19 листопада 2025 року ЛуцькСправа № 140/6277/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Сороки Ю.Ю.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕОБРО» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕОБРО» звернулося з позовом до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205050/2025/000041/2 від 24.02.2025.
Визнання протиправним та скасування картки в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2025/000129.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою митного оформлення товару декларант позивача подав до Волинської митниці МД №25UA205050007045U5 від 24.02.2025 року. Однак, відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою вартістю і прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2025/000041/2 від 24.02.2025, визначивши митну вартість за резервним методом та склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2025/000129.
При цьому митний орган дійшов висновку, що вартість товару, що ввозиться на митну територію України, не може бути визнана за вибраним декларантом методом з огляду на те, що подані документи, не містять усіх даних для підтвердження митної вартості та містять розбіжності.
Позивач не погоджується із вказаним рішенням та карткою відмови, оскільки надані декларантом документи є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару; в рішенні про коригування митної вартості товарів митним органом не було наведено належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Ухвалою суду від 11.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказав, що під час перевірки документів, поданих декларантом в митних цілях, встановлено розбіжності та неточності, відтак у митного органу виникли сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару. Оскільки позивачем не було надано документів на запит митного органу, які б підтверджували або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості. У зв'язку з цим декларанта повідомлено про намір прийняття рішення про коригування митної вартості товару та після проведення консультацій із декларантом, зважаючи на неможливість застосування наступних методів визначення митної вартості з причини відсутності у митного органу та декларанта відповідної інформації, митну вартість згідно зі статтею 64 Митного кодексу України визначено за резервним методом.
З наведених підстав відповідач вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості є законним та обґрунтованим.
Ухвалою суду від 24.06.2025 у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази встановив такі обставини.
02.08.2023 між Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕОБРО», як покупцем (надалі за текстом - позивач) та компанією «Global Income sp. z o. o.» (Польща), як продавцем, було укладено контакт №0802-1 (копія додається).
За умовами Контракту №0802-1 (пункти 1.1 - 1.3, 2, 3.1, 3.2, 3.4, 4.1 - 4.4, 4.8) продавець зобов'язався доставити покупцю товари народного вжитку: товари для дітей; товари для спорту і відпочинку; товари для дому і саду; меблі і інші (надалі Товар), а покупець прийняти та оплатити Товар згідно з Специфікаціями та інвойсами, які є невід'ємною частиною контракту. Продавець постачає Товар партіями та підставі замовлень покупця (Специфікацій). Найменування, асортимент, кількість і ціна за одиницю Товару узгоджуються сторонами на кожну партію і вказуються в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Контракту.
Поставка Товару, зазначеного в специфікації, буде здійснена протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів після її підписання повноваженими представниками обох сторін.
Ціна товару визначається у фактурах. Загальна вартість Контракту складає 1000 000 (один мільйон) злотих. Оплата здійснюється в польських злотих, що вказується у фактурі.
Поставка товару здійснюється на умовах FCA-Gdynia відповідно до Інкотермс-2010. Товар упаковується на одному з складів продавця, митне оформлення відбувається на митному агентстві в Гдині, і подальшим експортом до України на склад покупця. Ризик випадкового знищення або пошкодження товару переходить до покупця коли він виданий йому, а право власності на товар переходить до покупця в момент оплати повної ціни. Датою поставки товару вважається дата CMR. Вартість тари та/чи упаковки входить до ціни товару, є незворотною та не підлягає до відшкодування, якщо інше не визначено Сторонами письмово під час погодження окремої партії поставки.
18.02.2025 між позивачем та компанією «Global Income sp. z o. o.» (Польща) укладено додаткову угоду №1 до Контракту №0802-1 від 02.08.2023 (копія додається). В означеній додатковій угоді її сторони поміж іншого узгодили, що:
- Найменування, асортимент, кількість і ціна за одиницю товару узгоджуються сторонами на кожну партію і вказуються в інвойсах, які є невід'ємною частиною контракту (п. 1.1).
- Поставка товару здійснюється на умовах FCA-Rumia, відповідно до «ІНКОТЕРМС-2010», або на інших умовах відповідно до правил «ІНКОТЕРМС-2010», що вказується в інвойсі. Умови поставки встановлюються окремо для кожної партії товару та визначаються у фактурах до контракту (п.4.1).
18.02.2025 позивачем у компанії «Global Income sp. z o. o.» (Польща) було зроблено замовлення ZK 60614/MAG/2025 на партію товару (інформація про замовлення відображена у рахунку-фактурі (інвойсі) №31609/MAG/02/2025).
19.02.2025 позивачем було оплачено вартість придбаного товару (здійснено повну попередню оплату), що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті або банківських металах №100 (копія додається).
20.02.2025 компанією «Global Income sp. z o. o.» (Польща) виставлено рахунок-фактуру №31609/MAG/02/2025 (копія додається). Ціна придбаного позивачем товару становить 64 649,60 польських злотих.
24.02.2025 для митного оформлення товарів декларантом в інтересах ТОВ «ЛЕОБРО» було подано МД №25UA205050007045U5 на 2 товарні позиції:
- товар 1: «Меблі металеві: Стелаж складський металевий 180 x 90 x 40 cm HR - 812 (арт. 4812) - 160шт. Стелаж складський металевий 180 x 90 x 40 cm HR-813 HD (арт. 4813) - 160 шт. Країна виробник: Китай. Торговельна марка: Humberg.»;
- товар 2: «Теплиці чорних металів: Теплиця садова 2,5x4xH2m (10m2) колір зелений Plonos (арт. 4916-В) - 80шт. Теплиця садова 3x6xH2m (18m2) колір зелений Plonos (арт. 4918-В) - 40шт. Теплиця садова 3x6xH2m (18m2) колір зелений Plonos (арт. 4976- В) - 25шт. Країна виробник: Китай. Торговельна марка: Plonos.».
Для підтвердження митної вартості додано: контракт №0802-1 від 02.08.2023; пакувальний лист б/н 20.02.2025; рахунок-фактуру №31609/MAG/02/2025 від 20.02.2025; міжнародну товаро-транспортну накладну (CMR) б/н від 21.02.2025; платіжну інструкцію в іноземній валюті №100 від 19.02.2025; договір №19022025/1 про надання транспортно-експедиційних послуг від 19.02.2025; заявку на перевезення вантажу та надання транспортно-експедиційних послуг №23 від 19.02.2025 до договору №19022025/1 від 19.02.2025; договір №19022025/1 на перевезення вантажу та надання транспортно експедиційних послуг від 19.02.2025; договір транспортного експедирування №250219 від 19.02.2025; довідку про транспортні витрати №21/02/2025 від 21.02.2025; копію митної декларації країни відправлення №25PL322010000GNEB0 від 21.02.2025; договір про надання послуг митного брокера №8/2023-Д від 07.07.2023.
Митним органом в електронному повідомленні декларанту вказано про розбіжності в поданих документах та відсутність усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за обраним декларантом методом:
п.1.3 Контракту від 02.08.2023 №0802-1 передбачено, що найменування, асортимент, кількість і ціна за одиницю товару узгоджуються сторонами на кожну партію та вказуються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього контракту. Специфікацію на дану партію не надано;
для підтвердження здійснення передоплати за оцінювані товари декларантом надано копію платіжної інструкції в іноземній валюті №100 від 19.02.2025, тоді як оцінювані товари були продані згідно інвойсу №31609/MAG/02/2025 лише 20.02.2025;
декларантом для підтвердження витрат на транспортування оцінюваних товарів надано довідку про транспортні витрати від 21.02.2025 № 21/02/2025 від ФОП ОСОБА_1 , тоді як перевізник товарів відповідно до графи 16 CMR- VICTOR BORSHCH;
документів, визначених наказом №599, не надано;
п.1.2 договору на перевезення вантажу від 19.02.2025 №19022025/1 передбачено, що кожне окреме перевезення здійснюється на підставі письмової заявки, яка є невід'ємною частиною даного договору. Заявку відповідно до даного договору не надано. П.2.1 договору транспортного експедирування від 19.02.2025 №250219 визначено, що виконавець надає послуги з перевезення вантажу на підставі заявки експедитора, яка є невід'ємною частиною даного договору. Заявку відповідно до даного договору не надано;
в довідці про транспортні витрати від 21.02.2025 № 21/02/2025 сказано, що навантажувально-розвантажувальні роботи включено у вартість перевезення, проте не надано відомостей щодо вартості навантаження (в товаросупровідних документах дані витрати не визначені кількісно та достовірно, та, відповідно, не включені в графи 21 ДМВ);
декларантом не надано жодних відомостей щодо страхування оцінюваних товарів.
У зв'язку із чим, відповідач запропонував декларанту надати додаткові документи, а саме:
1) специфікацію на дану поставку відповідно до п. 1.3 Контракту від 02.08.2023 № 0802-1;
2) документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезених товарів;
4) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;
6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з контрактом про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
7) виписку з бухгалтерської документації;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
24.02.2025 декларант позивача додатково надав відповідачу наступні документи: додаткову угоду №1 від 18.02.2025 до Контракту; договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 19.02.2025 №19022025/1, укладений між ТОВ «ЛЕОБРО» та ФОП ОСОБА_1 ; заяву №1 від 24.02.2025.
24.02.2025 Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2025/000041/2. Як зазначено у графі 33 рішення, під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що документи, подані для підтвердження митної вартості товару, не містять усіх відомостей, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності (тут дослівно ті, про які зазначено в повідомленні декларанту). Зважаючи на неподання декларантом усіх документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України, у зв'язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації в ЄАІС Держмитслужби, а саме:
товар №1 - меблі з металевим каркасом - стіл, стелаж, країна походження - Китай, торгівельна марка - MAR-POL, який ввезено з Польщі на умовах поставки EXW, митна вартість якого була заявлена декларантом та визнана митницею за резервним методом визначення митної вартості. Рівень митної вартості товару №1 становить 16,2185 PLN за кг (МД від 10.02.2025 №UA209230/2025/011547);
товар №2 - садові теплиці, країна походження - Китай, торгівельна марка - PLONOS, який ввезено з Польщі на умовах поставки EXW, митна вартість якого була заявлена декларантом та визнана митницею за резервним методом визначення митної вартості. Рівень митної вартості товару №2 становить 12,32 PLN за кг (МД від 21.02.2025 №UA209170/2025/015025).
Також, 24.02.2025 Волинська митниця сформувала картку №UA205050/2025/000129 відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
В подальшому, товар було випущено у вільний обіг за МД №25UA205050007161U5 від 24.02.2025 із застосуванням положень частини сьомої статті 55 МК України.
При вирішення спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як передбачено частиною п'ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.
У частині третій статті 53 МК України обумовлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 МК України).
Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив в ряді постанов, зокрема в постановах від 27 березня 2020 року у справі №540/2605/18, від 21 жовтня 2021 року у справі №420/4820/19.
Неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
При перевірці судом у разі оскарження декларантом рішення про коригування митної вартості підлягають встановленню обставини та відомості, щодо яких у митного органу виникли сумніви, обґрунтованість причин та підстав витребовування додаткових документів, неможливості визначення митної вартості за обраним декларантом методом та поданими й додатково витребовуваними документами (вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2025 року у справі №300/784/24).
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту).
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України: декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.
Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).
У розумінні частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом - за ціною договору (контракту) позивач подав разом із митною декларацією документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України: контракт №0802-1 від 02.08.2023; пакувальний лист б/н 20.02.2025; рахунок-фактуру №31609/MAG/02/2025 від 20.02.2025; міжнародну товаро-транспортну накладну (CMR) б/н від 21.02.2025; платіжну інструкцію в іноземній валюті №100 від 19.02.2025; договір №19022025/1 про надання транспортно-експедиційних послуг від 19.02.2025; заявку на перевезення вантажу та надання транспортно-експедиційних послуг №23 від 19.02.2025 до договору №19022025/1 від 19.02.2025; договір №19022025/1 на перевезення вантажу та надання транспортно експедиційних послуг від 19.02.2025; договір транспортного експедирування №250219 від 19.02.2025; довідку про транспортні витрати №21/02/2025 від 21.02.2025; копію митної декларації країни відправлення №25PL322010000GNEB0 від 21.02.2025; договір про надання послуг митного брокера №8/2023-Д від 07.07.2023.
Крім того, декларантом було подано додаткову угоду №1 від 18.02.2025 до Контракту; договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 19.02.2025 №19022025/1, укладений між ТОВ «ЛЕОБРО» та ФОП ОСОБА_1 та заяву №1 від 24.02.2025.
На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об'єктивні дані, що піддаються обчисленню.
Щодо розбіжностей на які посилається відповідач, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, 18.02.2025 між позивачем та компанією «Global Income sp. z o. o.» (Польща) укладено додаткову угоду №1 до Контракту №0802-1 від 02.08.2023.
За змістом даної угоди її сторони погодили викласти зокрема п.1.1 в наступній редакції: « 1.1. Найменування, асортимент, кількість і ціна за одиницю товару узгоджуються сторонами на кожну партію і вказуються в інвойсах, які є невід'ємною частиною контракту».
З огляду на вказане положення додаткової угоди №1 від 18.02.2025, у позивача не було обов'язку подавати до митного оформлення специфікацію на спірну партію товару.
В свою чергу, зауважень до рахунку-фактури (інвойсу) №31609/MAG/02/2025 від 20.02.2025 у відповідача не було.
Додаткову угоду №1 від 18.02.2025 було подано на виконання вимоги митного органу, а тому відповідач мав можливість ознайомитися зі змістом додаткової угоди №1 від 18.02.2025.
Також, в розпорядженні відповідача був Контракт №0802-1 від 02.08.2023.
Умовами даного договору не заборонено попередню оплату товарів. Відтак, позивач міг здійснити попередню оплату товару. Продавець - компанія «Global Income sp. z o. o.» (Польща) передала позивачу придбаний ним товар. Останній завезений на митну територію України.
Відтак, обидві сторони контракт №0802-1 від 02.08.2023 виконали свої зобов'язання.
При цьому, відповідачем не враховано, що: - в рахунку-фактурі №31609/MAG/02/2025 від 20.02.2025 продавцем зазначено, що товар оплачено («Splacono przelewem 64 649,60»); - сума сплачених позивачем коштів за платіжною інструкцією в іноземній валюті №100 від 19.02.2025 відповідає сумі, що зазначена в рахунку-фактурі №31609/MAG/02/2025 від 20.02.2025.
Разом з тим, у відповідача відсутні зауваження до платіжної інструкції в іноземній валюті №100 від 19.02.2025.
Щодо необхідності подачі позивачем до митного оформлення документів, що визначені Правилами заповнення декларації митної вартості, що затверджені наказом Мінфіну №599 від 24.05.2012, суд зазначає наступне.
Відповідно до умов договору №19022025/1 про надання транспортно-експедиційних послуг міжнародних та внутрішніх перевезень, який був укладений 19.02.2025, укладеного між позивачем та експедитором, окрім іншого передбачено, що замовник сплачує 100% від вартості перевезення після виконання робіт та підписання сторонами акту виконаних робіт, при наявності оригіналів акту виконаних робіт у замовника, з відстрочкою платежу, на протязі 5 банківських днів від дати підписання акту виконаних робіт (якщо іншого не вказано в заявці).
Акт виконаних робіт підписується замовником після пред'явлення виконавцем ТТН (CMR), підписаної отримувачем вантажу (п.5.1 договору).
Вказане свідчить про те, що сторони погодили післяплату за надані послуги.
Відтак, станом на дату прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів, у позивача не було і не могло бути рахунку-фактури та акту виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору про надання транспортно експедиційних послуг.
Саме тому зазначені документи не подавалися до митного оформлення.
25.02.2025 ФОП ОСОБА_1 виставив позивачу рахунок №23.
25.02.2025 ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «ЛЕОБРО» підписали акт надання послуг №23, а електронна платіжна інструкція №978 від 05.03.2025 є доказом оплати позивачем послуг експедитора.
До митного оформлення позивачем було подано договір №19022025/1 про надання транспортно-експедиційних послуг міжнародних та внутрішніх перевезень, який був укладений 19.02.2025 між позивачем та ФОП ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»: - транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; - транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; - експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; - перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником.
З огляду на правовідносини, які виникли між ТОВ «ЛЕОБРО» та ФОП ОСОБА_1 , останній є експедитором, а не перевізником, та вправі для виконання своїх зобов'язань за договором залучати для перевезення третіх осіб.
Вказане пояснює ту обставину, що в CMR від 21.02.2025 перевізником зазначено не ФОП ОСОБА_1 , а ФОП
ОСОБА_2 останнім позивач не перебував в правовідносинах. Разом з тим, до митного оформлення позивачем були подані правочини, стороною яких не був позивач, але які доводять ланцюжок перевезення, а саме: договір на перевезення вантажу та надання транспортно-експедиційних послуг №19022025/1 від 19.02.2025, укладений між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 ; договір транспортного експедирування №250219 від 19.02.2025, укладений між ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 .
У позивача не було обв'язку подавати до митного оформлення договори та додатки до них, стороною яких він не є, адже транспортне експедирування свого товару він доручив ФОП ОСОБА_1 .
Заявку за договором з ФОП ОСОБА_1 позивач до митного оформлення подав і у відповідача не було жодних зауважень до вказаного документа.
В свою чергу, подання позивачем до митного оформлення заявки №23 від 19.02.2025 до договору №19022025/1 про надання транспортно-експедиційних послуг міжнародних та внутрішніх перевезень, який був укладений 19.02.2025 між позивачем та ФОП ОСОБА_1 підтверджується матеріалами справи.
Щодо підстав для коригування митної вартості товару через ненадання позивачем відомостей щодо вартості навантаження та відомостей щодо страхування оцінюваного товару, судом встановлено наступне.
У розділі 2 та пункті 3.5 даної позовної заяви позивачем зазначено, що йому було надано послуги транспортного експедирування товару на митну територію України ФОП ОСОБА_1 . При цьому у довідці про транспортні витрати від 21.02.2025 експедитор однозначно вказав, що навантажувально-розвантажувальні роботи вже включено до складу транспортно-експедиційних послуг.
Відтак, у позивача не було обов'язку подавати до митного оформлення відомостей щодо підтвердження вартості навантажувально-розвантажувальних послуг, оскільки такі не надавалися окремо, для їх виконання позивачем не залучалися треті особи.
Щодо страхування товару, то відповідач не врахував, що поставка товару здійснювалася на умовах FCA Румія (Польща) згідно Інкотермс-2010.
Відповідно до умов FCA за правилами Інкотермс-2010 (пункти А3 та Б3) у покупця та продавця відсутній обов'язок по укладенню договору страхування.
Відтак, позивачем та компанією «Global Income sp. z o. o.» (Польща) товар не страхувався.
Отже, заявлена декларантом за першим методом фактурна вартість оцінюваного товару підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні будь-які розбіжності.
Суд наголошує, що вимога про надання документів відповідно до частини третьої статті 53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.
Відповідач же не встановив таких розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, або ж ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами, а сумніви митного органу щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях.
У спірному рішенні неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості декларантом, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню.
При вирішенні спору суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Між тим у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації (МД від 10.02.2025 №UA209230/2025/011547 та від 21.02.2025 №UA209170/2025/015025), на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару (суду не надано), що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим.
При вирішенні спору суд також враховує, що за усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10 червня 2021 року у справі №815/6854/17, від 14 липня 2020 року у справі №809/1734/16) приписами МК України встановлено, що митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в Автоматизованій системі аналізу та управління ризиками (АСАУР), повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов'язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в АСАУР інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
Тож вартість аналогічних чи подібних товарів може істотно відрізнятись з огляду на технічний стан транспортного засобу, пробіг, умови поставки тощо. Тому формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за обраним декларантом методом.
Між тим принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами (таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2025 у справі №300/784/24).
Водночас, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).
На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеною декларантом митною вартістю товару. Тому підстави вважати, що рішення відповідача №UA205050/2025/000041/2 від 24.02.2025 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні, а отже це рішення підлягає скасуванню як протиправне.
Відповідно до частин першої, другої статті 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.
Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є похідною від рішення про коригування митної вартості (постанови Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі №520/3246/20, від 19 серпня 2020 року у справі №140/754/19).
Враховуючи, що картка відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UA205050/2025/000129 від 24.02.2025 винесена з причини невизнання митної вартості товару за вартістю, визначеною декларантом, та у зв'язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2025/000041/2 від 24.02.2025, яке судом визнано протиправним і скасовано, тому вказана картка відмови також є протиправною та підлягає скасуванню.
Таким чином, позов належить задовольнити повністю.
Щодо розподілу судових витрат між сторонами суд зазначає наступне.
Згідно із частиною першою та третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 4 844,80 грн, сплачений згідно з платіжною інструкцією від 05.06.2025.
При вирішенні питання щодо стягнення решти судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу та за послуги перекладу) суд враховує таке.
Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Отже, аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. Принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28.04.2021, від 08.02.2022 у справах №640/3098/20 та №160/6762/21 відповідно, від 18.08.2022 у справі №540/2307/21.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.
У постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №826/2689/15 міститься правова позиція щодо застосування частини третьої статті 134 КАС України, відповідно до якої чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов'язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів, що відповідачем не здійснено.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення в постановах Верховного Суду від 02.10.2019 (справа №815/1479/18), від 15.07.2020 (справа №640/10548/19), від 21.01.2021 (справа №280/2635/20), від 03.08.2022 (справа №280/4264/21).
Разом з тим, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.08.2022 у справі №520/6658/21).
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив щодо обґрунтованості та співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
Суд, враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, з урахуванням усталеної практики Верховного Суду у цій категорії справ) та значення справи для сторін, час, який об'єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг, та їх обсяг, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, зважаючи на заперечення представника відповідача щодо обґрунтованості та співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката, дійшов висновку про те, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 4 844,80 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці №UA205050/2025/000041/2 від 24.02.2025 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2025/000129 від 24.02.2025.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕОБРО» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судові витрати зі сплати судового збору в сумі 4 844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) гривні 80 копійок та витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕОБРО» (43024, м. Луцьк, вул. Чорновола В'ячеслава, 7/33, код ЄДРПОУ 44960526).
Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська область, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, код ЄДРПОУ 43958385).
Суддя Ю.Ю. Сорока