Справа № 2-н-2754/2006
Провадження № 22-ц/4808/1513/25
Головуючий у 1 інстанції Мелещенко Л. В.
Суддя-доповідач Барков В. М.
06 листопада 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Баркова В. М.
суддів: Томин О. О.,
Максюти І. О.,
секретар: Шемрай Н. Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Універсал Банк» на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 вересня 2025 року, в складі судді Мелещенко Л. В., постановлену в м. Івано-Франківськ Івано-Франківської області, повний текст якої складено 05 вересня 2025 року, у справі за заявою Акціонерного товариства «Універсал Банк», заінтересована особа: ОСОБА_1 про видачу дубліката судового наказу та поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання судового наказу,
У березні 2024 року представник Акціонерного товариства «Універсал Банк» (надалі АТ «Універсал Банк») звернулася до суду із заявою про видачу дубліката судового наказу та поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання судового наказу.
В обґрунтування заяви представник заявника зазначає, що 28 вересня 2006 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області було видано судовий наказ № 2-н-2754/2006 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства «Банк Універсальний» заборгованості за кредитним договором № 02/1266 від 28 липня 2004 року у сумі 18 094,62 грн. Даний наказ було направлено до виконання до ВДВС Городенківського районного управління юстиції Головного управління юстиції в Івано-Франківській області, де 17 жовтня 2008 року державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 9532535 з примусового виконання судового наказу № 2-н-2754/2006.
Станом на день подання заяви про видачу дубліката судового наказу та поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання судового наказу на офіційному сайті автоматизованої системи виконавчих проваджень інформація щодо відкритих виконавчих проваджень про стягнення з ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства «Банк Універсальний» заборгованості за кредитним договором № 02/1266 від 28 липня 2004 року у сумі 18 094,62 грн відсутня.
Представником заявника на адресу Городенківського ВДВС у Коломийському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) було направлено запит про хід виконавчого провадження № 9532535 та отримано відповідь про те, що судовий наказ повернуто на адресу банку 25 червня 2009 року. Однак банком такі документи отримані не були, місцезнаходження судового наказу банку невідоме. У зв'язку із тим, що судовий наказ очевидно був втрачений при пересилці, заявник позбавлений можливості стягнути заборгованість з боржника.
У зв'язку з чим просить суд видати дублікат судового наказу № 2-н-2754/2006 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Банк Універсальний» заборгованості за кредитним договором № 02/1266 від 12 травня 2008 року у розмірі 18 094, 62;
- поновити АТ «Універсал Банк», строк для пред'явлення до виконання судового наказу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області № 2-н-2754/2006 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Банк Універсальний» заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 вересня 2025 року у задоволенні вищенаведеної заяви АТ «Універсал Банк» відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що представником стягувача на підтвердження обставин пропуску строку пред'явлення виконавчого документа до виконання не представлено належних доказів, враховуючи, що стягувач реально та фактично не був позбавлений можливості цікавитися рухом (чи наявністю) виконавчого провадження в межах розумного строку, знайомитися з матеріалами виконавчого провадження та вживати інші дії, спрямовані на отримання інформації за виконавчим провадженням, відтак дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання. Враховуючи те, що строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання закінчився, і судом його не поновлено, то відсутні також підстави для видачі дубліката виконавчого документа.
В апеляційній скарзі представник Акціонерного товариства «Універсал Банк» посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин справи, просить ухвалу суду скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд підставою для відмови у задоволенні заяви скаржника про видачу дубліката виконавчого листа зазначив, що заявником не наведено та не надано належних доказів на підтвердження факту такої втрати виконавчого документа, однак належним доказом підтвердження надсилання стягувану у виконавчому провадженні постанови про повернення виконавчого документа є квитанція про відправлення та повідомлення про вручення рекомендованого листа. Судовий наказ виданий у відношенні ОСОБА_1 на адресу банку не надходив. Наразі відсутні докази отримання копії постанов про повернення виконавчого документа стягувану, відсутня квитанція про відправлення та повідомлення про вручення, будь-які дані в Автоматизованій системі виконавчих проваджень також відсутні. Внаслідок чого останній був позбавлений можливості дізнатися про завершення виконавчого провадження і нездійснення виконавчих дій, що спричинило пропущення строку пред'явлення виконавчого документа.
Тобто, ДВС зобов'язана була надіслати стягувану, як постанову про відкриття виконавчого провадження так і постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, проте всупереч вимогам ЗУ «Про виконавче провадження» цього не зробила.
Також зазначає, що втрата виконавчого листа при пересилці засобами поштового зв'язку, є поважною підставою видачі дублікатів виконавчих листів.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно із пунктом 1, 24, ч. 1, ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови у видачі судового наказу, поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Сторони в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені судовими повістками та за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, тому суд відповідно до положень ст. 372 ЦПК України розглянув справу без їх участі без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, щоапеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частин першої, другої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності встановленої законом.
У частинах першій, третій статті 431 ЦПК України закріплено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, ухвала суду є виконавчими документами.
Як указано в підпункті 17.4 пункту 17 Розділу XIII ЦПК України «Перехідні положення» у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Аналіз пункту 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, дозволяє дійти висновку, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. При цьому, виданий він може бути лише за умови, якщо у встановлені строки з відповідною заявою до суду звернувся стягувач або державний/приватний виконавець.
Відповідно до частини першої статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) сформульовано правовий висновок щодо можливості відмови у видачі дубліката виконавчого листа з огляду на відсутність підстав для поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання: приписи підпункту 19.4 пункту 1 розділу XI «Перехідні положення» ГПК України та підпункту 17.4 пункту 1 розділу XIІІ «Перехідні положення ЦПК України не суперечать приписам частини шостої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», частини першої статті 433 ЦПК України, частини першої статті 329 ГПК України. Зазначені приписи перехідних положень вказаних кодексів не забороняють суду одночасно розглянути та вирішити поставлені у заяві стягувача питання про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та про видачу дубліката такого документа у разі його втрати або розглянути питання про видачу дубліката втраченого виконавчого документа після того, як суд поновив строк для пред'явлення цього документа до виконання.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у разі пропуску стягувачем строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання заяву стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа може бути задоволено у разі, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред'явлення такого документа до виконання. Тобто, якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
У постанові Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі № 2-1316/285/11 (провадження № 61-34св21) зазначено, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. У той же час, обов'язковою умовою видачі дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред'явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 09 жовтня 2019 року у справі № 2-6471/06, від 03 лютого 2021 року у справі № 643/20898/13-ц, 23 червня 2021 року у справі № 2-162/12 (провадження № 61-14111св20).
Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.
При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має обов'язково перевірити, чи не було виконано рішення суду, на підставі якого його видано, та чи не втратило судове рішення законної сили.
Отже, необхідними умовами для видачі судом дубліката виконавчого листа є, по-перше, його втрата, факт якої має бути підтверджений відповідними документами, а по-друге, звернення із заявою про видачу дубліката виконавчого листа до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого листа до виконання.
У справі, що є предметом апеляційного перегляду, встановлено, що 28 вересня 2006 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області було видано судовий наказ № 2-н-2754/2006 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства «Банк Універсальний» заборгованості за кредитним договором № 02/1266 від 28 липня 2004 року у сумі 18 094,62 грн станом на 18 серпня 2006 року (а.с. 11, 31).
17 жовтня 2008 року старшим державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 9532535 з примусового виконання вказаного рішення (а.с. 17-18).
25 червня 2009 року постановою начальника відділу Гайдича І. В. виконавчий документ повернуто стягувачу (а.с. 18).
Отже, в період з 17 жовтня 2008 року до 25 червня 2009 року на виконанні у Городенківському відділі державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження № 9532535 про примусове виконання судового наказу 2-н-2754/2006від 28 вересня 2006 року видного Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства «Банк Універсальний» заборгованості за кредитним договором № 02/1266 від 28 липня 2004 року у сумі 18 094,62 грн. та 90,47 грн. витрат.
З відповіді від 13 червня 2025 року № 38866 Городенківського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вбачається, що судовий наказ № 2-н-2754/2006 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства «Банк Універсальний» заборгованості за кредитним договором № 02/1266 від 28 липня 2004 року у сумі 18 094,62 грн. повернуто на адресу Відкритого акціонерного товариства «Банк Універсальний» 25 червня 2009 року. Матеріали виконавчого провадження знищені (а.с. 123-124).
Матеріали справи не містять даних про направлення копії даної постанови стягувачу.
Відповідно до довідки від 22 лютого 2024 року АТ «Універсал Банк», за період з 21 березня 2016 року по 22 лютого 2024 року кореспонденція, яка містила б судовий наказ № 2-н-2754/2006, виданий 28 вересня 2006 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Банк Універсальний» заборгованості за кредитним договором у сумі 18 094,62 грн, а також постанова № 9532535 від 25 червня 2009 року про повернення виконавчого документа стягувачу на адресу АТ «Універсал Банк» не надходила (а.с.20).
Із заявою про видачу дублікату судового наказу та поновлення строку пред'явлення його до виконання представник АТ «Універсал Банк» звернувся лише у березні 2024 року, тобто з пропуском строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, встановленого пунктом першим частиною першою статті 21 ЗУ «Про виконавче провадження» № 606-XIV, чинного на час видачі вищевказаного судового наказу.
Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що стягувач з моменту повернення 25 червня 2009 року судового наказу про хід його виконання не цікавився.
Суд першої інстанції, установивши, що строк пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, а АТ «Універсал Банк» не наведено поважних причин для його поновлення, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про видачу дубліката втраченого судового наказу.
Наведені у апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження судом першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, які ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Крім того, аргументи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, про що зазначає у апеляційній скарзі заявник, а зводяться до незгоди з ухваленим у справі судовим рішенням та необхідності переоцінки доказів у справі.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи наведене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, вважаючи, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення, яке відповідає положенням статей 263-265 ЦПК України.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. 367, 368, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Універсал Банк» на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 вересня 2025 року - залишити без задоволення.
Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 вересня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 19 листопада 2025 року.
Судді В. М. Барков
О. О. Томин
І. О. Максюта