Справа № 632/1147/25
провадження № 2/632/600/25
19 листопада 2025 рокум. Златопіль
Златопільський міськрайонний суд Харківської області у складі судді Кочнєва О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін у справі цивільну справу за позовною заявою позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
27.06.2025 року позивач в особі свого представника за ордером адвокатського об'єднання «Апологет» в особі адвоката Усенко Михайла Ігоровича засобами електронного суду звернувся до суду із заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про споживчий кредит №4770553 від 13.07.2021 року, укладеного між відповідачем та первинним кредитором ТОВ «Мілоан», виданого на суму 4000,00 грн., на 15 днів, у розмірі 18960,00 грн., з яких 4000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 13800,00 грн. - заборгованість за процентами та 1160,00 грн. - заборгованість за комісією, а також 2422,40 грн. - судовий збір за розгляд справи у суді та 7000,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу, надану позивачу представником, права вимоги за яким було передано позивачу від первинного кредитора на підставі договору відступлення права вимоги №77-МЛ від 18.10.2021 року.
Разом із позовною заявою позивач подав заяву про витребування доказів в частині витребування в АТ КБ «Приватбанк» підтвердження належності картки № НОМЕР_1 відповідачу та перерахування на вказану картку відповідача 4000,00 грн. від первинного кредитора 13.07.2021 року.
В обгрунтування позову було зазначено, що відповідач, отримавши кошти у товаристві з обмеженою відповідальністю «Мілоан», вимога за якою була згодом придбана позивачем, належним чином свої зобов'язання не виконував, що є підставою для стягнення з нього отриманих кредитних коштів, що відповідає вимогам укладеного первинного кредитного договору та є відповідним способом захисту прав кредитора.
Ухвалою судді від 22.07.2025 року провадження у справі було відкрито у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін із поданням усіх заяв по суті позову, задоволено клопотання позивача в частині витребування в АТ КБ «Приватбанк» доказів на підтвердження зарахування відповідачу коштів від первинного кредитора на картку відповідача 13.07.2021 року у відповідному розмірі (а.с.42-43).
Позивач та його представник вказану ухвалу отримали засобами електронного суду 22.07.2025 року (а.с.45-47), виконавець ухвали в частині витребування доказів - АТ КБ «Приватбанк» 22.07.2025 року (а.с.46), а відповідач у порядку п.6 ч.5 ст.272 ЦПК України засобами поштового зв'язку (а.с.49).
Ухвала виконавцем виконана не була оскільки його не стосувалася. Відповідач відзив на позовну заяву не подавав.
Будь-які інші заяви та клопотання учасників справи до суду не надходили.
15.10.2025 року позивач в особі свого представника надав суду клопотання, в якому просив витребувати вже з АТ «Універсалбанк» докази перерахування відповідачу коштів первинним кредитором, оскільки помилково у клопотанні про витребування доказів при поданні позовної заяви зазначив інший банк - АТ КБ «Приватбанк». В клопотанні позивач просив витребувати з відповідного банку не усю інформацію, яку він просив витребувати при поданні позову за відповідним клопотанням, а лише дані про належність картки відповідачу, чи були перераховані кошти відповідачу від первинного кредитора 13.07.2021 року у сумі 4000,00 грн., чи були зараховані кошти на відповідний рахунок та чи проводилася верифікація особи власника банківської картки (а.с.50-52).
Ухвалою суду від 22.10.2025 року визнано ухвалу від 22.07.2025 року в частині витребування доказів такою, що втратила чинність, та витребувано вже з АТ «Універсалбанк» докази наявності картки емітованої на ім'я відповідача у вказаному банку та зарахування коштів від первинного кредитора у відповідній сумі на вказану картку (а.с.53).
28.10.2025 року на адресу суду засобами електронного документообігу надійшла відповідь АТ «Універсалбанк» про те, що станом на 13.07.2021 року відповідачу була емітована картка у вказаному банку та на неї надійшов переказ у сумі 4000,00 грн. за договором із первинним кредитором (а.с.57-58).
Інші заяви та клопотання від сторін у справі не надходили та інші процесуальні дії у справі судом не застосовувалися.
Розгляд справи проводиться у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у відповідності до ч.5 ст.279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами. Можливість ухвалення заочного рішення в такому випадку не передбачена.
Судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
13.07.2021 року між відповідачем та первинним кредитором товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» був укладений договір про споживчий кредит №4770553, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти від позивача у розмірі 4000,00 грн. строком на 15 днів із повернення кредиту 28.07.2021 року з можливістю пролонгації дії договору в разі вчасної сплати процентів (а.с.15-19). Відповідач підписав вказаний договір одноразовим електронним ідентифікатором (а.с.15).
Кошти відповідачу були перераховані первинним кредитором на картку відповідача НОМЕР_1 АТ «Універсалбанк» 13.07.2021 року на суму 4000,00, що підтверджується наданим суду платіжним дорученням 51069437 від 13.07.2021 року про перерахування коштів від первинного кредитора відповідачу (а.с.21) та відповіддю АТ «Універсалбанк» від 27.10.2025 року №БТ/Е-16396 (а.с.58).
Позивач набув право вимоги до відповідача на підставі договору відступлення права вимоги №77-МЛ від 18.10.2021 року разом із відповідним актом приймання-передачі реєстру боржників від 18.10.2021 року та сплатою первинному кредитору ціни продажу за портфель боржників (а.с.22, зворотній бік - 28).
23.06.2025 року на суму вимоги позивач направив відповідачу досудову вимогу на суму ціни позову із роз'ясненням переходу права вимоги до позивача від первинного кредитора (а.с.28, зворотній бік).
Таким чином, суду надані усі належні та допустимі докази як отримання відповідачем кредиту у первинного кредитора, так і переходу права вимоги до позивача. Сам договір між сторонами сплинув 28.07.2021 року. Розрахунок процентів здійснений в межах строку дії договору з урахуванням його автопролонгації через не повернення коштів у визначений термін 28.07.2021 року на 60 днів до 26.09.2025 року, що відповідає нормам п.2.3.1.2 та 2.3.2 вищевказаного договору та суд із вказаною сумою погоджується, оскільки вона була погоджена сторонами у самому договорі.
За змістом положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною другою статті 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В той же час суд не погоджується із вимогою позивача щодо стягнення з відповідача комісії за вказаним договором, яка хоч і була визначена в договорі, не була деталізована, а саме за які послуги вона первинним кредитором нараховується. Вважати встановлення комісії належним способом оплати за договором не можна, оскільки розмір комісії встановлено без уточнення найменування конкретних послуг та систематичності запиту відповідачем інформації щодо обслуговування кредитної заборгованості. Таким чином, суд вважає, що умови договору про комісію не містять розмежування платних та безоплатних послуг, як і не містять найменування цих послуг, а значить передбачають виключно платні послуги стосовно обслуговування кредиту, що суперечить вимогам ч. 1, ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», за яким надання таких послуг передбачено безоплатно. Відтак, умови договору про сплату комісії первинному кредитору, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд вважає нікчемними, а тому нарахована заборгованість за комісією не підлягає стягненню з відповідача.
Таким чином, у судовому засіданні підтвердилися вимоги за тілом кредиту та нарахованими процентами, що склало 17800,00 грн. замість 18960,00 грн. загалом заявлених вимог з комісією, що складає 93,88% від загальних вимог. Саме в цій частині суд вимоги позивача задовольняє.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача слід стягнути судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору при зверненні до суду у розмірі 2274,15 грн. (93,88% від сплачених 2422,40 грн.).
Щодо витрат на професійну правничу допомогу. Згідно п.2.3 договору №0206 від 02.06.2025 року про надання правової (правничої) допомоги, укладеного між адвокатським об'єднанням «Апологет» та позивачем, визначено розмір послуг, які надаються адвокатом за наданні ним послуги, які складають 7000,00 грн. за одну кредитну справую.
На підставі п.2.4 та п.2.5 вказаного договору детальна інформація про справу, обсяг послуг, ціна послуг вказуються в акті наданих послуг, а термін оплати послуг вказаний в акті наданих послуг (а.с.31).
Згідно із актом №330 наданих послуг від 16.06.2025 року встановлено, що відносно відповідача були АО «Апологет» позивачу надані послуги, деталізований опис яких та витрачений час вказані в деталізованому описі до акту, за яким витрачений час для складання позовної заяви склав 6 годин 30 хвилин, з яких складання позовної заяви 3 години 30 хвилин (а.с.31, зворотній бік, 32).
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 137 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).
Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Отже, процесуальний закон передбачає доведення розміру витрат на професійну правову допомогу шляхом подання стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, детального опису робіт (наданих послуг), а також надання доказів понесення таких витрат та їх співмірності у випадку заперечень проти їх розміру іншої сторони.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Частиною 4 ст.137 ЦПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Таким чином, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
З матеріалів справи вбачається, що позивач не поніс вказані витрати, однак повинен це зробити на протязі року з моменту підписання акту №330 надання послуг від 16.06.2025 року, що діючим законодавством дозволяється та вказані витрати повинні бути розглянуті судом навіть за відсутності їх понесення.
В той же час такі витрати в даній справі не є співмірними із заявленими вимогами. До того ж, оцінюючи такі витрати, суд виходить з того, що вказана справа не потребує нового правозастосування чи деталізації позиції сторони, за своєю правовою природою вимагає лише здійснити розпис боргу, вказати відповідача, номер договору та підтвердити це відповідними доказами, наявними у позивача, тобто в даній справі мається не творчий підхід адвоката, а виконання суто канцелярської роботи, що не відповідає заявленим до стягнення витратам, у тому числі, з урахуванням кількості додатків до позовної заяви.
Тому розумним і достатнім розміром витрат на правову допомогу в даній справі є 3000,00 грн., що відповідає критерію реальності наданих у справі адвокатських послуг та враховує інфляцію за час з надання послуг та вирішення справи по суті.
Враховуючи, що суд задовольняє позовні вимоги частково у розмірі 93,88%, саме в цій частині повинні бути стягнуті витрати на правову допомогу, що складає 2816,40 грн. (93,88% від 3000,00 грн.).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 14, 76-82, 137, 141, 259, 263-265, 274, 275, 279, 351-352, 354 ЦПК України, ст.ст. 526, 530, 610, 626, 628, 638, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ч. 1, ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», суд
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит №4770553 від 13.07.2021 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 , який припинив дію 26.09.2021 року, у розмірі 17800,00 грн. (сімнадцять тисяч вісімсот грн. 00 коп.), з яких 4000,00 грн. - прострочена заборгованість за тілом кредиту та 13800,00 грн. - прострочена заборгованість за процентами.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» судові витрати по справі у вигляді частини сплаченого судового збору у розмірі 2274,15 грн. (дві тисячі двісті сімдесят чотири грн. 15 коп.). та частини судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2816,40 грн. (дві тисячі шістнадцять грн. 40 коп.).
В іншій частині у стягненні судових витрат відмовити.
Копію рішення направити позивачеві та його представниці засобами електронного суду у порядку ч.7 ст.14 та ч.5 ст.272 ЦПК України, а відповідачу засобами поштового зв'язку.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду безпосередньо або шляхом використання підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому копії рішення суду.
Повний текст рішення суду складений 19 листопада 2025 року.
Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ - 35234236, адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, 4 поверх, електронна пошта: 2apologet@gmail.com, тел. 032-242-99-08, НОМЕР_5 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт з безконтактним носієм НОМЕР_3 , виданий 28.08.2019 року, орган видачі - 6348, РНОКПП - НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя - Олег КОЧНЄВ