17 листопада 2025 року Справа №160/30202/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 року у справі №160/30202/24 за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №160/30202/24.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 року по справі №160/30202/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області, яка виразилась у не проведенні з ОСОБА_1 за період з 01.02.2023 по 07.11.2024 своєчасного повного фактичного розрахунку при його звільненні із військової служби.
Зобов'язано Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 середній заробіток (грошове забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби, яка виразилась у несвоєчасній виплаті індексації грошового забезпечення, в сумі 95 251,52 грн.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.08.2025 року апеляційну скаргу Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області залишено без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року у справі № 160/30202/24 залишено без змін.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 року по справі №160/30202/24 набрало законної сили 14.08.2025 року.
До суду від ОСОБА_1 надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 року у справі № 160/30202/24.
В обґрунтування заяви про встановлення судового контролю позивачем зазначено, що на адресу відповідача було направлено адвокатський запит щодо підстав невиконання рішення суду в повному обсязі, а саме щодо розміру суми, призначеної до виплати за рішенням суду, та розміру фактично виплаченої суми.
Листом Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області від 03.11.2025 № 55/11/1957-2025 повідомлено, що із суми, визначеної судом, а саме 95 251,52 грн. (дев'яносто п'ять тисяч двісті п'ятдесят одна гривня 52 копійки) відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового Кодексу України було утримано податки та збори.
Вказано, що всупереч постанови Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 р. № 1170, якою встановлено, що не є базою нарахування єдиного внеску відшкодування, нараховані працівникам за час затримки розрахунку під час звільнення, а також компенсація моральної шкоди працівникам, що виплачується за рішенням суду, а також Закону України від 19.06.2022 р. № 2308-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування військовим збором грошового забезпечення військовослужбовців та інших осіб, які беруть безпосередню участь в бойових діях в умовах воєнного стану», яким встановлено, що на період дії правового режиму воєнного стану не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, посадови особи Управління, використовуючи своє посадове становище, утримали податки і збори з суми, яка була визначена судом.
Виходячи з викладеного, відповідач не виконав рішення суду в повному обсязі щодо зобов'язання Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 середній заробіток (грошове забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби, яка виразилась у несвоєчасній виплаті індексації грошового забезпечення, в сумі 95 251,52 грн., а відтак, позивач просить суд встановити судовий контроль за виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 року у справі №160/30202/24.
Вивчивши матеріали справи та оцінивши доводи заявника, суд зазначає наступне.
За приписами ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст.14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні норми містить ст. 370 КАС України, за якою судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Частиною 2 ст. 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правовим наслідком судового рішення.
Конституційний Суд України у Рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 р. зазначив, що право на судовий захист, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, що остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося.
Одним з механізмів, спрямованих на забезпечення ефективності судового рішення, тобто на його виконання, є судовий контроль.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19 лютого 2009 року).
Невиконання рішення є втручанням у право на мирне володіння майном, гарантоване ст.1 Першого протоколу до Конвенції. Так, у справі Півень проти України Європейський суд констатував порушення ст.6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може бути виправдане недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання, та відсутністю у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади.
Дослідивши матеріали справи та доводи позивача, суд встановив, що матеріали справи не містять відповідної інформації щодо повного виконання рішення суду, що надає об'єктивні підстави для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
При цьому, суд враховує положення ч. 3 ст. 382-1 КАС України, якими передбачено, що встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан. У подальшому, воєнний стан продовжено Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 20.10.2025 № 793/2025 до 03 лютого 2026 року.
Відтак, оскільки судове рішення не виконано в повному обсязі, суд приходить до висновку, що заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення підлягає задоволенню шляхом зобов'язання Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області протягом 60 днів, з моменту отримання цієї ухвали, подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду.
Водночас суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 3 статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суд своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб'єкта владних повноважень (ч. 10 ст. 382-3 КАС України).
Керуючись ст. ст.241, 243, 248, 256, 293, 294, 295, 370, 382 КАС України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 року у справі №160/30202/24 - задовольнити.
Зобов'язати Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області надати до суду звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 року у справі №160/30202/24 в частині виплатити ОСОБА_1 середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби, яка виразилась у несвоєчасній виплаті індексації грошового забезпечення, в сумі 95 251,52 грн., а також докази направлення звіту позивачу протягом 60 днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Кальник