Справа № 632/1112/25
провадження № 2/632/581/25
19 листопада 2025 рокум. Златопіль
Златопільський міськрайонний суд Харківської області у складі судді Кочнєва О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін по справі цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
23.06.2025 року позивач в особі свого представника за електронною довіреністю адвоката Ткаченко Юлії Олегівни засобами електронного суду звернувся до суду із заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики №3133111 від 22.01.2021 року, укладеним в електронній формі між відповідачем та товариством з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» на суму 4000,00 грн. строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99% в день, у розмірі 11896,00 грн., з яких 4000,00 грн. - прострочене тіло кредиту та 7896,00 грн. - проценти за період з 22.01.2021 року до 22.05.2021 року включно, вимогу за яким було передано спочатку другому кредитору ТОВ «Фінансова компанія управління активами» 26.10.2021 року на підставі договору факторингу №2610, а вже 03.04.2023 року від другого кредитора до позивача за договором факторингу №03042023-ФК.
Також просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді сплаченого при зверненні до суду судового збору у розмірі 2422,20 грн. та 3500,00 грн. витрат на правову допомогу у порядку ст.137 ЦПК України, які складаються із 500,00 грн. - визначення правової позиції та збір документів та 3000,00 грн. - складання позовної заяви.
Окремо представник позивача надав заяву, в якій просив витребувати у порядку ст.84 ЦПК України з АТ КБ «Приватбанк» інформацію про емітування на ім'я відповідача платіжної картки НОМЕР_1 та виписку по картковому рахунку за період з 22.01.2021 року до 25.01.2021 року, з метою підтвердження зарахування на вказану картку коштів у сумі 4000,00 грн. від ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» 22.01.2021 року, оскільки вказана інформація повинна підтвердити факт отримання відповідачем коштів від первинного кредитора.
В обгрунтування позову було зазначено, що відповідач, отримавши кошти у первинного кредитора допустив їх не повернення у визначений строк, що є підставою для стягнення з нього отриманих кредитних коштів разом із процентами саме позивачем, який набув відповідної права вимоги до нього, що відповідає вимогам укладеного кредитного договору.
Ухвалою судді від 24.07.2025 року провадження у справі було відкрито у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін із поданням усіх заяв по суті позову, задоволено клопотання позивача в частині витребування в АТ КБ «Приватбанк» доказів на підтвердження зарахування відповідачу коштів від первинного кредитора на картку відповідача 22.01.2021 року у відповідній сумі (а.с.66-67).
Позивач та обидві його представниці вказану ухвалу засобами електронного суду, а відповідач засобами поштового зв'язку у порядку п.6 ч.5 ст.272 ЦПК України (а.с.78).
Через не виконання вимог ухвали судді від 24.07.2025 року в частині витребування доказів, ухвалою суду від 06.10.2025 року повторно засобами поштового зв'язку витребувано від АТ КБ «Приватбанк» докази на підтвердження зарахування відповідачу коштів від первинного кредитора 22.01.2021 року (а.с.83).
23.10.2025 року ухвала суду від 06.10.2025 року виконавцем ухвали АТ КБ «Приватбанк» була виконана та підтверджено зарахування відповідачу від первинного кредитора 4000,00 грн. 22.01.2021 року (а.с.85).
27.10.2025 року позивач, ознайомившись із відповіддю АТ КБ «Приватбанк», надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с.87).
Інші заяви, клопотання від учасників справи не надходили та інші процесуальні дії у справі судом не застосовувалися. Відповідач відзив не подавав.
Розгляд справи проводиться у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у відповідності до ч.5 ст.279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами. Можливість ухвалення заочного рішення в такому випадку не передбачена.
Судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
22.01.2021 року між відповідачем та первинним кредитором - товариством з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» засобами електронної взаємодії відповідно до норм Закону України «Про електронну комерцію» був укладений договір позики №3133111 (далі - Договір), за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 4000,00 грн. строком на 30 днів під 1,99% на день на загальну суму заборгованості до 21.02.2021 року (а.с.13, зворотній бік). Кошти були відповідачем отримані 22.01.2021 року на його картку, емітовану АТ КБ «Приватбанк», що підтверджується довідкою ТОВ «Фінансової компанії «Фінексперс» від 05.05.2025 року (а.с.25) та довідкою АТ КБ «Приватбанк» від 15.10.2025 року (а.с.85). За вказаний період відповідач за умовами укладеного договору повинен був сплатити первинному кредитору 2388,00 грн. процентів.
Слід зазначити, що на відміну від вищевказаного Договору, правила надання грошових коштів у позику «1 безпечне агентство необхідних кредитів», затверджених наказом №14/08/2020 від 14.08.2021 року (а.с.14 - 23), відповідач своїм одноразовим ідентифікатором не підписував, у договорі є лише посилання на той факт, що він з ними ознайомлений. Тому питання автопролонгації договору на 90 днів, про що вказував позивач у позові, недоведені фактом погодження із вказаними умовами своїм відповідним підписом відповідача.
Відповідно до п.8 Договору чітко зазначено, що відповідачу зрозуміло, що він повинен повернути розмір позики та встановлені проценти в кінці строку позики.
26.10.2021 року між первинним кредитором та другим кредитором ТОВ «Фінансова компанія управління активами» був укладений договір факторингу №2610, за актом прийому-передачі реєстру заборгованостей та реєстром вимог №2 до якого від 26.10.2021 року вимоги щодо відповідача були передані другому кредитору (а.с.26, зворотній бік - 37).
Згодом 03.04.2023 року між другим кредитором та позивачем був укладений договір факторингу №030423-ФК, за яким вимоги щодо відповідача були передані вже позивачу за актом прийому-передачі реєстру заборгованостей та реєстром боржників від 03.04.2023 року (а.с.38, зворотній бік - 47).
Таким чином, позивачем підтверджено факт укладання відповідачем Договору із первинним кредитором, а завдяки витребуваним судом та наданим позивачем доказам факт отримання відповідачем коштів від ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів». Крім цього, підтверджено факт переходу права вимоги до відповідача до другого кредитора, а згодом і до позивача.
Відносно позиції позивача, про те, що розмір відсотків за Договором повинен скласти саме 7896,00 грн., які були нараховані у період з 22.01.2021 року 22.05.2021 року з урахуванням сплати відповідачем частково відсотків у розмірі 828,00 грн. 21.02.2021 року як за 90 днів на підставі п.п.6.7 Правил надання грошових коштів у позику, затверджених первинним кредитором на підставі наказу №14/08/2020 від 14.08.2020 року, то суд в цій частині з вимогами позивача не погоджується, оскільки вказані правила відповідачем не підписувалися, факт ознайомлення з ними не є фактом їх підписання та погодження, доказів зворотного позивачем не надано. Вказані правила формувалися первинним позивачем та він міг на власний розсуд вносити відповідні зміни до них. У договорі посилання на норму щодо нарахування процентів немає, відповідно їх дійсний розмір повинен скласти станом на час закінчення договору 21.02.2021 року 1560,00 грн. з урахуванням сплачених відповідачем 21.02.2021 року 828,00 грн. на користь первинного кредитора. Нарахування процентів поза вказаною сумою та датою є порушенням вимог укладеного договору з урахуванням того, що відповідач запропоновані первинним кредитором Правила надання коштів у позику не підписував, а розмір процентів, зокрема, їх розрахунок у період 90 днів після часткової сплати процентів відповідачем 21.02.2021 року самим Договором не передбачений.
Крім цього, нарахування відсотків поза межами строку дії договору, є порушенням норм діючого законодавства, оскільки після припинення дії договору, права кредитора можуть бути захищені виключно у порядку ч.2 ст.625 ЦК України, а позивач відповідні вимоги, зокрема у період з 21.02.2021 року до 22.05.2021 року, не заявляв.
Таким чином, розмір вимог позивача до відповідача в дійсності складає не заявлені 11896,00 грн., а 5560,00 грн. (4000,00 грн. - тіло кредиту та 1560,00 грн. - залишок несплачених процентів на 21.02.2021 року, що складає 46,74% від заявлених вимог.
Відповідно до ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Враховуючи задоволення позовних вимог частково у розмірі 46,74%, саме в цій частині підлягає задоволення вимог про стягнення судових витрат у справі у вигляді сплаченого судового збору, що становить 1132,23 грн. (46,74% від 2422,40 грн.).
Щодо витрат на професійну правничу допомогу. Згідно п.4.1 договору №01-11/24 від 01.11.2024 року про надання правової допомоги, укладеного між адвокатом Ткаченко Юлією Олегівною та позивачем, визначено розмір винагороди, яка сплачується позивачем адвокату за підготовку матеріалів та позовної заяви для подачі до суду (а.с.48-50).
На підставі п.4.2 вказаного договору за послуги, надані адвокатом, клієнт, яким є позивач, сплачує винагороду протягом 10 календарних днів з моменту підписання акту про приймання-передання наданої правничої допомоги та отримання від адвокату відповідного рахунку.
Згідно із витягом із акту 13-П від 16.05.2025 року (а.с.52) послуги відносно складання позовної заяви щодо відповідача були складені, а 19.05.2025 року позивачем оплачені на підставі платіжної інструкції №579934714.1 (а.с.54).
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 137 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).
Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Отже, процесуальний закон передбачає доведення розміру витрат на професійну правову допомогу шляхом подання стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, детального опису робіт (наданих послуг), а також надання доказів понесення таких витрат та їх співмірності у випадку заперечень проти їх розміру іншої сторони.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Частиною 4 ст.137 ЦПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Таким чином, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
З матеріалів справи вбачається, що позивач поніс вказані витрати, що документально підтверджено. В той же час такі витрати в даній справі склали значну суму, що з точку зору стороннього спостерігача не може бути співмірним із заявленими вимогами. До того ж, оцінюючи такі витрати, суд виходить з того, що позов є шаблонним, де потрібно лише замінити найменування відповідача, суму боргу, номер договору та підтвердити це відповідними доказами, наявними у позивача, тобто в даній справі мається не творчий підхід адвоката, а виконання суто канцелярської об'ємної роботи, що не відповідає заявленим до стягнення витратам.
Тому розумним і достатнім розміром витрат на правову допомогу з урахуванням зніцення національної валюти в інфляційному відношенні в даній справі є 3000,00 грн., що відповідає критерію реальності наданих у справі адвокатських послуг.
Враховуючи, що суд задовольняє позовні вимоги частково у розмірі 46,74%, саме в цій частині повинні бути стягнуті витрати на правову допомогу, що складає 1402,20 грн. (46,74% від 3000,00 грн.).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 14, 76-82, 137, 141, 259, 263-265, 274, 275, 279, 351-352, 354 ЦПК України, ст.ст. 207, 526, 530, 599, 626, 628, 638, 1048 ЦК України, суд
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» заборгованість за договором позики №3133111 від 22.01.2021 року, який був укладений між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем та який припинив дію 21.02.2021 року, у розмірі 5560,00 грн. (п'ять тисяч п'ятсот шістдесят грн. 00 коп.), з яких 4000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 1560,00 грн. - заборгованість за процентами за період дії договору з 22.01.2021 року до 21.02.2021 року.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» з судові витрати у справі в частині судового збору у розмірі 1132,23 грн. (одна тисяча сто тридцять дві грн. 23 коп.) та в частині судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1402,20 грн. (одна тисяча чотириста дві грн. 20 коп.).
В іншій частині у задоволенні вимог щодо стягнення судових витрат на користь позивача відмовити.
Копію рішення направити позивачеві та його представницям засобами електронного суду у порядку ч.5 ст.272 ЦПК України, а відповідачу засобами поштового зв'язку.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду безпосередньо або шляхом використання підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому копії рішення суду.
Повний текст рішення суду складений 19 листопада 2025 року.
Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», код ЄДРПОУ - 43311346, адреса: 08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Михайла Стельмаха, буд. 9А, офіс 204, тел. 044-334-54-62, електронна пошта: finprommarket@gmail.com.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт з безконтактним носієм НОМЕР_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя - Олег КОЧНЄВ