 по 28.02.2010, з 01.04.2010 по 31.12.2010 до пільгового стажу за Списком 2 періоди роботи з 28.07.1993 по 31.03.2013 року та з 26.01.2021 по 19.02.2025 року.
Зі спірного рішення судом встановлено, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01.02.2005 по 28.02.2005, з 01.04.2005 по 30.04.2005, 01.04.2008 по 28.02.2009, з 01.04.2009 по 28.02.2010, з 01.04.2010 по 31.12.2010, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
До пільгового стажу за Списком № 2 не зараховано:
-періоди роботи згідно пільгової довідки від 11.02.2025 №292, оскільки посада «машиніст (кочегар) котельні», розділ (ХХХІІ) та код позиції професії, зазначені в довідці, не відповідають посадам та розділу вказаним в Постанові КМУ №10 від 26.01.1991 та №36 від 16.01.2003;
Також, зазначена посада в переліку робочих місць, робота на яких дає право на пільгову пенсію за результатами атестації, яка затверджена наказами від 29.12.1994 №83/ОТ, від 05.01.2000 №4/ОТ, від 28.03.2005 №49/ОТ, та від 28.12.2009 №98/ОП не відповідає посаді згідно Постанов КМУ №10 від 26.01.1991 та №36 від 16.01.2003. Також періоди роботи з 01.02.2005 по 28.02.2005, з 01.04.2005 по 30.04.2005, 01.04.2008 по 28.02.2009, з 01.04.2009 по 28.02.2010, з 01.04.2010 по 31.12.2010 відсутні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
- період роботи згідно пільгової довідки від 19.02.2025 №11, оскільки надана довідка про пільговий характер роботи не відповідає порядку підтвердження пільгового стажу, передбаченої п.20 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.2003 №637 за формою згідно з додатком 5 до зазначеної постанови, а саме: відсутні розділ, підрозділ, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи, накази про результати проведення атестації робочих місць та відсутнє посилання на постанову КМУ №461 від 24.06.2016, що не відповідає нормам чинного законодавства, відповідно до п.3 Порядку застосування Списків №1 і №2, (№383 від 18.11.2005) при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. Також невірно вказано період користування відпусткою без збереження заробітної плати (з 08.05.2022 по 09.05.2023 - 2 календарних дні). Тож, пільгові довідки потребують уточнення.
Щодо не зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 28.07.1993 по 31.03.2013 року.
Трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 10.07.1993, щодо спірних періодів роботи, містить наступні відомості:
28.07.1993 - прийнята учнем машиніста (кочегар) котельні у ВО «Добропіллявугілля» Гідрошахта «Піонер» (запис № 1);
13.12.1993 - присвоєна кваліфікація машиніста (кочегар) котельні 3 розряду (запис № 2);
31.03.2013 - звільнена за переводом (запис № 8);
Записи про спірні періоди роботи засвідчені відповідними печатками підприємств і дефектів їх вчинення не мають, а відтак факт роботи позивача у спірні періоди підтверджується відповідними запасами, які були внесені відповідно до діючого законодавства.
Суд зазначає, що професія позивача «машиніст (кочегар) котельні» передбачена Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10 (23200000-13786), постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162 (23200000-13786), постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36 (розділ ХХХІІІ, п. 33).
№ 292 від 11.02.2025 видана ТОВ «ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ» відповідно до якої ОСОБА_1 у період з 28.07.1993 по 12.12.1993 виконувала гірничі роботи за професією «учень машиніста (кочегар) котельні» з повним робочим днем дільниці «ЕМО(котельня)», що передбачено Списком 2. Розділом ХХХІІІ, код КП-23200000-13786 постанови Кабінету Міністрів України № 10 від 26.01.1991, з 13.12.1993 по 31.03.2019 виконувала гірничі роботи за професією «машиніст (кочегар) котельні» з повним робочим днем дільниці «ЕМО(котельня)», що передбачено Списком 2, розділом ХХХІІ, код КП.-23200000-13786 постанови Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003.
Підстава для видачі: особові картки ф. П-2 звільнених працівників ш. «Піонер» у 2013 році, накази за 1993-2013, Табельний номер 2049.
Атестація робочих місць: наказ № 83/ОТ від 29.12.1994, № 4/ОТ від 05.01.2000, № 49/ОП від 28.03.2005, № 98/ОП від 28.12.2009.
Разом з цим, суд зазначає, що відповідно до відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, копію витягу з якого позивачем надано до суду, позивача з 1999 по 2014 виконувала роботи, які дають право на пільги у пенсійному забезпеченні (код ЗПЗ013Б1).
Наказом Мінфіну від 14.04.2015 р. № 435 (зі змінами) затверджено довідник кодів підстав для обліку Пенсійним фондом України стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства.
Згідно зазначеного довідника код підстави ЗПЗ013Б1 - працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461, і за результатами атестації робочих місць.
Суд зазначає, що Додатком №5 до п.20 Порядку № 637 визначено зразок довідки про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, згідно з яким підписантами такої довідки є керівник підприємства, головний бухгалтер, начальник відділу кадрів.
Суд наголошує, що відповідач не спростовано факт зайнятості позивача на посаді, що передбачена Списком № 2, а лише вказав на певні недоліки в заповненні уточнюючої довідки, що не мають вплив на визначення періодів роботи позивача на такій посаді, та інших відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах за Списком № 2.
Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач не врахував, що не усі недоліки у складанні довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначені пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки, визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів (підписів) у таких документах.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що надана уточнююча довідка містить неправдиві або недостовірні відомості, а тому зазначені відповідачем недоліки не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні означеного періоду роботи позивача до її пільгового стажу, що враховується для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Також слід зазначити, що у випадку, якщо подані позивачем документи про призначення пенсії було недостатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Така позиція суду узгоджується також із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17, відповідно до яких, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Натомість, відповідач не здійснював ніяких запитів на підтвердження спірних періодів роботи позивача та не надав доказів які б ставили під сумнів дійсність внесених записів до трудової книжки.
Щодо доводів про не зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи у зв'язку з відсутністю даних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, суд зазначає, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством - страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового та пільгового стажу при призначенні пенсії позивача періодів його роботи.
Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була висловлена Верховним Судом у постановах від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 242/4793/16-а, від 11 липня 2019 року у справі №242/1484/17, від 04 червня 2019 року у справі №235/900/17, від 27 лютого 2019 року у справі № 242/1871/17 та № 423/3544/16-а.
Щодо зарахування до страхового та пільгового стажу періодів знаходження у відпустці по догляду за дитиною з 01.04.2008 по 28.02.2009, з 01.04.2009 по 28.02.2010, з 01.04.2010 по 31.12.2010, суд враховує наступне.
За п. 8 частини 1 статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, при усиновленні дитини.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1058-ІV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Отже, до страхового стажу зараховується весь трудовий стаж, набутий до 01.01.2004, тобто ті періоди трудової діяльності до 1 січня 2004 року, як це передбачено нормами Закону № 1788-ХІІ та законодавством СРСР.
За ч. 3 статті 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Відпустка без збереження заробітної плати, згідно із частиною 6 статті 179 Кодексу законів про працю України, надається, у разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, одному з батьків дитини в обов'язковому порядку тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку.
За ч. 2 статті 181 Кодексу законів про працю України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.
Згідно з п. 11 Порядку № 637 час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.
Отже, час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми до досягнення ними трирічного віку зараховується до страхового стажу та встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть) та документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала. При цьому, вимоги про обов'язкову наявність у свідоцтві про народження дитини відмітки про одержання паспорта чинним законодавством не передбачені.
Згідно із записами трудової книжки позивачка повний робочий день працювала в ТОВ «ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ» з 28.07.1993 по 31.03.2013 за пільговими професіями, що також підтверджується та довідкою про підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 11.02.2025 року № 292.
Як слідує з матеріалів справи позивач має двох дітей.
За свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , позивач є матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , позивач є матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно з довідкою ТОВ «ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ» від 11.02.2025 року № 292 ОСОБА_1 знаходилася у відпустці по догляду за дитиною:
- з 14.08.1995 по 19.06.1998, з 01.03.2006 по 28.02.2008 у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3 річного віку;
- з 29.02.2008 по 28.02.2009 у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 4 річного віку;
- з 01.03.2009 по 28.02.2010 у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 5 років;
- з 01.03.2010 по 17.01.2011 у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 6 років.
Відповідно до п. «ж» частини 3 статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Отже, зважаючи на наведене вище, період перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного року з 14.08.1995 по 19.06.1998 та з 01.03.2006 по 28.02.2008 підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи позивача.
Згідно з розрахунком стажу, наданого відповідачем на вимоги ухвали суду, спірні періоди з 14.08.1995 по 19.06.1998 та з 01.03.2006 по 28.02.2008 не зараховані до пільгового стажу.
Разом з тим, ураховуючи дати досягнення дітьми позивача трирічного віку, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2 період перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного року з 14.08.1995 по 19.06.1998 та з 01.03.2006 по 28.02.2008.
При цьому, періоди догляду особою за дитиною до досягнення нею шестирічного віку підлягають зарахуванню до стажу роботи за спеціальністю відповідно до листа/роз'яснення Пенсійного фонду України від 25.06.2008 №10842/02-10 «Щодо зарахування до стажу роботи періоду догляду за дитиною», за змістом якого визначено, що згідно із статтею 181 Кодексу законів про працю України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (у разі якщо дитина потребує домашнього догляду, на підставі медичного висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.
Підпунктом 4 пункту 3-1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону №1058 визначено, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку з 01.01.2004 до часу запровадження сплати страхових внесків (єдиного внеску) за жінок, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Позаяк пунктом 1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування визначено, що страхові внески за жінок, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку, сплачуються з 01.01.2005 року.
У період з 29.02.2008 по 28.02.2009, з 01.03.2009 по 28.02.2010 та з 01.03.2010 по 17.01.2011 позивач перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею від 3 до 6 років. Доказів того, що позивач перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку у зв'язку з необхідністю домашнього догляду на підставі медичного висновку до пенсійного органу та до суду надано не було.
Враховуючи те, що спірний період часу про перебування позивача у відпустках по догляду за дітьми до шести років стосується періоду після 01.01.2004 року, а зокрема з 01.04.2009 по 28.02.2010, з 01.04.2010 по 31.12.2010, то позивач не має право на зарахування такого періоду до страхового та пільгового стажу.
Враховуючи наведене вище, відповідачем протиправно не зараховано до страхового та пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи позивача з 01.02.2005 по 28.02.2005, з 02.03.2005 по 30.04.2005, з 24.05.2005 по 31.05.2005 та до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи з 28.07.1993 по 31.01.2005, з 01.03.2005 по 01.03.2005, з 01.05.2005 по 23.05.2005, з 01.06.2005 по 28.02.2008 та з 18.01.2011 по 31.03.2013.
Щодо періоду роботи з 26.01.2021 по 19.02.2025.
У позовній заяві представника позивача вказує, що у період 26.01.2021 по 19.02.2025 позивач працювала на посаді «машиніст (кочегар) котельні», що не підтверджується ані записами трудової книжки ані уточнюючими довідками.
Так, у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 10.07.1993, щодо спірного періоду роботи наявний запис:
26.01.2021 - прийнята апаратником хімводоочищення 3 розряду котельного цеху у ВП «Енергопідприємство» ДП «Добропіллявугілля-видобуток».
Доказів звільнення з останньої займаної посади трудова книжка не містить.
Суд зазначає, що посада позивача «апаратник хімводоочищення» не передбачена Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461.
Для підтвердження наявного пільгового стажу позивачем була надана довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 11 від 19.02.2025 року видана ВП «Енергопідприємство» ДП «ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ-ВИДОБУТОК» відповідно до якої ОСОБА_1 у період з 26.01.2021 року по теперішній час виконувала роботи за професією «апаратник хімводоочищення» 3 розряду котельного цеху «ШАХТА «ПІОНЕР».
Підстава для видачі: особиста картка форми Т-2, таб. № 13400242, розрахункові відомості, табель обліку робочого часу.
Відповідно до п.20 Порядку № 637 приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
За п. 23 Порядку № 637 документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).
Як вбачається зі змісту довідки, вона не містить посилання на розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи, що не дає змоги суду встановити пільговий характер роботи у спірний період.
Також, індивідуальні відомості про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) не містять інформації по спеціальному стажу стосовно періоду з 26.01.2021 по 19.02.2025.
Суд зазначає, що, ані трудова книжка позивача, ані уточнююча довідка підприємства № 11 від 19.02.2025 року не містять жодних відомостей щодо зайнятості позивача на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2. Зазначене унеможливлює встановлення факту щодо зайнятості позивача на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за названим Списком №2.
Отже, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 057350009769 від 01 вересня 2025 рок прийнято необґрунтовано та без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, а тому підлягає скасуванню.
Як було зазначено, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Отже, для визначення, чи є в ОСОБА_1 право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2, слід встановити досягнення нею 50-ти річного віку та наявність в неї стажу роботи не менше 20 років, з них за списком №2 не менше 10 років.
Вік позивача на дату подання заяви про призначення пенсії на пільгових умовах - 50 років 2 місяці 3 дні.
Пільговий стаж за Списком №2, з урахуванням висновків суду у даній справі, становить 16 років 9 місяців 15 днів.
Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
На підставі п..4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно п.4.7 Порядку право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що рішення відповідача про відмову позивачу в призначенні пенсії не відповідає вимогам щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх поданих документів, є неправомірним, а тому є незаконним, необґрунтованим і підлягає скасуванню.
Таким чином, на момент звернення до відповідача зі заявою про призначення пенсії позивачка досягла необхідного віку (50 років), має необхідний страховий стаж не менше 25 років, з них не менше 10 років на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Відповідно до пункту 1.8. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 25.11.2005 №22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
За змістом частини першої статті 83 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку. Пенсії за віком призначаються з дня досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку.
Згідно із частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
За наведених обставин, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом:
визнання протиправними та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 057350009769 від 01 вересня 2025 року про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 .
зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 з 25 серпня 2025 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. "б" ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. №213-VІІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, з зарахуванням до страхового та пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи позивача з 01.02.2005 по 28.02.2005, з 02.03.2005 по 30.04.2005, з 24.05.2005 по 31.05.2005 та до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи з 28.07.1993 по 31.01.2005, з 01.03.2005 по 01.03.2005, з 01.05.2005 по 23.05.2005, з 01.06.2005 по 28.02.2008 та з 18.01.2011 по 31.03.2013.
Отже позов підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
Частиною 8 статті 139 КАС України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Судом встановлено, що позовна заява подана до суду через систему «Електронний Суд», а отже, відповідно до положень Закону України «Про судовий збір» застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що з відповідача треба стягнути належну суму судового збору у розмірі 968,96 грн.
Керуючись ст.ст. 2,5-10, 72-80, 159, 160, 171, 199-204, 205, 246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 057350009769 від 01 вересня 2025 року про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (місцезнаходження: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) призначити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) з 25 серпня 2025 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. "б" ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. №213-VІІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, з зарахуванням до страхового та пільговго стажу за Списком № 2 періоди роботи позивача з 01.02.2005 по 28.02.2005, з 02.03.2005 по 30.04.2005, з 24.05.2005 по 31.05.2005 та до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи з 28.07.1993 по 31.01.2005, з 01.03.2005 по 01.03.2005, з 01.05.2005 по 23.05.2005, з 01.06.2005 по 28.02.2008 та з 18.01.2011 по 31.03.2013.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (місцезнаходження: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя М.М. Крилова