Справа № 636/8627/24 Провадження № 2/636/109/25
Дата
05 листопада 2025 року м.Чугуїв
Чугуївський міський суд Харківської області у складі:
головуючого судді Карімова І.В.,
за участю секретаря судового засідання Ріпи І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства зобмеженою відповідальністю (ТОВ) «Фінансова компанія «Європейська агенція зповернення боргів» в особі представника Дараган Юлії Олександрівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У жовтні 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі по тексту -ТОВ «ФК «ЄАПБ») в особі представника Дараган Ю.О. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 38812,45 грн. та витрат на сплату судового збору у розмірі 3 028 грн. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 12.11.2021 року між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» (ТОВ «ФК «ЦФР») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №9545718415. Цей договір, паспорт кредиту №9545718415 та Умови отримання финансових кредитів ТОВ «ФКЦФР» (розміщені на сайті ТОВ «ФК «ЦФР» www.kreditmarket.uа та з якими позичальниця ознайомилась до укладення Договору та до яких приєдналась, підписавши Договір) складають єдиний кредитний договір.
На підставі Договору про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016 укладеного між ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «ТАСКОМБАНК», ТОВ «ФК «ЦФР» передав АТ «ТАСКОМБАНК» свої права вимоги до позичальників, ( у тому числі й до відповідачки за вказаним договором), а останній набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення до них та сплачує за відступления права вимоги грошові кошти у сумі, до дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені цим Договором.
04.04.2024 між АТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №НІ/11/17-Ф, за умовами якогоТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов'язується передати (сплатити) АТ «ТАСКОМБАНК» суму фінансування, а АТ «ТАСКОМБАНК» зобов'язується відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги за кредитними договорами, договорами поруки в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги. Відповідно до Додатку № 1 до Договору факторингу №НІ/11/17-Ф від 04.04.2024 Реєстру Прав Вимог, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув права грошової вимоги до відповідачки у загальному розмірі 38812,45 грн. , з яких: 24115,64 грн. загальна сума заборгованості по тілу кредиту; 2435,23 грн. - загальна заборгованість по відсоткам; 12261,58 грн. - загальна заборгованість по комісії; 0.00 грн. - пеня/штрафи.
Згідно з умовами кредитного договору №9545718415 від 12.11.2021 року позичальниця зобов'язується повернути кредит сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання в повному обсязі, в строки і на умовах, передбачених договором. Строк дії кредитного ліміту за кредитним договором становить 48 місяців з моменту повідомлення банком про факт встановлення кредитного ліміту з автоматичною пролонгацією строку, окрім випадків: якщо банк прийняв рішення не продовжувати строк дії кредитного ліміту та направлення клієнтом до банку письмової заяви про відмову від користування лімітом кредитної лінії та /або про закриття поточного рахунку.
Оскільки заборгованість за вказаними договорами на час подачі позовної заяви до суду
Відповідачкою не погашена, позивач, на підставі ст. 514 ЦК України, просить позовні вимоги задовольнити та стягнути на його користь з ОСОБА_1 вказану заборгованість у загальній сумі 38812,45 грн., а також понесені ним судові витрати по сплаті судового збору.
Ухвалою судді Чугуївського міського суду Харківської області Гуменного З.І. від 10 жовтня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження, призначено судовий розгляд по суті.
На виконання розпорядження в.о. керівника Чугуївського міського суду Харківської області від 01.04.2025 №01-08/57 проведено повторний автоматизований розподіл вказаної судової справи між суддями. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 01.04.2025 справу розподілено судді Карімову І.В.
Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 04 квітня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження, призначено судовий розгляд по суті.
Позивач у позовній заяві просив розглядати справу за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідачка у судове засідання повторно не з'явилась, причину неявки суду не повідомила, про дату та час розгляду справи, згідно з ч.8 ст.128 ЦПК України, повідомлялась своєчасно та належним чином, шляхом направлення повісток про виклик до суду за зареєстрованим її місцем проживання та оголошення через офіційний веб-сайт судової влади, відзив із зазначенням заперечень проти позову з посиланням на докази, якими вони обґрунтовуються, не надала, заяв про розгляд справи за її відсутності, до суду не надходило.
Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим
Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи,поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За правилами статті 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.
Статтею 1054 ЦК України визначено: за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов'язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити відсотки.
Судом встановлено, що 12.11.2021 року між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» (ТОВ «ФК «ЦФР») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №9545718415. Цей договір, паспорт кредиту №9545718415 та Умови отримання финансових кредитів ТОВ «ФК «ЦФР» (розміщені на сайті ТОВ «ФК «ЦФР» www.kreditmarket.uа та з якими позичальниця ознайомилась до укладення Договору та до яких приєдналась, підписавши Договір) складають єдиний кредитний договір.
Відповідно до умов договору відповідачка отримала кредит у сумі 25334,28 грн. строком на 48 місяців, безготівковим шляхом перерахування на банківську карту позичальника. Метою кредиту визначено будь-які законні цілі. В інформації щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки зазначено, що щомісячні, загальні та на пільговий період проценти прораховані згідно графіком платежів, щомісячні проценти 2,99% від суми кредиту; річні проценти -9,99 % від суми к боргу за договором, річні проценти за пільговий період - 0,00% від суми к боргу за договором згідно з графіком платежів. Загальні витрати за кредитом 41959,61 гривень; орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за весь строк користування кредитом становлять 67293,89грн., реальна річна процентна ставка 77,30 % річних. Більш детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені у таблиці обчислення загальної вартості кредиту графіку платежів, що є невід'ємною частино цього договору.
Вищезазначене підтверджується копіями кредитного договору, паспортом кредиту.
На підставі Договору про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016, укладеного між ТОВ «ФК «ЦФР» та АТ «ТАСКОМБАНК», згідно якого ТОВ «ФК «ЦФР» передав АТ «ТАСКОМБАНК» свої права вимоги позичальників, а останній набув права вимоги первісного кредитора за кредитин договорами та договорами забезпечення до них та сплачує за відступления права вимоги грошові кошти у сумі, до дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені цим Договором. Сторони погодили, що ТОВ «ФК «ЦФР» має право щоденно передавати (відступати) АТ «ТАСКОМБАНК» свої права вимоги до позичальників, який в свою чергу зобов'язаний набувати такі права вимоги, шляхом підписання відповідних реєстрів прав вимоги із зазначениям договору та розміру заборгованостей позичальників. Підписані сторонами цього договору відповідні Реєстри прав вимог є невід'ємною частиною цього договору. Розмір заборгованостей позичальників, права вимоги до яких відступається згідно Реєстру прав вимог, вказується у кожному окремому Реєстрі до цього договору. Реєстр прав вимог складається сторонами у паперовому та електронному вигляді (у форматі .xls). Реєстр прав вимог на паперовому носії (з основною інформацією за кредитними договорами) підписується уповноваженими представниками сторін і скріплюється печатками сторін.
12.11.2021 року позичальницею ОСОБА_1 підтверджено власноручним підписом, що вона ознайомлена та згодна з наступним: що відступлення прав вимоги за кредитним договором №9545718415 від 12.11.2021 року відбудеться на користь АТ «ТАСКОМБАНК», якого позичальниця визнає кредитором за цим договором та зобов'язується виконувати свої зобов'язання за кредитним договором №9545718415 від 12.11.2021 року на користь АТ «ТАСКОМБАНК» та здійснювати переказ коштів за реквізитами, зазначеними у повідомленні ТОВ «ФК «ЦФР» про відступлення прав вимог від 04.04.2024. На момент підписання цього повідомлення не існує будь-яких взаємних однорідних вимог до ТОВ «ФК «ЦФР».
04.04.2024 між АТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №НІ/11/17-Ф, згідно якого право грошової вимоги до відповідачки за вказаним кредитним договором перейшло ТОВ «ФК «ЄАПБ». Відповідно до Додатку № 1 до Договору факторингу №№НІ/11/17-Ф від 04.04.2024 Реєстру Прав Вимог, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув права грошової вимоги до відповідачки у загальному розмірі 38812,45 грн. , з яких: 24115,64 грн. загальна сума заборгованості по тілу кредиту; 2435,23 грн. - загальна заборгованість по відсоткам; 12261,58 грн. - загальна заборгованість по комісії; 0.00 грн. - пеня/штрафи. Зазначене збігається з розрахунком заборгованості за кредитним договором №9545718415 від 12.11.2021 року, наданого ТОВ «ФК «ЄАПБ».
Отже, ТОВ «ФК «ЄАПБ» є новим кредитором ОСОБА_1 за кредитним договором №9545718415 від 12.11.2021 року.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною другою статті 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, відтак суд вважає, що акцептуючи пропозицію товариства ТОВ «ФК «ЦФР», відповідачка приєдналася до Правил надання коштів у позику, визнала та погодилася на запропоновані кредитором умови користування та порядок надання грошових коштів.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України). Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно- телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).
Згідно положень статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Частина п'ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно- телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитні договори між відповідачем та первісними кредиторами не було б укладено.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 року у справі №757/40395/20-ц, від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19, від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18.
На підставі вищенаведених правових норм, беручи до уваги те, що вказані вище кредитні договори підписані відповідачкою електронним підписом, наявність якого разом з електронними підписами первісних кредиторів підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх, є доведеним факт укладення між сторонами кредитних договорів, та про те, що позичальниця всі умови договорів цілком зрозуміла та своїм підписом письмово підтвердила та закріпила те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.
Таким чином, оскільки вказаний кредитний договір, який підписаний сторонами, є чинним, у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, суд приходить до висновку про те, що між первісним кредитором та ОСОБА_1 як позичальником, виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами.
У відповідності до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, правовимоги за яким передається новому кредитору. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник у зобов'язанні не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Статтею 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Отже, за змістом наведених вище положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов'язку виконати зобов'язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов'язання на рахунок первинного кредитора.
При цьому аналіз змісту статті 1082 ЦК України дозволяє дійти висновку, що викладені в ній положення щодо обов'язку боржника здійснити платіж факторові за умови, що боржник одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові, стосуються позасудового порядку вирішення спору. При цьому невиконання фактором цього обов'язку не звільняє боржника від виконання обов'язків за кредитним договором, а лише дає йому право на виконання свого обов'язку перед первісним кредитором.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2- 1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Суд зауважує, що фактично отримані та використані позичальницею кошти в добровільному порядку ані ТОВ «ФК «ЦФР», ані АТ «ТАСКОМБАНК», ані ТОВ «ФК «ЄАПБ» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
На підставі статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України невиконання зобов'язання є порушенням зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Положеннями частини першої статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Однак суд не може у повному обсязі погодитись з наданими позивачем розрахунками заборгованості за кредитним договором №9545718415 від 12.11.2021 в частині нарахування комісії, виходячи з наступного.
Оскільки відповідно до умов укладеного кредитного договору №9545718415 від 12.11.2021 року ТОВ «ФК «ЦФР» надав позичальниці ОСОБА_1 кредит на споживчі цілі з посиланням на те, що позичальник повідомлений кредитодавцем ТОВ «ФК «ЦФР» у встановлений законом формі про всі умови, передбачені ч.2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та ч.4 ст. 6, ч.ч.2,3 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», особливості регулювання відносин сторін цих договорів визначаються вказаними Законами.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 року у справі № 204/224/21 зроблено наступний правовий висновок: «10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку
України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Між тим ні в тексті кредитного договору №9545718415 від 12.11.2021 року , ні у аспорті споживчого кредиту, що підписані відповідачкою, не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг первісного кредитодавця ТОВ «ФК «ЦФР», які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються, та за які встановлена комісія за надання кредиту.
За таких обставин, ТОВ «ФК «ЦФР» без належних на те правових підстав нарахована за договором №9545718415 від 12.11.2021 року комісія в сумі 12261,58 грн., тому у задоволенні вимог позивача в частині стягнення зазначеної комісії слід відмовити.
Таким чином, розмір заборгованості ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором складає 26550,87 грн., з яких: 24115,64 грн.- загальна сума заборгованості по тілу кредиту; 2435,23 грн. - загальна заборгованість по відсоткам.
Суд вважає, що позивачем надані належні та допустимі докази щодо заборгованості за договором про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №9545718415 від 12.11.2021 року, укладеному між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 , які приймаються судом, і є підставою для задоволення позову в цій частині.
У свою чергу відповідачкою не надано доказів, які б підтверджували належне виконання нею зобов'язань, які б спростовували суму заборгованості перед позивачем та позовні вимоги взагалі.
Відповідність розрахунку та розмір заборгованості не були спростовані відповідачкою ані змістовними запереченнями, ані окремим контррозрахунком, а тому при ухваленні рішення суд керується розрахунком позивача.
Факт користування кредитними коштами відповідачкою також не спростовано, доказів наявності боргу у іншому розмірі не надано.
Таким чином суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» підлягають задоволенню у загальній сумі 26550,87 грн. ( 24115,64 + 2435,23= 26550,87).
На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати суд покладає на відповідачку пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 2071,40 грн. (26550,87 х 3028 : 38812,45 = 2071,40).
Керуючись ст.10,12,13,76,81,141,258,259,263-265,273-274,279, 280,354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в особі представника Дараган Юлії Олександрівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором в сумі 26550 ( двадцять шість тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн. 87 коп., а також судовий збір в сумі 2071 (дві тисячі сямдесят один) грн. 40 коп.
У задоволенні позову в частині стягнення комісії - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд.30.
Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя І.В. Карімов