19 листопада 2025 р.Справа №160/32682/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ільков В.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у справі №160/32682/25 про зобов'язання вчинити певні дії,-
14.11.2025 року через підсистему Електронний суд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, у якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 07.11.2025 № 1574о/с в частині щодо призначення ОСОБА_1 на посаду старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції №1 Дніпровського районного управління поліції №2 в порядку переведення та його звільнення з посади старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти особи відділу кримінально поліції Дніпровського районного управління поліції №2, і поновити ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти особи відділу кримінально поліції Дніпровського районного управління поліції №2 з 07.11.2025 року.
Ухвалою суду від 18.11.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/32682/25, та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку положень ст. 262 КАС України.
18.11.2025 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з заявою про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, у якій позивач просить:
вжити заходи забезпечення позову у справі №160/32682/25, а саме: зупинити дію Наказу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 07.11.2025 №1574о/с “По особовому складу» про переведення для подальшого проходження служби з 10 листопада 2025 року капітана поліції ОСОБА_1 (0129328) на посаду старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції №1 Дніпровського районного управління поліції №2, установивши йому посадовий оклад у розмірі 2500 гривень, надбавку за специфічні умови проходження служби у розмірі 45 відсотків, звільнивши з посади старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти особи відділу кримінально поліції того ж управління поліції, - до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
В обґрунтування заяви позивач зазначив те, що Позивач обіймав посаду старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти особи відділу кримінально поліції Дніпровського РУП №2. Згідно витягу з наказу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області №1574о/с від 07.11.2025 вбачається, що відповідно до абзацу 2 пункту 2 частини 1 (для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби) та частини 8 статті 65 Закону України “Про національну поліцію», на підставі доповідної записки Дніпровського районного управління поліції №2 від 05 листопада 2025 року №253984-2025 вирішено перевести для подальшого проходження служби, з 10 листопада 2025 року капітана поліції ОСОБА_1 (0129328) на посаду старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції №1 Дніпровського районного управління поліції №2, установивши йому посадовий оклад у розмірі 2500 гривень, надбавку за специфічні умови проходження служби у розмірі 45 відсотків, звільнивши з посади старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти особи відділу кримінально поліції того ж управління поліції. Підстава: подання від 06 листопада 2025 року. Поруч з цим, 05 березня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025170030003120 були внесені відомості про те, що 20.02.2025 близько 16 год. заступник начальника ДРУП №2 в Дніпропетровській області полковник поліції ОСОБА_2 перебуваючи у службовому приміщенні, перевищуючи йому надану владу та службові повноваження, вчинив дії, що супроводжувалися насильством, спричинивши тілесні ушкодження старшому оперуповноваженому ВКП ДРУП №2 капітану поліції ОСОБА_1 . Досудове розслідування у даному кримінальному провадженні здійснюється детективами Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві. Як убачається із оскаржуваного наказу ГУНП в Дніпропетровській області від 07.11.2025 №1574о/с, підставою призначення позивача старшим оперуповноваженим сектору кримінальної поліції відділу поліції №1 Дніпровського районного управління поліції №2, у порядку переведення, стало подання від 06 листопада 2025 року. Однак, позивач впевнений, що його переведення не зумовлено інтересами служби, натомість це переведення є виключно прихованою формою покарання, з урахуванням обставин внесення 05 березня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025170030003120 відомостей про те, що 20.02.2025 близько 16 год. заступник начальника ДРУП №2 в Дніпропетровській області полковник поліції ОСОБА_2 перебуваючи у службовому приміщенні, перевищуючи йому надану владу та службові повноваження, вчинив дії, що супроводжувалися насильством, спричинивши тілесні ушкодження старшому оперуповноваженому ВКП ДРУП №2 капітану поліції ОСОБА_1 . Досудове розслідування у даному кримінальному провадженні здійснюється детективами Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві. Переміщення поліцейського з ініціативи начальника завжди повинно мати легітимну мету та бути пов'язаним з певними об'єктивними чинниками - інтересами служби, що в даному випадку не дотримано. Таким чином, позивач вважає, що виконання оскаржуваного наказу про призначення позивача на іншу посаду в порядку переведення, внаслідок чого він має приступити до виконання нових обов'язків за іншою посадою, може завдати інтересам позивача непоправної шкоди, а тому, задля недопущення таких наслідків, виходячи з доцільності гарантування позивачеві тимчасового захисту з боку суду, наявні правові підстави для вжиття заходів забезпечення позову.
Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення актів індивідуальної дії може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся та очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Отже, на переконання позивача, наявна підстава для забезпечення позову, яка передбачена ч. 1 ст. 150 КАС України.
Відповідно до частин 1 - 5 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження.
Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Ураховуючи наведене, суд розглядає подану позивачем заяву про забезпечення позову в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи).
Оцінюючи наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч.2 ст.150 КАС України).
Згідно ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
За приписами ч. 2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Метою застосування заходів забезпечення позову є, перш за все, захист прав позивача до ухвалення рішення у справі.
За змістом ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову та доведеності належними доказами обставин, на які посилається заявник в заяві; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи наявна хоча б одна з вищенаведених обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи з забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Із наведеного випливає, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Так, позивачем в обґрунтування заяви про забезпечення позову вказано, що відповідачі при прийнятті оскаржуваного наказу не врахував волевиявлення позивача щодо обставин переведення, тощо.
З долучених до позовної заяви додатків не встановлено підстав, які б свідчили про те, що невжиття судом заходів забезпечення позову створить очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача або ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду за наслідками розгляду цієї справи.
Слід зауважити, що надання оцінки правомірності дій та рішень відповідачів можливо лише під час розгляду справи по суті на підставі оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Тобто, на даному етапі суддя позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак протиправності дій та рішень відповідачів. Крім того, встановлення ознак протиправності дій відповідачів є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, враховуючи предмет позову, що є неприпустимим на даній стадії судового процесу.
З огляду на викладене, враховуючи специфіку та умови воєнного стану, введеного на всій території України, мотиви, наведені позивачем у заяві про забезпечення позову, не свідчать про реальний характер загрози правам та законним інтересам позивача до ухвалення рішення по суті спору, а також не зумовлюють настання внаслідок невжиття таких заходів обставин, які б переважали пов'язані із цим наслідки, за яких в разі невжиття заходів забезпечення позову буде істотно ускладнено чи унеможливлено виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виключних, виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.
Вищезазначене в сукупності дає підстави для висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки викладені заявником у заяві доводи не надають суду підстав для вжиття заходів забезпечення позову, передбачених статтею 150 КАС України.
Керуючись ст.ст.150, 151, 152, 154, 248 КАС України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №160/32682/25 про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач : Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області (49101, м.Дніпро, вул. Троїцька, 20а, код ЄДРПОУ 40108866).
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Ільков