Справа № 750/2960/24 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/670/25
Категорія - ч. 1 ст. 111-2 КК України Доповідач ОСОБА_2
11 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
З участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_6 ,
представника власника майна - адвоката ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали кримінального провадження, внесеного 27 жовтня 2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022000000001504, за апеляційними скаргами захисника-адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 та третьої особи - ОСОБА_10 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 червня 2025 року щодо
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Бубнівка Гайсинського району Вінницької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України,
Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 червня 2025 року ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років з позбавленням права обіймати будь-які посади в релігійних організаціях на строк 13 років та з конфіскацією всього належного йому майна.
Стягнуто з ОСОБА_9 на користь держави процесуальні витрати в сумі 5300 грн. 96 коп.
Арешт на майно: квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ; квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 ; житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_4 ; автомобіль марки Toyota Land Cruiser 200, 2019 р.в., номерний знак НОМЕР_1 ; автомобіль марки Volkswagen Golf, 1994 р.в., номерний знак НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_9 , накладений відповідно до ухвали слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 жовтня 2023 року - скасовано, після набрання вироком законної сили.
Питання про речові докази вирішено наступним чином: квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ; квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 ; житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_4 ; автомобіль марки Toyota Land Cruiser 200, 2019 р.в., номерний знак НОМЕР_1 ; автомобіль марки Volkswagen Golf, 1994 р.в., номерний знак НОМЕР_2 - конфіскувати в дохід держави, як майно, яке є власністю ОСОБА_9 .
Не погоджуючись з вироком суду були подані апеляційні скарги в яких:
- власник майна - ОСОБА_9 просить змінити вирок суду в частині вирішення питання долі речових доказів, виключивши з його резолютивної частини посилання суду на конфіскацію в дохід держави квартири АДРЕСА_5 . В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що відповідно до Договору дарування квартири від 27 липня 2018 року, зареєстрованому в реєстрі за №45, яка розташована за адресою: АДРЕСА_6 , він є власником зазначеного житла, вказана інформація підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 30 червня 2025 року. З огляду на вище викладене вважає, що суд першої інстанції оскаржуваним вироком безпідставно конфіскував в дохід держави вказану квартиру, власником якої не є обвинувачений та незаконно та свавільно втрутився в його право на мирне володіння належним йому на праві власності майном;
- адвокат ОСОБА_8 в поданій в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 апеляційній скарзі просить, повторно дослідивши всі докази, скасувати вирок суду, а кримінальне провадження стосовно його підзахисного закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримати.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що ОСОБА_9 не набув статусу підозрюваного в даному кримінальному провадженні з огляду на наступне:
- сторона обвинувачення, відповідно до норм КПК України, має обов'язок завчасно повідомляти певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії;
- звертає увагу, що положення ст. 278 КПК України, у взаємозв'язку з ч. 8 ст. 135 КПК України, дають підстави стверджувати, письмове повідомлення про підозру має бути вручене в день його складання і належним підтвердженням цього факту є момент опублікування повідомлення у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. Однак, згідно матеріалів кримінального провадження, 26 грудня 2023 року було складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_9 та в цей де день опубліковано на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, однак в засобах масової інформації повідомлення про підозру опубліковано лише 03 січня 2024 року, що вказує на порушення стороною обвинувачення положень ст. 278 КПК України;
- з наявних матеріалів кримінального провадження вбачається, що стороною обвинувачення не долучено доказів, які б підтверджували повідомлення ОСОБА_9 про необхідність з'явитися до слідчого, прокурора для проведення процесуальної дії;
- стороною обвинувачення не доведено належними і допустимими доказами факт того, що обвинувачений на час повідомлення про підозру, 26 грудня 2023 року, переховувався від органу досудового розслідування, не з'являється на його виклики, не проживав на території України та знаходився на тимчасово окупованій території України. Вказує, що стороною обвинувачення на підтвердження факту відсутності ОСОБА_9 за місцем свого проживання надано лише інформацію від ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10 серпня 2023 року, згідно якої, ОСОБА_9 13 лютого 2022 року перетнув кордон України в пункті пропуску «Мілове».
Відносно ряду доказів, викладених судом першої інстанції в оскаржуваному вироку, захисник вказує, що вони не мають доказового значення та не являються доказами в розумінні положень ст. 84 КПК України.
Щодо протоколу огляду від 25 серпня 2023 року апелянт зазначає, що вказаний протокол не є належним доказом, який доводить вину ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч 1 ст. 111-2 КК України, оскільки твердження про те, що участь у кремлі під час проголошення незаконної анексії частини території України взяв саме обвинувачений, є виключно суб'єктивною думкою автора цієї статті, якого сторона обвинувачення не встановила та не забезпечила його допит в якості свідка в судовому засіданні з метою встановити на підставі яких ознак автором цієї статті було ідентифіковано саме ОСОБА_9 .
Апелянт також вважає неналежним доказом протокол огляду від 25 серпня 2023 року, згідно якого оглянуто загальнодоступну сторінку Всесвітньої мережі Інтернет, а саме офіційний сайт «Новости челябинска» та відео ролик зі сторінки «YouTube» з назвою «ПО ДУШАМ», оскільки вони не доводять тих обставин, які були поставлені в провину та мають бути доведеними, адже ці події відбувалися не 30 вересня 2022 року, а до цієї дати та після неї.
Захисник вказує, що свідка ОСОБА_11 під час судового розгляду допитано не було, у зв'язку з відмовою від її допиту стороною обвинувачення через те, що остання виїхала за межі території України. Свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 було допитано судом першої інстанції, однак за вказаних обставин у суду були відсутні підстави для дослідження в судовому засіданні протоколів допитів вказаних свідків, а тим більше класти їх, як докази в основу вироку суду.
Зазначає, що є всі підстави стверджувати, що оскільки Витяг із єдиного демографічного реєстру ДМС України фігуранта кримінального провадження № 42022000000001504 від 27 жовтня 2022 року за ч. 1 ст. 111-2 КК України отримано без належної правової процедури, а саме, не доведено «належне джерело» з якого отримано вказаний доказ, а відтак він є недопустимим доказом. Враховуючи сформовану практику ЄСПЛ доктрини «плодів отруйного дерева» є також недопустимим доказом висновок експерта № СЕ-19/125-23/13053-ФП від 25 грудня 2023 року, який ґрунтується на дослідженні та порівнянні саме вказаного доказу.
Щодо протоколу пред'явлення особи для впізнання від 15 січня 2024 року, проведеного за участі свідка ОСОБА_11 , захисник стверджує, що вказаний протокол не містить жодних відомостей про попереднє знайомство свідка з ОСОБА_9 та за яких обставин їй відома вказана особа, що ставить під сумнів достовірність зазначеного протоколу.
Щодо кваліфікації дій обвинуваченого апелянт вказує, що судом першої інстанції не конкретно кваліфіковано дії обвинуваченого за ч. 1 ст. 111-2 КК України, оскільки зазначено всі три ознаки кримінально караного діяння, визначеного диспозицією вказаної норми закону України про кримінальну відповідальність, хоча при цьому, фактичні обставини, які суд вважав доведеними не містять посилання на те, що дії ОСОБА_9 були спрямовані на допомогу збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора. Тобто, кваліфікація дій обвинуваченого є неконкретною та не підтверджується встановленими судом першої інстанції фактичними обставинами вчиненого кримінального правопорушення.
Як встановлено судом першої інстанції 30 вересня 2022 року в кремлівській залі в м. Москва Російської Федерації було призначено «урочисте засідання», в ході якого мало відбутися підписання угод про приєднання Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей України до Росії.
У проміжок часу між 29 та 30 вересня 2022 року невстановленими організаторами вказаного урочистого засідання, серед інших, запрошено взяти участь в даному заході і керівника Луганської єпархії Української православної церкви (московського патріархату) у титулі митрополита Луганського і Алчевського Луганської єпархії УПЦ Пантелеймона ( ОСОБА_9 ), на що останній дав свою добровільну згоду.
При цьому ОСОБА_9 усвідомлював, що вказаний захід організовується окупаційною владою, є незаконним та призведе до порушення територіальної цілісності України, а його присутність на ньому, як керівника Луганської єпархії Української православної церкви (московського патріархату), яка налічує близько 60 000 (шести десяти тисяч) прихожан, завдасть шкоду Україні та буде сприйнята всіма вірянами як орієнтир у світосприйнятті та поведінці, буде зразком для дій священства та мирян у майбутньому і буде являти собою підтримку рішень та дій держави-агресора, які полягають в окупації та незаконному «приєднанні» до Російської Федерації Луганської, Донецької, Запорізької та Херсонської областей України.
Достовірно усвідомлюючи вказані обставини, діючи умисно з метою підтримки вказаних рішень та дій російської федерації як держави-агресора, ОСОБА_9 30 вересня 2022 року в м. Москва Російської Федерації відвідав в якості запрошеного гостя «урочисте засідання», в ході якого відбулося підписання «угод» про приєднання Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей України до російської федерації.
При цьому, ОСОБА_9 був присутнім на вказаному заході як ієрарх Української православної церкви (московського патріархату) у відповідному церковному одязі та своєю присутністю фактично невербально підтримав незаконне приєднання Луганської, Донецької, Запорізької та Херсонської областей до Російської Федерації та спонукав своїм прикладом вірян Луганської єпархії та Української православної церкви (московського патріархату) в цілому також надати підтримку вказаним незаконним діям та рішенням Російської Федерації.
Заслухавши доповідача, пояснення представника власника майна - адвоката ОСОБА_7 , на підтримання поданих апеляційних скарг захисника-адвоката ОСОБА_8 , який також висловився щодо необхідності задоволення апеляційної скарги та підтримав доводи представника власника майна, думку прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги сторони захисту, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи наведені в апеляційних скаргах, колегія суддів приходить до наступного.
У відповідності з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
При перевірці матеріалів кримінального провадження апеляційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_9 та кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 111-2 КК України судом першої інстанції зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності із дотриманням вимог кримінального процесуального закону, про що у вироку відповідно до ст. 374 КПК України наведено докладні мотиви.
За матеріалами провадження місцевим судом ретельно перевірено доводи сторони захисту щодо недоведеності винуватості ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Зазначені в судовому рішенні мотиви про визнання цих доводів безпідставними, апеляційний суд вважає обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.
У процесі вивчення матеріалів кримінального провадження не було виявлено порушень вимог кримінального процесуального закону під час збирання й закріплення доказів, які б викликали сумніви у їх достовірності. Всі докази, на яких ґрунтується обвинувачення, відповідають вимогам закону щодо допустимості, достовірності й достатності.
Свої висновки про винуватість ОСОБА_9 у вчиненні ним кримінального правопорушення за викладених у вироку обставин, суд першої інстанції обґрунтував, дослідивши і проаналізувавши показання:
- свідка ОСОБА_12 , згідно показань якої, вона була прихожанкою Катерининської церкви м.Щастя Луганської області. Митрополит Луганський і Алчевський Луганської єпархії УПЦ Пантелеймон ( ОСОБА_9 ) неоднаразово приїжджав до їхньої церкви на свята та богослужіння. Вона його впізнала, оскільки їхній батюшка його представляв прихожанам церкви;
- свідка ОСОБА_13 , доктора філософських і богословних наук, згідно показань якого, він особисто обвинуваченого ОСОБА_9 не знає, але знає його по роботі. Під час проведення ним дослідницької роботи «Руський мир», ОСОБА_9 потрапив в поле його зору. На той час він вже був призначений у титул митрополита Луганського і Алчевського Луганської єпархії УПЦ Пантелеймона ( ОСОБА_9 ). Останній неодноразово приймав участь в конференціях та круглих столах на підтримку володимира путіна та російсько-української війни. Крім того, він підтримував руський мир, ідею боротьби з націоналістами, всесторонньо підтримував ОСОБА_14 , війну та руське воїнство. 30 вересня 2022 року ОСОБА_9 приймав участь в «урочистому засіданні» у кремлівському залі в м. москва на території російської федерації, в ході якого відбулося підписання угод про приєднання Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей України до росії. На даному заході він був присутній, як священик-митрополит, і своїми діями він доносив до мирян свої розпорядження, оскільки без його благословення нічого не виконується. Авторитет ОСОБА_9 дуже потужний, в його відомстві 4 монастиря та 10 приходів. Він бачив ОСОБА_9 який брав участь в «урочистому засіданні» в засобах масової інформації, а саме на офіційному сайті православної церкви. На «урочистому засіданні», де були присутні керівники держави-агресора та в ході якого відбулося підписання угод про приєднання Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей України, обвинувачений представляв вірян України.
На підтвердження встановлених обставин щодо винуватості обвинуваченого, крім вище наведених показань, судом першої інстанції також враховано дані, що, зокрема, містяться у наступних доказах:
- листі Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 13 жовтня 2022 року відповідно до якого у публікаціях інтернет-сайту «LB.UA» зазначається, що Митрополит Луганський та ОСОБА_15 ), настоятель Свято-Саввинського монастиря міста Мелітополя архімандрит Іоанн (Прокопенко) та настоятель Світо-Успенського кафедрального собору у Херсоні архімандрит ОСОБА_16 ) були присутні у кремлівській залі 30 вересня 2022 року під час оголошення незаконної анексії, про що свідчать кадри прямої трансляції з додатками до нього;
- протоколі огляду від 08 лютого 2023 року, відповідно до якого оглянуто інформаційну статтю та вложений у неї відео запис, яка була розміщена на офіційному сайті «президента росії» 03 вересня 2022 року о 16.00 год. за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 під назвою «Подписание договоров о принятии ДНР, ЛНР, Запорожской и Херсонской областей в составе Росии» зі скріншотами. В ході огляду статті встановлено, що правлячий архієрей Луганської єпархії УПЦ митрополит Пантелеймон ( ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) був присутній на урочистій церемонії підписання договорів про входження Запорізької, Херсонської, «ЛНР» та «ДНР» до складу рф, яке відбулося 30 вересня 2022 року в м.москва;
- протоколі огляду від 25 серпня 2023 року в ході якого оглянуто загальнодоступну сторінку Всесвітньої мережі Інтернет, а саме офіційний сайт «Risu» (релігійно-інформаційна служба України), на вказаному сайті за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 », у загальному доступі розміщено публікацію з назвою: «Митрополит Луганський УПЦ МП та настоятель чоловічого монастиря з Мелітополя у кремлі взяли участь у проголошенні незаконної анексії». Дата розміщення даної публікації ІНФОРМАЦІЯ_5 о 19 год. 14 хв.;
- протоколі огляду від 25 серпня 2023 року в ході якого оглянуто загальнодоступна сторінка Всесвітньої мережі Інтернет, а саме офіційну сторінку « ІНФОРМАЦІЯ_6 » за посилання (Інтернет-адреса): « ІНФОРМАЦІЯ_7 », у загальному доступі розміщено відеоролик з назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_8 » - «Митрополит Алчевський и Луганський, Пантелеймон - Таинство Крещения» Зміст публікації: 88 просмотров 19 янв. 2023 г. #подушам#донбасс#подпишись. В данном выпуске Вы сможете найти ответы на следующие вопросы: Что собой представляет ОСОБА_17 ? Какое сакральное значение для нашей души несет этот праздник? Как церковь будет праздновать Крещение в этом году? Откуда появилось поверье крестить детей в детстве и какова роль крестных родителей? Что такое институт военного-духовенства? Какова роль епархии в СВО?»;
- протоколі огляду від 25 серпня 2023 року в ході якого оглянуто загальнодоступну сторінку Всесвітньої мережі Інтернет, а саме офіційний сайт «Новости Челябинска» (релігійно інформаційна служба України) за посиланням (Інтернет-адресою): « ІНФОРМАЦІЯ_9 », у загальному доступі розміщено публікацію з назвою: «Священнослужители ранних конфессий объединились против украинского фашизма»;
- висновку експерта №СЕ-19/125-23/13053-ФП від 25 грудня 2023 року згідно якого: особа у графічному файлі під назвою «4», формату «jpg», а саме особа чоловічої статі у головному уборі, обличчя якої обведене кругом червоного кольору та особа чоловічої статі, яка збережена у графічному файлі формату «PDF» під назвою « ОСОБА_18 », ймовірно є одна і та ж особа;
- протоколі пред'явлення особи для впізнання від 26 грудня 2023 року, в ході якого ОСОБА_12 після повного перегляду відеозапису «урочистого засідання», яке проходило 30 вересня 2022 року в кремлівській залі м.москва російської федерації, в ході якого відбулося підписання президентом російської федерації «угод» про приєднання Донецької, Луганської, запорізької та Херсонської областей України до Росії зазначила, що серед зафіксованих на ньому осіб вона впізнає керівника Луганської єпархії Української православної церкви (московського патріархату) у титулі митрополита Луганського і Алчевського Луганської єпархії УПЦ ОСОБА_9 , під духовним іменем ОСОБА_19 , на відрізках часу 12:47 та 24:41. Свідок впізнала ОСОБА_9 за сукупністю ознак зовнішнього вигляду, зокрема: формою обличчя, розрізом очей, розташуванням брів, розміром губ та кольором бороди;
- протоколі пред'явлення особи для впізнання від 15 січня 2024 року в ході якого ОСОБА_11 після повного перегляду відеозапису «урочистого засідання», яке проходило 30 вересня 2022 року в кремлівській залі м.москва російської федерації, в ході якого відбулося підписання президентом російської федерації «угод» про приєднання Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей України до росії зазначила, що серед зафіксованих на ньому осіб вона впізнає керівника Луганської єпархії Української православної церкви (московського патріархату) у титулі митрополита Луганського і Алчевського Луганської єпархії УПЦ ОСОБА_9 , під духовним іменем Пантелеймон, на відрізках часу 12:47 та 24:41. Свідок впізнала ОСОБА_9 за сукупністю ознак зовнішнього вигляду, зокрема: формою обличчя, розрізом очей, розташуванням брів, розміром губ та кольором бороди;
Місцевий суд з достатньою повнотою перевірив всі доводи сторони захисту в судовому засіданні, виклав критичний аналіз окремих доказів. У своїх висновках суд першої інстанції навів мотиви, з яких взяв до уваги одні докази та відкинув інші, та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
Також, суд дотримався вимог ст. 10 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання сторін кримінального провадження вирішені судом у відповідності до вимог КПК України.
Суд першої інстанції, з'ясувавши передбачені ст. 91 КПК обставини, що належать до предмета доказування, встановив факт наявності суспільно небезпечного діяння й обґрунтовано визнав доведеною винуватість ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Фактичні дані, які покладено в основу вироку і на яких ґрунтується обвинувачення ОСОБА_9 отримано в порядку, визначеному КПК України, вони узгоджуються між собою, були предметом безпосереднього дослідження суду, не викликають сумніву в законності їх збирання (формування) та процесуального закріплення. Тому ці дані в силу ст. 84 КПК України є доказами у кримінальному провадженні.
Вищенаведені докази перевірені судом першої інстанції з дотриманням вимог кримінального процесуального закону та їх обґрунтовано покладено в основу вироку, оскільки вони є належними, допустимими та достатніми.
Матеріали кримінального провадження свідчать про те, що суд першої інстанції у повному обсязі дослідив усі обставини, які мали значення для прийняття рішення в справі, повно та всебічно перевірив зібрані на досудовому слідстві докази та дав їм у сукупності належну оцінку, що вказує наведений у вироку аналіз доказів, з яким погоджується і колегія суддів.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що досліджені судом першої інстанції докази з точки зору належності, допустимості та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, свідчать про те, що стороною обвинувачення доведено, як подію кримінальних правопорушень саме в тому об'ємі, які інкримінуються обвинуваченому ОСОБА_9 , так і те, що зазначений злочин вчинено саме обвинуваченим.
Доводи сторони захисту, що ОСОБА_9 не набув статусу підозрюваного в даному кримінальному провадженні у зв'язку з недотриманням процедури вручення та належного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення колегія суддів не може визнати обґрунтованими з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК України, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
Письмове повідомлення про підозру, згідно вимог ч. 1 ст. 278 КПК України, вручається особі в день його складання слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Згідно ч.ч. 2, 7, 8 ст. 135 КПК України, у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
Повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва.
Повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Як убачається із матеріалів судового провадження, у зв'язку із встановленням даних про перебування ОСОБА_9 за межами України, проте відсутністю у органу досудового розслідування відомостей про його точне місцезнаходження, повідомлення про підозру ОСОБА_9 від 26 грудня 2023 року було опубліковано того ж дня на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та 3 січня 2024 року у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження.
Твердження сторони захисту про необхідність опублікування повідомлення про підозру в день її складання в засобах масової інформації для дотримання положень ст. 135 КПК України, колегія суддів визнає надуманими з огляду на те, що відповідні засоби масової інформації мають періодичне видання та не мають обов'язку здійснювати відповідні публікації в день їх надходження.
З урахуванням наведеного, на переконання колегії суддів, органом досудового розслідування дотримано вимоги ст.ст. 135, 278 КПК України та вжито відповідних заходів для повідомлення ОСОБА_9 про підозру у кримінальному провадженні у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, а тому, посилання апелянта у цій частині є необґрунтованими.
Доводи апелянта про те, що не доведено належними і допустимими доказами факт того, що обвинувачений на час повідомлення про підозру - 26 грудня 2023 року, переховувався від органу досудового розслідування, не з'являється на його виклики, не проживав на території України та знаходився на тимчасово окупованій території України, є безпідставними, оскільки, як убачається із матеріалів судового провадження, у органу досудового розслідування були відсутні відомості про місце проживання ОСОБА_9 , на території України чи за її межами.
Матеріали кримінального провадження містять відомості про здійснення органом досудового розслідування заходів, спрямованих на встановлення місцезнаходження підозрюваного, та з урахуванням вказаних обставин, постановою слідчого оголошено розшук підозрюваного ОСОБА_9 .
Захисником до скарги не долучено та суду апеляційної інстанції не надано доказів на підтвердження тієї обставини, що органу досудового розслідування на момент повідомлення про підозру було достовірно відомо про місце проживання чи реєстрації ОСОБА_9 ..
З урахуванням наведених обставин у їх сукупності, доводи сторони захисту стосовно порушення порядку повідомлення ОСОБА_9 про підозру є необґрунтованими.
Також, не знаходять свого підтвердження і доводи сторони захисту про те, що сторона обвинувачення безпідставно використала положення ч.8 ст.135 КПК, так як відсутні докази, що ОСОБА_9 з моменту виїзду за межі України, в тому числі станом на складення повідомлення про підозру, перебував на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, оскільки ч.8 ст.135 КПК передбачено й можливість публікації повістки в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, а не лише в разі перебування особи на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором.
Підстав для висновку про недотримання органом досудового розслідування вимог, визначених Главою 22 КПК України, під час складення та здійснення повідомлення про підозру, колегія суддів не вбачає.
Посилання апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 , що у вироку суду першої інстанції викладено ряд доказів, які не мають доказового значення та покладено їх в обґрунтування вироку, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду, оскільки у вироку їх викладено у зв'язку дослідженням в ході судового провадження, що не означає, що всі докази, зібрані стороною обвинувачення в ході досудового провадження, були визнані такими за результатами судового дослідження.
Щодо твердження апелянта про отримання без належної правової процедур Витягу із єдиного демографічного реєстру ДМС України фігуранта кримінального провадження № 42022000000001504 від 27 жовтня 2022 року за ч. 1 ст. 111-2 КК України та що з врахуванням доктрини «плодів отруйного дерева» необхідно визнати недопустимим доказом висновок експерта № СЕ-19/125-23/13053-ФП, то слід зазначити, що відповідний витяг було направлено відповідною посадовою особою на виконання доручення у кримінальному провадженні, що не викликає будь яких сумнівів в законності походження вказаного доказу.
На спростування доводів апеляційної скарги захисника, про те що в протоколі пред'явлення особи для впізнання від 15 січня 2024 року, проведеного за участі свідка ОСОБА_11 не міститься відомостей про попереднє знайомство свідка з обвинуваченим, колегія суддів зазначає, що згідно наявного в матеріалах кримінального провадження протоколу допиту вказаного свідка, остання повідомляла, що під час візитів в 2021 році неодноразово відвідувала церкви м. Луганськ, де богослужіння проводив особисто керівник єпархії митрополит Ровеньківський та ОСОБА_20 (прізвище - ОСОБА_21 ).
Посилання апелянта, що протоколу огляду від 25 серпня 2023 року, в ході якого було оглянуто сайт «Risu» не є належним доказом, оскільки твердження про те, що участь у кремлі під час проголошення незаконної анексії частини території України взяв саме обвинувачений, є виключно суб'єктивною думкою автора цієї статті, колегія суддів не може визнати обґрунтованим, оскільки в подальшому отримані дані в ході вказаної слідчої дії були перевірені в ході експертних досліджень.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції дав належну правову оцінку всім доказам, що є в кримінальному провадженні, не тільки з точки зору їх належності, допустимості і достовірності, а й з точки зору їх узгодженості, взаємозв'язку та системності, і вважає, що вони в своїй сукупності взаємодоповнюють один одного і є достатніми для прийняття законного та обґрунтованого рішення про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України, а доводи апеляційної скарги цього висновку не спростовують.
При цьому, інші доводи захисника наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів оцінює критично, оскільки вони зводяться до особистого тлумачення норм кримінального та кримінального процесуального законодавства України, переоцінки наявних в матеріалах кримінального провадження письмових доказів з метою трактування їх на свою користь та уникнення його підзахисним кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.
При розгляді кримінального провадження в місцевому суді були встановлені та досліджені всі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи, висновки суду про винність обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину у вироку належним чином мотивовані, ґрунтуються на сукупності зібраних та всебічно оцінених доказах, а тому колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг захисників є безпідставними та необґрунтованими. Рішення місцевим судом прийнято згідно з критерієм доведеності «поза розумним сумнівом», який застосовується Європейським судом з прав людини (рішення «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року).
Призначене судом першої інстанції обвинуваченому покарання за інкриміноване кримінальне правопорушення, передбачене санкцією ч.1 ст. 111-2 КК України з призначенням додаткового покарання відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України. Свій висновок щодо призначення покарання ОСОБА_9 суд обґрунтовано мотивував врахуванням ступеня тяжкості злочину, який є особливо тяжким злочином проти основ Національної безпеки України, встановленими обставинами його вчинення, характером діяння, формою і ступенем вини, даними про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, відсутністю обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, передбачених законом критеріїв при призначенні покарання, виходячи з мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання.
На переконання колегії суддів, призначене ОСОБА_9 покарання за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, адекватним характеру вчинених дій і даним про його особу та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основоположних прав особи.
Що стосується доводів апеляційної скарги третьої особи - ОСОБА_10 про безпідставну конфіскацію квартири, апеляційний суд доходить наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, у резолютивній частині вироку зазначаються, серед іншого, рішення щодо речових доказів і документів та спеціальної конфіскації.
Під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження, відповідно до положень ч. 9 ст. 100 КПК України, судом вирішується питання про долю речових доказів і документів, наданих суду та спеціальну конфіскацію.
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 133/2968/18 дійшов висновку, що згідно зі ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції з прав людини і основоположних свобод, кожна фізична чи юридична особа має право на повагу до своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Отже, при застосуванні конфіскації майна в кожному конкретному випадку суд має не тільки послатися на наявність для цього формальних підстав, але й переконатися, що таке застосування не порушуватиме «справедливу рівновагу між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав осіб», покладаючи на особу «надмірний індивідуальний тягар».
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 р. у справі «Смирнов проти Росії» висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
У справі «Свіргунець проти України» від 30.04.2020 р., Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання в мирне володіння майном має супроводжуватися процесуальними гарантіями, які надають відповідній фізичній чи юридичній особі обґрунтовану можливість звернутися зі своєю справою до компетентних органів державної влади для ефективного оскарження заходів, які становлять втручання у права, гарантовані цим положенням. Під час оцінки дотримання цієї умови необхідно здійснити комплексний розгляд відповідних судових та адміністративних процедур.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження під час апеляційного розгляду встановлено наступне.
Відповідно до договору дарування квартири від 24 липня 2018 року, зареєстрованому в реєстрі за № 1050, ОСОБА_9 набув у власність квартиру АДРЕСА_5 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 30 червня 2025 року.
Наведене свідчить, що вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 червня 2025 року безпідставно конфісковано в дохід держави квартиру АДРЕСА_5 , власником якої не являється обвинувачений ОСОБА_9 .
Таким чином, враховуючи те, що на день скоєння інкримінованого кримінального правопорушення ОСОБА_9 та на час винесення оскаржуваного вироку власником вищезазначеної квартири, являвся ОСОБА_9 , тому ухвалення судом рішення про конфіскацію цього об'єкта нерухомості в дохід держави є безпідставним та таким, що порушує його право власності на дане майно.
З огляду на вищезазначені обставини, колегія суддів вважає, що вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 червня 2025 року підлягає зміні, а саме: з мотивувальної та резолютивної частини слід виключити вказівку про конфіскацію в дохід держави квартири АДРЕСА_5 ,, у зв'язку з чим апеляційна скарга третьої особи ОСОБА_10 підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 404, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу третьої особи ОСОБА_9 - задовольнити.
Вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 червня 2025 року щодо ОСОБА_9 - змінити в частині вирішення питання речових доказів.
Виключити з вироку Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 червня 2025 року щодо ОСОБА_9 посилання на конфіскацію в дохід держави квартири АДРЕСА_5 .
В решті цей вирок залишити без змін.
Згідно ч.4 ст.532 КПК України дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.426 КПК України протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
ОСОБА_4 ОСОБА_2 ОСОБА_3