Справа № 450/883/25 Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є.
Провадження № 22-ц/811/1684/25 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.
17 листопада 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючої судді Мікуш Ю.Р.,
Cуддів: Савуляка Р.В.,Шандри М.М.
Cекретар Іванова О.О.
розглянувши у порядку спрощеного провадження без участі учасників у м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 14 квітня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 ,- про стягнення заборгованості за кредитним договором
27 лютого 2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю « БІЗНЕС ПОЗИКА» - Мушевська Наталія Миколаївна через підсистему «Електронний суд» звернулася до Пустомитівського районного суду Львівської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 25 липня 2024 року між сторонами в електронній формі укладено кредитний договір № 479228-КС-004 за умовами якого позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 33000 грн. зі сплатою 1,15013537 % за кожен день користування такими за зниженою процентною ставкою, 1,5 % на день за стандартною відсотковою ставкою та одноразової комісії за видачу кредиту у розмірі 4950 грн.
Відповідач не виконала в повному обсязі свого обов'язку щодо повернення грошових коштів, сплативши грошові кошти в рахунок погашення заборгованості у розмірі 21450 грн., у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість в загальному розмірі 92438,80 грн.
Враховуючи наведене, просила позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на їхню користь заборгованість за кредитним договором № 479228-КС-004 від 25 липня 2024 року у розмірі 92438 грн. 80 коп., яка складається з 32820 грн. 22 коп. заборгованості за тілом кредиту, 59618 грн. 58 коп. заборгованості за відсотками.
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 14 квітня 2025 року задоволено частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика».
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором № 479228-КС-004 від 25 липня 2024 року у розмірі 73607 грн. 58 коп., яка складається з 32820 грн. 22 коп. заборгованості за тілом кредиту, 40787 грн. 36 коп. заборгованості за відсотками.
У задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір у сумі 2422 грн. 40 коп.
Рішення суду в частині відмовлених позовних вимог оскаржив представник ТОВ «Бізнес Позика» - Клименко Т.В.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду в частині відмовлених позовних вимог є незаконним. Судом здійснено неправильний розрахунок заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом, зменшивши заборгованість на 18831,22 грн.
Для визначення розміру загальних витрат за споживчим кредитом потрібно додати суму процентів за користування кредитом до суми комісії за надання кредиту.
У випадку дотримання позичальником орієнтовного графіку платежів та застосування зниженої процентної ставки вдень у розмірі 1,15013537 / 47850,00 (сума процентів за кредитним договором) + 4 950,00 (сума комісії за надання кредиту) = 52 800,00;
За умови застосування зниженої ставки 1,15013537 в день протягом строку кредитування:
Загальні витрати за споживчим кредитом (ЗВСК) на дату укладення Договору складають 52 800,00 грн та включають у себе проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту.
Загальний розмір кредиту (ЗРК) становить 33 000,00 грн.
Строк кредитування (t) становить 169 днів.
Відповідно, денна процентна ставка становить 0,95 процентів з розрахунку: (52 800,00 /33 000,00)/169 днів х 100%=0,95%.
Таким чином, розмір денної процентної ставки передбачений Договором № 479228-КС-004 про надання кредиту від 25 липня 2024 року протягом всього строку дії Договору не перевищує 1%, виходячи з того, що обрахування базувалось на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та, що кредитодавець і споживач виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в договорі - як того вимагає норма ч. 3 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», а тому позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитом у сумі 59 618,58 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
В період з 25 липня 2024 року по 26 вересня 2024 року включно проценти відповідачу нараховувались по зниженій (пільговій) процентній ставці.
Оскільки відповідачем неналежним чином відбувалося виконання зобов'язань та погашення обумовлених сум не здійснювалося згідно з графіком платежів, з 27 вересня 2024 року по 09 січня 2025 року проценти нараховувались по стандартній процентній ставці, - 1,5% в день.
Наданий розрахунок заборгованості по кредитному договору №479228-КС-004 повністю відповідає умовам Договору, а розмір нарахованих процентів відповідає нормам статей 1048, 1050 та 1056-1 ЦК України.
Просить скасувати рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 14 квітня 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за користування кредитом у сумі 18 831,22 гривень та ухвалити в цій частині нове рішення, згідно з яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» грошову суму в розмірі 18 831,22 грн, в решті рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 14 квітня 2025 року просить залишити без змін. У разі задоволення апеляційної скарги та у зв'язку із фактичним повним задоволенням позовних вимог просить здійснити розподіл судових витрат по цій справі.
Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив, що відповідно до ст.360 ЦПК України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи те, що ціна позову становить менше тридцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, апеляційна скарга підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.
Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За змістом ч.1 ст. 367 ЦПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Матеріалами справи та судом встановлено, що 25 липня 2024 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Бізнес Позика» договір № 479228-КС-004 про надання споживчого кредиту, шляхом підписання такого, прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) укласти договір та паспорту споживчого кредиту електронним підписом одноразовими ідентифікаторами UA-5181, UA-2789, згідно яких відповідачу надано кредит у розмірі 33000 грн. строком на 169 днів (24 тижні) зі сплатою 1,15013537 % за кожен день користування кредитними коштами за зниженою відсотковою ставкою, 1,5 % в день за стандартною відсотковою ставкою, комісія за надання кредиту становить 4950 грн.
У зв'язку з укладенням договору № 479228-КС-004 про надання споживчого кредит ТОВ «Бізнес Позика» надало ОСОБА_1 кошти у розмірі 33000 грн.
Позичальник ОСОБА_1 свої зобов'язання перед ТОВ «Бізнес Позика» у погоджені строки належним чином не виконала у зв'язку з чим у неї утворилася заборгованість.
Згідно доводів позовної заяви та наданого позивачем при зверненні до суду з даним позовом розрахунком заборгованості за кредитом та довідкою про стан заборгованості від 08 лютого 2025 року, розмір заборгованості становить 92438,80 грн, яка складається з 32820,22 грн заборгованості за тілом кредиту, 59618,58 грн заборгованості за відсотками.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд виходив з тих підстав, що позивачем правильно в період з 25 липня 2024 року по 20 серпня 2024 року здійснено нарахування відсотків за користування кредитом у розмірі 1,15013537 % на день, які становлять 10247,58 грн (27 днів * 379,54 грн) та 21 серпня 2024 року по 09 січня 2025 року (в межах позовних вимог) здійснював нарахування відсотків в розмірі більшому граничного розміру визначеного нормами Закону України «Про споживче кредитування». Суд прийшов до висновку, що правильна сума заборгованості відповідача перед позивачем по нарахованим відсоткам становитиме 57107,58 грн (10247 грн. 58 коп. + 46860 грн.), а з врахуванням сплаченої ОСОБА_1 суми у розмірі 16320,22 грн в рахунок погашення заборгованості по відсотках, така становитиме 40787,36 грн .(57107,58 грн - 16320,22 грн)
З такими висновками колегія суддів погоджується з наступних підстав.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
У статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Частиною 5 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац 2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
Згідно ч.1 ст.638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Укладеним 25 липня 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 договором №479228-КС-004 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) сторони погодили істотні умови наданого кредиту, а саме: розмір - 33000 грн, строк кредитування - 24 тижні (до 09.01.2025), проценту ставку: стандартну - 1,5% в день, знижену - 1,15013537% в день та денну процентну ставку - 1,16%, розмір комісії за надання кредиту - 4950 грн.
Відповідно до п.3.2.2. Договору визначено:
«Сторони домовились, що у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3.2.3. та Додатку №1 до Договору, (за виключенням дострокового повернення кредиту), внаслідок чого виникає прострочка по кредиту, та строк цієї з процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою в день 1,50000000,фіксована що вказана в п. 2.4. Договору. При цьому, нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та Додатку№1 до Договору, та до закінчення терміну дії Договору.» .
В пункті 3.2.3 Договору сторони визначили обов'язковий графік платежів за Договором припускаючи, що позичальник буде його дотримуватись і застосовуватиметься знижена процентна ставка.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитом вбачається, що ОСОБА_1 тричі здійснювала плату за кредитом, а саме: 08 серпня 2024 року, 22 серпня 2024 року та 05 вересня 2024 року в розмірі по 7150 грн.
Проведені ОСОБА_1 платежі були ТОВ «Бізнес Позика» зараховані на погашення: комісії - 4950 грн, погашення заборгованості за відсотками - 16320,22 грн та кредиту - 179,78 грн.
В період з 25 липня 2024 року по 26 вересня 2024 року ТОВ «Бізнес Позика» здійснювало нарахування ОСОБА_1 відсотки за користування кредитом за ставкою 1,15013537% в день (379,54 грн та 377,48 після часткового погашення кредиту).
З 27 вересня 2024 року по 09 січня 2025 року ТОВ «Бізнес Позика» здійснювало нарахування ОСОБА_1 відсотки за користування кредитом за ставкою 1,5% в день (492,3 грн).
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з положень ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч.1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно норм ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6ст.81 ЦПК України).
ТОВ «Бізнес Позика», звертаючись до суду з даним позовом, на підтвердження розміру заборгованості ОСОБА_1 було надано розрахунок заборгованості за кредитним договором, з якого вбачається, що з 25 липня 2024 року по 26 вересня 2024 року боржниці нараховували відсотки за зниженою процентною ставкою, а з 27 вересня 2024 року до 09 січня 2025 року нараховувалися відсотки за стандартною процентною ставкою, без врахування Закону України «Про споживче кредитування».
22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ, який набрав чинності 24.12.2023 року та яким внесено зміни до ЗУ «Про споживче кредитування».
Відповідно до ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
У п. 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3498-ІХ визначено необхідність надавачам фінансових послуг, не зазначеним у пункті 3 цього розділу, та надавачам допоміжних послуг протягом 30 днів з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону.
Отже, починаючи з 25.12.2023 року (наступний день після набрання Законом № 3498-ІХ чинності), максимальний розмір денної процентної ставки за договором не може перевищувати 1 %.
При цьому, надавачі фінансових послуг, яким, зокрема, є позивач, зобов'язувалися привести свою діяльність у відповідність вищевказаних змін.
У той же час, пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (з 24 грудня 2023 року до 22 квітня 2024 року); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23 квітня 2024 року до 20 серпня 2024 року).
Перехідні положення законопроекту застосовуються у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.
Водночас, позивач незважаючи на те, що кредитний договір № 479228-КС-004 від 25.07.2024 року, який укладено після набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ, не привів свою діяльність, а також умови укладених ним договорів відповідно до вимог чинного законодавства в частині нарахування щоденної процентної ставки і продовжив після 21.08.2024 року нараховувати відповідачу до 26 вересня 2024 року відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 1,15013537 % на день та з 27 вересня 2024 року по 09 січня 2025 року відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 1,5 % на день.
Суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що дії позивача безумовно порушували права відповідача порівняно з іншими споживачами фінансових послуг, а положення кредитного договору в частині нарахування з 21.08.2024 року щоденної відсоткової ставки значно перевищують встановлений максимальний розмір денної процентної ставки за кредитним договором у розмірі 1 % та були несправедливими, а тому при вирішенні даного спору такі змінив з врахуванням положень законодавства.
Трактування ТОВ «Бізнес Позика» норм чинного законодавства на власний розсуд не дає йому права нараховувати відсотки ОСОБА_1 за користування кредитом у розмірі відсотової ставки, який перевищує встановлений максимальний розмір денної процентної ставки за кредитним договором - 1 %.
Доводи апеляційної скаргине містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.
Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, правильно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Враховуючи те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.
Рішення суду в частині задоволених позовних вимог ТОВ «Бізнес Позика» не оскаржується, у зв'язку чим в цій частині рішення суду не перевіряється на його законність.
Відповідно до ч.1ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення ( ч.5 ст.268 ЦПК України).
Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1; 375; 383; 384; 389-391 ЦПК України,- суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика»залишити без задоволення.
Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 14 квітня 2025 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 18 листопада 2025 року.
Головуюча суддя Ю.Р.Мікуш
Судді: Р.В.Савуляк
М.М.Шандра