Справа № 638/9088/25
Провадження № 2/638/4878/25
Іменем України
18 листопада 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Агапова Р.О.,
за участю секретаря Суслової К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Шевченківського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до ОСОБА_1 про стягнення неправомірно отриманої пенсії,-
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області звернулось до Шевченківського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 49 510,02грн. неправомірно отриманої пенсії за період з 26.06.2023 по 31.01.2025.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримував пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» на підставі заяви від 12.07.2023р. №729, доданих документів та виписки з акту огляду міжрайонної Слобідської МСЕК від 26.06.2023р. до довідки серії 12 ААВ №709059.
Листом від 14.01.2025р. №01-13/144 Комунальним закладом охорони здоров'я “Обласний центр медико-соціальної експертизи» повідомлено головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, що розширеною експертною комісією закладу від 16.12.2024р. була проведена медико-соціальна експертиза щодо дослідження обґрунтованості та законності встановлення інвалідності міжрайонною Слобідською МСЕК та скасовано інвалідність ОСОБА_1 з 26.06.2023р.
Враховуючи вищевикладене, право на призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону №1058 у ОСОБА_1 відсутнє.
Таким чином, по пенсійній справі ОСОБА_1 за період 26.06.2023р. по 31.01.2025р. виникла переплата пенсії у розмірі 49510 грн. 02 коп.
Відповідна сума є надміру сплаченою та підлягає обов'язковому поверненню на рахунок Пенсійного фонду України пенсіонером добровільно або стягуються в судовому порядку.
30.01.2025 листом №2000-0401-8/16751 ОСОБА_1 було повідомлено про виникнення переплати та необхідність повернення коштів на розрахунковий рахунок Пенсійного фонду України.
На момент звернення до суду кошти на рахунок Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області не надходили.
Також вказує, що відповідачу пенсія виплачена не внаслідок рахункової помилки з боку позивача, а внаслідок порушення відповідачем вимог, передбачених пунктом 1 підпунктів 1,5 статі 49 Закону №1058-IV.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 28.05.2025 відкрито спрощене провадження у справі, призначено судове засідання.
05 червня 2025 року начальником Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області Баєвою Г.О. надано клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору. Однак, зазначене клопотання було повернуте позивачу, оскільки не було підписане особою, яка має право подавати його.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, де зазначив наступне.
Проте з наданих разом із позовною заявою документів, вбачається, що копії документів в порушення п. 5.26. ДСТУ 4163:2020 та ст. 95 ЦПК України не засвідчені належним чином, а саме не містять відмітки про засвідчення копії взагалі, а єдиний додаток, який містить відмітку про засвідчення (копія рішення від 15.01.2025 р. № 204950018734)- не містять дати засвідчення, а відмітка про його засвідчення підписана особою, інформація про наявність у якої повноважень на представництво позивача, в тому числі на засвідчення копій відповідно до ст.ст. 58-64 ЦПК України в матеріалах справи відсутня.
Таким чином, надані разом із позовною заявою докази не відповідають встановленим ст. 78 ЦПК України вимогам щодо допустимості та не можуть бути взяті судом до уваги взагалі, врахування таких недопустимих доказів при вирішенні справи по суті - не тільки суперечитиме засадам та завданню цивільного судочинства, а й також матиме ознаки надмірної гнучкості суду при застосуванні процесуальних норм, що відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 12 січня 2022 року у справі № 234/11607/20 (провадження № 61-15126св21) та інших є недопустимим, а тому у задоволенні позову має бути відмовлено у зв'язку із недоведеністю.
Із посиланням на додані до позовної заяви докази позивач стверджує, що відповідач перебуває на обліку та отримував пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на підставі заяви від 17.07.2023 р., доданих документів, виписки з акта огляду медико- соціальною експертною комісією від 26.06.2023 р., та довідки серії 12 ДАВ № 709059. Листом від 14.01.2025 р. № 01-13/144 КЗОЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» повідомлено позивача, що розширеною експертною комісією закладу від 16.12.2024 р. відповідачу скасовано інвалідність з 26.06.2023 р., переплату пенсії у розмірі 49510,02 грн. відповідач позивачу на підставі надісланого останнім листа не повернув, а тому позивач вважає наявними підстави для стягнення з відповідача на користь позивача вказаних грошових коштів у судовому порядку.
Проте такі висновки є безпідставними та надуманими, а підстави для задоволення позову - відсутні.
У позовній заяві позивач хоч і викладає загальні обставини, пов'язані з призначенням відповідачу пенсії по інвалідності, однак при цьому не зазначає жодним чином, що для призначення відповідної пенсії відповідачем було подано недостовірні документи, чи що відповідач вчинив будь-які дії, які можна було б кваліфікувати як зловживання. Більше того, до позовної заяви позивач не додав жодного з документів, які б свідчили про первинні обставини призначення пенсії, зокрема: заяви від 09.05.2023 р., виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 25.04.2023 р., на які сам же позивач посилається у викладенні фабули справи.
У тексті позовної заяви позивач формально посилається на ст. 1215 ЦК України, що регулює питання повернення безпідставно набутого майна, зокрема пенсій, які є засобом до існування, але сам при цьому фактично визнає, що такі кошти можуть бути стягнуті виключно за наявності певних обставин - зловживань з боку пенсіонера або подання ним (чи страхувальником) недостовірних відомостей.
В той же час, позивачем не наведено, в чому саме полягає зловживання з боку відповідача, коли воно мало місце, в якій формі проявилося та як встановлюється, і зазначено також, які конкретно недостовірні дані були нібито подані відповідачем, чому полягає їх недостовірність, та які правові наслідки настали в результаті в подання. Позовна заява містить лише загальні припущення, які жодним чином не підкріплені доказами, та не відповідає встановленим законом критеріям допустимості і достатності доведення заявлених вимог.
Більше того, обставини, на які посилається позивач як на підставу виникнення зобов'язання з повернення пенсії, пов'язані виключно із скасуванням відповідачу інвалідності розширеною експертною комісією КЗОЗ «Обласний центр медико- соціальної експертизи».
Відповідні дії компетентного органу є незалежними від волі відповідача, а відповідач жодним чином не впливає на зміст чи правові наслідки такого рішення. Зазначене виключає наявність будь-якого умислу, недобросовісності чи зловживання з боку відповідача, а тому не може вважатися підставою для застосування до нього цивільно-правової відповідальності у формі обов'язку повернути пенсійні кошти.
У ситуації, коли відповідач звернувся до органу територіального підрозділу Пенсійного фонду України в порядку, передбаченому законом, надав документи, які на той момент вважалися дійсними та належними, та на підставі яких органом було призначено пенсію - така пенсія є отриманою правомірно. Її виплата здійснювалася уповноваженим органом державної влади, у межах його повноважень, і відповідно до чинного законодавства. Скасування інвалідності постфактум не змінює правового статусу пенсійних виплат у минулому та не створює презумпції недобросовісності з боку відповідача.
Крім того, позивачем до позовної заяви також не додано доказів перерахування відповідачу пенсійних виплат та розрахунку виплаченої пенсії.
Представник позивача у судове засідання не з'явився. Про дату, час т місце судового розгляду повідомлявся належним чином.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Про дату, час т місце судового розгляду повідомлявся належним чином.
Суд, перевіривши матеріали справи, приходить до наступного.
Згідно виписки з акта огляду медико-соціальної експертної комісії до довідки серії 12ААВ №709059 ОСОБА_1 з 26.06.2023 має другу групу інвалідності.
16.12.2024 Комунальним закладом охорони здоров'я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» складено довідку №108 про невизнання інвалідом ОСОБА_1 з 26.06.2023.
Листом від 30.01.2025 №2000-0401-8/16751 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повідомило відповідача про вказаний факт, а також про виниклу у зв'язку з цим переплату пенсії за період з 26.06.2023 по 31.01.2025 у сумі 49 510,02грн. та запропонувало повернути вказану суму на розрахунковий рахунок позивача.
За змістом частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Стаття 1215 ЦК України встановлює випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.
Так, зокрема, не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача (частина перша статті 1215 ЦК України).
Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.
Вказаний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсії є вичерпним, а отже можливості для прийняття рішення про стягнення сум переплати у випадку неправильного обчислення розміру пенсії працівником пенсійного органу чи у зв'язку з автоматизованою помилкою, законодавством не передбачено. При цьому, обов'язок довести недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у ч. 1 вищевказаної статті, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 16.06.2020 року в справі №756/6984/16-а обов'язковою умовою для стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера, однак вказані суми не можуть бути стягнуті у випадку призначення пенсії на підставі недостовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера - в такому разі суми зайво виплаченої пенсії стягуються зі страхувальника. При цьому, оцінюючи докази, що свідчать про можливе зловживання, судам слід виходити з презумпції дійсності документів, наданих для призначення/перерахунку пенсії, та презумпції добросовісності заявника. Ці презумпції може бути спростовано на підставі доказів, що доводять умисел заявника на отримання пенсії без законних для цього підстав.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019року у справі № 753/15556/15-ц зазначено, що у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Водночас, положеннями п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України визначено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Виходячи із аналізу ст. 1215 ЦК України обов'язок довести наявність рахункової помилки або недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у ч. 1 вказаної статті, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.
За змістом ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказів, які б свідчили про рахункову помилку з боку Управління ПФУ, чи надання відповідачем завідомо неправдивих даних або підроблених документів, які стали підставою для переплати пенсії, а також зловживань з боку відповідача при отриманні пенсії, позивачем надано не було.
Отже, позивачем не доведено факт зловживань з боку відповідача, його винуватості чи недобросовісності щодо надання недостовірних даних та отримання переплати пенсії.
Позивач не надав доказів щодо факту недобросовісного набуття відповідачем отриманих коштів, які є пенсійною виплатою, призначеною управлінням Пенсійного фонду України.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем не встановлено факту наявності рахункової помилки. Рахункова помилка - це помилка, яка була допущена під час проведення арифметичних підрахунків.
Отже, без встановлення фактів недобросовісної поведінки відповідача, та наявності рахункової помилки при виплаті пенсії, відсутні підстави для стягнення з відповідача надмірно виплаченої суми пенсії.
Заперечення представника відповідача в частині не засвідчення належним чином копій документів судом до уваги не приймаються, з огляду на наступне.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (провадження № 14-96цс21) зробила висновок, що вимоги до процесуальних документів і додатків до них визначає процесуальний закон, а не Національний стандарт України, затверджений Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики. Правила проставлення відмітки про засвідчення копії документа, визначені у пункті 5.27 ДСТУ 4163-2003, не поширюються на засвідчення копій документів, які учасники справи подають до суду.
Отже, оскільки у процесі розгляду справи відповідач не подав заяв або клопотань про витребування оригіналів письмових документів, наданих позивачем, суд приймає їх копії як належні та допустимі докази.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У порядку ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що судом ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81,89, 136, 264, 265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до ОСОБА_1 про стягнення неправомірно отриманої пенсії - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Р.О. Агапов