18.11.2025
Справа № 720/598/25
18 листопада 2025 року Новоселицький районний суд Чернівецької області
в складі: головуючого судді Павлінчука С.С.
з участю секретаря Політнічук Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Новоселиця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,
Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про повернення позики, посилаючись на те, що згідно укладеним між нею та відповідачем договором позики від 31.08.2024 року останній отримав позику в розмірі 50000 гривень, яку повинен був повернути в строк до жовтня місяця, але свої зобов'язання у вказаний в договорах термін не виконав.
Позивач в судове засідання не з'явилася, однак подала заяву про розгляд справи у її відсутності позов підтримала та просила його задовольнити.
Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи, в судове засідання не з'явився та не повідомив про причини неявки.
Суд, дослідивши письмові докази, вважає що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що 31.08.2024 року між позивачем та відповідачем було укладено договір позики, відповідно до якого останнім було отримано від позивача 50000 гривень із умовою повернення їх в термін до жовтня місяця, що підтверджується оригіналом розписки.
Згідно вимоги від 10.10.2024 року встановлено, що позивачем було відправлено відповідачу вимогу про повернення коштів, яка була ним отримана згідно розписки від 31.08.2024 року, та уточнено строк повернення позики в строк до 31.10.2024 року, у зв'язку з тим, що в розписці не було вказано рік до настання яких сплив термін повернення позики. Вищевказана вимога була отримана відповідачем, що підтверджується скріншотом із сайту «Укрпошта».
Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 статті 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем не було виконано умови договору, оскільки оригінал розписки перебуває у позивача, а відповідач не подав суду оригіналу розписки про повернення позики.
Щодо вимог про стягнення трьох процентів річних, то їх слід задовольнити з наступних підстав.
Згідно ст.625 ЦПК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 1050 ЦК України, передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно аналізу практики застосування статті 625 ЦК України в цивільному судочинстві, підраховуючи суми стягнень, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, суди повинні враховувати, що сума боргу із урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в певний період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Індекси інфляції розраховуються на підставі інформації, опублікованої центральним органом виконавчої влади з питань статистики в газеті «Урядовий кур'єр».
На відміну від інфляційних збитків, розрахунок трьох процентів річних здійснюється за кожен день прострочення за формулою: сума боргу х 3% / 365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення.
Таким чином, з відповідача слід стягнути три проценти річних в сумі 1545,20 гривень (50000 основного боргу х 3 відсотка / 365 х 376 днів простроченого боргу за період з 01.11.2024 року по 12.11.2025 року), оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання на 376 днів.
На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню із стягненням на користь позивача суми заборгованості з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми.
На підставі ст.ст.533, 610, 611, 625, 1047 ЦК України, керуючись ст.ст.258, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , мешканця АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , мешканки АДРЕСА_2 суму заборгованості за договором позики в розмірі 50000 (п'ятдесят тисяч) гривень, три відсотки річних в сумі 1545 (одна тисяча п'ятсот сорок п'ять) гривень 20 копійок, 1211,20 гривень сплаченого судового збору.
Рішення може бути оскаржено до Чернівецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: