Справа № 953/8721/25
н/п 2/953/3605/25
18 листопада 2025 року м.Харків
Київський районний суд м.Харкова у складі:
головуючої судді - Лисиченко С.М.,
за участю секретаря судового засідання - Кот Я.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» - адвокат Усенко М.І. звернувся до Київського районного суду м.Харкова із позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 , відповідно до якої просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №3431455 від 30.12.2020 в загальному розмірі 14482 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія сплачений судовий збір в сумі 2 422,4 грн. та витрати на професійну правничу допомогу 8 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог, посилається на те, що 30.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (надалі - Товариство) та ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) укладено Договір про надання споживчого кредиту №3431455 (надалі - Договір), відповідно до умов якого Відповідачу було надано грошові кошти (далі - кредит) у розмірі 5650 грн. на умовах визначених кредитним договором, а Позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в терміни, що визначений Договором. Товариство свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Однак, Відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору.
Вказує, що 21.09.2021 ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу № ККАУ-21092021. Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №3431455 від 30.12.2020.
Представник позивача вказує, що термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, у зв'язку з чим ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» вимушене звернутись із даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів, відсотків та комісії у зв'язку із неналежним виконанням позичальником зобов'язання за кредитним договором. Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 14482 грн., а саме: - заборгованість за тілом кредиту - 5650 грн.; - заборгованість за процентами - 8832 грн.
Позовна заява подана в системі «Електронний суд».
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2025 справа розподілена судді Лисиченко С.М.
Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 22.08.2025 позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.
29.08.2025 засобами поштового зв'язку до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 22.09.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. За клопотанням позивача витребувано в АТ КБ "ПРИВАТБАНК" інформацію: - чи належить банківська карта з прихованим номером № НОМЕР_1 ОСОБА_1 ; - чи була успішною транзакція, здійснена 30.12.2020, на банківську картку № НОМЕР_1 в сумі 5650 грн.; - чи були зараховані грошові кошти за транзакцією, здійсненою 30.12.2020, на відповідний рахунок власника банківської карти № НОМЕР_1 ; - чи проводилась верифікація особи власника банківської карти № НОМЕР_1 .
06.10.2025 електронним шляхом до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_1 на позовну заяву, відповідно до змісту якого вказує, що представник позивача адвокат Усенко Михайло Ігорович (далі - представник позивача) зазначає, що відповідач не виконав свої забов'язання, а саме: не вносив платежі, передбачені умовами кредитного договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користуванням кредитом, при цьому надає до суду картку обліку Договору (розрахунок заборгованості), у якій є сплати коштів за кредитом у загальній сумі 5660 грн, чим суперечить самому собі.
Посилається на те, що згідно ч. 1 ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Дата укладення договору - 30.12.2020, 26.03.2021 - остання сплата по кредиту.
Також вказує, що відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» у договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов'язань на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. Відповідно до п 1.4 строк кредиту 30 днів, а не 265 днів, як зазначену в картці обліку Договору (розрахунок заборгованості). Позивач вимагає до сплати 14482 грн відсотків, що становить 256 % від основної заборгованості - 5650 грн). Усі ці суми сумарно перевищують половину суми, одержаної ним за договором. Крім того, 26.03.2021 здійснено повне погашення позики у розмірі 4050 грн (чотири тисячі п'ятдесят гривень) за договором від 30.12.2020 №3431455, за банківськими реквізитами ТОВ «ФК «АВЕНТУС УКРАЇНА». Передбачення в договорі такого високого розміру відсотків порушує принцип рівності сторін договору, учасником якого, як стверджується позивачем, є він, як споживач, тим самим порушує його права споживача, тому вимога позивача про стягнення цієї суми заборгованості за відсотками, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ст. 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності, є несправедливо непомірним тягарем для нього та джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем, а наявність у позивача як у кредитора можливості стягувати з нього як зі споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення як засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання.
Також відповідач не погоджується із сумою судових витрат, понесених позивачем на правову допомогу в розмірі 8000,00 гривень з підстав їх недоведеності та неспіврозмірності із ціною позову та складністю справи.
Просить суд у задоволенні позовних вимог повністю відмовити.
07.10.2025 засобами поштового зв'язку до суду надійшла інформація з АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду від 22.09.2025.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час, день та місце слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку. У прохальній частині позовної заяви представником позивача - адвокатом Усенком М.І. зазначено прохання розгляд справи здійснювати за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал».
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судових засідань повідомлявся у встановленому законом порядку. Електронним шляхом до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_2 з проханням провести розгляд справи без його участі. У задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю.
Згідно із ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
З огляду на зазначене, суд вважає за можливе розглянути справу по суті на підставі наявних в справі доказів.
Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що 30 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 3431455 про надання споживчого кредиту, за умовами якого товариство надає споживачу кредит в розмірі 5650,00 гривень строком на 30 днів, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток. ОСОБА_1 договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором М212992 30.12.2020 19:19:03.
У пункті 1.5 договору сторони погодили фіксовану стандартну процентну ставку 1,90% в день, яка застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в пункті 1.4 цього договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п.4.2 договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п.4.3 договору.
Згідно з пунктом 1.5.1 договору знижена процентна ставка становить 0,95 % в день та застосовується, якщо споживач у межах строку, визначеного в п. 1.4 Договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку, здійснить повне погашення кредитної заборгованості або протягом такого строку за ініціативою споживача відбудеться продовження строку кредиту на новий строк.
Відповідно до пункту 2.1. договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредитування (включаючи періоди пролонгації та автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».
У пункті 4.1. договору сторони погодили, що строк кредиту може бути продовжено: за ініціативою споживача на кількість днів, зазначену в п.1.4. договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп.4.2.(пп. 4.2.1.-4.2.4.) договору; або в порядку автопролонгації, на кількість днів та відповідно до умов, визначених в п. 4.3 (пп. 4.3.1 - 4.3.2) договору.
Порядок автопролонгації строку кредиту визначений в п.4.3. договору.
За положеннями підпункту 4.3.1 договору сторони домовились, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев'яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача відповідно до пунктів 4.2.2- 4.2.4. договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.
Споживач дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах, передбачених підпунктом 4.3.1 договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою споживача у порядку, передбаченому в пункті 4.2 договору (підпункт 4.3.2).
Також ОСОБА_1 підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором додаток № 1 до договору - Графік платежів до договору про надання споживчого кредиту №3431455 від 30.12.2020 та паспорт споживчого кредиту з інформацією, чинною до 31.12.2020.
30.12.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» перераховано на картку № НОМЕР_1 кредитні кошти в сумі 5650,00 грн за договором № 087/20-П від 08 липня 2020 року «Про надання послуг з переказу платежів», що підтверджується довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Контрактовий дім» №7/13177 від 18.07.2025.
На виконання ухвали суду про витребування доказів АТ КБ «ПриватБанк» надано суду інформацію про те, що на ім'я ОСОБА_1 в Банку емітовано карту № НОМЕР_2 на яку 30.12.2020 здійснено переказ коштів в сумі 5650,00 гривень.
У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором № 3431455 від 30.12.2020 станом на 20.09.2021 йому нарахована заборгованість у загальному розмірі 14482,00 гривень, з яких 5650,00 гривень - основний борг (тіло кредиту) та 8832,00 гривень - сума заборгованості за процентами, що підтверджується карткою обліку договору (розрахунком заборгованості).
21.09.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» був укладений Договір відступлення прав вимоги №ККАУ-21092021, за умовами якого відбулося відступлення права вимоги і за Договором №3431455 про надання споживчого кредиту від 30.12.2020, що укладений між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , що підтверджується копією договору про відступлення прав вимоги, актом приймання-передачі реєстру боржників від 21.09.2021 до договору відступлення прав вимоги №ККАУ-21092021 від 21.09.2021, витягом з реєстру боржників до цього договору відступлення прав вимоги, платіжною інструкцією про безготівковий переказ ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» на рахунок ТОВ «Авентус Україна» грошових коштів у розмірі 783 322,82 гривні, згідно призначення платежу - оплата згідно договору відступлення прав вимоги №ККАУ-21092021 від 21.09.2021.
Згідно умов Договору про відступлення прав вимоги. Кредитор передає (відступає) Новому кредиторові за плату, а Новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками.
Внаслідок передачі (відступлення) Портфеля Заборгованості за цим Договором, Новий Кредитор заміняє Кредитора у Кредитних Договорах, що входять до Портфеля Заборгованості та відповідно вказаних у Реєстрі Боржників, та набуває прав грошових вимог Кредитора за цими Кредитними договорами, включаючи право вимагати від Боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань Боржників за Кредитними договорами.
Новий Кредитор має право здійснити наступне відступлення третім особам прав вимоги до Боржників, придбаних від Кредитора за цим Договором, але не раніше оплати Прав Вимоги, які підлягають відступленню згідно цього Договору, до кожного окремого Боржника.
Відповідно до акту приймання-передачі реєстру Боржників від 21.09.2021 до Договору відступлення прав вимоги №ККАУ-21092021 від 21.09.2021, ТОВ «Авентус Україна» передало а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийняло, згідно з вимогами п. 8.3 Договору відступлення прав вимоги №ККАУ-21092021 від 21.09.2021 Реєстр Боржників Кредитора, складений за формою згідно із Додатком № 1 до Договору, підписаний обома сторонами цього договору.
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимог №ККАУ-21092021 від 21.09.2021, до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором 3431455 від 30.12.2020, загальна сума заборгованості - 14482,00 гривень, тіло - 5650,00 гривень, проценти - 8832,00 гривень.
Згідно платіжної інструкції за №41683 від 21.09.2021 ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» перерахувало на рахунок ТОВ «Авентус Україна» безготівковим переказом грошові кошти у розмірі 783 322,82 гривні, згідно призначення платежу - оплата згідно договору відступлення прав вимоги №ККАУ-21092021 від 21.09.2021.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, за Договором відступлення прав вимоги №ККАУ-21092021 від 21.09.2021 право вимоги за договором про надання споживчого кредиту №3431455 від 30.12.2020, укладеним між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».
При цьому матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 був повідомлений про зміну кредитора за договором про надання споживчого кредиту, проте неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі. Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, наведеною у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі за № 361/2105/16-ц та від 06 лютого 2018 року у справі за № 278/1679/13-ц, від 06 лютого 2019 року у справі за № 667/11010/14-ц.
Таким чином, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набувши статусу нового кредитора у Договорі №3431455 від 30.12.2020 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, отримало право пред'явлення вимоги до ОСОБА_1 про погашення наявної у нього заборгованості за вказаним договором - є новим кредитором та належним позивачем у спірних правовідносинах.
Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.
Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Згідно з частинами 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтями 1046-1047 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, 30 грудня 2020 року ОСОБА_1 уклав із Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» електронний кредитний договір та підписав такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. На виконання умов договору 30.12.2020 ОСОБА_1 на картку перераховано кредитні кошти у розмірі 5650,00 гривень.
Факт укладення договору та отримання коштів відповідач не заперечує.
Заперечуючи проти задоволення позову відповідач посилався на те, що розмір процентів значно перевищує розмір отриманого кредиту, який він погасив, тому суд має взяти до уваги норми ч. 2 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування», якими передбачено, що у договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов'язань на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.
Однак такі доводи відповідача є помилковими, оскільки вищевказана норма стосується не процентів за користування кредитом, а неустойки, вимог про стягнення якої позивач у цій справі не заявляв.
Також відповідач вказує, що відповідно до п 1.4 строк кредиту 30 днів, а не 265 днів, як зазначену в картці обліку Договору (розрахунок заборгованості).
Як вбачається з умов Договору №3431455 про надання споживчого кредиту від 30.12.2020, його укладено строком на 30 днів, тобто до 29 січня 2021 року. Водночас, пунктом 4.3.1 договору передбачено автоматичну пролонгацію строку кредиту не більше ніж на 90 (дев'яносто) календарних днів у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом.
У межах вказаного періоду позикодавцем нараховувались позичальнику проценти за користування кредитом: з 30.12.2020 по 28.01.2021 - за зниженою процентною ставкою у загальному розмірі 1610,25 гривень.
Як вбачається з розрахунку заборгованості (картки обліку), наданого позивачем, ОСОБА_1 29.01.2021 сплатив в рахунок погашення заборгованості 1610,25 гривень.
Разом із цим, відповідно до п.6.3 Договору, Споживач здійснює платежі за Договором у такій черговості: 6.3.1. у першу чергу здійснюються платежі з повернення простроченої суми кредиту та прострочені проценти за користування кредитом. Якщо коштів, що направляються для погашення заборгованості передбаченої даною чергою, недостатньо для її повного погашення, погашення повинно здійснюватися у такій черговості: - прострочені зобов'язання по процентам; - прострочені зобов'язання по кредиту; 6.3.2. у другу чергу сплачується сума кредиту та проценти за користування кредитом. Якщо коштів, що направляються для погашення заборгованості передбаченої даною чергою, недостатньо для її повного погашения, погашення повинно здійснюватися у такій черговості: -строкові зобов'язання по процентам; - строкові зобов'язания по кредиту: 6.3.3 у третю чергу здійснюється сплата інших платежів за Договором.
Відповідно, сплачені позичальником кошти зараховано в рахунок погашення процентів, що відображено в розрахунку.
Отже, після спливу 29 січня 2021 року 30 днів погодженого строку кредиту відбувалась неодноразова пролонгація строку кредиту, оскільки станом на дату повернення кредиту - 29.01.2021, у позичальника малася заборгованість з повернення основного боргу. Враховуючи, що така пролонгація не мала складати більше ніж 90 (дев'яносто) календарних днів поспіль, строк кредитування тривав до 29 квітня 2021 року включно.
У межах вказаного періоду позикодавцем нараховувались позичальнику проценти за користування кредитом: з 30 січня 2021 року по 26 березня 2021 року (за 56 днів)- за стандартною процентною ставкою (1,9%) по 107,35 гривень на день у загальному розмірі 6011,60 гривень.
Також, як вбачається з розрахунку заборгованості (картки обліку), наданого позивачем, ОСОБА_1 26.03.2021 сплатив в рахунок погашення заборгованості 4050,00 гривень, які зараховано в оплату процентів.
В період з 27 березня 2021 року по 29 квітня 2021 року позикодавцем нараховувались позичальнику проценти за користування кредитом за 34 дні - за стандартною процентною ставкою (1,9%) по 107,35 гривень на день у загальному розмірі 3649,90 гривень.
Тобто всього за вказаний період нараховано процентів за користування кредитом у розмірі 9661,50 гривень.
Як вбачається з розрахунку заборгованості (картки обліку), наданого позивачем, ОСОБА_1 погашена заборгованість за процентами за період з 30.01.2021 по 29.04.2021 в сумі 4050,00 гривень.
З 30.04.2021 по 29.05.2021 проценти нараховувались за стандартною ставкою по 107,35 гривень на день у загальному розмірі 3220,50 гривень.
У подальшому з 30.05.2021 по 20.09.2021 (кінець розрахунку) проценти не нараховувались.
З розрахунку заборгованості встановлено, що основний борг позичальником не погашено.
Заборгованість зі сплати процентів за період кредитування (по 29.04.2021) становить 5611,50 гривень.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 (провадження №14-10 цс 18) від 28 березня 2018 року.
З урахуванням того, що за умовами кредитного договору строк його дії не міг перевищувати 120 днів (30 днів + 90 днів автопролонгації), тобто до 29 квітня 2021 року включно, а подальше продовження строку дії договору до 20.09.2021 сторонами не погоджувалось та суперечить умовам договору, позичальнику правомірно нараховані лише проценти у межах строку кредитування, а саме за період з 30.01.2021 по 29.04.2021 в розмірі 9661,50 гривень. Інші дії щодо списання процентів та нарахування нових процентів здійснені позичальником вже після спливу строку кредитування, отже такі проценти стягненню з відповідача не підлягають.
За вимогами ст. 626 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.76,77 ЦПК України).
Згідно вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Доказів належного виконання зобов'язань по сплаті кредиту відповідач суду не надав, не подав будь-яких доказів на спростування користування ним наданими йому кредитними коштами.
Посилання відповідача на те, що ним було здійснено повне погашення боргу, суд не приймає, оскільки сплачені ним кошти було зараховано в рахунок погашення заборгованості за відсотками, з розміром яких відповідач погодився підписуючи Договір про надання споживчого кредиту №3431455 від 30.12.2025.
Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідачки від відповідальності за порушення зобов'язань, відповідно до ст. 617 ЦК України.
Щодо доводу відповідача про сплив строків позовної давності суд дійшов такого висновку.
Статтею 256 ЦК унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За приписами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 1 та 5 ст. 261 ЦК України).
За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.
Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено ст. 263 та 264 ЦК України.
Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12.03.2020 на всій території України було встановлено карантин.
Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено п. 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02.04.2020.
У зв'язку з цим, початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов'язувати саме з моментом набрання чинності 02.04.2020 Законом № 540-IX.
Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.09.2023 у справі № 910/18489/20.
Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24.00 год 30.06.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02.04.2020 до 30.06.2023.
Поряд із цим Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
Законом України від 15.03.2022 № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено п. 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17.03.2022.
Надалі Законом України від 08.11.2023 № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30.01.2024.
Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності від 14.05.2025 № 4434-IX, який набрав чинності 04.09.2025 пункт 19розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено.
Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився до 04.09.2025.
З огляду на це, в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02.04.2020, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30.06.2023 - на строк дії карантину, а надалі до 29.01.2024 - на строк дії воєнного стану), а з 30.01.2024 до 04.09.2025 перебіг строку звернення до суду зупинявся.
Зазначені висновки відповідають тим, що наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24.
Як убачається з матеріалів справи, строк виконання зобов'язання за Договором №3431455 від 30.12.2020 настав не пізніше 29.04.2021. Отже, з 30.04.2021 у відповідача виникло прострочення виконання грошового зобов'язання, а перебіг загальної позовної давності розпочався саме з цієї дати.
При цьому, з 02.04.2020 діяв механізм продовження позовної давності на строк дії карантину (п. 12 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону № 540-IX), який тривав до 30.06.2023, а з 17.03.2022 - також продовження на строк дії воєнного стану (п.19 у редакції Закону № 2120-ІХ) до 29.01.2024. Надалі з 30.01.2024 до 04.09.2025 перебіг позовної давності був зупинений (нова редакція п. 19, Закон № 3450-ІХ), а з 04.09.2025 зазначений пункт виключено (Закон № 4434-ІХ), що поновило перебіг строків.
Позов подано 12.08.2025, тобто під час зупинення перебігу позовної давності. За таких обставин загальний трирічний строк звернення до суду не сплинув, а доводи відповідача про його пропуск є необґрунтованими та відхиляються судом.
З огляду на встановлене та враховуючи, що відповідач (позичальник) ОСОБА_1 не виконав належним чином свої зобов'язання за Договором про надання споживчого кредиту №3431455 від 30.12.2025, укладеним із ТОВ «Авентус Україна», позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», як правонаступника кредитора, підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5650,00 гривень та за процентами у розмірі 5611,50 гривень.
Такі висновки відповідають усталеній практиці Верховного Суду та свідчать про те, що право вимоги, яке законно перейшло до правонаступника, підлягає виконанню на умовах первісного договору, а боржник зобов'язаний його виконувати на користь нового кредитора.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при подачі позову до суду було заявлено позовні вимоги в загальному розмірі 14482 гривень, судом задоволено позовні вимоги на суму 11261,50 гривень, що становить 77,76 % від ціни позову.
Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 гривень, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1883,66 гривень, що складає 77,76 % від 2422,40 гривень.
Щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI)договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої-шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу надано суду наступні докази (в якопіях):
- виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ідентифікаційний код юридичної особи 41557199, АО «АПОЛОГЕТ», керівник Усенко Михайло Ігорович;
- ордер на надання правничої допомоги серії ВС №1381377 від 02.07.2025;
- договір про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025, укладений між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та АО «Апологет» в особі адвоката, керуючого партнера Усенка М.І., за умовами якого Клієнт замовляє, приймає та оплачує, а Виконавець надає Послуги правової (правничої) допомоги, адвокатського захисту, представництва Клієнта у всіх судах загальної юрисдикції, а також у відносинах з юридичними особами незалежно від форми власності, та надає інші Послуги, необхідні для забезпечення належного захисту прав і законних інтересів Клієнта. Цим Договором Клієнт призначає Виконавця своїм представником. Виконавець набуває права реалізовувати права Клієнта, надавати від його імені пояснення, заяви, скарги, клопотання тощо, а також представляти інтереси в усіх органах державної влади, судах загальної юрисдикції в організаціях будь-яких форм власності та вчиняти інші дії, користуючись правами, які передбачені ст.ст. 42, 45, 46, 48, 53, 58, 63, 66 Кримінального процесуального кодексу України, ст. 271 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 44, 47, 57, 60 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 43, 49, 64 Цивільно-процесуального кодексу України, ст. 42, 46, 61 Господарсько-процесуального кодексу України. Виконавець має право вчиняти від імені Клієнта дії, спрямовані на досудове врегулювання спорів 1.3. Всі вищевказані права надаються для комплексного супроводу судових справ зі стягнення заборгованості за Кредитними договорами, право вимоги щодо якої належить Клієнту. Строк дії даного Договору становить 3 роки. Строк може бути змінено шляхом укладення додаткової угоди. Додаток № 1 є документом, що стосується виключно правовідносин між Сторонами, і становить собою конфіденційну інформацію. Для реалізації п.п.1.1. та 1.2. Договору Сторонам не потрібно пред'являти будь-якій третій особі додаткові частини цього Договору. Даним пунктом Сторони підтверджують, що між ними досягнуто домовленості щодо всіх істотних умов Договору, та заявляють про достатність даного документу, у випадку його пред'явлення особам, вказаним в п.1.1., в якості підтвердження повноважень Виконавця. Справи в роботу Виконавця передаються на підставі замовлення. Вартість наданих послуг за 1 справу складає: 8000, 00 грн. без ПДВ. Детальна інформація про справу, обсяг послуг, ціну послуг вказуються у Акті наданих послуг. Термін оплати послуг вказаний у Акті наданих послуг;
- додаток до Договору №0107 про надання правової (правничої) допомоги від 01.07.2025 - акт №1008 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 05.08.2025, згідно з даними якого Адвокатське об'єднання «Апологет» (надалі іменується «Виконавець»), в особі Адвоката, Керуючого партнера Усенко Михайло Ігоровича, який діє на підставі Статуту, (надалі Адвокатське об'єднання або Об'єднання), з однієї сторони, та ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ- КАПІТАЛ"», (надалі Клієит), з іншої сторони, в Ломідзе Дмитра Вадимовича, що діє на підставі Довіреності від 02 липня 2025 р., з іншої сторони, при спільному згадуванні у тексті «Сторони», склали цей Акт про наступне: Підписанням цього Акту Сторони підтверджують факт надання Адвокатським об'єднанням та прийняття Клієнтом послуг відповідно до положень укладеного ними ДОГОВОРУ про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року. (далі Договір). Виконавцем надано Клієнту, а Клієнтом прийнято послуги згідно ДОГОВОРУ про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року: Боржник: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , Кредитний договір: №3431455. 3. Сума наданих послуг відповідно до Договору складає: 8000(вісім тисяч) грн. 00 коп. Сторони не мають жодних претензій, скарг та зауважень одна до одної стосовно виконання ними ДОГОВОРУ № 0107 від 01 липня 2025 року. Опис виконаної роботи вказаний в Деталізованому описі до даного акту. Клієнт зобов'язаний зробити перерахунок суми наданих послуг на рахунок Виконавця протягом 1 року з моменту підписання Акту. Цей Акт, що є невід'ємною частиною Договору, складено українською мовою у двох оригінальних примірниках, що мають однакову юридичну силу (по одному для кожної зі Сторін);
- детальний опис наданих послуг до Акту №1008 за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, згідно з даними якого на виконання Договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року та Акту №1008 від 05.08.2025 року, АО «Апологет» надає детальний опис наданих послуг за період з 01.08.2025р. по 05.08.2025р.у справі, про стягнення заборгованості за Кредитним договором №3431455, Боржник: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , a саме: 1. Усна консультація Клієнта, щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором - 30 хвилин. 2. Ознайомлення з матеріалами кредитної справи - 2 години. 3. Погодження правової позиції Клієнта у справі - 30 хвилин. 4. Складення позовної заяви з урахуванням правової позиції Клієнта - 3,5 години. 5. Подання заяви до суду від імені Клієнта - 1 шт. Всього 6,5 годин.
Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на правову допомогу, суд враховує висновки, викладені у Постанові Верховного Суду від 03 березня 2025 року по справі № 275/150/22 провадження № 61-13766св24, де Верховний Суд виснував таке.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: змагальність сторін; диспозитивність відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п'ята статті 137 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що:
«40. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
41. Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
42. Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
43. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
44. Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
45. Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.
46. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
47. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 вересня 2020 року у справі № 904/3583/19 вказано, що:
«у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини п'ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Судами також не враховано, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України (на підставі якої прийнято рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу) суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі обґрунтування нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт (частина п'ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
При цьому, судами не враховано, що для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов'язок доведення неспівмірності витрат».
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
У справі, що розглядається, відповідач заперечує щодо витрат позивача на правову допомогу в розмірі 8000,00 гривень з огляду на їх неспірмірність зі складністю справи.
Суд зазначає, що дана справа, є справою незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, зокрема, письмових документів, яка розглядалася судом в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Предмет спору у цій справі не є складним та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, а обсяг і складність складених процесуальних документів: позовної заяви та клопотання про витребування доказів, не є значними.
Також, суд враховує відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень http://reestr.court.gov.ua, за даними яких мають місце оприлюднення численних позицій ВС з аналогічного предмету спору та аналогічні мотивам тим, що приведені у позові позивача, що спрощувало роботу адвоката при підготовці цього позову, а також те, що розгляд даної справи відбувся без участі представника позивача.
Наведений у детальному описі наданих послуг до Акту №1008 за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року опис наданих позивачу адвокатом послуг, а також подані ним документи щодо характеру та обсягу виконаних робіт (наданих послуг), зокрема: усна консультація клієнта, ознайомлення з матеріалами кредитної справи; погодження правової позиції та складання позовної заяви, свідчить про те, що розмір витрат у сумі 8 000,00 грн., є явно завищеним.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрат на правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн., що відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, принципу співмірності та розумності судових витрат, необхідних процесуальних дій сторони та часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 8,11-13,76, 81,141, 509, 525, 526, 625, 628, 1050 ЦК України, ст.2,4,5,12,13,76-82,89,141,259,263-265 ЦПК України суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №3431455 від 30.12.2020 в загальному розмірі 11261 (одинадцять тисяч двісті шістдесят одну) гривню 50 копійок, з яких: - 5650,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту, - 5611,50 гривень - заборгованість за процентами.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» витрати по сплаті судового збору в сумі 1883 (одна тисяча вісімсот вісімдесят три) гривні 66 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_4 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя - С.М. Лисиченко