19 листопада 2025 рокуСправа №160/23839/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛОКБАСТЕР СІНЕМА» до Марганецької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
19 серпня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛОКБАСТЕР СІНЕМА» до Марганецької міської ради, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Марганецької міської ради (Код ЄДРПОУ: 35055650, юридична адреса: 53407, Дніпропетровська обл., м. Марганець, вул. Єдності, буд. 29-А) щодо нерозгляду на черговому пленарному засіданні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛОКБАСТЕР СІНЕМА» (Код ЄДРПОУ: 44085282, юридична адреса: 02098, м. Київ, вул. Шумського Юрія, буд. 3 Г, кв. 151) про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 20 років, що знаходиться під адміністративною будівлею за адресою: 53407, Дніпропетровська обл., м. Марганець, вул. Єдності, 27;
- зобов'язати Марганецьку міську раду (Код ЄДРПОУУ: 35055650, юридична адреса: 53407, Дніпропетровська обл., м. Марганець, вул. Єдності, буд. 29-А) розглянути на черговому пленарному засіданні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛОКБАСТЕР СІНЕМА» (Код ЄДРПОУ: 44085282, юридична адреса: 02098, м. Київ, вул. Шумського Юрія, буд. 3 Г, кв. 151) про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 20 років, що знаходиться під адміністративною будівлею за адресою: 53407, Дніпропетровська обл., м. Марганець, вул. Єдності, 27.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що, будучи власником адміністративної будівлі, він 23.05.2025 року звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою. Відповідач надав відповідь листом від 19.06.2025 року, в якому відмовив у наданні дозволу з мотивів наявності на земельній ділянці майна територіальної громади, але не розглянув це питання на пленарному засіданні ради, що, на думку позивача, є протиправною бездіяльністю та ухиленням від виконання обов'язків, покладених на орган місцевого самоврядування.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.08.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Також даною ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛОКБАСТЕР СІНЕМА» про залучення в якості третіх осіб по справі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області.
05.09.2025 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити в задоволенні позову за безпідставністю та необґрунтованістю. Зазначив про відсутність порушеного права позивача. Зауважив, що на момент подання заяви позивачем від 23.05.2025 року земельна ділянка із зазначеним кадастровим номером 1211300000:01:012:0502 площею 0,3938 га вже не існувала у зв'язку з її поділом у лютому 2025 року на три нові земельні ділянки, тому надати дозвіл на розробку документації щодо неіснуючого об'єкта було неможливо, про що позивача було повідомлено листом Виконавчого комітету від 19.06.2025 року. Відповідач також послався на те, що на зазначеній ділянці розташовані об'єкти нерухомості інших власників, включаючи майно Марганецької територіальної громади (гаражні бокси, напівпідвальне приміщення). Крім того, відповідач вважає позовну вимогу про зобов'язання розглянути заяву нечіткою, оскільки в ній не вказано дату заяви, площу та кадастровий номер земельної ділянки, що виключає можливість її задоволення. Отже, відповідач вважає, що ним протиправна бездіяльність не допускалась.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 року продовжено процесуальний строк розгляду справи на тридцять днів.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Як вбачається з матеріали справи, ТОВ «БЛОКБАСТЕР СІНЕМА» є власником адміністративної будівлі, загальною площею 1502,6 кв.м., за адресою: Дніпропетровська обл., м. Марганець, вул. Єдності (колишня назва вулиці - Радянська), буд. 27 (номер в реєстраційній книзі 3-79), на підставі договору купівлі-продажу (нерухоме майно), посвідченого 29.10.2024 року, Баранцовою О.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за №2752. Право власності зареєстроване цим же нотаріусом 29.10.2024 року (номер відомостей про речове право: 57316322), що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого від 20.11.2024 р. № 404631317.
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру від 19.12.2024 року, вищевказане майно розміщене на земельній ділянці з кадастровим номером 1211300000:01:012:0502, загальною площею 0,3938 га., з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель-кредитно фінансових установ, а тому частина зазначеної земельної ділянки перебуває у фактичному користуванні позивача.
Як зазначив позивач, 23.05.2025 року він звернувся із заявою до Марганецької міської ради, у якій просив надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою, щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 20 років, орієнтовною площею - 0,3938 га, за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 1211300000:01:012:0502, що знаходиться під адміністративною будівлею за адресою: 53407, Дніпропетровська обл., м. Марганець, вул. Єдності, 27.
У відповідь на вищевказану заяву Виконавчий комітет Марганецької міської ради Дніпропетровської області листом від 19.06.2025 року № 18/14-880 повідомив позивача про те, що: «На Вашу заяву від 23.05.2025 року № 030009-001500-002-05-2025 стосовно надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою, щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 1211300000:01:012:0502 орієнтовною площею 0,3938 га в оренду, повідомляю наступне.
Надати Вам в оренду земельну ділянку за кадастровим номером 1211300000:01:012:0502 орієнтовною площею 0,3938 га, відповідно до наданих Вами картографічних матеріалів не є можливим, оскільки на даній земельній ділянці знаходиться майно Марганецької територіальної громади в особі Марганецької міської ради, а саме: гаражні бокси в кількості 6 штук, площею 210 кв.м. та напівпідвальне приміщення розміром 184,5 кв.м. Про вищевказану власність Марганецької міської ради був обізнаний попередній власник придбаної Вами будівлі ПАТ «ГІромінвестбанк», яка була предметом розгляду в судах різних інстанцій.
У зв'язку із вищевикладеним, Ви маєте право отримати в оренду земельну ділянку, згідно чинного законодавства та площею що відповідає площі майна, яке перебуває у Вашій власності.».
Як зазначив позивач, під час спроби 01.07.2025 року взяти новий витяг з Державного земельного кадастру про вищевказану земельну ділянку, виявилося, що такого кадастрового номеру не існує.
З метою з'ясування даних обставин, представником позивача 03.07.2025 року № 1839 було направлено адвокатський запит на ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області щодо надання інформації.
У своєму листі «Про розгляд запиту» №29-4-0.223-3600/2-25 від 09.07.2025 року ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області повідомило позивача про наступне: «За інформацією відділу № 5 управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, відповідно до даних Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 1211300000:01:012:0502, площею 0,3938 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель кредитно-фінансових установ, внесена до Державного земельного кадастру 24.09.2019 на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 13.08.2019, розробник ПП "Землевпорядник-М".
На підставі рішення сесії Марганецької міської ради від 14.02.2025 № 1967-57-3/VIII «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, КП «Інфраструктурного розвитку та благоустрою Марганецької міської територіальної громади» по вул. Єдності, 27», розробником документації із землеустрою ПП «Землевпорядник - К» здійснено поділ раніше сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 1211300000:01:012:0502, площею 0,3938 га на три земельні ділянки з кадастровими номерами 1211300000:01:012:0587, площею 0,1678 га, 1211300000:01:012:0586, площе. 0,0817 га та 1211300000:01:012:0585 площею 0,1443 га.
В результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1211300000:01:012:0502 державна реєстрація у Державному земельному кадастрі скасована відповідно до пункту 10 статті 24 ЗУ «Про Державний земельний кадастр».».
Позивач, вважаючи бездіяльність відповідача, яка полягає у нерозгляді на черговому пленарному засіданні заяви про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою протиправною, звернувся до суду з позовом.
Вирішуючи дану адміністративну справу по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.
Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
За змістом статті 3 ЗК України, земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини другої статті 4 ЗК України, завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
За приписами частин першої та п'ятої статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Згідно із статтею 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та Законів України.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.
Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України від 21.05.97 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні"(надалі - Закон №280/97-ВР) передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до ч.5 ст.46 Закону № 280/97-ВР, сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
Відповідно до статті 59 Закону № 280/97-ВР, рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.
Відповідно до абз. 6 ч. 1 ст. 123 ЗК України, надання у користування земельної ділянки здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.
Відповідно до статті 20 Закону України «Про землеустрій», землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі, зокрема встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути).
Згідно з положеннями статті 25 Закону України «Про землеустрій», документація із землеустрою розробляється в електронній та паперовій формах у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації.
Особливим видом такої документації є документація із землеустрою, яка одночасно є містобудівною документацією, - комплексні плани просторового розвитку територій територіальних громад, генеральні плани населених пунктів, детальні плани територій. Затверджена документація із землеустрою є публічною та загальнодоступною. Одним із видів документації із землеустрою є, зокрема технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Статтею 30 цього ж Закону передбачено, що погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.
Відповідно до статті 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографогеодезичних робіт.
Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється за рішенням власника (розпорядника) земельної ділянки, землекористувача.
У разі передачі у власність та користування земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування технічна документація розробляється на підставі дозволу, виданого відповідним органом.
Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: а) завдання на складання технічної документації із землеустрою; б) пояснювальну записку; в) матеріали топографо-геодезичних робіт; г) кадастровий план земельної ділянки; ґ) перелік обмежень у використанні земельної ділянки; д) відомості про встановлені межові знаки.
Механізм встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначається Інструкцією № 376 (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Розділом ІІ Інструкції № 376 визначено, що встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Комплекс робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: підготовчі роботи, топографо-геодезичні, картографічні роботи та роботи із землеустрою, камеральні роботи, складання і оформлення матеріалів технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а також встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.
Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: пояснювальну записку, яка містить опис місця розташування земельної ділянки, відомості про власника (користувача) земельної ділянки, відомості про виконавця (виконавців), реквізити відповідних ліцензій, необхідних для виконання робіт, відомості про власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, стислий опис виконаних робіт; технічне завдання на встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (додаток 1); копію документа, що посвідчує фізичну особу, або копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи; копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку (у разі його наявності); матеріали польових топографо-геодезичних робіт; план меж земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками по межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів). На бажання замовника замість плану меж земельної ділянки може складатися кадастровий план земельної ділянки; перелік обмежень у використанні земельної ділянки і наявні земельні сервітути; у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки при встановленні меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, який включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками (додаток 2).
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (ч. 16 ст. 123 Земельного кодексу України).
Враховуючи наведене, суд зазначає, що чинним законодавством України не передбачено право суб'єкта владних повноважень змінювати встановлений законом режим (періодичність) проведення сесій рад не менше одного разу на місяць у випадку надходження на розгляд до ради документів з питань відведення земельних ділянок (зокрема, клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, проекту землеустрою на погодження або затвердження тощо). Оскільки останні являються частинами єдиного процесу відведення земельних ділянок, а тому охоплюються терміном «питання відведення земельних ділянок».
В матеріалах справи відсутнє рішення Марганецької міської ради, прийняте на пленарному засіданні, щодо розгляду заяви позивача від 23.05.2025 року.
Отже, відповідач у спірному випадку одне із передбачених законодавцем рішень у спосіб, встановлений законом (питання регулювання земельних відносин вирішується виключно на пленарних засіданнях ради) не прийняв, а обмежився формальним листуванням із заявником.
Наданий відповідачем лист не може сприйматися як належна відмова у наданні цього дозволу, оскільки питання вирішене не у встановленому законом порядку.
Тобто, має місце факт ухилення суб'єкта владних повноважень від виконання покладених на нього законодавством обов'язків.
Подібні висновки щодо правозастосування у спірних відносинах наведені у постановах Верховного Суду від 22.01.2020 у справі №346/5791/16-а, від 05.05.2020 у справі №826/8858/16, від 24.06.2020 у справі №555/872/17.
Як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставізаконута/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Такий висновок сформульований у постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №342/158/17.
Суд бере до уваги аргумент відповідача про те, що заявлена позивачем земельна ділянка з кадастровим номером 1211300000:01:012:0502 на момент звернення (23.05.2025) вже не існувала. Однак, ця обставина не звільняє відповідача від обов'язку прийняти рішення по суті заяви у формі, визначеній законом.
Суд зазначає, що належним способом реагування на заяву позивача, навіть у разі неможливості її задоволення через поділ ділянки чи наявність майна третіх осіб, є ухвалення рішення ради на пленарному засіданні (рішення про відмову або про надання дозволу/іншої рекомендації) з відповідним обґрунтуванням, а не лише направлення інформаційного листа Виконавчим комітетом.
Неприйняття такого рішення у формі акту індивідуальної дії (рішення ради) є протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, оскільки позивач був позбавлений можливості оскаржити законний, обґрунтований та формалізований акт, як це передбачено частиною 16 статті 123 Земельного кодексу України.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Водночас, згідно з пунктом 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд керується принципом ефективності захисту такого права, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом.
Враховуючи встановлену судом протиправну бездіяльність відповідача з приводу розгляду заяви позивача про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 20 років, що знаходиться під адміністративною будівлею за адресою: 53407, Дніпропетровська обл., м. Марганець, вул. Єдності, 27, позовна вимога про зобов'язання розглянути на черговому пленарному засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛОКБАСТЕР СІНЕМА» (Код ЄДРПОУ: 44085282, юридична адреса: 02098, м. Київ, вул. Шумського Юрія, буд. 3 Г, кв. 151) про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 20 років, що знаходиться під адміністративною будівлею за адресою: 53407, Дніпропетровська обл., м. Марганець, вул. Єдності, 27, також підлягає задоволенню.
Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»: принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії».
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та, відповідно, про наявність правових підстав для їх задоволенні.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛОКБАСТЕР СІНЕМА» до Марганецької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Марганецької міської ради щодо розгляду на черговому пленарному засіданні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛОКБАСТЕР СІНЕМА» про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 20 років, що знаходиться під адміністративною будівлею за адресою: 53407, Дніпропетровська обл., м. Марганець, вул. Єдності, 27.
Зобов'язати Марганецьку міську раду розглянути на черговому пленарному засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛОКБАСТЕР СІНЕМА» про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 20 років, що знаходиться під адміністративною будівлею за адресою: 53407, Дніпропетровська обл., м. Марганець, вул. Єдності, 27.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Марганецької міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛОКБАСТЕР СІНЕМА» понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Кальник