про повернення позовної заяви
18 листопада 2025 року ЛуцькСправа № 140/12975/25
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Шепелюк В.Л., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати у період з 19 липня 2022 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпусток, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 (далі - Порядок №44); зобов'язання здійснити за період з 19 липня 2022 року по 20 травня 2023 року перерахунок грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпусток, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 Постанови №704, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 відмовлено у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду та позовну заяву було залишено без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання (надіслання) до суду заяви про поновлення строку звернення до суду, у якій вказати інші підстави для поновлення строку, надати докази поважності причин його пропуску.
Представник позивача надіслала заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
Позовну заяву і додані до неї документи необхідно повернути позивачу з таких мотивів та підстав.
За змістом позовної заяви спір виник щодо виплати позивачу грошового забезпечення під час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 за період з 19 липня 2022 року по 20 травня 2023 року у належному розмірі (виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року виплати, на відповідний тарифний коефіцієнт).
Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частинами першою, другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною третьою статті 122 КАС України обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Втім положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували строк звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.
Верховний Суд у постанові від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, та з огляду на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Частинами першою, другою статті 233 КЗпП України (в редакції Закону України від 01 липня 2022 року №2352-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності 19 липня 2022 року; далі - Закон №2352-ІХ) установлено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
У разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року (стаття 234 КЗпП України в редакції Закону №2352-ІХ).
Відповідно до пункту 1 глави XIX “Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 “Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України відмінено карантин.
З урахуванням пункту 1 глави XIX “Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15 травня 2024 року №49 ОСОБА_1 з 15 травня 2024 року звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
На спірні правовідносини, охоплені періодом з 19 липня 2022 року по 20 травня 2023 року, поширює свою дію стаття 233 КЗпП України в редакції Закону №2352-IX.
Початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
Наведене відповідає висновку Верховного Суду у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23.
Про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення військовослужбовець дізнається у день виключення його зі списків особового складу військової частини шляхом засвідчення особистим підписом на грошовому атестаті у відповідній графі. При цьому форма грошового атестата передбачає відображення всіх складових грошового забезпечення військовослужбовця, які йому нараховані та виплачені у день виключення зі списків особового складу військової частини (посадового окладу, окладу за військовим званням, індексації та ін., непогашених нарахувань), що слідує з пунктів 11.1, 11.2 глави 11 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (додаток до наказу Міністерства оборони України 22 травня 2017 року №280, у редакції наказу Міністерства оборони України від 22 квітня 2021 року №104).
З огляду на період перебування на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 (по 15 травня 2024 року) позов подано до суду 31 жовтня 2025 року (дата на конверті) - із пропуском тримісячного строку звернення до суду, оскільки у день виключення з військової частини з військовослужбовцем проводяться усі розрахунки та припиняється грошове забезпечення цією частиною.
Згідно із частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
За змістом висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19 січня 2023 року у справі №140/1770/19 поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Аргументи представника позивача про те, що відповідач не повідомляв про застосований розмір прожиткового мінімуму для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, з урахуванням яких виплачувалося грошове забезпечення, суд вважає безпідставними, оскільки жодним нормативно-правовим актом не передбачено обов'язку військової частини доводити до відома військовослужбовця формулу розрахунків окладів та інших складових, роз'яснювати, який саме прожитковий мінімум для працездатних осіб використано при розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням, тоді як Кабінетом Міністрів України установлено розрахункову величину цих складових (пункт 4 постанови від 30 серпня 2017 року №704).
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху вже було зазначено, що отримання позивачем (його представником) листа Військової частини НОМЕР_1 від 26 серпня 2025 року №627 не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Доказів своєчасного звернення до відповідача із запитом про інформацію щодо виплачених сум грошового забезпечення позивач не надав.
Адвокат в інтересах позивача звернулася до відповідача із запитами лише 05 липня 2025 року, тоді як позивача звільнено зі служби ще 15 травня 2024 року.
Триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням можливості знати про стан своїх прав.
Не заперечуючи того, що військовослужбовець після виключення зі списків особового складу частини та оформлення грошового атестату вправі звернутися до відповідача із заявою щодо отримання інформації про складові грошового забезпечення, про те, як воно обраховане та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий його розрахунок чи розрахунок певних складових грошового забезпечення, або про підстави непроведення нарахування чи неналежного нарахування грошового забезпечення за певний період, слід наголосити, що таке звернення до відповідача має бути здійснено військовослужбовцем без зайвих зволікань та до спливу встановленого законом строку звернення до суду.
Такого ж висновку у подібній ситуації дійшов Верховний Суд у постанові від 10 вересня 2025 року у справі №160/28405/24.
При цьому позивачем не надано доказів та не наведено об'єктивних обставин, які б не дозволяли йому звернутися з до відповідача таким запитом та отримати відповідь раніше.
Позивач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на судове оскарження дій суб'єкта владних повноважень, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом, як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Таким чином, у заяві про поновлення строку звернення до суду жодних поважних причин, які об'єктивно не залежали від позивача та позбавляли його права на звернення до суду протягом тримісячного строку не наведено.
Між тим законодавче обмеження строку, протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними (постанови Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі №380/893/20, від 04 липня 2023 року у справі №620/4707/22 та від 27 березня 2024 року у справі №380/1105/23).
Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Отже, обмеження строку на звернення до адміністративного суду не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя; такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.
Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Пунктом частини четвертої статті 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву (про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду) не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Оскільки позовна заява подана з пропуском строку звернення до суду, при цьому позивач не навів доводів та не надав документального підтвердження наявності об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права протягом установленого законом строку, тому слід дійти висновку про наявність правових підстав, передбачених частиною другою статті 123 КАС України, для повернення позовної заяви позивачеві.
Керуючись пунктом 9 частини четвертої, частинами п'ятою, шостою статті 169, частиною другою статті 123, статтею 248 КАС України, суд
У задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії повернути позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В. Л. Шепелюк