Номер провадження: 22-ц/813/5153/25
Справа № 511/331/25
Головуючий у першій інстанції Гуревський В. К.
Доповідач Лозко Ю. П.
18.11.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних
справах:
головуючого - Лозко Ю.П.,
суддів: Карташова О.Ю., Кострицького В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07 квітня 2025 року
у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості встановив:
У січні 2025 року ТОВ «Фінпром Маркет» звернулося до суду з вказаним вище позовом у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики №75558678 в розмірі 18634 грн, з яких: 5500 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 13134 грн - сума заборгованості за відсотками.
Позовна заява обґрунтована тим, що 07 травня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №75558678, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти в розмірі 5500 грн, на строк - 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99% в день (базова процентна ставка/фіксована), шляхом підписання правочину з використанням електронного підпису позичальника, який відтворено за допомогою одноразового ідентифікатора.
На виконання умов зазначеного вище договору, 07 травня 2021 року позикодавець надав відповідачу вказану вище суму грошових коштів, шляхом її перерахування на банківський картковий рахунок позичальника.
Відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання, грошові кошти та проценти за їх користування не сплатив.
26 жовтня 2021 року між ТОВ «Качай гроші» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» укладено договір факторингу договір факторингу №2610, за умовами якого ТОВ «Фінансова компанія управління активами» набуло право вимоги до відповідача.
03 квітня 2023 року між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу договір факторингу №030423-ФК, за умовами якого позивач набувправо вимоги до відповідача.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 07 квітня 2025 року позов ТОВ «Фінпром Маркет» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» суму заборгованості за договором позики №75558678 в розмірі 18634 грн, з яких: 5500 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 13134 грн - сума заборгованості за відсотками, 2422,40 грн - судовий збір за подання позову; 3500 грн - витрати понесені на професійну правничу допомогу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07 квітня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
За доводами апеляційної скарги суд першої інстанції помилково дійшов висновку про стягнення заборгованості у розмірі, заявленому позивачем, оскільки не звернув уваги на те, що договір позики укладено 07 травня 2021 року строком на 30 днів.
Оскільки після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договорами проценти, тому заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості по відсотках за користування позикою за період, який виходить за межі строку кредитування є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Суд першої інстанції не звернув увагу, що розрахунку заборгованості, який надано на підтвердження суми боргу, недостатньо для висновку щодо отримання відповідачем кредитних коштів та порушення останнім обов'язку щодо їх повернення. Відповідний розрахунок заборгованості є одностороннім документом позивача, сам по собі не є належним доказом з огляду на вимоги частини першої статті 77 ЦПК України, не містить посилань на картковий чи інший банківський рахунок, яким користувався відповідач.
З доданих до позову документів убачається, що грошові кошти були перераховані не безпосередньо позикодавцем, а невстановленим посередником, тоді як у кредитному догові відсутні відомості про те, що кредитні кошти будуть перераховуватися іншою особою, яка не є стороною цього правочину.
Позивач, що є його процесуальним обов'язком, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження переходу до нього права грошової вимоги до відповідача від первісного кредитора ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Управління активами».
На вказану апеляційну скаргу, ТОВ «Фінпром Маркет» подало відзив, який ухвалою Одеського апеляційного суду від 18 листопада 2025 року повернуто.
Згідно із ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними є справи у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Положеннями п.1 ч.1 ст.176 ЦПК України передбачено, що ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується.
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 31 жовтня 2025 року, розгляд цієї справи призначено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, з огляду на те, що позовні вимоги мають виключно майновий характер, та справа є малозначною в силу вимог закону, оскільки ціна позову (18634 грн) не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (90840 грн).
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ч.1 ст. 367 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
07 травня 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі - позикодавець) та ОСОБА_1 (далі - позичальник) у формі електронного документу уклали договір позики №75558678 за умовами якого позикодавець зобов'язується надати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики (пункт 1.1) (зворот а.с. 15).
Сума позики - 5500 грн, строк позики (строк договору) - 30 днів, процентна ставка (базова) - 1,99% (фіксована) (пункти 2.1-2.3).
У разі неповернення/повернення не в повному розмірі /несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернету позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування (пункт 6.5 Правил надання грошових коштів у позику) (а.с. 16-26).
Сторони несуть відповідальність відповідно до умов договору позики та чинного законодавства України (пункт 16.1 Правил надання грошових коштів у позику).
Довідкою, виданою ТОВ «ФК «Фінексперс» від 08 січня 2025 року № КД-000005635/ТНПП підтверджується, що на виконання доручення ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», ТОВ «ФК «Фінексперс» проведено наступну платіжну операцію: дата - 07 травня 2021 року; номер платежу - 9eb69b61-bf38-4d47-97cb-fdccd3a0d613; сума - 5500 грн; отримувач - ОСОБА_2 , ЕПЗ номер НОМЕР_1 (зворот а.с. 28).
Проведення зазначеної вище платіжної операції підтверджується копією платіжної інструкції (а.с. 29).
Відповідно до листа АТ КБ «Приватбанк» від 29 березня 2025 року №20.1.0.0.0/7-250321/82616-БТ на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 . Випискою по вказаному вище рахунку підтверджується факт зарахування грошових коштів на картковий рахунок відповідача 07 травня 2021 року в сумі 5500 (а.с.114).
26 жовтня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» уклали договір факторингу №2610 за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №75558678 від 07 травня 2021 року (а.с. 30-34).
З копії реєстру боржників до вказаного вище договору факторингу убачається, що цей документ містить інформацію про відповідача та кредитний договір, укладений між ним та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (зворот а.с. 38).
03 квітня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» уклали договір факторингу №030423-ФК за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №75558678 від 07 травня 2021 року (а.с. 41-45).
Копією реєстру боржників до вказаного вище договору факторингу підтверджується, що цей документ містить інформацію про відповідача та кредитний договір, укладений між ним та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (зворот а.с. 50).
Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Фінпром Маркет», суд першої інстанції виходив із того, що відповідач належним чином зобов'язання щодо повернення основних сум боргу за договором позики та заборгованості за процентами - не виконав ні перед позикодавцем/первісним кредитором, ані перед позивачем/фактором - ТОВ «Фінпром Маркет», що набуло право вимоги за договором позики №75558678 на підставі договору факторингу. Також суд зазначив, що позивачем нараховані проценти за договором позики за базовою процентною ставкою в розмірі 1,99% упродовж строку кредитного договору (30 днів) та ще протягом 90 днів у порядку автопролонгації.
Щодо таких висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає про таке.
Однією з підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та відмову у задоволенні позовних вимог, скаржник посилається на те, що позивач не довів за допомогою належних доказів факт переходу права вимоги до нього від первісного кредитодавця.
Відповідно до положень статей 1077,1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
У постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі N 530/1995/18, провадження N 61-697св21, викладено загальний правовий висновок, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України). Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).
Відомостей про те, що договори факторингу №2610 від 26 жовтня 2021 року та №030423-ФК від 03 квітня 2023 року в частині відступлення права вимоги за договором договором позики №75558678 від 07 травня 2021 року, судовими рішеннями визнано недійсними, матеріали справи не містять.
Факт переходу права вимоги позивача саме до відповідача за вказаними вище кредитними договорами підтверджується витягом з реєстру боржників, права вимоги за якими відступаються та боржників за такими договорами, які містить відомості та обсяг необхідної інформації, таких як анкетні дані відповідача, номер кредитного договору, суми заборгованості, які дають можливість належним чином підтвердити набуття позивачем права вимоги до ОСОБА_1 .
Таким чином, позивач належними та допустимими доказами довів обставини щодо його права вимоги до ОСОБА_1 , яке перейшло до нього на підставі вказаного вище правочину, який у судовому порядку недійсними не визнавався, тобто презумпцію їх правомірності скаржником не спростовано, тому доводи апеляційної скарги щодо відсутності у позивача права вимоги, колегія суддів відхиляє.
Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі N 129/1033/13-ц (провадження N 14-400цс19)).
Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували факт видачі відповідачу кредитних коштів, колегія суддів відхиляє, з огляду на таке.
З доказів, що містяться у матеріалах справи убачається, що в день укладення кредитного договору, тобто 07 травня 2021 року, сума позики у розмірі 5500 грн була перерахована відповідачу на платіжну картку НОМЕР_1 , що підтверджується відомостями, наданими АТ КБ «Приватбанк», зокрема випискою з карткового рахунку, яка є первинним бухгалтерським документом (а.с. зворот а.с. 114).
Наведені вище обставини скаржником усупереч ст. 12,81 ЦПК України не спростовані, що є його процесуальним обов'язком, при цьому позивачем надані докази, які спростовують наведені вище доводи скаржника, оскільки слугують підтвердженням факту виконання ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» обов'язку з видачі грошових коштів на користь відповідача.
Щодо аргументів скаржника про необґрунтованість розміру процентів, заявлених позивачем до стягнення, колегія суддів зазначає про таке.
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статей 6 та 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Істотними умовами кредитного договору, які визначені законом, є предмет, сума, строк повернення, розмір процентів за користування кредитними коштами. Такий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 12 червня 2019 року у справі N 2-6315/11 (провадження N 61-23326св18) та від 28 квітня 2020 року у справі N 263/16688/17 (провадження N 61-16584св19).
Як убачається з договору позики №75558678 від 07 травня 2021 року, сторонами досягнуто домовленості щодо такої істотної умови кредитного договору, як строк позики, а саме 30 днів, та визначено дату повернення позики - 05 червня 2021 року.
Умовами кредитного договору не передбачено порядку та умов продовження строку позики, тобто правові підстави для нарахування процентів, починаючи з 06 червня 2021 року, відсутні.
Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором та пеню припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (правовий висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі N 444/9519/12, постановах від 04 липня 2018 року у справі N 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі N 202/4494/16-ц).
Можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі N 910/4518/16).
З урахуванням викладеного вище, колегія суддів зауважує, що право позикодавця нараховувати проценти поза межами строку кредитного договору, але не більше 90 днів календарних днів, яке встановлене у пункті 6.5 Правил надання кредитних коштів у позику, то цей пункт кредитного договору розташований в розділі, яким врегульовано правомірну поведінку сторін («Порядок нарахування, сплати процентів, штрафних санкцій та інших платежів і порядок повернення позики»), водночас вказані правила містять окремий розділ, що регулює відповідальність позичальника («Відповідальність сторін, порядок вирішення спорів»). Позивач у наданих суду розрахунках заборгованості з процентів за період поза межами строку кредитування нарахував суми саме як проценти за «користування кредитом», а не як міру відповідальності на підставі статті 625 ЦК України.
З огляду на наведене, відсутні правові підстави для стягнення з позичальника процентів, передбачених кредитним договором, поза межами строку кредитування.
Зазначене тлумачення умов кредитного договору відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 05 квітня 2023 року у справі N 910/4518/16.
Як було зазначено вище, відповідно до умов кредитного договору, укладеного 07 травня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , останньому надано кредит у розмірі 5500 грн, строком на 30 днів, тобто з датою повернення 05 червня 2021 року.
Отже, позивач, окрім заборгованості за тілом кредиту (5500 грн) також має право на стягнення відсотків за користування кредитними коштами у сумі 3283,5 грн, виходячи з розрахунку 5500 грн*1,99%*30 днів.
Нарахування позивачем відсотків за користування кредитом, зі сплином 30-ти денного строку після 05 червня 2021 року, не ґрунтується на умовах кредитного договору, які погоджені сторонами.
Вказаному суд першої інстанції не надав належної правової оцінки, та дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором позики у розмірі 18634 грн, яка підлягає зменшенню до 8783,50 грн (5500 грн + 3283,5 грн).
Відповідно до ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
За положеннями ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду потрібно змінити, зменшивши суму заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за договором позики №75558678 з 18634 грн до 8783,50 грн.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Зважаючи на наведені вище висновки апеляційного суду, про часткове задоволення позову, що становить 47,14% від загальної ціни позову, тому стягнутий з відповідача на користь позивача судовий збір за подання позову та витрати на професійну правничу допомогу підлягають зменшенню з 2422,40 грн до 1141,92 грн, з 3500 грн до1649,9 тобто пропорційно задоволеним позовним вимогам.
З огляду на те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, та у задоволенні позовних вимог потрібно відмовити на 52,86 % від ціни позову, тому судовий збір, сплачений ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги підлягає стягненню з ТОВ «Фінпром Маркет» у розмірі 1920,72 грн.
Керуючись ст. ст. 367,374,376,382-384 ЦПК України
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 07 квітня 2025 року змінити, зменшивши стягнуту з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за договором позики №75558678 з 18634 грн до 8783,50 грн, суму судового збору з 2422,40 грн до 1141,92 грн та витрати на професійну правничу допомогу з 3500 грн до 1649,9 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (ЄДРПОУ 43311346) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1920,72 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Ю.П. Лозко
Судді: О.Ю. Карташов
В.В. Кострицький