Номер провадження: 11-кп/819/556/25 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Справа № 650/6470/25 Доповідач ОСОБА_2
Єдиний унікальний номер справи: 650/6470/25
18.11.2025 м. Херсон
Херсонський апеляційний суд в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали провадження за апеляційною скаргою з доповненнями захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 15.10.2025, якою щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Кирнасівка Тульчинського району Вінницької області, громадянина України, зареєстрованого (за останнім відомим місцем проживання) у АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України,
продовжено строк тримання під вартою до 13.12.2025 включно.
В провадженні Великоолександрівського районного суду Херсонської області на розгляді перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022230000002216, щодо ОСОБА_8 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України.
Ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 15.10.2025 задоволено клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 до 13.12.2025 включно.
Не погодившись із вищевказаним рішенням суду, захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій посилається на незаконність та необґрунтованість ухвали суду з підстав порушення вимог кримінального процесуального закону та практики ЄСПЛ.
Своє доводи мотивує тим, що прокурором не було доведено та підтверджено жодним належним та допустимим доказом формально озвучені ним ризики, відповідно вони є виключно припущеннями та не можуть враховуватися судом при вирішені поставленого питання, а також спростовуються позитивною поведінкою обвинуваченого.
Сторона захисту вважає, як підозру, так і обвинувачення є мінімально формально обґрунтованими, що повинно було взято до уваги судом та враховано під час розгляду даної скарги. Його підзахисний винуватість не визнає, так як в його діях відсутні ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України.
При цьому зауважує, що сама по собі підозра та обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину не є підставою для застосування виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Крім того, прокурором не доведено, а судом не здійснено належної правової оцінки того, що більш м'які запобіжні заходи, які не пов'язані з триманням під вартою, не зможуть забезпечити мети застосування запобіжного заходу, що зобов'язує суд змінити раніше обраний запобіжний захід на більш м'який.
Сторона захисту звертає увагу на незадовільний стан здоров'я ОСОБА_8 , що несе пряму загрозу життю та здоров'ю обвинуваченого. Позитивна характеристика з ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» підтверджує наявність міцних соціальних зв'язків у ОСОБА_8 .. Крім того, він має вищу освіту, науковий ступінь доктора економічних наук, працював директором філії «Західного науково-дослідного інституту податкової служби України», має нагороди. З рідних має доньку. Вказані дані свідчать про відсутність існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, (зокрема ризику небезпеки для суспільства чи ризику переховування) та вказують на можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Просить скасувати ухвалу суду щодо ОСОБА_8 та постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо нього запобіжний захід, не пов'язаний з реальним позбавленням волі з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.194 КПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, позицію захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 на підтримання доводів апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних вимог сторони захисту, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги з доповненнями, колегія суддів дійшла до наступного.
Порядок розгляду даної категорії справ визначений положеннями ст.422-1 КПК України.
Відповідно до частини четвертої вказаної статті розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Враховуючи позицію сторони захисту, яка просила забезпечити участь обвинуваченого ОСОБА_8 в судовому засіданні, судом апеляційної інстанції здійснено заходи щодо розгляду апеляційної скарги за участю ОСОБА_8 .
Зокрема, судом здійснено запити до відповідних державних органів та установ щодо можливості етапування ув'язнених, зокрема, ОСОБА_8 до апеляційного суду.
Відповідно до відповіді командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №3/56/8/2-2011 від 21 жовтня 2023 року перебування осіб узятих під варту в органах та установах Державної пенітенціарної служби, які розміщені в Херсонській області та перебувають під вогневим впливом із застосуванням в тому числі ракетних атак з боку російських військ, можливе лише за умови відсутності ворожого впливу та стабілізації ситуації, яка дозволить повноцінно забезпечити права та особисту безпеку осіб, узятих під варту.
Згідно відповіді начальника Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України від 19 жовтня 2023 року, на території м. Херсона розташована ДУ «Північна виправна колонія (№90)», однак відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих території України від 22 грудня 2022 року №309, Херсонська територіальна громада входить до переліку громад на території яких ведуться бойові дії.
Наразі залишається великий ризик потрапляння ворожих обстрілів по території установи та безпосередньо по відділеннях чи камерних приміщеннях, які призначені для тримання засуджених та ув'язнених. Тому перебування на даний час в Північній виправній колонії (№90) засуджених та осіб узятих під варту, в умовах гострої фази збройного конфлікту, наражатиме їх життя та здоров'я на небезпеку. Їх направлення до зазначеної установи, можливе лише за умови відсутності ворожого впливу та стабілізації ситуації, яка дозволить повноцінно забезпечити права та максимально зберегти особисту безпеку засуджених та осіб, узятих під варту.
Згідно відповіді командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №3/56/8/2-2055 від 30 жовтня 2023 року, військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України не наділена повноваженнями здійснювати, відповідно до чинного законодавства безпосереднє конвоювання з органів та установ Державної пенітенціарної служби, які розміщені в місті Миколаїв та Миколаївській області до приміщень Херсонського апеляційного суду осіб, узятих під варту.
Згідно відповіді начальника Головного управління Національної поліції в Херсонській області №3181/01/7-2023 від 06 листопада 2023 року, рота конвойної служби ГУНП в Херсонській області не здійснює конвоювання затриманих і взятих під варту до Херсонського апеляційного суду.
Згідно відповіді командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №3/56/8/2-2266 від 13 листопада 2023 року, конвоювання підсудних із установ попереднього ув'язнення до приміщень Херсонського апеляційного суду та охорона їх під час судових засідань, а також конвоювання їх у зворотному напрямку військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України можливе за умови повноцінного функціонування на території м. Херсон органів та установ Державної пенітенціарної служби. Однак відповідно до листа Херсонської обласної військової адміністрації від 07 листопада 2023 року, місцевість, де розташовані установи для попереднього ув'язнення та виконання покарань, наразі не вважаються безпечними і на яких можливо повноцінно забезпечити права та особисту безпеку осіб, узятих під варту.
З відповіді командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №3/56/9/2-1771 від 05 травня 2025 року випливає, що на даний час центральний район міста Херсона, в якому територіально розташована будівля судової установи перебуває під постійним вогневим впливом безпілотних систем російських військ. У разі здійснення конвоювання осіб, узятих під варту та/або засуджених до позбавлення волі з державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» на судове засідання до зони активних бойових дій, яка наразі не вважається безпечною, неможливо забезпечити право зазначених осіб на особисту безпеку та запобігти загрозам життю та здоров'ю, як на маршруті конвоювання, так і в будівлі судової установи.
Згідно відповіді командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №3/56/9/1-1022-2025 від 13.08.2025 року (2710), ІНФОРМАЦІЯ_2 з 01.05.2023 року по теперішній час визначаються територією активних бойових дій.
На даний час автомобільна дорога М14 «Одеса -Мелітополь - Новоазовськ» у проміжку між містом Херсоном та містом Миколаєвом, за маршрутом якого здійснюється конвоювання осіб узятих під варту та/або засуджених до позбавлення волі до Херсонського апеляційного суду, перебуває під постійним вогневим впливом безпілотних систем російських військ.
У разі здійснення конвоювання осіб, узятих під варту та/або засуджених до позбавлення волі з державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» на судове засідання до зони активних бойових дій, через маршрут руху, який наразі не вважається безпечним та перебуває під постійним вогневим впливом безпілотних систем російських військ, що не вможливлює забезпечити право зазначених осіб на особисту безпеку та запобігти загрозам життю та здоров'ю, як на маршруті конвоювання, так і в будівлі судової установи.
На адресу на адресу Херсонського апеляційного суду надійшла інформації від командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №3/56/9/2-1945-2025 від 28.10.2025 року (5008) про надання інформації на адресу Херсонського апеляційного суду такого змісту.
Відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.03.2025 за № 380/43786 « Про затвердження переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», Херсонська міська територіальна громада з адміністративним центром м. Херсон з 01.05.2023 по теперішній час визнається територією активних бойових дій.
На даний час центральний район міста Херсон, в якому територіально розташована будівля судової установи та маршрути конвоювання перебувають під постійним вогневим впливом противника.
Беручи до уваги зміст вказаних відповідей, вирішуючи питання щодо можливості безпосередньої участі обвинуваченого ОСОБА_8 в судовому засіданні Херсонського апеляційного суду, суд враховує також наступне.
Статтею 3 Конституції України проголошено, що людина, її життя і здоров'я, честь та гідність, недоторканість та безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
У справі «Кац та інші проти України» (Заява N 29971/04) Європейський суд з прав людини звернув увагу, що особи, які тримаються під вартою, перебувають в уразливому становищі, і органи влади несуть відповідальність за поводження з такими особами.
Згідно з ч.2 ст.336 КПК України суд ухвалює рішення про здійснення дистанційного судового провадження за власною ініціативою або за клопотанням сторони чи інших учасників кримінального провадження. Суд не має права прийняти рішення про здійснення дистанційного судового провадження, в якому поза межами приміщення суду перебуває обвинувачений, якщо він проти цього заперечує, крім випадків здійснення дистанційного судового провадження в умовах воєнного стану.
Системне тлумачення вказаної норми процесуального закону свідчить про імперативність приписів щодо права обвинуваченого на безпосередню участь у судовому розгляді. Однак цією ж нормою визначено, що таке право може бути обмежене в умовах воєнного стану та у зв'язку з відповідними перешкодами, обумовленими ним.
Зазначене кореспондується із усталеною судовою практикою Верховного Суду.
Зокрема, у висновку об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 21 листопада 2022 року у справі № 415/1698/12-к (провадження № 51-4999 кмо 20), касаційний суд зазначив, що з урахуванням положень ч.2 ст.336 КПК, які кореспондуються з вимогами ст.85-3 КПК 1960 року, прийняття судом рішення про здійснення дистанційного судового провадження, в якому поза межами приміщення суду перебуває обвинувачений, який заявив клопотання про безпосередню участь у судовому розгляді, крім випадків здійснення дистанційного судового провадження в умовах воєнного стану, згідно приписів ст.412 КПК України є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Враховуючи, що Херсонська міська територіальна громада, на території якої знаходиться Херсонський апеляційний суд, віднесена до переліку громад, де ведуться бойові дії, при цьому згідно відповідей військової частини НОМЕР_1 здійснення конвоювання осіб, узятих під варту та/або засуджених до позбавлення волі з державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» на судове засідання до зони активних бойових дій, яка наразі не вважається безпечною, неможливо забезпечити право зазначених осіб на особисту безпеку та запобігти загрозам життю та здоров'ю, як на маршруті конвоювання, так і в будівлі судової установи.
З огляду на те, що місто Херсон періодично піддається ракетним та артилерійським обстрілам, перебуває під постійним вогневим впливом безпілотних систем російських військ, з метою забезпечення безпеки обвинуваченого ОСОБА_8 , апеляційний суд вважає, що в даному випадку, в умовах воєнного стану участь обвинуваченого в судовому засіданні в апеляційному суді в режимі відеоконференції належним чином забезпечить реалізацію обвинуваченим його процесуальних прав.
Також, апеляційний суд враховує, що така участь обвинуваченого в судовому засіданні не перешкоджає безпосередньому отриманню обвинуваченим належної правової допомоги, оскільки захисник ОСОБА_7 бере безпосередню участь в апеляційному розгляді провадження, як і обвинувачений ОСОБА_8 .
Зважаючи на вищевикладене, зазначені вище підстави стали перешкодою для забезпечення безпосередньої участі обвинуваченого ОСОБА_8 в судовому розгляді в апеляційному суді та відповідно його доставки до зали суду.
Положеннями ст.331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Вказані вимоги закону судом першої інстанції дотримані.
До закінчення строку дії попередньої ухвали, судовий розгляд кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_8 не завершений, а тому суд зобов'язаний був вирішити питання щодо доцільності продовження строку дії запобіжного заходу.
Ухвалюючи рішення про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , суд виходив із того, що ризики, які мали місце, на сьогодні не припинили існувати і не зменшились, та виправдовують необхідність тримання під вартою обвинуваченого під час судового розгляду.
В межах вирішення питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження не вирішується питання про доведеність або недоведеність вини особи в обсязі висунутого обвинувачення, не перевіряються докази, що підтверджують або спростовують винуватість особи, не надається оцінка доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, що є предметом перевірки під час судового розгляду справи у суді першої інстанції та вирішується судом при ухваленні відповідного судового рішення за результатами розгляду кримінального провадження по суті. Тому доводи апелянта з цього приводу є неприйнятними.
Перевіркою матеріалів установлено, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчинені особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 12 років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльність на строк від 10 до 15 років та з конфіскацією майна або без такої, і яка відповідно до ст.183 КПК України передбачає можливість застосування щодо обвинуваченого найсуворішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Відповідно до ухвали слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 25.08.2025 року встановлено, шо щодо ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 18.09.2025 року без права внесення застави, який ухвалою слідчого судді цього суду від 17.09.2025 продовжено до 18.10.2025 року.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 суд першої інстанції взяв до уваги у сукупності обставини, які передбачені ст.178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, дані про його особу, вік та стан його здоров'я, які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду не надходило, та зробив висновок про те, що стан його здоров'я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув'язнення.
Суд обґрунтовано продовжив строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 з урахуванням даних про його особу, тяжкості кримінального правопорушення та його суспільної небезпечності, інших обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання такого запобіжного заходу, передбачених ст.176-178, 183, 193-194, 196 КПК України, оскільки ці обставини в своїй сукупності вказують на наявність ризиків, які були підставами для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою і не припинили існувати, а тому застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе запобігти зазначеним ризикам.
Що ж до питання існування заявлених прокурором ризиків можливої неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_8 , то як правильно зазначив суд першої інстанції, вказані ризики на цей момент є реальними та не зменшилися.
Відповідно до цих ухвал слідчого судді щодо ОСОБА_8 застосовано вказаний запобіжний захід за наявності ризиків, передбачених п.1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України з огляду на те, що він підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, спрямованого проти основ національної безпеки України, має реальну можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду, може знищити або спотворити докази, впливати на свідків, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити злочинну діяльність, у якій підозрюється.
При цьому слідчим суддею було встановлено, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить належного запобігання зазначеним ризикам та не гарантує належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Отже, подальше існування наведених ризиків виправдовує необхідність продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 з метою забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків та запобігання спробам перешкоджати правосуддю та встановленню істини у кримінальному провадженні.
При цьому наведеним ризикам неможливо запобігти шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
Зокрема, більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, у даному випадку не зможе запобігти ризикам переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні з боку обвинуваченого, вчинення ним іншого кримінального правопорушення.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , що свідчить про неможливість запобігання існуючим ризикам у разі відмови у продовженні строку тримання під вартою щодо нього.
З огляду на викладене, твердження сторони захисту про недоведеність обставин, які виправдовують необхідність продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 та можливість застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, є непереконливими.
На думку колегії суддів, продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 відповідає охороні прав і інтересів суспільства, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав і інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Крім того, суд бере до уваги той факт, що за правилами ч.6 ст.176 КПК України щодо ОСОБА_8 можливе застосування запобіжного заходу виключно у виді тримання під вартою.
Інші обставини, на які посилається сторона захисту в своїй апеляційній скарзі з доповненнями, були відомі суду першої інстанції на час розгляду клопотання та враховані при прийнятті відповідного процесуального рішення.
Колегія суддів підкреслює, що сам по собі факт наявності міцних соціальних зв'язків, на що посилається апелянт, не зменшують встановлені судом ризики та не є визначальними аргументами, які б могли бути запорукою належної процесуальної поведінки та надали б можливість застосувати щодо обвинуваченого запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою. Ці ж обставини існували і на момент вчинення злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_8 , проте жодним чином не виступили стримуючим фактором в поведінці обвинуваченого.
Під час вивчення матеріалів провадження будь-яких фактів порушення конституційних прав обвинуваченого ОСОБА_8 на свободу та особисту недоторканість, колегією суддів не встановлено.
А тому доводи захисника про відсутність підстав для задоволення клопотання прокурора є неспроможними та висновків суду першої інстанції не спростовують.
Істотних порушень кримінального процесуального закону при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , апеляційним судом не встановлено.
Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду, яка постановлена із дотриманням вимог кримінального процесуального закону, а тому апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 належить залишити без задоволення.
Керуючись ч.2 ст.376, ст.404, 407, 419, 422-1 КПК України, апеляційний суд.
Апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 15.10.2025 про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 до 13.12.2025 включно - залишити без змін.
Ухвала набуває законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4