18 листопада 2025 року ЛуцькСправа № 140/6900/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Костюкевича С.Ф., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська Фондова Компанія» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Волинська Фондова Компанія» (далі - ТзОВ «Волинська Фондова Компанія», позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 07.04.2025 №UA205140/2025/000151/2.
Позов обґрунтовано тим, що з метою митного оформлення товару (поліпропіленовий шпагат PP2000-Z/1/4/R/S/ET/BZ) декларант позивача подав до Волинської митниці митну декларацію (далі - МД) №25UA205140018989U4 від 26.03.2025, в якій загальна митна вартість товару за основним методом становить 1 632 842,57 грн. При розрахунку митної вартості до фактурної вартості додано вартість транспортування товару. Однак, відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою вартістю і прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 07.04.2025 №UA205140/2025/000151/2, визначивши митну вартість за резервним методом. При цьому митний орган дійшов висновку, що вартість товару, що ввозиться на митну територію України, не може бути визнана за вибраним декларантом методом з огляду на те, що подані документи, не містять усіх даних для підтвердження митної вартості та містять розбіжності.
Позивач не погоджується із таким рішенням й вважає, що для митного оформлення відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) декларант надав документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару за першим методом. Відсутність у поданих документах усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та наявність в цих документах розбіжностей є надуманою відповідачем обставиною, яка не могла бути підставою для витребування додаткових документів.
Так, вказуючи в повідомленні декларанту на відсутність усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за обраним ним методом, відповідач при цьому не конкретизував, яких саме даних йому недостатньо для визначення митної вартості в означений спосіб.
Позивач із прийнятим рішенням не погоджується та вважає коригування митної вартості за резервним методом протиправним, оскільки документи, надані до митного оформлення згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), мали всі необхідні відомості для перевірки заявленої митної вартості за основним методом, а у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
Товариство вважає рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 07.04.2025 №UA205140/2025/000151/2 неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 28.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
В поданому до суду відзиві на позовну заяву представник відповідача позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з підстав правомірності оскаржуваного рішення. Вказує, що документи, подані до митного оформлення містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості.
Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 53 МК України декларанту надіслано повідомлення про надання документів на підтвердження митної вартості, однак декларант не надав усіх документів для підтвердження митної вартості, у зв'язку із чим, за результатом проведеної письмової консультації щодо вибору методу визначення митної вартості товару Волинською митницею з дотриманням вимог чинного законодавства прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Джерелом інформації для коригування митної вартості товарів слугували МД від 24.07.2024 №UА100330/2025/101362, де вартість товару становить 3,52 Дол. США/кг.
У відповіді на відзив позивач вказав, що заперечуючи проти позову, відповідач не наводить обґрунтованих доводів щодо неможливості визначити митну вартість товару за ціною договору (основним методом) при тому, що подані декларантом документи в своїй сукупності чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, які піддавалися обчисленню, підтверджували ціну товару, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, в тому числі умови поставки і оплати.
Інших заяв по суті справи на адресу суду від учасників справи не надходило.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
01.09.2016 між компанією Bezalin S.A. (продавець) та ТзОВ «Волинська Фондова Компанія» (покупець) укладено договір (контракт) №22/1, зі змінами внесеними додатковими угодами №1 від 02.04.2018, №2 від 21.05.2019, №3 від 01.09.2020 та №5 від 05.03.2024 за умовами якого продавець - виробник продає, а покупець купує товари: сітка і шпагат.
Відповідно до умов п.1.1 та 1.2. даного договору продавець-виробник продає, а покупець купує товари: сітка та шпагат. Остаточний тип, кількість і ціна товару буде визначатися в окремих додатках (специфікації) та/або фактурах-проформах, які будуть невід'ємною частиною даного договору.
Пунктом 5.2. договору визначено, що сторони погодилися, що покупець передплачує 100% від вартості замовлених товарів перерахуванням на розрахунковий рахунок продавця-виробника на підставі специфікації та/або фактури-проформи, отриманої та погодженої покупцем, які будуть невід'ємною частиною даного договору.
У пункті 3.1. та 3.2. договору встановлено умови поставки: FCA 43-300, вул. Пястковська, 43, Бельсько-Бяла, Польща, доставка на склад покупця вул. Вахтангова,16, 43006, м. Луцьк, Україна, та зазначено, що умови постачання кожної партії товару вказуються в окремим специфікаціях та/або фактурах-проформах.
Згідно зі експортним рахунком (проформою) 2/2/2024 від 31.07.2024 та інвойсом №216/2/2024 від 17.12.2024 компанія Bezalin S.A. на умовах поставки FCA поставила позивачу наступний товар: - поліпропіленовий шпагат PP7700-Z/1/9/12"/OB - 12096 кг./1344 бобіни, Арт. 206К-16-21770-487-0009-ти кілограмові бабіни 130 м./кг, колір натурально-білий, мінімальна сила на розрив 258 daN; - поліпропіленовий шпагат PP2000-Z/1/4/R/S/ET/BZ - 960 шт., арт. 206S-16-61200-108- 0004-ри кілограмові бабіни, мінімальна сила на розрив 80 daN; поліпропіленовий шпагат PP2500-Z/1/4/R/S/ET/BZ - 960 шт, арт. 206S-16-61250-108-000 4-ри кілограмові бабіни, мінімальна сила на розрив 100 daN, торговельна марка: BEZALIN, виробник: BEZALIN S.A. PL.
26.03.2025 ТзОВ «Волинська фондова компанія» через уповноваженого декларанта на митний пост Волинської митниці подано МД №25UA205140018989U4, за якою задекларовано ввезення, зокрема, такого товару: «Шпагат сільськогосподарський, виготовлений із поліпропіленової нитки …», ціна товару згідно графи 42 МД - 33 240,96 євро. Митна вартість визначена за першим методом - за ціною договору (контракту).
На підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного основного методу її обчислення декларантом до вказаної МД були подані такі документи: специфікацію №WZexp 4293/200/2024 від 17.12.2024; експортний рахунок (проформа) 2/2/2024 від 31.07.2024; інвойс №216/2/2024 від 17.12.2024; товаро-транспортну накладну №010 від 19.12.2024; міжнародну товарно-транспортну накладну CMR А №120820 від 17.12.2024; книжку МДП (TIR carnet) ХК.86178232; сертифікат EUR1 №PL/MF/AU 0030815 від 17.12.2024; платіжну інструкцію №15 від 12.08.2024; платіжну інструкцію №Р2412068759003 від 06.12.2024; рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг №13/6360 від 19.12.2024; довідку про витрати перевізника №б/н від 19.12.2024; прайс-листи виробника №125/1 та №125/2 від 30.07.2024; договір №22/1 від 01.09.2016; додаткову угоду №1 від 02.04.2018 до договору №22/1 від 01.09.2016, додаткову угоду №2 від 21.05.2019 до договору №22/1 від 01.09.2016, додаткову угоду №3 від 01.09.2020 до договору №22/1 від 01.09.2016; додаткову угоду №5 від 05.03.2024 до договору №22/1 від 01.09.2016; договір №16/12 про надання транспортно-експедиторських послуг від 16.12.2024; карти технічні №126-128 від 30.07.2024; експортну декларацію 24PL335010000M2DB9 від 17.12.2024.
Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею надіслано декларанту електронне повідомлення, в якому декларанту запропоновано надати в 10-денний термін наступні документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) банківські платіжні документи, що стосуються товару; 3) банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортних послуг; 4) договір (контракт) про перевезення від 16.12.2024 № 16/12; 5) транспортні (перевізні) документи; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
07.04.2025 декларант листом №7 з додатками надав відповідачу копії: договору №16/12 про надання транспортно-експедиційних послуг від 16.12.2024; одноразового договору-заявки на надання транспортних послуг №11-12 від 11.12.2014, укладено між ним з ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 ; акту виконаних транспортно-експедиторських послуг №13/6360 від 19.12.2024; платіжної інструкції №23 від 10.01.2025
У зв'язку з вищенаведеним 07.04.2025 Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2025/000151/2 та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/000958.
У графі 33 оскаржуваного рішення зазначено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме: - відповідно рахунку-фактури від 19.12.2024 №13/6360 надавачем транспортних послуг є ФОП ОСОБА_2 , що суперечить перевізнику, зазначеному в гр. 23 автотранспортної накладної від 17.12.2024 №120820 - PE KOLIADIUK VASYL; - відповідно рахунка-проформи від 31.07.2024 №2/2/2024 термін передплати за товар зазначено до 31.07.2024, однак банківські платіжні документи №15 та №Р2412068759003 датуються 12.08.2024 та 06.12.2024; - згідно документа, що підтверджує вартість перевезення товару від 19.12.2024 № б/н витрати на транспортування по маршруту Bielsko-Biala (Польща) - Ягодин становлять 57483,67 грн. Відстань даного маршруту зазначена 500 км; транспортні витрати становлять 114,9 грн/км (57 483,67 /500), а згідно вищезазначеного документа вартість транспортування по маршруту п/п Ягодин - Луцьк становить 17 245,1 грн, відстань даного маршруту 150 км, що становить 114,9 грн/км (17 245,1/150); - договору (контракту) про перевезення від 16.12.2024 № 16/12, зазначеного в гр. 44 МД, не подано до митного оформлення, також, для підтвердження зазначених транспортних витрат не подано банківських платіжних документів, що стосуються факту оплати транспортних послуг; - прайс-лист від 30.07.2024 відповідно до VII статті ГАТТ повинен бути виданий для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу.
Зважаючи на ненадання декларантом усіх документів, які б підтвердили митну вартість згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, у зв'язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби на рівні за товар: 3,52 Дол. США/кг за МД від 24.07.2024 №UА100330/2025/101362.
Товар було випущено у вільний обіг за МД 25UA205140026680U5 з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України.
Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся до суду із цим позовом.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як визначено частиною п'ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.
У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 МК України).
Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив в ряді постанов, зокрема в постановах від 27 березня 2020 року у справі №540/2605/18, від 21 жовтня 2021 року у справі №420/4820/19.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту).
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.
Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України: декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.
Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).
У розумінні частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, установлений частиною десятою статті 58 МК України.
Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом - за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України: специфікацію №WZexp 4293/200/2024 від 17.12.2024; експортний рахунок (проформа) 2/2/2024 від 31.07.2024; інвойс №216/2/2024 від 17.12.2024; товаро-транспортну накладну №010 від 19.12.2024; міжнародну товарно-транспортну накладну CMR А №120820 від 17.12.2024; книжку МДП (TIR carnet) ХК.86178232; сертифікат EUR1 №PL/MF/AU 0030815 від 17.12.2024; платіжну інструкцію №15 від 12.08.2024; платіжну інструкцію №Р2412068759003 від 06.12.2024; рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг №13/6360 від 19.12.2024; довідку про витрати перевізника №б/н від 19.12.2024; прайс-листи виробника №125/1 та №125/2 від 30.07.2024; договір №22/1 від 01.09.2016; додаткову угоду №1 від 02.04.2018 до договору №22/1 від 01.09.2016, додаткову угоду №2 від 21.05.2019 до договору №22/1 від 01.09.2016, додаткову угоду №3 від 01.09.2020 до договору №22/1 від 01.09.2016; додаткову угоду №5 від 05.03.2024 до договору №22/1 від 01.09.2016; договір №16/12 про надання транспортно-експедиторських послуг від 16.12.2024; карти технічні №126-128 від 30.07.2024; експортну декларацію 24PL335010000M2DB9 від 17.12.2024.
Разом із цими документами декларантом було договору №16/12 про надання транспортно-експедиційних послуг від 16.12.2024; одноразового договору-заявки на надання транспортних послуг №11-12 від 11.12.2014, укладено між ним з ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 ; акту виконаних транспортно-експедиторських послуг №13/6360 від 19.12.2024; платіжної інструкції №23 від 10.01.2025.
На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об'єктивні дані, що піддаються обчисленню.
Так, договором від 01 вересня 2016 року №22/1, укладеним між ТзОВ «Волинська Фондова Компанія» (покупець) та компанією Bezalin S.A. (продавець-виробник), визначено предмет та умови поставки, основні зобов'язання продавця та покупця. Зокрема, відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 договору продавець-виробник продає, а покупець купує товари: сітка та шпагат; остаточний тип, кількість і ціна товару буде визначатися в окремих додатках (специфікації) та/або фактурах-проформах, які будуть невід'ємною частиною даного договору.
В рахунку-проформі №2/2/2024 від 31.07.2024 та інвойсі №216/2/2024 від 17.12.2024 (на загальну суму 33 240,96 євро за всіма номенклатурними позиціями), у яких є посилання на контракт від 01 вересня 2016 року №22/1, визначено ідентифікаційні ознаки товару, його ціну, зокрема, позиція - поліпропіленовий шпагат PP7700-Z/1/9/12/OB (у кількості 1344 бобіни за ціною 1,71 євро за 1 кг) - 20 684,16 євро; поліпропіленовий шпагат PP2000-Z/1/4/R/S/ET/BZ (у кількості 960 бобін за ціною 6,54 євро за 1 шт.) - 6 278,40 євро; поліпропіленовий шпагат PP2500-Z/1/4/R/S/ET/BZ (у кількості 960 бобін за ціною 6,54 євро за 1 шт.) - 6 278,40 євро, а загалом - 33 240,96 євро.
Ціна товару в рахунку-проформі №2/2/2024 від 31.07.2024 та інвойсі №216/2/2024 від 17.12.2024 (33 240,96 євро) відповідає фактурній вартості оцінюваного товару, зазначеній в МД №25UA205140018989U4 від 26.03.2025 (графа 22).
Пунктом 5.2 договору визначено, що покупець передплачує 100% від вартості замовлених товарів перерахуванням на розрахунковий рахунок продавця - виробника на підставі специфікації та/або фактури-проформи, отриманої та погодженої покупцем, які будуть невід'ємною частиною даного договору.
В рахунку-проформі №2/2/2024 від 31.07.2024 визначено умови оплати -100% передоплата: 10% - до 05.08.2025, 90% - до 26.08.2024.
Платіжною інструкцією №15 від 12.08.2024 (а.с.24), банківським платіжним документом №Р2412068759003 від 06.12.2024 (а.с.24 зворот) підтверджено проведення повної оплати за товар (33 240,96 євро).
Отже, заявлена декларантом за першим методом фактурна вартість оцінюваного товару підтверджується поданими до митного оформлення документами, при цьому, суд не бере до уваги твердження митного органу про розбіжності в термінах оплати товару, оскільки така розбіжність жодним чином не впливає на правильність визначення митної вартості і на момент митного оформлення остаточні розрахунки між сторонами були повністю завершені.
Пунктами 5, 6, 7 частини десятої статті 58 МК України обумовлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.
Згідно з пунктами 6, 8 частини другої статті 53 МК України декларант має обов'язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, лише якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, - лише якщо здійснювалося страхування.
У пунктах 3.1 та 3.2 договору від 01.09.2016 №22/1 встановлено умови поставки: FCA 43-300, вул. Пястковська, 43, Бельсько-Бяла, Польща, доставка на склад покупця: вул. Вахтангова, 16, 43006, м. Луцьк, Україна; умови постачання кожної партії товару вказуються в окремим специфікаціях та/або фактурах-проформах.
Умови поставки FCA означають, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Пункт призначення FCA -це кінцевий пункт доставки, куди вантаж доставляє продавець; всі витрати після доставки товару несе покупець.
У розглядуваному випадку, визначаючи митну вартість за першим методом, декларант відповідно до частини десятої статті 58 МК України до фактурної вартості додав також витрати на перевезення товару на заявлених умовах поставки до кордону України у сумі 57 483,67 грн.
Суд зазначає, що законодавець не ставить в обов'язок декларанту подання конкретних документів, які підтверджують транспортні витрати.
Для підтвердження транспортних витрат відповідачу було надано договір №16/12 про надання транспортно-експедиційних послуг від 16.12.2024, одноразовий договір-заявку на надання транспортних послуг №11-12 від 11.12.2014, укладений між ним з ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , акт виконаних транспортно-експедиторських послуг №13/6360 від 19.12.2024; платіжну інструкцію №23 від 10.01.2025, рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг №13/6360 від 19.12.2024; довідку про витрати перевізника №б/н від 19.12.2024; карти технічні №126-128 від 30.07.2024.
Судом із матеріалів справи встановлено, що між ТзОВ «Волинська фондова компанія» (замовник) та ФОП ОСОБА_2 (виконавець) укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг від 16.12.2024 №16/12, за умовами пункту 1.1 якого замовник замовляє, а виконавець надає послуги з міжнародних та внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом та/або транспортно-експедиторські послуги, пов'язані з перевезенням вантажів замовника автомобільним транспортом в міжнародних та внутрішніх сполученнях. Відповідно до пункту 1.2 цього договору виконавець може здійснювати перевезення власним автотранспортом, надавати транспортно-експедиторські послуги, залучати третіх осіб для виконання доручень замовника, за згодою сторін виконувати інші доручення замовника.
На виконання даного договору між сторонами було підписано заявку на транспорт ІМ 005 від 13.12.2024, проте, оскільки ФОП ОСОБА_2 (Виконавець) не мав можливості самостійно здійснити дане перевезення, тому виступаючи в якості експедитора, залучив перевізника ФОП ОСОБА_1 на підставі одноразового договору-заявки на надання транспортних послуг №11-12 від 11.12.2014, укладеного між ними.
Згідно акта виконаних транспортно-експедиторських послуг №13/6360 від 19.12.2024 слідує, що вартість перевезення товару по маршруту Blelsko-Biala (Польща) - Ягодин становить 57 483,67 грн, вартість транспортування по маршруту п/п Ягодин-Луцьк - 17 245,1 грн. Такі транспортні послуги були оплачені платіжною інструкцією №23 від 10.01.2025 (а с. 32 зворот).
З приводу висновку відповідача про непропорційність транспортних витрат (вартість перевезення товару за один кілометр по Україні перевищує вартість перевезення товару за один кілометр за межами України), то суд зазначає, що перевізник самостійно визначає розмір транспортних витрат по всьому маршруту, формуючи ціну з огляду на різні ціноутворюючі фактори (вартість пального, відрядні витрати, технічний стан доріг, витрачений час у дорозі, одночасне перевезення іншого вантажу і т.п.). Замовник (позивач) оплачує послуги перевізнику, якщо попередньо погодиться на ціну послуг, запропоновану останнім. При цьому митний орган не уповноважений у рішенні про коригування митної вартості товарів перевіряти економічну доцільність визначення вартості перевезення товару до митного кордону України та вартість такого перевезення товару до пункту призначення, оскільки такі складові загальної вартості перевезення товару самостійно визначаються сторонами договору перевезення.
Щодо твердження відповідача у спірному рішенні про те, що прайс-лист товару б/н від 30.07.2024 відповідно до VII статті ГАТТ прайс-лист повинен бути виданий для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу, суд вказує про таке.
Відповідно до частини третьої статті 53 МК України, право митного органу виникає у випадку, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни товару. Надання Прайс-листа передбачена пунктом 6 частини третьої статті 53 МК України. А, отже, не може вважатися законною підставою для вимоги додаткових документів.
Крім того, у пункті 2.10. Висновків Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року, Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 № 2 було викладено позицію що «…необхідно зважити на положення пункту 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України, яким закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом. Із наведеної засади випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми прайс-листа.
Отже, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності органам доходів і зборів заборонено втручатися у підприємницьку діяльність декларантів шляхом відмови взяти до уваги прайс-лист з мотивів його недопустимості у зв'язку із наявністю чи відсутністю у ньому певних відомостей (реквізитів)».
На переконання суду, подані позивачем документи містять інформацію про товар та його ціну, інші складові митної вартості, які не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Суд наголошує, що вимога про надання виписки з бухгалтерської документації, висновку про вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, каталогів, прейскурантів виробника товару, відповідно до частини третьої статті 53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.
При цьому, ненадання виписки з бухгалтерської документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару. Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, яка може бути комерційною таємницею продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки, не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості.
Ненадання додаткових документів (прайс-листів, каталогів, специфікацій виробника товару) також не свідчить про недобросовісність позивача та не може позбавляти його можливості декларувати товар на підставі інших документів, про які домовилися сторони зовнішньоекономічного контракту і які за правилами частини другої статті 53 МК України підтверджують митну вартість товару. Більше того, суд наголошує, що під час митного оформлення товару, декларантом позивача надавалися прайс-листи.
Суд наголошує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт та рахунок-фактура (інвойс).
З урахуванням наведеного висновки у спірному рішенні про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведених розрахунків митної вартості, зазначених у митних деклараціях, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
При вирішенні спору суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.
Між тим у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказані рішення обґрунтованими та мотивованими. На думку суду, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішеннях про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеною декларантом митною вартістю товару. Тому підстави вважати, що рішення відповідача від 07.04.2025 №UA205140/2025/000151/2 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні, а отже це рішення підлягає скасуванню як протиправне.
Таким чином, позов належить задовольнити повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 3 306,97 грн та 8 000,00 грн - витрати на правничу допомогу адвоката.
Частинами першою, третьою статті 132 КАС України установлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Виходячи з аналізу вказаних правових норм, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи та не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору.
Разом з тим, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26 серпня 2022 року у справі №520/6658/21).
Для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу суду надано копії таких документів: договору про надання правничої допомоги від 17 квітня 2023 року №17/04/23, укладеного між Адвокатським бюро «Дзюрило Анастасії» (далі - Адвокатське бюро) та ТзОВ «Волинська фондова компанія», додаткової угоди від 31.12.2024 №4/1 до договору, додаткової угоди від 08.04.2025 №5 до договору, акта про надання послуг професійної правничої допомоги від 30.09.2025 №69, калькуляції вартості наданих послуг професійної правничої допомоги, платіжну інструкцію від 02.10.2025 №000001764 про оплату послуг правничої допомоги.
Відповідно до акта про надання послуг професійної правничої допомоги від 30.09.2025 №69, Адвокатським бюро надано такі послуги: підготовка та подання адміністративного позову до Волинської митниця про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 07.04.2025 №UA205140/2025/000151/2, в т.ч. аналіз судової практики та чинного законодавства, збір доказів, підготовка та подання відповіді на відзив, процесуальних заяв (4 год х 8 000,00 грн). Платіжна інструкція від 02.10.2025 №000001764 підтверджує оплату послуг на суму 8 000,00 грн.
Відповідач заперечив щодо стягнення витрат на правничу допомогу у зв'язку з їх неспівмірністю із категорією справи і предметом позову.
При вирішенні питання обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу цієї справи, суд виходить із того, що ця справа належить до справ незначної складності та її розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Зважаючи на складність справи (є справою незначної складності та її розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін), значення справи для сторін, час, який об'єктивно був витрачений адвокатом на надання кожної із послуг (обсяг та зміст відповіді на відзив по суті дублює основні аргументи позовної заяви; аналіз чинного законодавства (спірні правовідносини врегульовані МК України) та судової практики Верховного Суду (є сталою у такій категорії справ) охоплюються загальною діяльністю адвоката та мали на меті складання позовної заяви) суд, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, зважаючи на заперечення представника відповідача співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката, дійшов висновку про те, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 3 306,97 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 03.06.2025.
У зв'язку із задоволенням позову на користь позивача належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі 6 306,97 грн (3 306,97 грн - витрати зі сплати судового збору, 3 000,00 грн - витрати на правничу допомогу).
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці від 07.04.2025 №UA205140/2025/000151/2 про коригування митної вартості товарів.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська фондова компанія» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судові витрати у сумі 6 306,97 (шість тисяч триста шість гривень 97 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Волинська фондова компанія» (43006, Волинська обл., м. Луцьк, вул. М. Скорика, 16, код ЄДРПОУ 40390708).
Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська обл., Ковельський р-н, с. Римачі, вул. Призалізнична, 13, код ЄДРПОУ 43958385).
Суддя С.Ф. Костюкевич