Справа № 627/481/25
19 листопада 2025 року с-ще Краснокутськ
Краснокутський районний суд Харківської області у складі:
головуючого: судді Каліберди В.А.,
з участю секретаря судового засідання Коломієць Н.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Краснокутськ Богодухівського району Харківської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
До Краснокутського районного суду Харківської області 28 травня 2025 року засобами системи «Електронний суд» надійшла позовна заява ТОВ «Мілоан» до ОСОБА_1 , в якій представник позивача Ушакевич М.П. просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором № 103804988 від 12.08.2024 року у розмірі 32714 грн. 80 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом - 9600 грн.; - заборгованості по відсотках - 17614,80 грн.; - заборгованості по комісії за видачу кредиту - 500 грн.; - штрафних санкцій - 5000 грн., а також стягнути суму сплаченого судового збору в розмірі 2422 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7100 грн.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказала, що 12.08.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №103804988 шляхом обміну електронними повідомленнями та приймання (акцепту) умов, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до умов кредитного договору, ТОВ «Мілоан» зобов'язалося надати ОСОБА_1 кредит у сумі 10000 грн. загальним строком на 345 днів за умови виконання позичальником Графіку платежів, а остання зобов'язалася повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в строки/терміни, що визначені цим договором.
ТОВ «Мілоан» свої зобов'язання за договором виконало у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти у сумі 10000 грн. шляхом перерахування на рахунок відповідача з використанням карти № НОМЕР_1 .
У свою чергу ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконувала, у зв'язку з чим утворилася заборгованість перед позивачем за кредитним договором № 103804988 від 12.08.2024 у розмірі 32714,80 грн., з яких: 9600 грн. - заборгованість за кредитом; 17614,80 грн. - заборгованість за відсотками, 500 грн - заборгованість по комісії за видачу кредиту, 5000 грн - штрафні санкції.
Враховуючи викладене, представник позивача просить стягнути з відповідача на користь товариства заборгованість за кредитним договором № 103804988 від 12.08.20244 у розмірі 32714,80 грн., а також понесені судові витрати у виді судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7100 грн.
Ухвалою суду від 04.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою суду від 21.10.2025 клопотання представника позивача - ТОВ «Мілоан» про витребування доказів задоволено. Витребувано у АТ Комерційний Банк "ПриватБанк" інформацію по банківській картці ОСОБА_1.
Представник позивача Ушакевич М.П. у судове засідання не з'явилася, у позовній заяві вказала про розгляд справи без участі позивача та його представників, та у випадку неявки у судове засідання відповідача, не заперечує проти винесення судом заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з'явилася, причину неявки суд не повідомила, про час та місце розгляду справи була повідомлена завчасно та у встановлений законом строк шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулось на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Відзиву на позовну заяву або заяви про розгляд справи у її відсутність відповідач до суду не надала. Окрім цього викликалася до суду через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України.
У зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки у судове засідання, в порядку статті 280 ЦПК України, зі згоди представника позивача, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.
В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Як зазначає Верховний Суд, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору (Постанова КЦС ВС від 01.10.2020 у справі №361/8331/18).
У цій справі суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого заочного рішення, не відкладаючи розгляду справи.
Зважаючи на те, що всі належним чином повідомлені учасники справи в судове засідання не з'явилися і це не перешкоджає розгляду справи по суті, судовий розгляд справи проведено за відсутності учасників справи на підставі наявних у суду матеріалів. При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши доводи позовної заяви, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, дійшов наступного.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до змісту ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно ч.2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 79, 80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч.1 ч. 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що 12.08.2024 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 103804988 (індивідуальна частина), відповідно до умов якого товариство надало відповідачці грошові кошти зі сплатою процентів за користування кредитом, а відповідачка зобов'язалася повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у термін, встановлений договором, та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.
Пунктом 1.2 договору передбачено, що сума кредиту становить 10000 грн.
Згідно п.1.3 договору кредит надається загальним строком на 345 днів за умови виконання позичальником графіку платежів з 12.08.2024 (дата надання кредиту). Строк, на який надається окрема частина кредиту, встановлюється графіком платежів.
Пунктом 1.4 договору передбачено, що повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до графіку платежів, наведеному в додатку № 1 до договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісії та процентів за користування кредитом (за умови дотримання графіку платежів): 23.07.2025 (дата остаточного погашення заборгованості).
Згідно п.1.5 договору загальні витрати позичальника за кредитом складають 38123,00 грн.
Пунктом 1.5.1 договору передбачено сплату комісії за надання кредиту в сумі 575,00 грн., яка нараховується за ставкою 5,75 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.
Згідно п.2.4.1. позичальник зобов'язується здійснювати повернення кредиту, сплачувати проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту в розмірі та у терміни, що встановлені у Графіку платежів, наведеному у додатку №1 до договору, що є невід'ємною частиною договору. Позичальник має сплачувати поточний загальний платіж за розрахунковий період в день закінчення розрахункового періоду (дату платежу), згідно графіку платежів. Сплата заборгованості до настання дати платежу не звільняє позичальника від необхідності сплати заборгованості в дату платежу, проте може зменшувати її розмір. Сплата заборгованості після спливу дати платежу призводить до прострочення і є підставою виникнення у позичальника додаткових обов'язків щодо сплати штрафів та/або процентів, згідно розділу 4 договору.
Пунктом 4.1. договору кредиту передбачено, що у разі прострочення позичальником зобов'язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно Графіку платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісії та/або інших платежів згідно з умовами цього договору та Графіку платежів, Позичальник зобов'язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 700 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов'язання зі сплати платежів у визначені Графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 6 днів.
Відповідно до п.5.1. договору кредиту, позичальник підтверджує, що до укладення цього Договору ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав у письмовій формі (у вигляді електронного документа розміщеного в особистому кабінеті) паспорт споживчого кредиту, з інформацією передбаченою ч. 2, ч. 3 ст.9 Закону України «Про споживче кредитування»; до укладення договору отримав Правила за посиланням https://tengo.ua/s/documents, проект цього кредитного договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма їх умовами (у т.ч. викладеними у п.6.3).
Згідно з п. 6.1. договору кредиту визначено, що цей кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Згідно довідки про укладення договору ОСОБА_1 була ідентифікована в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Мілоан» відповідно до вимог ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». Договір № 103804988 від 12.08.2024, сума кредиту: 9600 грн, строк кредитування: 345 днів. Підписано одноразовим ідентифікатором 650252, що був відправлений позичальнику 12.08.2024 на номер телефону НОМЕР_2 .
Відповідно до п.2.1 Договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_7.
Згідно квитанції № 2502449781 від 12.08.2024 року ТОВ «Мілоан» виконало свої обов'язки згідно договору та перерахувало відповідачці кредитні кошти у розмірі 10000,00 грн на картку/рахунок НОМЕР_4 .
АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду від 21.10.2025 про витребування доказів надано інформацію, що на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 в банку емітована банківська карта № НОМЕР_6 , а також надано виписку про рух коштів по вказаному банківському рахунку за запитуваний період, згідно якого вбачається, що 12.08.2024 року на вказану карту зараховано суму в розмірі 10000 грн.
Однак, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачкою своїх зобов'язань за договором у останньої виникла заборгованість, яка згідно розрахунку станом на 17.02.2025 року складає 32714,80 грн, а саме:
-заборгованість за тілом кредиту - 9600 грн.;
-заборгованість за відсотками - 17614,80 грн.;
-заборгованість за комісією - 500 грн.;
-штрафні санкції - 5000 грн.
ТОВ «Мілоан» 21 березня 2025 року за вих. № 70-1/2025 направлялась досудова вимога на адресу ОСОБА_1 щодо дострокового стягнення заборгованості через невиконання належним чином умов договору № 103804988 від 12.08.2024 у розмірі 32714,80 грн.
Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором боржником не надано.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України).
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1ст. 627 ЦК України).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до пункту 5 частини 1статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (ч. ч. 3-5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. ( ч. 8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно частини 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Приписами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що між сторонами було укладено договір в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями та його підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 650252, що прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року по справі № 2-383/2010 стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст. 509 ЦК України)
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як визначено у ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання (ч.2 ст. 615 ЦК України).
Ураховуючи, що фактично отримані кошти у добровільному порядку позивачу не повернуті, суд вважає, що з відповідача на користь ТОВ «Мілоан» слід стягнути суму заборгованості за тілом кредиту в розмірі 9600 грн.
Щодо стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 17614,80 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відсотки за користування кредитом нараховані в межах строку кредитування та на підставі умов кредитного договору.
Вказаний розрахунок не спростований відповідачем належними та допустимими доказами, власного розрахунку не подано, тому даний розрахунок судом приймається, як достовірний.
Позивачем заявлені вимоги про сплату процентів за користування грошовими коштами, що були надані як позика (кредит), та обраховані позивачем (кредитором) на узгоджених сторонами умовах договору та в межах строку кредитування, у зв'язку із чим суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь ТОВ «Мілоан» суму заборгованості по відсотках у розмірі 17614,80 грн.
Щодо вимоги про стягнення суми прострочених платежів за комісією у розмірі 500 грн, суд зазначає наступне.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження №61-4202сво22).
Включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту, а також подальше витребування заборгованості по нарахованій комісії позивачем з відповідача у розмірі 500,00 грн, суд вважає таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.
Щодо вимоги про стягнення штрафних санкцій у розмірі 5000,00 грн, слід зазначити наступне.
Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався.
Верховний Суд у постанові від 31 січня 2024 року №183/7850/22 (61-14740св23) зазначив, що тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
З огляду на зазначене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог у цій частині.
На підставі викладеного, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості необхідно задовольнити частково у розмірі 27714,80 грн, з яких: 9600,00 грн - сума заборгованості за кредитом, 17614,80 грн - сума заборгованості по відсотках, 500,00 грн - сума заборгованості по комісії.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі, гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
На підтвердження витрат на правничу допомогу представником ТОВ «Мілоан» - адвокатом Ушакевич М.П. надано договір про надання правничої допомоги №16012025 від 16.01.2025, додаткову угоду №1 від 23.01.2025 до договору № 16012025 про надання правничої допомоги від 16 січня 2025 року, акт приймання-передачі наданої правничої допомоги від 28.04.2025 на суму 7100 грн, платіжну інструкцію №15888 від 29.04.2025 щодо оплати правничої допомоги на рахунок АО «Правовий курс» в розмірі 7100 грн, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ № 6416 від 23.05.2019.
Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 251 від 07.05.2025.
Суд розподіляє судові витрати відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (84,72 %) та стягує з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 2052,26 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 6015,12 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 27, 80, 141, 206, 211, 223, 258-259, 263, 265, 268, 273-280, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд-
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (місцезнаходження: вул. Багговутівська 17-21, м. Київ, 04107, ЄДРПОУ 40484607) суму заборгованості за кредитним договором № 103804988 від 12.08.2024 у загальному розмірі 27714 (двадцять сім тисяч сімсот чотирнадцять) грн 80 коп, яка складається із: заборгованості за кредитом - 9600 грн, заборгованості по відсотках - 17614,80 грн, заборгованості по комісії - 500 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (місцезнаходження: вул. Багговутівська 17-21, м. Київ, 04107, ЄДРПОУ 40484607) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2052 (дві тисячі п'ятдесят дві) грн 26 коп та витрати на професійну (правничу) допомогу у розмірі 6015 (шість тисяч п'ятнадцять) грн 12 коп.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан», адреса місцезнаходження: вул. Багговутівська 17-21, м. Київ, 04107, ЄДРПОУ 40484607.
Представник позивача: Ушакевич Марина Петрівна, адвокат, просп. Леоніда Каденюка, 23, а/с 57, м. Київ,02094.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Суддя Каліберда В. А.