19 листопада 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 674/1116/25
Провадження № 22-ц/820/2418/25
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Спірідонової Т.В. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Костенка А.М.,
розглянув в порядку частини 1 статті 369 ЦПК України цивільну справу №674/1116/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Наталюком Назаром Миколайовичем, на рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 17 вересня 2025 року, в складі судді Шафікової Ю.Е., за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В червні 2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просило стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором №3888484 в розмірі 35019,00 грн, а також стягнути судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 12 червня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит №3888484, за умовами якого відповідачка отримала кредит в сумі 10000,00 грн і зобов'язувалась повернути його із сплатою процентів та комісії за його користування у термін встановлений договором. Пунктом 7.1 договору визначено, що він набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачці кредит.
18 жовтня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір про відступлення права вимоги №77-МЛ/Т, згідно з яким позивач набув право грошової вимоги до боржників, зокрема й до ОСОБА_1 за кредитним договором №3888484 від 12 червня 2021 року. Однак, відповідачка належним чином умов кредитного договору не виконала, в зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 35019,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 8146,00 грн, заборгованість за відсотками - 26173,00 грн, заборгованість за комісією 700,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 17 вересня 2025 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» заборгованість за кредитним договором №3888484 від 12 червня 2021 року у розмірі 35019 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» судовий збір в розмірі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачка не виконала зобов'язання за кредитним договором, а тому з неї на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» слід стягнути суму неповернутого кредиту, проценти за користування кредитом та комісію.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Узагальнення доводів апеляційної скарги
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи, також судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що згідно з умовами договору №3888484 від 12 червня 2021 року товариство зобов'язується надати позичальнику грошові кошти в сумі 10000 грн на строк 19 днів з 12 червня 2021 року, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений термін - 01 липня 2021 року. Вважає, що висновок суду про стягнення з відповідачки заборгованості за відсотками в сумі 26173,00 грн. за період з 07 липня 2021 року по 27 вересня 2021 року є помилковим, оскільки даний період виходить за межі строку дії кредитного договору. Крім того, в заявці-анкеті від 12 червня 2021 року також зазначено, що відповідачка взяла споживчий кредит на суму 10000,00 грн терміном на 19 днів (до 01 липня 2021 року) з оплатою відсоткової ставки 0,88% від фактичного залишку кредиту за кожний день строку користування кредитом.
Сума коштів, яка підлягала поверненню - 12372,00 грн, яка складається із комісії за надання кредиту 700,00 грн, процентів за користування кредитом 1672 грн та тіла кредиту 10000,00 грн. Належних доказів того, що відповідачка вчинила певні дії, які б об'єктивно свідчили б про її добровільну волю і бажання здійснити пролонгацію кредиту, до матеріалів позову не додано. З відомостей про щоденні нарахування та погашення за договором №3888484 від 12 червня 2021 року слідує, що проценти нараховані за період з 13 червня 2021 року по 27 вересня 2021 року. Однак такий розрахунок не відповідає дійсності, оскільки строк користування кредитом лише 19 днів. При цьому, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Позивач не заявив до ОСОБА_1 вимоги про стягнення процентів, які передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, як міру відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання, тому заявлений розмір заборгованості по процентах, який позивач нарахував на день набуття ним права вимоги за договором № 3888484 від 12 червня 2021 року є неправомірним.
Крім того, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не надало суду належних та допустимих доказів надсилання відповідачці електронного повідомлення на укладення електронного договору, проведення ідентифікації відповідача при вході в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Довідка ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію, яка підтверджує ідентифікацію ОСОБА_1 при укладенні договору №3888484 від 06 липня 2021 року була сформована попереднім кредитодавцем ТОВ «Мілоан» і не може вважатися безспірним доказом проведення ідентифікації ОСОБА_1 при укладенні договору. Так, матеріали справи не містять доказів належності мобільного номеру телефону відповідачці, а також отримання нею ідентифікатора F12565 та підписання договору про споживчий кредит.
Судом першої інстанції не враховано наявність розбіжностей у зазначенні даних про підписання договору про споживчий кредит №3888484 від 12 червня 2021 року. Так, в довідці про ідентифікацію зазначено, що час відправки ідентифікатора позичальнику 12.06.2021 о 15:00 год. Тоді, як в анкеті-заяві зазначено час підписання договору 12.06.2021 о 05:00:04. Також позивач не надав суду першої інстанції жодних належних та допустимих доказів надання відповідачці кредиту за договором про споживчий кредит №3888484 від 12 червня 2021 року.
Надана позивачем копія платіжного доручення 48610777 від 12 червня 2021 року на суму 10000,00 грн, яке підписане посадовою особою ТОВ «Мілоан», не може вважатися допустимим та належним доказом надання відповідачці кредиту на підставі вказаного договору, оскільки не відповідає за формою та змістом вимогам, встановленим постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року №22 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті».
Зазначає, що ТОВ «Мілоан» безпідставно було зараховано кошти на погашення тіла кредиту та відсотків на нарахування комісії, оскільки волевиявлення на пролонгацію відповідачка не надавала, а первісний кредитор самостійно здійснював пролонгацію кредитного договору та стягував за це кошти, які відповідачка сплачувала для погашення кредитної заборгованості. Також вважає, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу не підлягають відшкодуванню, оскільки справа є справою незначної складності та не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної і технічної роботи.
Процесуальні дії апеляційного суду
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 16 жовтня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 23 жовтня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи викладене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень статті 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Представник позивача зазначає, що відповідачка не надала суду доказів, які б спростовували як факт надання кредиту в розмірі, визначеному договором, так і розмір боргу.
Кредитний договір №3888484 було укладено в електронній формі з використанням електронного підпису через одноразовий ідентифікатор. Для доведення факту перерахування ОСОБА_1 грошових коштів позивач надав копію довідки про ідентифікацію та копію платіжного доручення до договору №3888484 від 12 червня 2021 року. Відтак, на ім'я ОСОБА_1 було емітовано платіжну картку та 12 червня 2021 року перераховано кошти у сумі 10000 грн, що підтверджується довідкою АТ «Універсал Банк» від 23 липня 2025 року №БТ/Е-8339.
01 липня 2021 року відповідачка здійснила часткову оплату тіла кредиту, процентів та комісію за пролонгацію, чим ініціювала продовження строку користування кредитом, що передбачено п. 2.3.1.1. договору. Відтак, товариством ТОВ «Мілоан» було продовжено строк кредитування на 7 днів. Тому, у період з 01 липня 2021 року по 08 липня 2021 року було здійснено пролонгацію та нараховані проценти. За таких же умов та відповідно до п. 2.3.1.1 кредитного договору було продовжено строк кредитування на пільгових умовах також у період з 08 липня 2021 року по 16 липня 2021 року та у період з 16 липня 2021 року по 23 липня 2021 року. Нарахування процентів у період з 31 липня 2021 року по 27 вересня 2021 року здійснювалося відповідно до п. 2.3.1.2 кредитного договору. Відповідачка, у свою чергу, порушила умови договору, відповідно до яких вона зобов'язалась погашати кредит, проценти та комісію за користування ним на умовах та в порядку, визначених договором.
Зазначає, що понесені ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн підтверджені належними та допустимими доказами.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Мотивувальна частина
Встановлені фактичні обставини справи
Встановлено, що, 12 червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №3888484, який позичальником підписано електронним підписом, відповідно до умов якого кредитодавець зобов'язався надати позичальнику грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту, проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки передбачені договором (пункт 1.1 Договору).
Сума кредиту (загальний розмір) становить 10000,00 гривень. Кредит надається загальним строком на 19 днів з 12 червня 2021 року (дата надання кредиту). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 01 липня 2021 року (п.п. 1.2, 1.3, 1.4 договору).
Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом, складає 12372,00 грн. (пункт 1.5 договору).
Комісія за надання кредиту: 700,00 грн, яка нараховується за ставкою 7% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (пункт 1.5.1 договору).
Проценти за користування кредитом: 1672,00 грн, які нараховуються за ставкою 0,88 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (пункт 1.5.2 договору).
Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (пункт 1.6 договору).
Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (п. 2.1 договору).
Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п. 1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п. 1.6. договору. Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно п.2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6. договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов'язань Позичальника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборгованості зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових умовах позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановлено п.1.6 та процентною ставкою визначеною п. 1.5.2 договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено товариством без письмової (такої, що прирівнюєте до письмової) згоди позичальника (пункт 2.2.3. договору).
Відповідно до п. 2.3.1.2 договору позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту)
Додатками до договору про споживчий кредит №3888484 від 12 червня 2021 року є графік платежів за договором та паспорт споживчого кредиту.
В анкеті-заяві на кредит № 3888484 від 12 червня 2021 року вказано: суму кредиту: 10000,00 грн; строк кредиту: 19 днів з 2021-06-12, дата повернення кредиту: 2021-07-01; сума до повернення: 12372,00 грн, складові частини сукупної вартості кредиту: комісія за надання кредиту: 700,00 грн, нараховується одноразово за ставкою 7,00 відсотків від суми кредиту за договором; проценти за користування кредитом: 1672,00 грн. Нараховуються за ставкою 0,88 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
ТОВ «Мілоан» перерахувало кредитні кошти у розмірі 10000,00 гривень ОСОБА_1 на рахунок НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням №48610777 від 12 червня 2021 року.
На ім'я ОСОБА_1 було емітовано платіжну картку НОМЕР_2 . На картковий рахунок НОМЕР_2 12 червня 2021 року дійсно було зараховування коштів у сумі 10000,00 грн, що підтверджується довідкою №БТ/Е-8339 від 23 липня 2025 року АТ « Універсал Банк».
18 січня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір про відступлення права вимоги №77-МЛ/Т, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» права грошової вимоги до боржників у реєстрі боржників. Про що також був складений акт приймання-передачі реєстру божників від 18 січня 2021 року.
Згідно з платіжним дорученням №47756 від 19 жовтня 2021 року ТОВ «ФК «Кредит Капітал» сплатило на користь ТОВ «Мілоан» кошти згідно з договором відступлення прав вимоги №77-МЛ/Т від 12 червня 2021 року.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №77-МЛ/Т від 18 січня 2021 року від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №3888484 на загальну суму 35019,00 гривень.
Заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №3888484 від 12 червня 2021 року станом на 27 вересня 2021 року становить 35019,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 8146,00 грн, заборгованість за відсотками - 26173,00 грн, заборгованість за комісією 700,00 грн, що підтверджується відомостями про щоденні нарахування та погашення.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка не виконала зобов'язання за кредитним договором, а тому з неї на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» слід стягнути суму неповернутого кредиту, проценти за користування кредитом та комісію.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає його законним та обґрунтованим.
Відповідно до частини 4 статті 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Згідно зі ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з частинами 3, 4, 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом встановлено, що 12.06.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №3888484, який було підписано ОСОБА_1 з використанням електронного цифрового підпису позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора F12565, за умовами якого товариство зобов'язалося надати позичальникові кредит на умовах, встановлених договором, а споживач зобов?язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов?язки, передбачені договором.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження підписання відповідачкою договору про надання кредиту електронним цифровим підписом є такими, що не заслуговують на увагу.
На підтвердження укладення в електронній формі договору про надання споживчого кредиту №3888484 від 12.06.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 позивач надав його паперову копію, в якій зазначено усі реквізити відповідачки, в тому числі паспортні дані, ідентифікаційний код, місце проживання, а також інформація щодо умов кредитування. Даний договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що був введений ОСОБА_1 , особу якої попередньо ідентифіковано ТОВ «Мілоан», і на вказаний ним номер телефону відправлено одноразовий ідентифікатор F12565 для акцептування вищевказаного договору. Наведене також підтверджується довідкою про ідентифікацію, складеною ТОВ «Мілоан».
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Оскільки кредитний договір укладений шляхом накладення електронного підпису відповідачки, який ідентифікує його особу, договір вважається укладеним.
Поряд з цим, без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт Товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.
Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про належне укладення договору про надання споживчого кредиту №3888484 від 12.06.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .
Аргументи апеляційної скарги щодо відсутності доказів виникнення між сторонами зобов'язальних правовідносин колегія суддів не бере до уваги, оскільки матеріали справи містять інформацію АТ «Універсал Банк», згідно з якою на картку ОСОБА_1 №4441ХХХХХХХХ5863 12.06.2021 було перераховано суму кредиту в розмірі 10000 грн.
Відповідачкою не надано доказів оплати заборгованості, яка виникла на виконання електронного кредитного договору від 12.06.2021 №3888484, не спростовано належно проведеного розрахунку заборгованості позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, пунктами 1.3, 1.4 договору встановлено, що кредит надається строком на 19 днів з 12 червня 2021 року, з обов'язком повернення кредитних коштів, сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування ними до 01 липня 2021 року включно.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 висловила таку правову позицію: «надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондується жодному праву кредитодавця. Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов'язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов'язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов'язок боржника щодо їх сплати. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов'язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов'язання.».
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За умовами спірного кредитного договору №3888484 від 12.06.2021 сторони визначили термін (дату) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 01.07.2021.
Подальше користування позичальником кредитними коштами визначалось порядком пролонгації кредиту, встановленим пунктом 2.2 договору, якими визначається волевиявлення позичальника продовжити строк користування/повернення кредиту.
Відповідно до п.2.2 розділу 2 договору «Умови виконання» встановлено: позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п. 1.5.1.-1.5.2. договору, в термін (дату) вказаний в п. 1.4. У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п. 1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п. 1.5.2. або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п. 1.6 договору, в сумі та на умовах визначених п. 2.3 договору. Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 договору. Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п. 1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6 Договору. Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах згідно з п.2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6. договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов'язань позичальника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах, це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових умовах позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановленою п.1.6 та процентною ставкою визначеною п.1.5.2 договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди позичальника.
У пункті 2.3 договору визначено порядок пролонгації строку кредитування.
Відповідно до п. 2.3.1.1. договору передбачено, що позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких саме умовах, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил.
Для продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.
Відповідно до п. 2.3.1.2 договору позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).
Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору.
За таких обставин, умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредиту та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом. За відсутності доказів повернення відповідачем кредитних коштів та обумовленої суми процентів за користування кредитом до 01.07.2021, відбулося продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування, що свідчить про пролонгацію строку кредитування на стандартних умовах, як передбачено п. 2.3.1.2 договору.
01 липня 2021 року відповідачка частково сплатила тіло кредиту, проценти та комісію за пролонгацію. Відтак, Товариством ТОВ «Мілоан» було продовжено строк кредитування на 7 днів. У період з 01 липня 2021 року по 08 липня 2021 року було здійснено пролонгацію та нараховані проценти відповідно до п.1.5.2 та п. 2.3.1.1 кредитного договору. За таких же умов, та відповідно до п. 2.3.1.1 кредитного договору було продовжено строк кредитування на пільгових умовах також у період з 08 липня 2021 року по 16 липня 2021 року та у період з 16 липня 2021 року по 23 липня 2021 року. У період з 31.07.2021 року по 27.09.2021 року нарахування процентів здійснювалося відповідно до п. 2.3.1.2 кредитного договору.
Оскільки на дату закінчення строку кредиту була наявна заборгованість по кредиту, то відповідно до п. 2.3.1.2 строк кредиту було продовжено (пролонговано), а тому стягненню підлягає заборгованість по кредиту за період з 12.06.2021 по 27.09.2021, яка складається з заборгованості за тілом кредиту 8146 грн і заборгованості за відсотками 26173 грн та комісії 700 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що у банку не було підстав нараховувати відсотки поза межами строку кредитування, тобто понад 19 днів, не заслуговують на увагу та спростовуються умовами договору щодо можливості пролонгації строку кредитування, які погоджені сторонами.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит Капітал».
Доводи апелянта щодо відсутності підстав для стягнення витрат позивача на професійну правничу допомогу колегія суддів відхиляє з огляду на таке.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (частина восьма статті 141 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач у суді першої інстанції заявив про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн. На підтвердження цих вимог позивач надав копію договору про надання правничої допомоги від 02 червня 2025 року №0206, укладеного між адвокатом Адвокатським об'єднанням «Апологет» в особі адвоката Усенка Михайла Ігоровича та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», додаток №1 до договору про надання правничої допомоги від 04 березня 2025 року №66; акт наданих послуг №157 від 16.06.2025, відповідно до якого сторони підтвердили факт надання Адвокатським об'єднанням «Апологет» та прийняттям клієнтом послуг відповідно до положень укладеного ними договору про надання правничої допомоги від 02 червня 2025 року №0206, сума наданих послуг відповідно до договору складає 7000 грн; детальний опис наданих послуг до акту №157 від 16.06.2025 до договору про надання правничої допомоги від 02 червня 2025 року №0206.
Таким чином, колегія суддів вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу на суму 7000 грн є документально підтвердженими, вони співмірні зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. При цьому, відповідачка не подавала до суду першої інстанції клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу. Тому, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви позивача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги немає.
Висновки суду апеляційної інстанції
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, рішення суду ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування немає.
Судові витрати
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Наталюком Назаром Миколайовичем, залишити без задоволення.
Рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 17 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 19 листопада 2025 року.
Судді Т.В. Спірідонова
Р. С. Гринчук
А. М. Костенко