18 листопада 2025 року м. Чернівці
справа № 725/892/25
провадження 22-ц/822/915/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Перепелюк І. Б.
суддів: Височанської Н.К., Лисака І.Н.
секретар Бугай В.М.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Першотравневого районного суду м.Чернівців від 31 березня 2025 року в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано наступним. 28.12.2023 року між сторонами за допомогою Веб-сайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1323-0991, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 18 600грн.
Відповідач порушила зобов'язання за договором і станом на 02.01.2025 року має заборгованість в загальному розмірі 99 098 грн.
Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у сумі 18 600,00 грн. за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 88 570,40 грн.
Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 1323-0991 від 28.12.2023 року в розмірі 88 570,40 грн. та судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівців від 31 березня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» загальну суму заборгованості за кредитним договором №1323-0991 від 28.12.2023 в розмірі 88 570,40грн. а також витрати пов'язанні із сплатою судового збору в сумі 2 422,40грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить заочне рішення Першотравневого районного суду м.Чернівців від 31 березня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Зазначає, що позивачем до суду першої інстанції надані докази щодо укладення договору про відкриття кредитної лінії № 1323-0991 від 28.12. 2023, а саме: роздруківку тексту Кредитного договору, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором СІ737; копію листа-довідки про перерахування коштів від фінансово-розрахункової установи; копію довідки про перерахування суми кредиту та розрахунок заборгованості за кредитним договором.
Разом з тим, із наданих доказів не вбачається, що відповідачка вчинила певну сукупність дій, спрямовану на отримання кредиту від позивача, а саме: зареєструвалась в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію, створила заяву в особистому кабінеті, отримала смс про схвалення своєї заяви, отримала в особистий кабінет договір (оферту) та підтвердила, що ознайомилась з такою офертою, отримала повідомлення від суб'єкта електронної комерції (в даному випадку від ТОВ «Укр Кредит Фінанс») із одноразовим ідентифікатором, та прийняла пропозицію (оферту) позивача шляхом використання (підписання) надісланого їй позивачем одноразового ідентифікатора.
Також факт отримання повідомлення від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» із одноразовим ідентифікатором, та прийняття пропозиції (оферти) позивача шляхом використання (підписання) надісланого їй позивачем одноразового ідентифікатора заперечується відповідачкою.
Позивачем долучена до матеріалів справи довідка ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування ОСОБА_1 суми кредиту за договором за допомогою системи LiqPay. Однак, вказаний вище лист, як і Довідка КБ «Приватбанк» не є первинним бухгалтерським документом та допустимим доказом отримання позичальником кредитних коштів за умовами кредитного договору № 1323-0991, не доводить факту перерахування коштів на рахунок, відкритий у банківській установі саме на ім'я ОСОБА_1 , враховуючи також, що остання не визнає факту отримання коштів.
Розрахунок заборгованості, що наданий разом з позовною заявою, також не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, а, отже сам по собі не є належним доказом наявності заборгованості. Розрахунок складений самим позивачем, а тому інформація, зазначена у ньому, за умови відсутності первинних документів щодо видачі кредитних коштів, не може бути належним доказом отримання позичальником коштів у кредит та наявності заборгованості перед позивачем.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023, що набрав чинності 24 грудня 2023 доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Отже, позивач не мав права встановлювати проценти у розмірі 1,20% та 1,50%, що перевищує законодавчо встановлений. Виходячи з суми кредиту в 18600 грн. та термін кредитування - 300 днів, можна дійти висновку, що загальна сума процентів за користування кредитом не могла перевищувати 55800 грн. ( 18600x1% = 186 грн. 186 грн. х 300 днів = 55800 грн.).
ОСОБА_1 являється інвалідом другої групи, що підтверджується Пенсійним Посвідченням № НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 , виданим 30.08.2024 ПФУ та Довідкою до акту огляду МСЕК від 21.08.2024 серії 12 ААГ № 799865, виданою міжрайонною психоневрологічною МСЕК м.Чернівців. Враховуючи зазначене, отже суд безпідставно стягнув з неї судовий збір.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що 28.12.2023 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір за № 1323-0991. Згідно даного договору відповідач отримала кредит в розмірі 18 600грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості, в наслідок несвоєчасного виконання зобов'язання, станом на 02.01.2025 року загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить: 99 098,00грн., а саме: - прострочена заборгованість за кредитом - 18 600,00 грн., - прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 79 012,80 грн., - прострочена заборгованість по комісії за видачу кредиту 1 485,20 грн.
Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до Позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості у загальній сумі 10 527,60 грн. за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 88 570,40 грн. (прострочена заборгованість за кредитом - 18 600,00 грн.; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 69 970,40 грн.).
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам закону з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).
За змістом статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Верховний Суд у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 2-6315/11 (провадження № 61-23326св18) звернув увагу на те, що невід'ємною складовою правильної правової кваліфікації судами спірних договірних відносин є визначення правової природи договору, який є основою їх виникнення.
Виходячи зі змісту статті 640 ЦК України, залежно від моменту виникнення цивільних прав і обов'язків у сторін договору, законодавець розрізняє договори консенсуальні і реальні.
Консенсуальний договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України кредитний договір це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним.
Він вважається укладеним з моменту досягнення згоди між сторонами щодо всіх істотних умов договору.
Істотними умовами кредитного договору, які визначені законом, є предмет, сума, строк повернення, розмір процентів за користування кредитними коштами.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Щодо укладення кредитного договору від 28 грудня 2023 року №1323-0991 в електронній формі
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII.
Згідно з пунктами 6, 12 частини першої статті 3 Закону № 675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону № 675-VIII).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону № 675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону № 675-VIII визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з статтю 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб'єкт персональних даних фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб'єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.
Частиною п'ятою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб'єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб'єкт персональних даних або який укладено на користь суб'єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб'єкта персональних даних.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У справі, яка переглядається, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що: кредитний договір від 28 грудня 2023 року №1323-0991 та додатки до нього, які є його невід'ємною частиною, укладений між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачем підписано останньою одноразовим ідентифікатором С1737; у договорі зазначені всі дані про особу ОСОБА_1 необхідні для її ідентифікації: реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані, офіційно зареєстроване місце проживання;
Відповідачка через особистий кабінет на веб-сайті кредитодавця подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, після чого позикодавець надіслав за допомогою засобів зв'язку одноразовий ідентифікатор у вигляді коду, який відповідачка використала для підтвердження підписання кредитного договору та додатків, які є його невід'ємною частиною.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про укладеність кредитного договору та ознайомлення відповідачки з його умовами, оскільки без здійснення вказаних дій останньою, кредитний договір не був би укладений сторонами, а тому цей правочин відповідно до Закону №675-VIII вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідачки.
Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 04 грудня 2023 року у справі №212/10457/21 (провадження №61-6066св23).
Щодо виконання кредитодавцем обов'язку щодо переказу (надання) кредитних коштів
Колегія суддів виходить із того, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 752/17604/15-ц (провадження №61-14780св23).
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (див. постанову Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі №904/1017/20).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону № 675-VIII розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.
Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.
Згідно з частиною 3 статті 13 Закону № 675-VIII продавець (виконавець, постачальник), надавач платіжних послуг, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала плату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.
У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року (справа № 372/223/17, провадження № 61-10667св18) міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.
Як вбачається з умов кредитного договору від 28 грудня 2023 року №1323-0991, зокрема пунктів 4.1, договору, кредит у сумі 18600 грн. підлягає перерахунку на картковий рахунок позичальниці.
При цьому відповідачкою при оформленні заявки на отримання кредиту вказано наступні реквізити електронного платіжного засобу (карткового рахунку) № НОМЕР_3 .
Як встановлено судом апеляційної інстанції, факт перерахування кредитних коштів у сумі 18600 грн. підтверджено довідкою АТКБ «ПриватБанк» від 30 грудня 2024 року, з якої слідує, що 28 грудня 2023 року кошти у вказаній сумі перераховані ОСОБА_1 на її картковий рахунок № НОМЕР_3 , номер транзакції в системі LiqPay 2409323476.
Як вбачається із змісту кредитного договору, в ньому зазначено номер особистого електронного платіжного засобу відповідачки, а саме, №№ НОМЕР_3 . Зазначену інформацію про банківські реквізити платіжної картки вказано у відповідному вигляді, зважаючи на ту обставину, що, така інформація згідно з чинним законодавством України становить банківську таємницю та, відповідно, позивач за будь-яких обставин не міг би отримати ці банківські реквізити не інакше як від самої відповідачки або за її згодою (стаття 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність»).
Пунктом 10 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів не банківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)» від 03 листопада 2021 року №113 передбачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі ХХХХ НОМЕР_4 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу)
Відповідачкою при оформленні заявки було зазначено повний номер картки (електронного платіжного засобу), але відповідно до вищенаведеного Положення позивач не може повністю зазначати та зберігати у документах номер особистого електронного платіжного засобу відповідача. Отже, на підтвердження перерахування відповідачці коштів, до суду надано довідку про перерахування суми кредиту.
У цій частині колегія суддів враховує, що первинні банківські документи по рахунку клієнта, належать до інформації, що є банківською таємницею, порядок розкриття якої визначений законом.
ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не є банківською установою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність». Отже, позивач не відкриває рахунки, а здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку. Оскільки, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» є фінансовою установою, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, а саме надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, відповідно надати будь-який первинний бухгалтерський документ стосовно рахунку ОСОБА_1 фінансова установа не може, оскільки не володіє такою інформацією.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про доведеність обставини перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів за договором від 28 грудня 2023 року №1323-0991.
Щодо розміру заборгованості за кредитним договором від 28 грудня 2023 року №1323-0991.
Як зазначалося вище, згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Задовольняючи позов ТОВ «Укр Кредит Фінанс», суд вважав доведеною ту обставину, що відповідачка 28.12.2023 року отримала кредитні кошти у розмірі 18600 грн. на підставі укладеного із позивачем договору.
За відсутності в матеріалах справи доказів іншого розміру заборгованості за тілом кредиту, колегія суддів погоджується із тим, що позивач довів право на стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту у сумі 18 600 грн.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За умовами укладеного між сторонами 28.12.2023 року кредитного договору (пункт 4.6 договору), нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою: стандартна процентна ставка становить 1,50% за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання позичальником права користування кредитом за пільговою ставкою).
Також сторони в розділі 10 кредитного договору від 28 грудня 2023 року №1323-0991 передбачили, що до позичальника застосовується програма лояльності, яка передбачає можливість сплати процентів за користування кредитом за пільговою процентною ставкою, яка становить 1.20 %, та застосовується протягом першого базового періоду (21 день).
Колегія суддів надаючи оцінку спірним правовідносинам виходить із наступного.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п'ятою наступного змісту: «максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%».
Пунктом 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що кредитний договір №1323-0991 укладено 28.12.2023 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина п'ята статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».
Разом з цим пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5%; протягом наступних 120 днів 1,5%.
Отже, на підставі частини п'ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» починаючи з 241 дня з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», тобто з 20 серпня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої статті 8 не може перевищувати 1%.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в пункті 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року у справі №1-7/99, в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
Отже, в даному випадку законодавцем використана ультраактивна форма регулювання суспільно-правових відносин та визначений перехідний період, який передує безпосередньому застосуванню нової правової норми.
Оскільки Закон України № 3498-ІХ набрав чинності 24 грудня 2023 року та застосовано визначений законодавством перехідний період до запровадження обмеження максимального розміру денної процентної ставки, в період перших 120 днів з 24 грудня 2023 року до 22 квітня 2024 року (включно) максимальний розмір денної процентної ставки складає 2,5%, в період наступних 120 днів з 23 квітня 2024 року до 19 серпня 2024 року (включно) 1,5%, а з 20 серпня 2024 року 1%.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що умови щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовуються автоматично і не вимагають внесення змін до договору, так як характер цих правових норм є імперативним і не передбачає можливості відхилення від них при укладенні чи зміні договорів про надання споживчого кредиту.
А тому умови кредитного договору, які встановлюють денну проценту ставку у розмірі, що перевищує встановлений Законом України «Про споживче кредитування» гранично допустимий її розмір, є нікчемними у відповідній частині.
З цих підстав помилковими є доводи апеляційної скарги щодо правомірності застосування процентної ставки у розмірі 1 % протягом всього строку кредитування.
При цьому колегія суддів враховує, що частинами другою та третьою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» додатково визначається, що до загальних витрат за споживчим кредитом, які враховуються при обчисленні денної процентної ставки, не включаються платежі, що підлягають сплаті споживачем у разі невиконання його обов'язків, передбачених договором про споживчий кредит.
З цими положеннями узгоджуються зміст підпункту 11 частини першої статті 12 та підпункту 9 частини третьої статті 9 цього ж Закону, відповідно до яких на кредитодавця покладено обов'язок до укладення договору про споживчий кредит попередити позичальника про наслідки прострочення виконання зобов'язань із сплати платежів, у тому числі щодо розміру неустойки, процентної ставки, інших платежів, що застосовуються чи стягуються у разі невиконання ним зобов'язань за договором про споживчий кредит. Якщо такі умови позичальником узгоджені та сторонами укладено договір про споживчий кредит, то у змісті цього договору містяться положення, які визначають наслідки прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов'язання за договором про споживчий кредит.
Разом з цим умови укладеного між сторонами кредитного договору (пункту 4.6) про нарахування процентів за користування кредитом у розмірі 1,50% (стандартна процентна ставка), яка застосовується протягом всього строку дії договору, не можуть вважатися мірою відповідальності позичальника за прострочення виконання зобов'язань із сплати платежів, а тому на таку умову поширюються обмеження частини п'ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» щодо максимального розміру денної процентної ставки, який не може перевищувати 1%, починаючи з 20 серпня 2024 року.
Верховний Суд у постанові від 03 липня 2024 року у справі №760/11927/16 (провадження №61-3985св24), виходячи із положень частини першої статті 81 ЦПК України дійшов висновку, що належним чином дослідити поданий стороною доказ (у тому числі розрахунок заборгованості за кредитним договором), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок це процесуальний обов'язок суду.
За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне здійснити власний розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 28.12.2023 року в частині нарахування процентів та комісії за користування кредитом, який повинен бути здійснений наступним чином: з 28 грудня 2023 року тіло кредиту склало 18600 грн., а заборгованість за процентами та комісія яка передбачена як плата за видачу кредиту та є одноразовою за вказаний період складає в сумі 64 198,40грн.;
за період з 28 грудня 2024 року по 24 січня 2024 року (28 днів) 18600 х 1,20 % х 28 = 6429.60 грн.
З розрахунку вбачається що 10 січня 2024 року відповідачкою було внесено платіж на погашення заборгованості у розмірі 4429, 60 грн., з яких 1304,80 грн. враховано на погашення одноразової комісії за видачу кредиту, 3124,80 грн., на погашення процентів за користування кредитними коштами (6429,6 - 3124,80 ) =3304,8грн. Відсотки становлять за період з 25 січня 2024 року по 19 серпня 2024 року (208 днів) 18600 х 1,5 % х 208 = 58032 грн.; за період 20 серпня 2024 року по 22 жовтня 2024 року (64 дні) 18600 х 1% х 64 = 11 904 грн.
Отже загальна сума заборгованості за відсотками складає : 3304,80 +58032 + 11904 = 73 240,80 грн.
Як встановлено позивачем прийнято рішення про застосування до позичальниці ОСОБА_1 програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості за нарахованими процентами в сумі 10527,60грн.
Відповідно до статті 605 ЦК України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
Аналіз статті 605 ЦК України свідчить, що під прощенням боргу розуміють звільнення кредитором боржника від виконання обов'язку, що на ньому лежить, повністю або частково. За загальним правилом, прощенням боргу втілюється в односторонньому правочині. Хоча сторони договору не позбавлені можливості укласти договір про прощення боргу.
У справі, що переглядається, прощення боргу втілене в односторонньому правочині кредитора. Недійсність такого одностороннього правочину законом прямо не встановлена, а тому в аспекті положень частини 1 статті 204 ЦК України такий правочин є правомірним, якщо він не визнаний судом недійсним.
Зазначений висновок узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 11 січня 2023 року у справі № 758/2990/17 (провадження № 61-6756св22).
З урахуванням викладеного, загальна сума заборгованості за процентами підлягає зменшенню на суму прощеного боргу і становить 64 198 грн. 40 коп. (73240, 80 - 10527,60 +1485,20).
З урахуванням вищевикладеного, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 28 грудня 2023 року складає 82 798 грн. 40 коп., з яких: 18 600 грн. тіло кредиту; 64198 грн. 40 коп. проценти та комісія за користування кредитом.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
ОСОБА_1 являється інвалідом другої групи, що підтверджується Пенсійним Посвідченням № НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 , виданим 30.08.2024р. ПФУ та Довідкою до акту огляду МСЕК від 21.08.2024р. серії 12 ААГ № 799865, виданою міжрайонною психоневрологічною МСЕК м. Чернівців.
У частині шостій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» у встановленому порядку та розмірі сплачено судовий збір за подання в електронній формі позовної заяви в розмірі 2422,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 20 січня 2025 року №45220.
Як вбачається з мотивувальної частини цієї постанови, позов ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 задоволено частково на 93,48 %, отже розмір відшкодування судового збору становить 2264,45грн. (2422,40 х 93,48 %).
За подання заяви про перегляд заочного рішення розмір відшкодування судового збору становить 39,40 грн. (605,6 х 6,52%).
За подання апеляційної скарги розмір відшкодування судового збору становить 296,14 грн. (3028 х150% х 6,52%).
З урахуванням викладеного, слід компенсувати ТОВ «Укр Кредит Фінанс»
за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, 1928,91 грн. ( 2264,45 - 39,40 - 296,14) судового збору за результатами розгляду справи в суді.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Першотравневого районного суду м.Чернівців від 31 березня 2025 року змінити та стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором №1323-0991 від 28 грудня 2023 року в сумі 82 798 грн. 40 коп.
Змінити розподіл судових витрат.
Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, 1928,91 грн. судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Судді І.Б. Перепелюк
Н.К. Височанська
І.Н. Лисак