Справа №639/8628/25
Провадження №1-кс/639/1499/25
18 листопада 2025 року м. Харків
Слідчий суддя Новобаварського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові провадження заскаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 в порядку ст. 206 КПК України,-
13 листопада 2025 року ОСОБА_3 звернулась до суду із вищевказаною скаргою, в якій просить постановити ухвалу, якою негайно звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який знаходиться у можливому приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування скарги заявник посилається на те, що 12.11.2025, приблизно о 13 год. 30 хв., зателефонував ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з яким ОСОБА_3 проживає разом однією сім?єю без реєстрації шлюбу, та повідомив їй, що він у супроводі інспекторів УПП в Харківській області ДПП направляється на медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп?яніння до відповідного закладу охорони здоров'я, який знаходиться на вул. Ахієзерів, що в м. Харкові. Приблизно через годину, ОСОБА_4 знов перетелефонував та повідомив, що його з невідомих йому причин та підстав ті ж самі інспектори УПП в Харківській області ДПП без задокументованого затримання везуть до РТЦК та СП, що знаходиться у Новобаварському районі м. Харкова. Наразі з останнім відсутній зв?язок. Також ОСОБА_3 зазначає, що матір ОСОБА_5 - ОСОБА_6 , яка приїхала до будівлі РТЦК та СП, що знаходиться у Новобаварському районі м. Харкова, з?ясувати з яких підстав позбавили незаконно волі її сина, відштовхнули озброєні особи у формі схожій на військову.
На даний час, на думку скаржника, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , продовжують утримувати поза його волею. Про таке затримання, умови тримання та місцезнаходження ОСОБА_4 до теперішнього часу ані ОСОБА_3 , ані інших близьких не повідомлено. Таким чином скаржник повідомляє суд, що в межах територіальної юрисдикції Новобаварського районного суду міста Харкова знаходиться ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , позбавлений свободи за відсутності судового рішення, як б набрало законної сили й прямо б передбачало позбавлення його свободи з будь-якої іншої підстави.
Прокурор у судове засідання не з'явилась, звернулась до суду із заявою у якій просила розглядати справу за її відсутності.
Представник скаржника - адвокат ОСОБА_7 у судове засідання не з'явився, звернувся із заявою у якій просив проводити розгляд справи без його участі та участі скаржника, скаргу підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_2 та представник ВП №1 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином, про причину не явки суду не повідомили.
Дослідивши матеріали справи разом зі скаргою та матеріалами, доданими до неї, слідчий суддя приходить до наступного.
Статтею 206 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України), якою регламентовано загальні обов'язки судді щодо захисту прав людини, належить застосувати у комплексі із іншими нормами КПК України, в тому числі із загальними положеннями КПК України, які визначають статус слідчого судді та межі його повноважень.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
В п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України визначено, що слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченому статтею 247 цього Кодексу, - голова чи за його визначенням інший суддя відповідного апеляційного суду.
Кримінальне провадження це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК України).
Положеннями п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України передбачено, що досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Аналіз наведених вище положень КПК України свідчить про те, що слідчий суддя уповноважений на здійснення ним судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у конкретному кримінальному провадженні на стадії його досудового розслідування та його повноваженнями не охоплюється вирішення питання щодо законності позбавлення особи свободи, яке здійснюється у межах процедур, врегульованих іншими, окрім КПК України, нормативно-правовими актами (у тому числі Законам України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «;Про військовий обов'язок і військову службу» тощо).
Із змісту ст. 206 КПК України, на яку посилається скаржник, обґрунтовуючи вимоги клопотання, слідує, що якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи. Слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Тобто слідчий суддя за наслідками розгляду клопотання, поданого у порядку ст. 206 КПК України на стадії досудового розслідування кримінального провадження, наділений правом ухвалити лише рішення про звільнення особи, яка тримається під вартою та за наявності двох підстав: 1) не надання органом державної влади чи відповідною службовою особою судового рішення, яке набрало законної сили, яке би уповноважувало їх на таке утримання особи під вартою; 2) не доведення органом державної влади чи відповідною службовою особою наявності інших правових підстав для позбавлення особи свободи шляхом її тримання під вартою.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про попереднє ув'язнення» підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених статтею 615 КПК України.
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про попереднє ув'язнення», установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадицій ний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
Слідчим суддею були скеровані запити до уповноважених органів з вимогою надати відомості про місцеперебування ОСОБА_5 , підстави його затримання та утримування.
Відповідно до повідомлення начальника ВП№1 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області, В ході розгляду запиту суду встановлено, що працівниками ВП № 1 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 не затримувався та будь-яких матеріали з цього приводу в ВП № ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області відсутні.
Також встановлено, що відповідно до відомостей ІКС ІПНП гр. ОСОБА_4 значиться як особа, яка вчинила адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП та підлягає до доставлення до РТЦК м. Харкова, відповідно до звернення № E64469 від 24.11.2024 від ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрованого в ВП №1 ХРУП №2 ГУНП в Харківській області.
12.11.2025 за адресою: м Харків, вул. Івана Каркача, 7/1, екіпажем співробітників УПП в Харківській області «КУПОЛ-4051» був виявлений гр. ОСОБА_4 та останнього було добровільно доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
По даному факту відомості внесені до ЄО № 32328 від 12.11.2025 в ВП №1 ХРУП №2 ГУНП в Харківській області.
Із змісту досліджених судом письмових доказів та наданих матеріалів вбачається, що ОСОБА_5 не є особою, яка тримається під вартою у зв'язку із застосованим відносно нього запобіжного заходу, не є затриманим у порядку ст. 208 КПК України та не є особою, затриманою не уповноваженою службовою особою у порядку ст. 207 КПК України, не утримається правоохоронними органами у зв'язку із розслідуваним ними кримінальним правопорушенням у межах жодного порушеного кримінального провадження.
Згідно письмових пояснень заявника ОСОБА_3 , ОСОБА_5 12.11.2025, приблизно о 13 год. 30 хв., у супроводі інспекторів УПП в Харківській області ДПП направлено на медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп?яніння до відповідного закладу охорони здоров?я. Приблизно через годину, ОСОБА_4 ті ж самі інспектори УПП в Харківській області ДПП без задокументованого затримання доставили до РТЦК та СП, що знаходиться у Новобаварському районі м. Харкова. Наразі з останнім відсутній зв?язок. На даний час ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , продовжують утримувати поза його волею. Про таке затримання, умови тримання та місцезнаходження ОСОБА_4 до теперішнього часу нікого із близьких не повідомлено. Таким чином, на думку заявника, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , позбавлений свободи за відсутності судового рішення, як б набрало законної сили й прямо б передбачало позбавлення його свободи з будь-якої іншої підстави.
Слідчий суддя наголошує, що призов громадянина на військову службу під час мобілізації не є позбавлення особи права на свободу, а є обов'язком громадянина України, що передбачений ст. 65 Конституції України, відтак, не є незаконним утриманням особи, якщо такі обставини буде встановлено.
У п.59 рішення «Engeland Others v. the Netherlands» від 08.06.1976 Європейський суду з прав людини зазначив, що необхідність проживання військовослужбовців у казармах не суперечить вимогам статті 5 Конвенції, бо таке обмеження «не виходить за рамки звичайної військової служби». Навіть «легкі форми арешту», коли військовослужбовці мають перебувати в житлових приміщеннях, армійських корпусах чи спорудах, не створює порушення статті 5 Конвенції, бо «вони продовжують перебувати в більш або менш звичайних рамках свого армійського життя». Водночас подібні обмеження щодо цивільних осіб є неприйнятними.
Так, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до ч.2 ст.102, п.1,17,20 ч.1 ст.106 Конституції України, Указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022, оголошено про проведення загальної мобілізації.
У відповідності до ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Таким чином, у слідчого судді відсутні повноваження, визначені КПК України, для з'ясування підстав позбавлення волі особи у інших випадках, не пов'язаних із досудовим розслідуванням конкретного кримінального провадження та розгляду клопотання у порядку ст. 206 КПК України, а отже відсутні повноваження і до вчинення інших дій передбачених ст. 206 КПК України, зокрема, щодо медичного обстеження.
Також слідчий суддя звертає увагу скаржника на те, що уразі порушення прав чи інтересів службовими (посадовими) особами територіального центру комплектування та соціальної підтримки, військової частини при здійсненні ними своїх повноважень, пов'язаних із мобілізацією, для судового захисту він вправі звернутись із адміністративним позовом до компетентного адміністративного суду, а у разі вчинення протиправних дій, що містять ознаки кримінальних правопорушень, - до правоохоронного органу із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Положеннями КПК України не врегульовано питання щодо відмови у задоволенні скарги, поданої в порядку ст. 206 КПК України.
Однак, згідно з ч. 6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 307 КПК України передбачено, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 4) відмову у задоволенні скарги.
Згідно з ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що віднесені на його розгляд сторонами кримінального провадження та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
Згідно зі ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого чи прокурора; скасування повідомлення про підозру; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.
Зі змісту скарги та викладених в ній фактичних обставин дійсно слідує, що між ОСОБА_5 , та уповноваженими особами ТЦК та СП виникли правовідносини, що врегульовані законодавством про мобілізацію та мобілізаційну підготовку.
Слід зауважити, що уповноважені особи цього органу не є працівниками органу досудового розслідування, слідства чи прокуратури, діяльність яких може бути предметом перевірки в порядку вимог ст. 206 КПК України.
Окрім того, у скарзі не наведено даних про те, що дійсно відносно ОСОБА_5 було винесено постанову про адміністративне затримання, і не спростовуються дані, що він призваний на військову службу та проходить відповідну підготовку. Також у скарзі вказано, що ОСОБА_5 перебуває у можливому приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , а не утримується під вартою, що не може бути предметом перевірки слідчого судді в порядку вимог ст. 206 КПК України. При цьому докази того, що ОСОБА_5 утримується на гаупвахті або ізоляторі тимчасового тримання, що може свідчити про те, що до особи застосовано попереднє ув'язнення в скарзі та матеріалах справи відсутні.
А тому за відсутності об'єктивних даних, що ОСОБА_5 дійсно не порушив вимог закону про мобілізацію, та відносно нього було здійснено адміністративне затримання або пред'явлено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, за відсутності відомостей, що він утримується під вартою, гаупвахті, не можна достеменно стверджувати, що особа незаконно позбавлена свободи, оскільки у скарзі вказано лише про його перебування на території ІНФОРМАЦІЯ_2 , через незаконні дії працівників ТЦК та СП.
За таких обставин, з урахуванням положень ст. 206 КПК України, слідчий суддя не уповноважений на з'ясування підстав проходження служби у військовій частині не пов'язаних із сферою дії кримінального процесуального закону.
З огляду на викладені скаржником фактичні обставини, які по своїй суті врегульовані чинним законодавством про мобілізацію та мобілізаційну підготовку, та за відсутності ознак кримінального правопорушення, вказані спірні правовідносини щодо затримання ОСОБА_5 , призову на проходження службу підлягають оскарженню в порядку передбаченому законом, як до начальника ТЦК та СП так і до адміністративного суду, та у разі наявності в діях осіб ознак злочину - у встановленому КПК поряду.
Оцінюючи зібрані по справі докази, слідчий суддя приходить до висновку, що скарга заявника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 в порядку ст. 206 КПК України задоволенню не підлягає.
На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 206, 303, 304, 309, 369-372, 392 КПК України, слідчий суддя,
У задоволенні скарги ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 в порядку ст. 206 КПК України - відмовити.
Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1