Справа № 643/5066/23
Провадження № 1-кп/643/111/25
19.11.2025 м. Харків
Салтівський районний суд міста Харкова у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , перекладача ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022226200000418 від 21.05.2022, за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Казахстан, громадянина Казахстану, із середньою освітою, який офіційно не працевлаштований, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 (гараж)
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 382, ч. 1 ст. 436-2, ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 309 КК України
У провадженні Салтівського районного суду м. Харкова перебуває кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_5 (обвинувачений) у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 382, ч. 1 ст. 436-2, ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 309 КК України.
Прокурором подано письмове клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого, на строк 60 діб.
В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_5 обвинувачується у скоєнні в тому числі тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років. Обвинувачений не має міцних соціальних зв'язків та осіб на утриманні, що унеможливлює застосування відносно нього домашнього арешту за місцем проживання. Наявні передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України ризики того, що обвинувачений може переховуватись від суду, побоюючись покарання, яке йому загрожує. Також обвинувачений може незаконно впливати на свідків та потерпілих, оскільки отримав копії матеріалів досудового розслідування, в яких є повні дані зазначених осіб. Слід зазначити, що під час проведення обшуку за місцем проживання обвинуваченого, останній відкрутив вентиль газового балону та намагався підпалити газ. Крім того, обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки не має законних джерел прибутку та протягом тривалого часу вчиняє кримінальні правопорушення. Запобігти зазначеним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів неможливо.
У судовому засіданні 19.11.2025 прокурор підтримала клопотання та викладені в ньому доводи. Зазначив, що ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не сплинули та продовжують існувати.
Обвинувачений та його захисник у судовому засіданні заперечували проти продовження тримання обвинуваченого під вартою. Просили змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт. В обґрунтування зазначили на недоведеності ризиків, необхідності надавати допомогу матері похилого віку. Посилались на неможливості ухилення від суду через запровадження воєнного стану.
Вирішуючи заявлені стороною обвинувачення та стороною захисту клопотання щодо запобіжного заходу, обраного відносно обвинуваченого, суд керується таким.
Виходячи з положень розділу ІІ КПК України, зокрема ст. 131, 176 вказаного Кодексу, запобіжні заходи, в тому числі тримання під вартою, є одними з видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Згідно ч. 1 ст. 333 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України, розгляд клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою здійснюється згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Частиною п'ятою ст. 199 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Таким чином, підставою для продовження тримання особи під вартою є, зокрема, встановлення, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Згідно ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні 5 кримінальних правопорушень, у тому числі тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 10 років (ч. 2 ст. 194 КК України).
Дослідженням даних про особу обвинуваченого встановлено, що він не одружений, має сина, який проживає окремо від нього, офіційно не працевлаштований, є громадянином іншої держави, на момент затримання фактично проживав у м. Харкові в гаражі, тобто у нежитловому приміщенні, призначеному для зберігання транспортних засобів.
Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
З постанов Верховного Суду від 20.06.2019 по справі № 166/313/17, від 13.08.2020 по справі № 674/1202/19, від 27.02.2019 по справі № 0503/10653/2012 вбачається, що усвідомлення імовірності визнання вини особи за висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та можуть бути підставами для тримання особи під вартою.
Враховуючи дані про особу обвинуваченого, тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання його винним, кількість епізодів кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується, інші обставини кримінального провадження, суд вважає доведеним наявність ризиків, зазначених прокурором, в тому числі ризику переховування обвинуваченого від суду через усвідомлення імовірності визнання вини обвинуваченого за висунутим йому обвинуваченням та тиску тягаря можливого відбування покарання, та відхиляє доводи сторони захисту щодо недоведеності ризиків.
У рішенні від 26.01.1993 року у справі «W. проти Швейцарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що тривале тримання під вартою може виявитись виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Враховуючи, що ОСОБА_5 у даному кримінальному провадженні обвинувачується у вчиненні 5 кримінальних правопорушень, у тому числі у вчиненні тяжкого злочину, а також дані про його особу, суд приходить до висновку, що інтереси суспільства у забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого переважають інтереси забезпечення поваги до його особистої свободи.
З урахуванням наведеного суд не може визнати обґрунтованими доводи сторони захисту відносно того, що тривалість перебування обвинуваченого під вартою на цій стадії судового провадження сама по собі є достатньою підставою для відмови в задоволенні клопотання прокурора. Крім того, суд враховує, що тривалість тримання обвинуваченого під вартою обумовлена в тому числі кількістю кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується в даному кримінальному провадженні.
Доводи сторони захисту відносно того, що обвинувачений не буде переховуватись від суду та може проживати за місцем реєстрації, суд з урахуванням конкретних обставин даного кримінального провадження не може визнати обставинами, які свідчать про зменшення ризиків та відсутність підстав для задоволення клопотання прокурора. Крім того, суд враховує, що виходячи з досліджених доказів обвинувачений до затримання проживав у гаражі, тобто у нежитловому приміщенні.
Наявність у обвинуваченого матері похилого віку, яка за доводами сторони захисту потребує допомоги та догляду з боку обвинуваченого, не може бути визнана судом обставиною, яка свідчить, що ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, настільки зменшились, що їм можна запобігти шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. Крім того, суд враховує, що вказані обставини існували і на стадії досудового розслідування, тобто на момент обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Ураховуючи наведене, у суду відсутні підстави констатувати, що з'явились нові обставини, які свідчать про зменшення ризиків, що існували під час обрання запобіжного заходу.
За таких обставин, враховуючи дані про особу обвинуваченого, тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання його винним, інші обставини кримінального провадження, суд приходить до висновку, що на даній стадії кримінального провадження ризики здійснення обвинуваченим дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та на які посилався прокурор в клопотанні про продовження застосування запобіжного заходу, не зменшились настільки, що вже не могли би виправдовувати подальше тримання обвинуваченого під вартою, та жодний з інших, більш м'яких запобіжних заходів, не здатний запобігти вказаним ризикам.
Враховуючи наведене, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків, попередження переховуванню від суду, незаконно впливу на потерпілих та свідків, вчинення інших кримінальних правопорушень, суд на даній стадії судового провадження вважає за доцільне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого, на строк до 24:00 год. 14.01.2026 включно.
З наведених вище підстав суд відмовляє в клопотанні сторони захисту про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт.
Згідно з ст. 205 КПК України, ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Одночасно суд роз'яснює обвинуваченому, що він має право оскаржити дану ухвалу в апеляційному порядку.
Керуючись ст. 34, 183, 314, 331, 369-372 КПК України
У задоволенні клопотання ОСОБА_5 , його захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_5 , на цілодобовий домашній арешт - відмовити.
Клопотання прокурора Салтівської окружної прокуратури м. Харкова про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_5 - задовольнити.
Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_5 , на строк до 24:00 години 14 січня 2026 року.
Ухвала в частині продовження тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для ОСОБА_5 строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення йому копії даної ухвали. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали в цій частині можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінального процесуального кодексу України.
Ухвала в частині продовження тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст ухвали буде проголошено в приміщенні Салтівського районного суду міста Харкова 19.11.2025 року о 15-30 год.
Суддя ОСОБА_1