Справа № 344/20556/25
Провадження № 1-кс/344/8021/25
19 листопада 2025 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про продовження строку тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12024090000000549 від 02.09.2024, -
Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором, в обґрунтування якого посилається на те, що Відділом розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Івано-Франківській області, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості по якому 02.09.2024 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12024090000000549 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 5 ст. 407 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України, та ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 263 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у період часу з жовтня 2024 року по 22.12.2024 ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7 , за грошові кошти в сумі 13500 доларів США, здійснили організацію незаконного переправлення через державний кордон України ОСОБА_11 , 1987 року народження, виїзд якого з території держави заборонений під час дії правового режиму воєнного стану, шляхом безпідставного внесення 12.12.2024 його даних до автоматизованої системи «Шлях», як водія фізичної особи підприємця ОСОБА_12 .
Окрім цього, 27.11.2024 солдат ОСОБА_6 , проходячи військову службу за призовом під час мобілізації в Збройних Силах України, самовільно залишив місце постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) та ухилявся від проходження військової служби до 23.09.2025.
Також, на початку січня 2025 року ОСОБА_6 , діючи повторно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , з корисливих мотивів, організували незаконне переправлення через державний кордон України ОСОБА_11 , 1987 року народження, виїзд якого з території держави заборонений під час дії правового режиму воєнного стану, шляхом безпідставного внесення 09.01.2025 його даних до автоматизованої системи «Шлях» як водія ТОВ «Франко Тревел Плюс», у зв'язку із чим останній 10.01.2025 ОСОБА_11 , виконуючи вказівки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 на автомобілі «Мерседес Спрінтер», синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , у міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «КПП Красноїльськ», який знаходиться поблизу с-ща Красноїльськ Чернівецького району Чернівецької області, незаконно перетнув державний кордон України.
23 вересня 2025 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України.
Цього ж дня, 23.09.2025 о 15:23 год. підозрюваного ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 615 КПК України та вручено клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
24 вересня 2025 року слідчим суддею Івано-Франківського міського суду щодо ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 21.11.2025 з визначенням застави в розмірі 121 120 грн.
25 вересня 2025 року ОСОБА_6 звільнено з-під варти у зв'язку із внесення застави у розмірі 121 120 грн.
Однак, 25.09.2025 Першим слідчим відділом (з дислокацією в м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого в м. Львові, ОСОБА_6 затриманий в порядку ст. 208 КПК України, останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та 26.09.2025 Личаківським районним судом м. Львова до нього застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без можливості внесення застави в кримінальному провадженні № 62025140110003140, яке в подальшому приєднано до кримінального провадження № 12024090000000549, у зв'язку із чим на даний час ОСОБА_6 перебуває в Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)».
Злочини, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 відносяться до тяжких злочинів, за вчинення яких, зокрема: відповідно до санкції ч. 3 ст. 332 КК України передбачено покарання на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, відповідно до санкції ч. 5 ст. 407 КК України передбачено покарання на строк від п'яти до десяти років.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчинені кримінальних правопорушень підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколами допитів свідка ОСОБА_11 , протоколом допиту свідка ОСОБА_13 , матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій, зокрема контролю за вчиненням злочину у формі слідчого експерименту, зняття інформації з електронних комунікаційних мереж, спостереження за особою, аудіо-, відеоконтролю особи, доповіддю по факту залишення військової частини військовослужбовцем, актом службового розслідування по факту залишення військової частини військовослужбовцем та іншими матеріалами кримінального провадження.
При застосуванні запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 слідчим суддею враховано наявність ризиків передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на даний час не зменшилися та залишаються актуальними, а саме:
- п. 1 - переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюваний усвідомлює про неминучість покарання за вчинення такого злочину. Окрім цього, ОСОБА_6 усвідомлює, що санкція ч. 3 ст. 332, ч. 5 ст. 407 КК України передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі, у зв'язку із чим у будь який час може покинути місце свого постійного перебування (проживання), тим же самим переховуватись від органів досудового розслідування та суду за вчинені ним злочини, ніде не працює;
- п. 3 - незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, оскільки йому відомі їхні анкетні дані, один із них є його близьким родичем, після чого він, шляхом вмовляння, погроз зможе впливати на їх показання, що в свою чергу може зашкодити проведенню досудового розслідування. Окрім цього, у даному кримінальному провадженні наявні інші особи, щодо яких триває перевірка причетності до вчинення даних та інших злочинів та з якими контактував безпосередньо чи опосередковано підозрюваний, які в подальшому можуть дати викривальні покази щодо нього. Також, ОСОБА_6 може впливати на інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні з метою ненадання останніми викривальних показів;
- п. 4 - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема може не з'являтися на виклик до слідчого, прокурора чи суду, посилаючись на різні ніби то форс мажорні чи поважні обставини, тим самим затягуючи строки досудового розслідування чи судового розгляду, може приховувати докази своїх злочинних дій, а також може симулювати хворобу,
- п. 5 - вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки у разі незастосування до останнього запобіжного заходу у виді тримання під вартою може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, пов'язані із незаконною діяльністю щодо організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України.
На сьогоднішній день до органу досудового розслідування не надходили заяви від жодних осіб про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків відповідно до ст. 194 КПК України і зобов'язуються, за необхідності, доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу. У зв'язку з цим, є неможливим застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді особистої поруки.
Інші види запобіжних заходів застосувати відносно підозрюваного також не можливо, оскільки вони будуть недостатніми для запобігання спробам ОСОБА_6 переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, незважаючи на покладені на нього обов'язки.
Викладені обставини виправдовують обрання підозрюваному ОСОБА_6 більш впливового, а не більш суворого виду запобіжного заходу. З викладеного вище вбачається, про неможливість запобігання цих ризиків шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу. Враховуючи вищевикладене, а також обставини даного кримінального провадження, просить клопотання задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав з мотивів наведених в ньому, просив клопотання задовольнити.
Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечила проти поданого клопотання, посилаючись на подані письмові заперечення.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечила проти поданого клопотання, посилаючись на недоведеність ризиків, просила врахувати характеризуючи дані підозрюваного та застосувати альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку захисників.
Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисників, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п»ять років.
Відповідно до ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, - з моменту затримання, а також те, що строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою.
23 вересня 2025 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України.
Крім того, 23.09.2025 о 15:23 год. підозрюваного ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 615 КПК України.
24 вересня 2025 року слідчим суддею Івано-Франківського міського суду щодо ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 21.11.2025 з визначенням застави в розмірі 121 120 грн.
25 вересня 2025 року ОСОБА_6 звільнено з-під варти у зв'язку із внесення застави.
25 вересня 2025 року Першим слідчим відділом (з дислокацією в м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого в м. Львові, ОСОБА_6 затриманий в порядку ст. 208 КПК України, та йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
26 вересня 2025 року слідчим суддею Личаківського районного суду м. Львова до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без можливості внесення застави в кримінальному провадженні № 62025140110003140.
Постановою про об'єднання матеріалів досудових розслідувань у одному провадженні від 03.10.2025 року матеріали досудового розслідування у кримінальному проваджені №1202409000000549 від 02.09.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України, та матеріали досудового розслідування у кримінальному проваджені №62025140110003140 від 21.08.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, об'єднано в одне провадження.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 332 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , належить до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , належить до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами а саме: протоколами допитів свідка ОСОБА_11 , протоколом допиту свідка ОСОБА_13 , матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій, зокрема контролю за вчиненням злочину у формі слідчого експерименту, зняття інформації з електронних комунікаційних мереж, спостереження за особою, аудіо-, відеоконтролю особи, доповіддю по факту залишення військової частини військовослужбовцем, актом службового розслідування по факту залишення військової частини військовослужбовцем та іншими матеріалами кримінального провадження.
Так, відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення. При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального кодексу ця особа підлягає відповідальності.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Отже враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, детальний перелік яких міститься у клопотанні та досліджений в судовому засіданні, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 5 ст. 407 КК України.
В той же час 23 листопада 2025 року закінчується строк дії застосованого щодо підозрюваного запобіжного заходу.
Відповідно до ст. 199 КПК України, розглядаючи клопотання про продовження строків тримання під вартою слідчий суддя повинен з'ясувати конкретні причини тривалого тримання особи під вартою, чи недопущеного безпідставного тривалого розслідування, інші обставини, що свідчать про невиправдано тривале тримання під вартою, чи не з'явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та застосувати альтернативний запобіжний захід.
Однак стороною кримінального провадження з боку обвинувачення доведено наявність об'єктивних обставин, які в свою чергу перешкоджають завершенню досудового розслідування у даному кримінальному провадженні до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, у зв'язку з чим ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 19.11.2025 продовжено строк досудового розслідування кримінального провадження №12024090000000549 від 02.09.2024 до 23.02.2026 року.
З точки зору ч. 2 ст. 177 КПК України, в якій визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Тобто, саме виклад обставин, які дають змогу обґрунтовано підозрювати особу у скоєнні злочину, та зробити висновок про наявність ризиків, обґрунтування неможливості запобігти ризикам при застосуванні більш м'яких запобіжних заходів та обґрунтування обов'язків.
Вважається, що застосування запобіжних заходів вже можливо при наявності ризиків. Ризик же в свою чергу це не визначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім цього, прокурором доведено наявність ризиків, які не зменшилися та які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також, слідчий суддя враховує, що відповідно до ч.8 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Крім того, п.5 ч.4 ст.183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
При вирішенні клопотання, слідчим суддею також враховується тяжкість злочинів, які інкримінуються підозрюваному та міра покарання, яка йому загрожує у разі доведення вини, його обставини та наслідки, і саме наведені вище обставини у їх сукупності, а також дані про особу підозрюваного підтверджують існування ризиків передбачених ст.177 КПК України та дають можливість зробити висновок, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою може забезпечити уникненню цих ризиків та забезпечити процесуальну поведінку підозрюваного.
У рішенні "Марченко проти України" Європейського суду суд з прав людини повторює, що при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернатиних) запобіжних заходів.
Вирішуючи питання про можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, слідчий суддя бере до уваги вищезазначену правову позицію Європейського суду з прав людини, а також керується ч.4 ст.183 КПК України, у відповідності до якої при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий суддя має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.407 КК України, і приходить до висновку, що жоден із інших - альтернативних запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Посилання сторони захисту у письмових запереченнях слідчий суддя не приймає до уваги, оскільки при обранні 24.09.2025 року слідчим суддею альтернативного запобіжного заходу ОСОБА_6 було повідомлено про підозру лише за ст.332 ч.3 КК України. Крім того, посилання щодо визначення застави в аналогічних справах є безпідставними, оскільки обставини, які враховуються при обранні запобіжного заходу визначені у ст.178 КПК України.
Отже, враховуючи вищенаведене, відсутність підстав для зміни чи скасування підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та те, що строк тримання останнього під вартою закінчується 23 листопада 2025 року, вважаю, що клопотання слід задовольнити, продовжити строк тримання його під вартою в межах строку досудового розслідування - до 17 січня 2026 року, включно без визначення розміру застави.
Керуючись ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, ст.ст. 176-178, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 205, 219, 309, 376, 395 КПК України, -
Клопотання задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 17 січня 2026 року, включно.
Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 здійснювати в Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)».
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
Про прийнятерішення повідомити заінтересованих осіб.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1
Повний текст ухвали складено 19 листопада 2025 року