Справа № 724/3988/25
Провадження № 2-а/724/49/25
19 листопада 2025 року Хотинський районний суду Чернівецької області у складі:
головуючого судді Скрипника С.М.,
за участю секретаря судового засідання Філіпчука Д.В.,
за участі позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хотині, в порядку спрощеного позовного провадження, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції України про скасування постанови серії ЕНА №6026665 від 27.10.2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП.
Адміністративний позов позивач обґрунтовує тим, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6026665 від 27 жовтня 2025 року, складену інспектором 2 взводу 2 роти УПП в Чернівецькій області лейтенантом поліції Короташ Мальвіною Федорівною, його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 340,00 гривень за статтею 122 ч.1 КУпАП, а саме за те, що 27.10.2025 року о 12:19:27 год., у м. Чернівці по вулиці Михайла Коцюбинського,2 водій керуючи транспортним засобом не виконав вимог дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», здійснив зупинку в зоні дії знаку, чим порушив п.8.4 в ПДР - Порушення вимог заборонених знаків.
Позивач зазначає, що такою постановою категорично не погоджується, так як 27.10.2025 року він не керував автомобілем, оскільки вказаним автомобілем керувала його мама - ОСОБА_2 , а він та його дівчина були пасажирами у даному автомобілі. Коли мати припаркувала автомобіль, та пішла по своїх справах, його дівчина також вийшла в магазин в той час, він очікуючи їх на вулиці вирішив сісти в автомобіль на водійське сидіння, оскільки це автомобіль батька і він не дозволяє йому на ньому їздити, хоча він нещодавно отримав посвідчення водія.
Посилається, на те, що коли під'їхали працівники поліції він перебував у салоні автомобіля на водійському сидінні, однак автомобілем не керував, мотор заведений не був, просто сидів і чекав мати і дівчину, а коли працівники поліції підійшли до нього, то він був дуже схвильований і на емоція їм відповів що чекав дівчину, тому зупинився на 5 хвилин. Він не керував транспортним засобом, а лише перебував у ньому очікуючи водія - мати, яка їздить на даному автомобілі і в той день саме вона керувала транспортним засобом та здійснила там зупинку, жодних дій з його сторони, як водія, а саме виконання функцій шляхом вчинення будь-яких технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, він не здійснював.
Просив суд скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №6026665 від 27 жовтня 2025 року за ч.1 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340,00 гривень, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі
Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 04.11. 2025 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
12.11.2025 року від Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки постанова у вказаній справі відповідає вимогам КУпАП і обставини, зазначені позивачем у позовній заяві, не відповідають дійсності, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови.
Вказують, що 27.10.2025 року приблизно о 12 год.19 хв. екіпажем патрульної поліції було виявлено, що водій автомобіля марки Mersedes-Benz Е 300 д.н.з. НОМЕР_1 в м. Чернівці по вул. Коцюбинського,2 керуючи транспортним засобом не виконав вимогу дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», здійснив зупинку в зоні дії знаку, чим порушив пункт 8.4 в Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 року №1306.
Оскаржувана постанова містить посилання на технічні засоби, якими було здійснено фіксацію події за участі ОСОБА_1 , а саме в п.7 «До постанови додаються» зазначено: відео 476060». Долученим відеозаписом зафіксовано період від моменту вчинення правопорушення, зупинки транспортного засобу, розгляду справи про адміністративне правопорушення до винесення постанови, чим було завершено розгляд справи, а тому відео зйомка містить необхідну доказову інформацію у справі.
Позивач ОСОБА_1 під час розгляду справи не заперечував факт керування саме ним транспортним засобом та факт зупинки авто в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено», та під час розгляду справи позивач не заявляв про те, що керування авто та його зупинку в зоні дії знаку здійснювала інша особа (00 хв.33 сек. та 14 хв.14 сек. відео) тому відповідно твердження викладені в позовній заяві з даного приводу є сумнівними та підлягають доказуванню стороною позивача з наданням належних та допустимих доказів.
Зазначають, що в діях позивача є склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, тому інспектор поліції мала всі законні підстави для пред'явлення законної та обґрунтованої вимоги щодо надання документів, передбачених законодавством, нею дотримана процедура та порядок складання адміністративного матеріалу. Постанова серії ЕНА №6026665 від 27.10.2025 року обґрунтована, винесена на підставі та у порядку передбаченому законодавством, а доводи позивача безпідставні та необґрунтовані.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні 14.11.2025 року, надав пояснення аналогічні викладеним у позовні заяві, та зазначив, що він не керував транспортним засобом, оскільки в той день саме його мати була за кермом даного автомобіля, він та його дівчина були лише його пасажирами. Коли мати пішла по своїх справах, а його дівчина вийшла в магазин, він вирішив сісти на водійське сидіння і в цей момент до нього підійшли працівники поліції і винесли постанову про вчинення адміністративного правопорушення за неправильне паркування. Пояснив, що не повідомив працівникам поліції, що не він керував автомобілем, бо посоромився, щоб з нього не насміхалися, він був дуже схвильований тому розгубився. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача - Департаменту патрульної поліції в судове засідання не з'явився, хоча належним чином були повідомлені про день час та місце розгляду справи, причини своєї неявки суду не повідомили.
Відповідно до частини 3 статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Свідок ОСОБА_2 , будучи попередженою про кримінальну відповідальність за ст.384 КК України в судовому засіданні, 14.11.2025 року, пояснила суду, що 27.10.2025 року вона разом із своїм сином Максімом та його дівчиною поїхали місто Чернівці, у неї був візит до лікаря і припар кувалася у вільному місці по вулиці Коцюбинського, коли вона припаркувала машину то вийшла по своїх справах, а син з дівчиною залишився чекати її в машині. Коли паркувала машину забороненого знаку не помітила. Також зазначає, що син лише недавно отримав посвідчення водія тому на даному авто він не їде, так як батько не дозволяє. Також пояснила, що коли повернулася від лікаря до машини, то син повідомив, що на нього була складено постанова за неправильне паркування. Враховуючи, те що авто син не керував, вона звернулася до начальника УПП в Чернівецькій області про скасування вказаної постанови, однак їй було відмовлено. Враховуючи наведені обставини, вважає постанову незаконної, оскільки син автомобілем не керував, свою вину у вчиненому адміністративному правопорушенні вона визнає, оскільки саме нею було порушено правила паркування.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Згідно п.4 «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року №1395та зареєстрованої Мін'юстом 10 листопада 2015 року за №1408/27853, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу, що узгоджується з положеннями ч.5 ст.258 КУпАП.
Судом встановлено, що постановою серії ЕНА №6026665 від 27.10.2025 року лейтенантом поліції Короташ Мальвіною Федорівною було притягнуто ОСОБА_1 до про адміністративної відповідальності за правопорушення передбачене ч.21 ст.122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.
Як вбачається із вказаної постанови, 27.10.2025 року о 12:19:27 год., у м. Чернівці по вулиці Михайла Коцюбинського,2 водій керуючи транспортним засобом не виконав вимог дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», здійснив зупинку в зоні дії знаку, чим порушив п.8.4 в ПДР - Порушення вимог заборонених знаків (а.с.5).
До матеріалів справи долучено копію водійського посвідчення ОСОБА_1 , копію свідоцтва про його народження серії НОМЕР_2 від 27.11.2006 року, та реєстраційний документ на транспортний засіб серії НОМЕР_3 . (а.с.8-10).
Судом досліджено заяву ОСОБА_2 адресовану начальнику УПП в Чернівецькій області, в якій ОСОБА_2 визнає свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення та просить притягнути її до відповідальності скасувавши постанову серії ЕНА №6026665 (а.с.11).
Судом було досліджено відеозапис події, яка відбувалася 27.10.2025 року приблизно о 12:19 годині в м. Чернівці по вулиці Коцюбинського, з якого вбачається, що відеозапис розпочинається коли екіпаж патрульної поліції підходить до припаркованого автомобіля марки Mersedes-Benz Е 300 д.н.з. НОМЕР_1 , за кермом якого сидів ОСОБА_1 , працівник поліції, пояснив, що автомобіль припаркований під дією знаку 3.34 «Зупинку заборонено», та після виявлення порушення та озвучення такого водію автомобіля представилася працівник поліції, та було роз'яснено права позивачу, та відповідно до вимог ч.1 ст.283 та п.1 ч.1 ст.284 КУпАП винесено постанову по справі про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
З відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 жодних заперечень щодо того, що він не керував даним транспортним засобом, або повідомлення працівника поліції що вказаним автомобілем керувала інша особа, не повідомляв, навпаки, коли працівники поліції пояснювали причину правопорушення, повідомив, що забороненого знаку не помітив, зупинився на декілька хвилин, і що у нього водійське посвідчення видане вперше, і він не хотів би отримувати штраф.
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не заперечував факт керування ним автомобілем та факт зупинки авто в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено».
Дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає до задоволення.
Норми права, які застосував суд та оцінка аргументів сторін
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України орган державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
В обґрунтування звернення з позовом до адміністративного суду позивач посилався на норми Кодексу адміністративного судочинства України. За приписами ч. 1, 3, 4 ст. 3 КАС України Порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
Згідно зі ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
На підставі ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч. 4 ст. 55, ст. 124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 286 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Зазначена постанова судом перевіряється на предмет дотримання суб'єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо.
Крім того, судом враховано, що відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно з п. 1.3 Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до п. 1.9 ПДР передбачено, що особи, які порушують правила дорожнього руху несуть відповідальність згідно із законодавством.
У відповідності до п. 2.3.б Правил дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Так, частиною першою статті 122 КУпАП передбачає адміністративна відповідальність зокрема за порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїжджої частини доріг.
Позов мотивований виключно твердженням про те, що позивач не керував автомобілем, обґрунтовуючи тим, що вказаним автомобілем керувала інша особа.
Факт порушення правил дорожнього руху позивачем не заперечується.
З дослідженого у судовому засіданні відеозапису судом не встановлено жодного процесуального порушення працівниками поліції під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, крім того із вказаного відеозапису не вбачається пояснення позивача щодо заперечення факту керування авто саме ним, жодної згадки про те, що вказаним автомобілем керувала інша особа ОСОБА_1 озвучено не було, крім того, після розгляду адміністративної справи, з відеозапису видно, що ОСОБА_1 сів у автомобіль та поїхав з вказаного місця.
Посилання позивача про те, що правил дорожнього руху не порушував так як не керував транспортним засобом, спростовується наданими відповідачем доказами, а саме відео фіксацією порушення.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, іншими документами.
Відповідно до ст. 18 Кодексу України про адміністративні правопорушення не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
В судовому засідання проаналізувавши всі докази надані сторонами, зокрема пояснення свідка та досліджені відеодокази надані стороною відповідача, не знайшли свого підтвердження доводи позивача, про те, що він не керував транспортним засобом, оскільки такі доводи були спростовані доводами відповідача, які є належними та допустимими доказами, та які достовірно підтвердили факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
Суд погоджується із доводами відповідача, що надання пояснень позивача під час його зупинки і викладені доводи у позовній заяві суперечливі і не послідовні, тому суд розцінює їх як такі, що направлені на уникнення адміністративної відповідальності.
З наведених положень та обставин справи слідує, що відповідачем правомірно визнано позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КпАП України, та ухвалено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА№ 6026665 від 27.10.2025 року, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Згідно ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, тому виправдувальні твердження позивача без пред'явлення належних та допустимих доказів - є надуманими та безпідставним посиланням.
Згідно п. 53 рішення ЄСПЛ по справі Справа «Федорченко та Лозенко проти України» (Заява № 387/03), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто доводи сторін мають бути доста вагомими, чіткими і узгоджених між собою.
Відповідно до абз.1,2 ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, ПДР та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Отже, розглянувши повно і всебічно всі обставини справи, встановивши в діях позивача ознаки адміністративного правопорушення, поліцейським було законно та обґрунтовано винесено постанову про накладення стягнення у справі про адміністративне правопорушення, тому суд не вбачає підстав для її скасування, аргументи позивача, викладені у позовній заяві є безпідставними, та такими, що не відповідають обставинам справи, а тому суд приходить до висновку про залишення рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 8, 19, 41, 55, 124 Конституції України, ст. ст. 255, 2565, 258, 288, 289 КУпАП, ст.ст. 4, 12, 46, 72, 77, 229, 241-256, 257, 286 КАС України, суддя, -
ухвалив:
Постанову серії ЕНА №6026665 від 27.10.2025 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень - залишити без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Хотинський районний суд Чернівецької області протягом десяти днів з дня його постановлення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 .
Відповідач: Департамент патрульної поліції, юридична адреса: м. Київ, вул. Федора Ернста,3 ідентифікаційний код юридичної особи: 40108646.
Повне рішення складено 19 листопада 2025 року.
Суддя: Сергій Миколайович СКРИПНИК