19 листопада 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/21987/25
Провадження № 22-ц/820/2407/25
Хмельницький апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В.,
розглянув без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 жовтня 2025 року, суддя Карплюк О.І., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної матері,
встановив:
В серпні 2025 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на своє утримання як непрацездатної матері в розмірі 1000 грн. щомісячно.
В обґрунтування позову зазначила, що вона є пенсіонеркою, особою з інвалідністю, має дочку ОСОБА_1 , відтак має намір вирішити в судовому порядку питання щодо стягнення аліментів на своє утримання як непрацездатної особи. Вказала, що вона не потребує матеріальної допомоги з огляду на достатність пенсійного забезпечення та відсутність потреби у додаткових матеріальних витратах.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10.10.2025 позов задоволено. Стягнуто зОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання в розмірі 1000 грн. щомісячно, починаючи з 04.08.2025. Вирішено питання судових витрат.
Задовольняючи позов суд виходив з того, що право батьків на утримання їхніми повнолітніми дітьми виникає за умови непрацездатності батьків та за наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування скарги вказала на відсутність у справі доказів на підтвердження обставин щодо потреби ОСОБА_2 в утриманні.
В той же час, позивач не пред'являла їй жодних претензій щодо утримання.
При цьому, судом не з'ясовано сімейного стану позивача, чи є у неї інші родичі, які мають можливість надавати позивачу допомогу та виконувати обов'язок щодо її утримання в разі виникнення відповідної потреби.
Розгляд справи судом проведено в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Встановлено, що ОСОБА_3 , є дочкою ОСОБА_2 .
ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи з 02.04.2003 довічно, їй протипоказано фізичну працю, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 та довідки МСЕК, серія 099518, від 04.04.2007.
Статтею 51 Конституції України передбачено, що повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів непрацездатних членів сім'ї (ч. 8 ст. 7 СК України).
Повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги (ч. 1 ст. 202 СК України).
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», непрацездатні громадяни це особи, які досягли встановленого статтею 26 цього Закону пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону.
Дочка, син крім сплати аліментів, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю (ч. 1 ст. 203 СК України).
Дочка, син можуть бути звільнені судом від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків. Дочка, син звільняються судом від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько не сплачували аліменти на утримання дитини, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, і така заборгованість є непогашеною на момент прийняття судом рішення про визначення розміру аліментів на батьків. Несплата аліментів на утримання дитини, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, підтверджується довідкою, виданою органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, встановленому законом (ч.ч. 1, 2 ст. 204 СК України).
Суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків (ч.ч. 1, 2 ст. 205 СК України).
Згідно з п. 21 постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст. 202 СК України), не є абсолютним. У зв'язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред'явлено позов про стягнення аліментів, зобов'язаний перевірити їхні доводи про ухилення від виконання своїх обов'язків щодо батьків (ст. 204 СК України).
При вирішенні питання про стягнення аліментів на утримання батьків слід враховувати, що вказане право батьків, якому кореспондує обов'язок повнолітніх дітей, виникає за наявності двох умов: непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина. Звільнення від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах можливі лише коли буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків, що передбачено ч. 1 ст. 204 СК України. Моментом виникнення обов'язку утримувати своїх батьків є наявність усіх перерахованих умов.
Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо.
При встановленні того, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір'ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги.
Так, згідно з постановою об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №212/1055/18-ц, тлумачення ст. 202 СК України свідчить, що обов'язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв'язків (зокрема, усиновлення); 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька в матеріальній допомозі. Зобов'язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. Обов'язок повнолітніх дітей не пов'язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу.
Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо. Сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов'язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу. Обов'язок повнолітніх дітей щодо утримання своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв'язків (усиновлення); непрацездатність матері, батька; потреба батька, матері в матеріальній допомозі. Зобов'язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї з вказаних обставин.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У позовній заяві позивач зазначила, що її пенсійне забезпечення є достатнім, матеріальної допомоги вона не потребує.
Вказане також було зазначено ОСОБА_2 у відповіді на відзив на позовну заяву, в якій вона підтримала доводи відповідача щодо відсутності підстав для стягнення аліментів, оскільки вона матеріальної допомоги не потребує.
При цьому, судом не було надано оцінки вищевказаним обставинам, не встановлено фактичної потреби позивача в утриманні відповідачем.
Суд обмежився лише висновком щодо необхідності задоволення позовної заяви з урахуванням непрацездатності позивача та відсутності передбачених законом обставин для звільнення відповідача від обов'язку по сплаті аліментів на утримання позивача.
За вищенаведеного, з огляду на неправильне застосування судом норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з огляду на те, що позивач є особою з інвалідністю та звільнена від сплати судового збору в усіх судових інстанціях, сплачений ОСОБА_1 судовий збір в суді апеляційної інстанції в розмірі 1816,80 грн. підлягає компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної матері відмовити.
Компенсувати ОСОБА_1 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України судовий збір, сплачений в суді апеляційної інстанції в розмірі 1816,80 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: Р.С.Гринчук
А.М.Костенко
Т.В.Спірідонова