Справа № 642/3495/17
Провадження № 2/642/344/25
Іменем України
17 листопада 2025 року Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Пашнєва В.Г.,
за участю секретаря судового засідання Степанової А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання представника позивача про направлення справи за підсудністю у цивільній справі за позовною заявою Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно спожитої теплової енергії,
В провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно спожитої теплової енергії.
Представником позивача до суду подане клопотання про скерування справи за правилами виключної підсудністю для подальшого розгляду до Індустріального районного суду м. Харкова, посилаючись на місцезнаходження об?єкту, за яким подано дійсний позов про стягнення заборгованості по оплаті послуг з теплової енергії, - за адресою: м. Харків, пр. Олександрівський (колишній - Косіора), 91, тобто в Індустріальному районі м. Харкова. В обґрунтування свого клопотання представник Позивача посилається на висновок викладений в постанові Верховного суду від 10 квітня 2019 року у справі №638/1988/17.
Представником відповідача подані заперечення на дане клопотання, в яких зазначено, що вказана справа надійшла до суду 13.07.2017 за правилами підсудності, які діяли на той час, з урахуванням скасування заочного рішення суду, справа вже більше 8 років розглядається Холодногірським районним судом м. Харкова, судом досліджувалися подані докази, проведена експертиза та справа знаходиться на етапі ухвалення рішення. Передача справи за підсудністю порушує такі базові принципи цивільного судочинства, як незмінність складу суду та безпосереднє дослідження судом доказів у справі, та безумовно, окрім того, вплине на строк розгляду цієї справи, враховуючи розгляд справи спочатку в іншому суді, у випадку задоволення такого клопотання представника позивача судом.
Сторони в судове засідання не з'явилися, представник відповідача просив розглядати клопотання за його відсутності.
Згідно положень ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали цивільної справи та клопотання відповідача, суд виходить з такого.
Вказана справа надійшла до Ленінського районного суду м.Харкова 13.07.2017.
Позивачем була самостійно визначена підсудність розгляду цієї справи - за місцем реєстрації Відповідача (м. Харків, вул. Таборова (Лагєрна), 146), тобто на підставі положень ст.109 ЦПК України (в редакції станом на 13.07.2017р.).
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 14.09.2017 позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно спожитої теплової енергії - задоволені. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (м. Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11, р/р НОМЕР_1 ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 351823, код ЄДРПОУ 31557119, вартість спожитої без достатніх підстав теплової енергії у сумі 258 403,77 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3 876,06 грн.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 14.07.2023 заочне рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 14 вересня 2017 року у справі № 642/3495/17 за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно спожитої теплової енергії, скасовано.
Ухвалою Ленінського районного суду від 21 серпня 2023 року в справі була призначена комплексна судова інженерно-технічна та теплотехнічна експертизи та зупинене провадження по справі.
25 квітня 2025 року на виконання Закону України від 26.02.2025 №4273-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» 25 квітня 2025 року змінено найменування Ленінського районного суду міста Харкова на Холодногірський районний суд міста Харкова та здійснено відповідну державну реєстрацію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 07.08.2025 поновлено провадження у справі та призначене судове засідання.
16.10.2025 представником позивача було подане клопотання про направлення справи за підсудністю за правилами виключної підсудності.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини у справах «Верітас проти України» та «Сокуренко та Стригун проти України», роз'яснив, що суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні п.1 ст.6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначається правилами підвідомчості та підсудності.
Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства (ст. 1 ЦПК України).
Як передбачено ч.1 ст. 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою - четвертою цієї статті.
Згідно з нормами процесуального закону завданням інституту підсудності є розподіл цивільних справ між судами загальної юрисдикції для більш швидкого і правильного розгляду і вирішення справи, найбільш ефективного захисту прав, свобод та інтересів суб'єктів права.
Частиною 1 статті 27 ЦПК України визначено, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Поруч з цим, положенням ст. 30 ЦПК України передбачена також виключна підсудність справ, зокрема визначено, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Виключна юрисдикція, за якою розгляд певної категорії цивільних справ належить виключно до компетенції суду. Виключна територіальна підсудність встановлюється у випадках, передбачених законом, і означає, що заява може бути подана тільки до певного суду. В цьому випадку застосування інших видів підсудності виключається.
Згідно з положеннями статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
А виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
Як роз'яснено в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
У постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року винесеній за результатами розгляду справи № 368/352/18 зроблено висновок, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Така ж правова позиція, викладена й у постанові Касаційного цивільного суд у складі Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 638/1988/17.
Згідно з висновками, зробленими Великою Палатою Верховного Суду у справі №911/2390/18, виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. Правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення (пункти 7.23, 7.25 постанови від 16.02.2021).
Також Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 27 вересня 2022 року у справі № 922/423/19, зокрема Верховний Суд також вказує, що словосполучення "з приводу нерухомого майна" у частині 3 статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Змістом заявлених позовних вимог витребування нерухомого майна, а саме: житлового будинку та землі за адресою: АДРЕСА_1 (будинок з усіма зручностями площею 79 кв.м і надвірними будівлями та 0,2 га землі).
Аналізуючи зміст та правила застосування норми ст. 30 ЦПК України, Верховний Суд у постанові від 27.03.2019 року винесеній за результатами розгляду справи № 646/8916/17 зазначив, що приводом у українській літературі вважається підстава (справжня або вигадана), причина яких-небудь дій, вчинків. З приводу чого, якого - у зв'язку з чим-небудь (Академічний тлумачний словник української мови, том 7 стор. 573).
Так, позови що виникають з приводу нерухомого майна - це позови пов'язані з нерухомим майном, нерухомістю, нерухомою річчю, а тому усі позови у спорах, які є наслідком правовідносин пов'язаних з нерухомим майном повинні бути пред'явлені до суду за місцем знаходження цього майна.
Виходячи з аналізу вищезазначеного, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно тощо.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 10.04.2019 по справі № 638/1988/17 (провадження № 61-30812св18), предметом позову у цій справі є зобов'язання, які випливають з надання послуг централізованого постачання холодної води та водовідведення. Такі послуги надаються за місцем знаходження нерухомого майна. З урахуванням наведеного, позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред'являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності.
У даній справі предметом позову є зобов'язання, які випливають зі сплати послуг щодо споживання теплової енергії. Такі послуги надаються за місцем знаходження нерухомого майна, а саме за адресою: м. Харків, пр. Олександрівський (колишній - Косіора), б. 91, тобто в Індустріальному районі м. Харкова, тому справа не підсудна Холодногірському районному суду м. Харкова.
Щодо заперечень представника відповідача про направлення справи за підсудністю, суд зазначає, що справа по суті не розглядалася, сторони пояснення не надавали, докази судом не досліджувалися, у справі після скасування заочного рішення була лише призначена судова інженерно-технічна та теплотехнічна експертизи та зупинене провадження у справі.
Суд зауважує, що заявлення представником позивача відповідного клопотання про передачу справи за підсудністю не є затягуванням розгляду справи, так як відповідно до ст. 378 ЦПК України неправильне визначення підсудності є підставою для подальшого скасування рішення суду першої інстанції з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, що і призведе до затягування строків розгляду справи та порушення прав сторін.
Згідно з п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», якщо після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду виявилося, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності, суд передає справу на розгляд належному суду.
Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 10.04.2019 по справі № 638/1988/17 (провадження № 61-30812св18), враховуючи предмет позову, а також той факт, що справа по суті не розглядалася після скасування заочного рішення, суд вважає за необхідне направити справу за підсудністю за правилами виключної підсудності.
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки, за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Частина 1 ст.378 ЦПК України передбачає, що недотримання судом правил територіальної юрисдикції є порушенням процесуального закону та є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд до належного суду.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно ч. 2 ст. 31 ЦПК України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа належить до виключної підсудності іншого суду.
Відповідно до ч.3 ст. 31 ЦПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Спори між судами про підсудність, згідно ст.32 ЦПК України, не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
За таких обставин, належним судом, який відповідно до законодавства уповноважений здійснювати розгляд даної справи, є Індустріальний районний суд м. Харкова, а тому з метою дотримання правил виключної підсудності, суддя вважає за необхідне направити матеріали справи за підсудністю до зазначеного суду.
Керуючись статтями 30, 31, 32, 187, 354, 355 ЦПК України, , суддя
постановив:
Цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно спожитої теплової енергії передати на розгляд до Індустріального районного суду м. Харкова (проспект Архітектора Альошина, 7, Харків, Харківська область, 61007) за правилами виключної підсудності.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Харківського Апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її оголошення.
Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Головуючий Суддя: