Справа № 344/17333/25
Провадження № 2/344/5782/25
про залишення позовної заяви без руху
18 листопада 2025 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Домбровська Г.В., ознайомившись з матеріалами справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу -
ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам статей 175,177 ЦПК України, та має недоліки, що перешкоджають прийняттю даної позовної заяви до розгляду.
Частиною 1 статті 177 ЦПК України визначено, що позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Всупереч вищевказаній нормі до позовної заяви не долучено копії всіх документів, що додаються до неї, для відповідача, як це визначено ч. 1 ст. 177 ЦПК України, або доказів надсилання йому копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Щодо питання територіальної підсудності даного позову.
Так, за змістом ст.4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів і заст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В позовній заяві ОСОБА_1 зазначила адресу свого реєстрації - АДРЕСА_1 ; місця проживання - АДРЕСА_2 .
Адресу відповідача ОСОБА_3 зазначено АДРЕСА_3 .
З свідоцтва про шлюб, яке додано до позовної заяви, вбачається, що відповідач ОСОБА_3 є громадянином іншої держави, а саме Республіки Білорусь.
З позовної заяви не вбачається, що у відповідача у місті Івано-Франківську є майно чи у сторін від шлюбу є неповнолітні діти, як і не зазначено, що позивач проживає у місті Івано-Франківську, оскільки на такі обставини позивач у позовній заяві не посилається.
Відповідно до ч. 9, ч. 10 ст. 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцем знаходження майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи). Позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання чи перебування, можуть пред'являтися за місцем знаходження його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні.
Відповідно до норми ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Зі змісту ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» вбачається, що місце перебування це житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги. Місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об'єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.
Однак, позивачем не надано жодного доказу щодо останнього відомого зареєстрованого місця проживання відповідача, що територіально відноситься до Івано-Франківського міського суду.
Разом з цим, суд звертає увагу позивача, що порядок розірвання шлюбу, укладеного між громадянином України та іноземцем, має ряд особливостей. Основним у цьому питанні є визначення закону, відповідно до якого буде проводитися розірвання шлюбу.
Згідно ст. 63 Закону України «Про міжнародне приватне право» припинення шлюбу та правові наслідки його припинення визначаються правом, яке діє в даний час щодо правових наслідків шлюбу.
Відповідно до ст. 60 Закону України «Про міжнародне приватне право» правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а при його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання (за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання в цій державі). При відсутності спільного місця проживання - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.
Якщо подружжя є громадянами різних держав, спільно проживали на території України, і на час розірвання шлюбу хоча б один з них продовжує проживати на її території, то розірвання шлюбу провадиться за законодавством України. Особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є, ст. 16 Закону України «Про міжнародне приватне право».
Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11 ВСУ, позов про розірвання шлюбу з особою, яка не має в Україні місця проживання або місце проживання якої невідоме, може пред'являтися за місцем знаходження майна відповідача, або за останнім відомим місцем його проживання чи перебування, а у випадку, коли з позивачем проживають його малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача - за місцем проживання позивача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за місцем проживання будь-кого з них. У разі розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, один з яких проживає в Україні, питання підсудності визначається за загальними правилами.
Приписами ст. 497 ЦПК України, підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч.1 ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у ст.77 цього Закону(виключна підсудність, яка на спори про розірвання шлюбу не розповсюджується).
Будь-яких доказів спільного проживання сторін на території України, наявності або відсутності угоди, згідно якої сторони передбачили підсудність справи про розірвання шлюбу судам України або іноземним судам, наявності у відповідача майна на території України, позивачем не надано.
Також зі змісту позову не можливо визначити чи володіє відповідач, який є громадянином Білорусії, мовою, на якій буде здійснювати судочинство у даній справі.
Відповідно до п. 2.3 розділу ІІ Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України 27 червня 2008 року № 1092/5/54і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.07.2008року за № 573/15264, доручення та документи, що до нього додаються, складаються мовою, передбаченою відповідним міжнародним договором України. Якщо доручення чи документи, що до нього додаються, складено українською мовою, слід додавати завірений переклад на мову запитуваної держави або на іншу мову, передбачену міжнародним договором України. Документи, що підлягають врученню згідно з дорученням суду України, складаються мовою запитуваної держави чи іншою мовою, передбаченою міжнародним договором України, або супроводжуються завіреним перекладом на таку мову.
Переклад здійснюється фахівцем, запрошеним до відповідного суду України згідно зі ст. 75 ЦПК України або засвідчується уповноваженим перекладачем, або нотаріально.
Таким чином, позивачу потрібно надати: дані про останнє відоме місце проживання відповідача, зокрема якщо таке мало місце на території України; оформити позовну заяву і документи, що додаються до неї, у відповідності до вимог п. 2.3 розділу 2 вказаної вище Інструкції та надати суду належним чином завірений переклад на мову запитуваної держави.
Згідно з ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175-177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин вважаю, що позовну заяву ОСОБА_1 слід залишити без руху, надавши позивачці строк для усунення вищевказаних недоліків, а саме: подати належним чином оформлену позовну заяву із зазначенням наданням доказів спільного проживання сторін на території України, наявності (або відсутності) угоди, згідно якої сторони передбачили підсудність такої справи (про розірвання шлюбу) судам України або іноземним судам; доказів, станом на день звернення до суду, щодо зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання або зареєстрованого у встановленому законом порядку місця перебування відповідача; домовленості подружжя про розгляд справи за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них; докази про неможливість за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 259, 260 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишити без руху.
Надати позивачу десятиденний строк з дня отримання ухвали для виправлення вказаних у мотивувальній частині ухвали недоліків.
Роз'яснити позивачу, що у випадку невиконання вимог даної ухвали, позовна заява вважатиметься неподаною та буде їй повернута.
Копію ухвали направити позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.
Суддя Івано-Франківського міського суду Г.В. Домбровська