19 листопада 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 683/1303/25
Провадження № 22-ц/820/2460/25
Хмельницький апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.
розглянув в порядку ч 1 ст 369 ЦПК України цивільну справу № 683/1303/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 22 вересня 2025 року у складі судді Завадської О.П. у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, суд
У травні 2025 року ТзОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду з позовом та просило ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 10003599315 від 18.04.2021 року в сумі 29597,92 грн., а також стягнути з відповідача 2 422,40 грн. судового збору та 9 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування позову позивач вказував, що 18.04.2021 року між ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 10003599315 шляхом обміну електронними повідомленнями згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Після заповнення ОСОБА_1 електронної заявки на веб-сайті, ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» надіслало пропозицію укласти договір. Відповідачка прийняла пропозицію, після чого товариство виконало свої зобов'язання, надавши грошові кошти. Однак, позичальник порушила умови договору, не повернула кредит і не сплатила проценти, що призвело до виникнення заборгованості.
05 вересня 2022 року між ТзОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» та ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 556/ФК-22, за умовами якого первісний кредитор за плату передав новому кредитору права вимоги за кредитними договорами, зокрема і за договором, укладеним із ОСОБА_1 .
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 не виконує свої зобов'язання, ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» направило відповідачці вимогу про погашення заборгованості, однак відповідачка в добровільному порядку заборгованість за кредитним договором № 10003599315 від 18 квітня 2021 року у сумі 29597,92 грн, з яких: 6900,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 22697,92 грн - заборгованість за відсотками не погасила.
На підставі вищевикладеного, ТзОВ «Діджи Фінанс» просило суд задоволити позов.
Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 22 вересня 2025 року в задоволені позову відмовлено.
ТзОВ «Діджи Фінанс» непогодилося з таким судовим рішенням подало апеляційну скаргу, вважає його незаконним та необґрунтованим, оскільки висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Так апелянт вказує, що 18.04.2021 за власного волевиявлення, із повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, з використанням сервісу online-кредитування https://cashberry.com.ua/, ОСОБА_1 було подано Заяву на отримання кредиту. Дана заява № 10003599315 від 18.04.2021 знаходиться у власному кабінеті відповідачки на офіційному веб - сайті ТзОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС». ТзОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» змінено найменування та скорочене найменування на ТОВ «КОМПАНІ ІНВЕСТ ФІНАНС», що підтверджується Наказом № 15-04-2024-1 від 15.04.2024 року. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності в матеріалах справи доказів укладення електронного договору між відповідачкою та ТзОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС», даний кредитний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток.
У відповідності до п. 9.10. Договору № 10003599315 про надання споживчого кредиту від 18.04.2021 року, сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між Позичальником та Товариством в якості підпису Позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Законодавства, що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис. Згідно з п. 9.4. договору він вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання позичальником зобов'язань за ним. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення його умов, яке мало місце під час дії цього Договору.
Апелянт вказує, що при оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Таким чином, Договір № 10003599315 від 18.04.2021, був підписаний позичальником з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що підтверджується даними про його введення у електронній системі Товариства, а відсутність відображення безпосередньо в тексті кредитного договору символів надісланого Позичальнику цифрового підтвердження саме по собі у контексті конкретних обставин цієї справи не може свідчити про не укладення відповідного правочину.
Як вбачається з умов кредитного договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані Позичальником товариству з метою отримання кредиту, відповідно до п. 2.1. Кредитного договору № 10003599315 від 18.04.2021. Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми коштів. Поряд з цим, кредит вважається погашеним в день отримання товариством коштів в погашення заборгованості за кредитом. У заяві позичальника до кредитного договору № 10003599315 від 18.04.2021, безпосередньо самим позичальником було зазначено номер карткового рахунку для зарахування кредитних коштів за Кредитним договором: НОМЕР_1 . При цьому позивачу невідомий повний номер картки, як і первісному кредитору. Повний номер картки вводиться Позичальником та автоматично зашифровується і зберігається у самій платіжній системі, через яку здійснюються платежі. В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач надав суду документи, щодо надання кредитних коштів позичальнику, а саме: кредитний договір, який містить підписи обох сторін і в кредитних правовідносинах є первинним бухгалтерським документом, деталізований розрахунок заборгованості за кредитним договором № 10003599315 від 18.04.2021 та інформаційну довідку вих. № 62/7514/12 від 14.12.2022 ТзОВ «Платежі Онлайн», яке є оператором системи платежів «Platon», про перерахування 18.04.2021 11:47:18 на картку відповідачки № НОМЕР_1 , зазначену нею у заяві позичальника № 10003599315 від 18.04.2021 суму в розмірі 6 900 грн. Надана інформація дозволяє ідентифікувати платника, отримувача, суму та реквізити транзакції згідно із зазначеним законодавством. Отже, первісний кредитор свої зобов'язання за Кредитним договором № 10003599315 від 18.04.2021 виконав належним чином надавши позичальнику у користування кредитні кошти, а позичальник в свою чергу порушив умови кредитного договору, допустила прострочення платежів щодо повернення кредиту та процентів за користування грошовими коштами, у зв'язку з чим позивач був вимушений звернутися за захистом своїх порушених прав до суду.
Тому ТзОВ «Діджи Фінанс» просить скасувати рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 22 вересня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Дослідивши доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що в матеріалах справи міститься договір № 10003599315 від 18.04.2021 року, сторонами в якому зазначено ТзОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 , за умовами якого кредитодавець надав відповідачу грошові кошти (кредит) у розмірі 6900 грн., а відповідачка зобов'язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в строк та в порядку, встановлених договором.
Також в матеріалах справи міститься заявка позичальника № 10003599315 від 18.04.2021 року, яка містить персональну інформацію щодо ОСОБА_1 , однак нею не підписана.
Згідно з п. 2.1 договору кошти кредиту надаються кредитодавцем у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані позичальником кредитодавця з метою отримання кредиту.
Пунктами 9.1, 9.2 договору передбачено його укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи (ІТС) Товариства, доступ до якої забезпечується позичальнику через веб-сайт.
Пунктом 9.4 договору передбачено, що цей договір є укладеним з моменту його підписання та діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань.
Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання обов'язків, що виникли до його закінчення. У разі якщо перед закінченням строку дії договору була укладена угода про продовження, строк дії якої закінчується після дати закінчення строку дії договору, зазаначеної у цьому пункті, сторони цим підтверджують, що договоір вважається автоматично продовженим до закінчення дії такої угоди про продовження.
05 вересня 2022 між ТзОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» та ТзОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір факторингу № 556/ФК-22 відповідно до умов якого, ТзОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» відступило ТзОВ «Діджи Фінанс» право вимоги за укладеними кредитними договорами.
Згідно з розрахунком заборгованості позивач посилався, що ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором, розмір якої станом на 06 вересня 2021 року становить 29597,92 грн, з яких: 6900,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 22697,92 грн - заборгованість за відсотками.
30 жовтня 2023 року ТзОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» направило відповідачці досудову вимогу про сплату заборгованості за кредитним договором №10003599315 від 18 квітня 2021 року, однак заборгованість в добровільному порядку погашена не була.
Звертаючись до суду з позовом ТзОВ «Діджи Фінанс» посилалося, що до товариства як нового кредитора перейшли права первісного кредитора щодо укладених договорів, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 10003599315 від 18.04.2021 року в сумі 29 597,92 грн.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
В силу положень ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Частиною 1 ст. 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, прийшов до висновку, що позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження факту укладення між первісним кредитором та відповідачем кредитного договору та перерахування коштів, із вказаним висновком суду першої інстанції погоджується суд апеляційної інстанції, з наступних підстав.
За положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст.ст. 76, 77, 79, 80, 81 доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Як вбачається з матеріалів справи, заява позичальника як і договір про надання споживчого кредиту № 10003599315 від 18.04.2021 року, які містять умови кредитування, а саме суму кредиту 6900 грн, строк кредитування 30 днів, розмір процентної ставки/день - 1,48 %, річний розмір процентної ставки 540,2 % річних, не містить доказів його підписання за допомогою електронного підпису позичальника чи одноразового ідентифікатора, що є обов'язковим реквізитом електронного документа, також не міститься у ньому інформація про накладення електронного цифрового підпису генерального директора ТзОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» ОСОБА_2 , що також є обов'язковим реквізитом, при укладенні договору сторонами.
Із прийняттям Закону України Про електронну комерцію № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як встановлено судом, примірник кредитного договору який був наданий позивачем при зверненні до суду, не містить ні одноразового ідентифікатора, ні власноручного підпису ні аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) ні позичальника, ні керівника ТзОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» чи його належного представника, відтак висновок суду першої інстанцій, з огляду на вставлені обставини справи щодо неукладення договору, на визначених в ньому умовах, є цілком законним і обґрунтованим.
Також, як передбачено умовами Договір про надання споживчого кредиту № 10003599315 від 18.04.2021 року, на виконання його умов кошти кредиту надаються на платіжну картку вказану позичальником, однак Договір не містять реквізитів самого платіжного засобу фізичної особи, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
Згідно з статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
Згідно інформаційної довідки ТзОВ «Платежі Онлайн» № 62/7514/12 від 14 грудня 2022 року вбачається, що на сайті торговця CASHBERRY.COM.UA через платіжний сервіс «Platon» 18 квітня 2021 року, була проведена успішна транзакція №31873-56352-25444 в сумі 6900,00 грн, номер карти: НОМЕР_1 , Approval code 61311я, Банк-емітент PRIVAT BANK.
При цьому, зі змісту вказаної довідки не вбачається, що картковий рахунок НОМЕР_1 належить ОСОБА_1 , а кошти переведені за умовами договору про надання споживчого кредиту № 10003599315 від 18 квітня 2021 року.
Також, матеріали справи не містять доказів існування між ТзОВ «ФК «ІНВЕСТ ФІНАНС» та ТзОВ «Платежі Онлайн» будь яких правовідносин з надання послуг по перерахуванню коштів.
Таким чином, позивачем не надано належних та допустимих доказів, що картковий рахунок № НОМЕР_1 належить саме ОСОБА_1 , не заявлено відповідного клопотання про витребування таких доказів належності карткового рахунку відповідачці в суді першої інстанції, а заявлено таке клопотання про витребування доказів лише в суді апеляційної інстанції, яке залишено ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 19 листопада 2025 року без задоволення з посиланням на норму ст.367 ЦПК України.
Отже, висновок суду про відсутність належних і допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, щодо укладення сторонами кредитного договору і отримання відповідачкою кредитних коштів є цілком законним та обґрунтованим.
Вказані обставини, тобто свої вимоги, позивач не довів належними і допустими доказами в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої нстанції, а фактично зводяться до переоцінки доказів, яким суд першої та апеляційної інстанції надав належної правової оцінки.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належно дослідив і проаналізував надані письмові докази, визначив характер спірних правовідносин та дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування у межах доводів апеляційної скарги немає.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» залишити без задоволення.
Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 22 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 19 листопада 2025 року.
Судді А.М. Костенко
Р.С. Гринчук
Т.В. Спірідонова