18 листопада 2025 року м.Суми
Справа №591/6221/24
Номер провадження 22-ц/816/1099/25
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Собини О. І. , Рунова В. Ю.
позивач - Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції
відповідач - ОСОБА_1
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 13 грудня 2024 року, в складі судді Клименко А.Я., ухвалене у м. Суми, повний текст якого виготовлено 23 грудня 2024 року,
У червні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу.
Свої вимоги мотивував тим, що постановою Сумського апеляційного суду від 07.12.2021 року стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 11712,00 грн. в рахунок відшкодування майнової шкоди, яка завдана Зарічним відділом державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку.
При проведенні дисциплінарного провадження встановлено наявність у діях ОСОБА_1 , яка обіймала посаду державного виконавця Відділу, дисциплінарного проступку, передбаченого п. 5 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу». Разом з тим, дисциплінарною комісією Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з розгляду дисциплінарної справи стосовно ОСОБА_1 розглянуто наявні матеріали у сформованій дисциплінарній справі та закрито дисциплінарне провадження, у зв'язку із закінченням строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.
З урахуванням наведеного, вважає, що ОСОБА_1 , яка здійснювала виконавчі дії у виконавчому провадженні, є особою, яка має відшкодувати у порядку регресу матеріальну шкоду. Тому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 11712,00 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 грн.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 13 грудня 2024 року позов Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції матеріальну шкоду в сумі 11712 грн. та витрати з судового збору в сумі 3028 грн.
Не погоджуючись з судовим рішенням ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне вирішення справи по суті просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відсутні підстави для висновку про наявність причинного зв'язку між діями посадової особи та заподіяною шкодою, а також під час розгляду позову, суд першої інстанції не встановив, що ОСОБА_1 умисно заподіяла шкоду своїми протиправними діями. При цьому, звертає увагу на те, що вирішуючи питання відшкодування шкоди державним службовцем, визначений для цього порядок за ст. 82 Закону України «Про державну службу», однак у даному випадку така спеціальна процедура уповноваженими особами не була здійснена.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ураховуючи те, що ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого суду, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 обіймала посаду спеціаліста Сумського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Сумському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з 02.01.2023 року, яка згідно зі статтею 6 Закону України «Про державну службу» належить до категорії «В» посад державної служби, має 9 ранг. Стаж роботи в органах юстиції складає 9 років 11 місяців 20 днів. ОСОБА_1 призначена на посаду спеціаліста Відділу наказом Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 28.12.2019 року № 310/04.
Листом від 17.01.2024 року №06-06/1115 Державна казначейська служба України повідомила Міністерство юстиції України про безспірне списання коштів державного бюджету в рахунок відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконних дій та бездіяльності посадових (службових) осіб територіальних органів Міністерства юстиції України, в тому числі на підставі постанови Сумського апеляційного суду № 591/992/20 від 07.12.202 року.
Постановою Сумського апеляційного суду від 07.12.2021 року стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 11712,00 грн. в рахунок відшкодування майнової шкоди, яка завдана Зарічним відділом державної виконавчої служби у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку.
Стягнуто з Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Північно- Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) на користь ОСОБА_2 понесені ним витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції у сумі 840,00 грн. та за апеляційний перегляд 1 261,21 грн. та 6000,00 грн. витрат на правничу допомогу.
Рішення мотивовано тим, що постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції Загорним С. від 03.01.2012 року відкрито провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-529/11, виданого 29.08.2011 Арцизьким районним судом Одеської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів у розмірі 1/4 частки від усіх видів щомісячного заробітку на утримання сина, починаючи стягнення з 29.03.2011року та до досягнення повноліття дитиною.
22.03.2019 року державним виконавцем винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, яку направлено до Головного центру обробки спеціальної інформації ДПСУ для виконання та сторонам до відома.
Розмір заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів, обрахований державним виконавцем станом на 01.04.2019 та становив 78 598,93 грн..
03.04.2019 року стягувач ОСОБА_3 звернулася до начальника Зарічного відділу державної виконавчої служби м. Суми Головного територіального управління юстиції у Сумській області (далі - Відділ) Кубракова К.П. із заявою, в якій повідомила, що претензій щодо сплати аліментів від ОСОБА_2 не має. Заборгованість по сплаті аліментів відсутня, кошти отримує регулярно, щомісяця.
Відповідно до пункту 4 розділу 15 Інструкції, розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, зокрема, і на підставі відомостей, отриманих із заяв стягувача.
За змістом пункту 19 розділу ІІІ Інструкції, у день встановлення факту відсутності заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів виконавець зобов'язаний винести постанову про скасування заходів примусового виконання.
З огляду на подану стягувачем заяву про відсутність у боржника заборгованості зі сплати аліментів від 03.04.2019 р., з установленням факту відсутності заборгованості за виконавчим документом у державного виконавця виник обов'язок зі скасування застосованих заходів примусового виконання, до яких належить, зокрема, і обмеження боржника у праві виїзду за межі України.
Проте, як встановлено в ході проведеної перевірки, державний виконавець не виконав визначеного законом обов'язку, не скасував застосованих до боржника обмежень, у зв'язку з чим дії державного виконавця визнані такими, що не відповідають Закону України «Про виконавче провадження».
11.10.2019 року між туристичною компанією та ОСОБА_2 укладено договір №474215 з надання туристичного обслуговування, предметом договору є організація подорожі до Китайської Народної Республіки на 2 особи. Цього ж дня ОСОБА_2 сплатив 11100,00 грн. за туристичні послуги.
14.10.2019 року ОСОБА_2 прибув до аеропорту «Бориспіль», проте заступником начальника відділу-начальником 3-го віділлу впс «Бориспіль-1» капітаном ОСОБА_4 прийнято рішення про відмову ОСОБА_2 в перетинанні державного кордону України. Підставою відмови у рішенні вказано - у зв'язку з наявністю однієї з підстав, визначених статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», у тому числі у зв'язку з наявністю в базі даних Державної прикордонної служби України відомостей про зазначену особу відповідно до рішення Арцизького районного суду Одеської області від 22.03.2019 року № 12766680995.
15.10.2019 року ОСОБА_2 звернувся до начальника Відділу ОСОБА_5 із заявою про проведення службового розслідування, з вимогою покарати винних, оскільки 14.10.2019 року відмовлено у перетині державного кордону у аеропорту Бориспіль у зв'язку із обмеженням у праві виїзду, внесеним на підставі постанови державного виконавця від 22.03.2019 року. Стверджував, що він не має боргу по сплаті аліментів, регулярно сплачує кошти на утримання дитини.
Постановою від 15.10.2019 року державного виконавця Відділу Михайліченко Т.С. у виконавчому провадженні № 31123701 скасовано тимчасове обмеження у праві виїзду особи з України, яке встановлено постановою про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 22.03.2019 року державним виконавцем Відділу, оскільки заборгованість зі сплати аліментів ОСОБА_2 станом на 15.10.2019 року, відсутня.
28.10.2019 року начальником Відділу Кубраковим К.П. винесено постанову про результати перевірки виконавчого провадження № 31123701, яке перебуває на виконанні у державного виконавця Відділу Михайліченко Т.С..
У ході перевірки встановлено, зокрема, що 22.03.2019 року державним виконавцем винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України.
Станом на 01.04.2019 року заборгованість по аліментам становила 78 598,93 грн..
24.04.2019 року державним виконавцем Відділу Михайліченко Т.С. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження в порядку пункту 1 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
25.10.2019 року до Відділу надано звіти про здійснені відрахування із заробітної плати боржника ОСОБА_2 ..
Згідно наданих звітів, станом на 29.10.2019 року заборгованість зі сплати аліментів за виконавчим листом №2-529/11 від 29.08.2011 року, про стягнення з ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів доходу боржника, але не менше 30% прожиткового мінімум для дитини відповідного віку, починаючи стягнення із 29.03.2011 року до досягнення дитиною повноліття відсутня.
У зв'язку з тим, що державним виконавцем винесено постанова про закінчення виконавчого провадження від 24.04.2019 року, яку не затверджено начальником Відділу, та не знято обмеження у праві виїзду боржника за межі України, керуючись статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження» та Розділу ХІІ Інструкції, начальником Відділу встановлено, що дії державного виконавця Михайліченко Т.С. визнано такими, що не відповідають Закону України «Про виконавче провадження»; зобов'язано державного виконавця Михайліченко Т.С. скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 24.04.2019 року та постанову про накладення штрафу від 19.09.2018 року; скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України щодо боржника ОСОБА_2 ; закінчити виконавче провадження № 31123701 на підставі пункту 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
30.10.2019 року державним виконавцем Відділу Михайліченко Т.С. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Постановою від 30.10.2019 року державним виконавцем Відділу Михайліченко Т.С. скасовано документ - «постанова про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України» від 22.03.2019 року, що видано при примусовому виконанні виконавчого листа №2-529/11, виданий 29.08.2011 року Арцизьким районним судом Одеської області.
На заяву ОСОБА_2 від 01.03.2021 року Центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби повідомлено, що в органах Державної прикордонної служби з 22.03.2019 року перебувала на виконанні постанова державного виконавця Відділу Михайліченко Т.С., про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_2 у зв'язку з наявністю заборгованості по аліментам, електронна копія якої безпосередньо державним виконавцем внесено до відповідної бази даних Державної прикордонної служби України за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження з використанням електронного цифрового підпису.
Внаслідок неправомірних дій державного виконавця, 14.10.2019 року ОСОБА_2 відмовлено в перетинанні державного кордону України з підстав наявності в базі даних Державної прикордонної служби України відомостей про його тимчасове обмеження у праві виїзду останнього з України, що призвело до майнових втрат позивача, у розмірі 11712 грн., з яких 11100,00 грн. вартість туристичних послуг, 500,00 грн. оплата за проїзд Суми- Бориспіль- Суми, оплата послуг таксі 112,00 грн. (59,00 грн. + 53,00 грн.).
Наказом Східного межрегіонального управління Міністерства юстиції від 29.01.2024 року №231/05 порушено дисциплінарне провадження відносно спеціаліста Сумського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Сумському районі Сумської області Східного межрегіонального управління Міністерства юстиції ОСОБА_1 .
На виконання пунктів 31 та 32 Порядку здійснення Дисциплінарного провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 р. №1039 (зі змінами), дисциплінарною комісією листом від 16.02.2024 №14/34/17/24/СЛІ спеціаліста Сумського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Сумському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ОСОБА_1 запрошено на своє засідання на 10 годину 00 хвилин 22.02.2024 р. для надання пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження та запропоновано надати пояснення у письмовому вигляді.
У заяві від 21.02.2024 р. спеціаліст Сумського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Сумському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Михайліченко Т.С. просить засідання дисциплінарної комісії провести без її участі.
У ході здійснення дисциплінарного провадження від спеціаліста Сумського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Сумському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Михайліченко Т.С. відібрано пояснення, згідно яких обґрунтованих причин щодо несвоєчасного скасування тимчасового обмеження у праві виїзду боржника в рамках виконавчого провадження №31123701 не вбачалося.
Матеріали у сформованій дисциплінарній справі вказували на те, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді державного виконавця Відділу, допустила бездіяльність, яка порушує вимоги чинного законодавства щодо своєчасності та повноти вчинення виконавчих дій у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом та Законом України «Про виконавче провадження» та допущено порушення вимог чинного законодавства, вираженого у несвоєчасному скасуванні тимчасового обмеження у праві виїзду боржника.
Однак, враховуючи той факт, що з моменту вчинення дисциплінарного проступку минуло більше року після його вчинення, наказом дисциплінарної комісія Східного межрегіонального управління Міністерства юстиції від 06.03.2024 р. № 536/05 дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 закрито.
Ухвалюючи оскаржуване рішення та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з врахуванням матеріалів дисциплінарного провадження та постанови Сумського апеляційного суду від 07.12.2021 р. у справі №591/992/20, дійшов висновку, що неправомірні дії державного виконавця призвели до майнових втрат позивача у справі, тому вважав за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_6 матеріальну шкоду у заявленому розмірі.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони узгоджуються з матеріалами справи та вимогами закону.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до статті 7 Закону України: «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» державними виконавцями є керівники органів державної виконавчої служби, їх заступники, головні, державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці органів державної виконавчої служби.
Державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.
У відповідності до статті 8 Закону України «Про державну службу» державний службовець під час виконання посадових обов'язків зобов'язаний дотримуватись Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов'язки; додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції. Державні службовці виконують також, інші обов'язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби, в цих органах.
Відповідно до частини першої статті 65 Закону України «Про державну службу» підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення. Перелік дисциплінарних проступків визначений частиною 2 вказаної статті, серед яких невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків.
Частиною 5 статті 74 Закону України «Про державну службу» передбачено, що дисциплінарне стягнення до державного службовця застосовується не пізніше шести місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці, а також не застосовується, якщо минув один рік після його вчинення.
Відповідно до частини 3 статті 65 Закону України «Про державну службу» державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення або постановлення відповідної окремої ухвали суду.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» кошти, виплачені за рішенням суду про стягнення коштів згідно з цим Законом, вважаються збитками державного бюджету.
Посадова, службова особа державного органу дії якої призвели до збитків державного бюджету, несе відповідальність згідно із законом.
Відповідно до статті 80 Закону України «Про державну службу» матеріальна та моральна шкода, заподіяна фізичним та юридичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державних службовців під час здійснення ними своїх повноважень, відшкодовується за рахунок держави. Держава в особі суб'єкта призначення має право зворотної вимоги (регресу) у розмірі та порядку, визначених законом, до: 1) державного службовця, який заподіяв шкоду.
У разі застосування зворотної вимоги (регресу) державний службовець несе матеріальну відповідальність тільки за шкоду, умисно заподіяну його протиправними діями або бездіяльністю.
Відповідно до статті 81 Закону України «Про державну службу» державний службовець зобов'язаний відшкодувати державі шкоду, заподіяну внаслідок неналежного виконання ним посадових обов'язків.
Згідно ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не визначений законом.
Згідно вимог ч. 4 ст. 1191 ЦК України держава, відшкодувавши шкоду, завдану посадовою, службовою особою внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності відповідно органів державної влади, органів влади, органів місцевого самоврядування, мають право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування (крім відшкодування виплат, пов'язаних із трудовими відносинами та відшкодуванням моральної шкоди).
Посилання в апеляційній скарзі, про відсутність причинного зв'язку між діями державного виконавця відділу Михайліченко Т.С. та заподіяною шкодою не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи.
Окрім того, із змісту заяви ОСОБА_1 , яка була подана до ухвалення оскаржуваного рішення, та перебуває в матеріалах справи ( а.с.63), вбачається, що остання позовні вимоги визнала в повному обсязі та не заперечувала проти їх задоволення.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права, з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування у межах доводів апеляційної скарги немає.
Ураховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 13 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - В. І. Криворотенко
Судді: О. І. Собина
В. Ю. Рунов