Справа № 456/2939/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/381/25 Доповідач: ОСОБА_2
04 листопада 2025 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові, в режимі відеоконференції, кримінальне провадження № 12023141130000231 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого- адвоката ОСОБА_6 на вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 17.03.2025 року стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Стрий Львівської області, громадянина України, українця, одруженого, не працюючого, із середньою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,
за участю:
прокурора - ОСОБА_8 ,
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
встановила:
Захисник обвинуваченого подала апеляційну скаргу на вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 17.03.2025, яким ОСОБА_7 визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні, за ст. 336 КК України, й призначено йому покарання у виді 3 років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 обчислюється з дня фактичного затримання в ході звернення вироку до виконання.
Вирішено питання з речовими доказами в поряду ст. 100 КПК України.
Захисник в апеляційній скарзі просить змінити вирок та призначити ОСОБА_7 покарання за ст. 336 КК України у виді 3 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання, встановивши йому випробувальний строк 2 роки.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що суд першої інстанції не в повній мірі врахував характеризуючі особу обвинуваченого ОСОБА_7 дані, досліджені під час судового розгляду, та позитивну характеристику з місця проживання. Відтак враховуючи обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 кримінального правопорушення, його тяжкість та ступінь суспільної небезпечності, повне визнання своєї провини, щире каяття, сприяння розкритті злочину, а також враховуючи те, що обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на медичному обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, не має ознак щодо психічних і поведінкових розладів, є особою з рядом хронічних захворювань, позитивно характеризується за місцем проживання, вважаю, що виправлення та перевиховання ОСОБА_7 можливе без ізоляції його від суспільства, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, у відповідності зі ст. ст.75, 76 КК України.
Судом першої інстанції встановлено наступне.
Відповідно до ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Згідно зі ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Разом з цим, Указом Президента від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 днів, який надалі Указами Президента продовжено, востаннє з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.
Також, Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №65/2022 передбачено, що у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних сил України та інших військових формувань, на території України оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться протягом 90 діб, та яку востаннє продовжено Указом Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 01.05.2023 №255/2023, з 20 травня 2023 року на 90 діб.
Згідно зі ст. ст. 1, 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це період виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Окрім цього, громадяни України зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, а також під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки).
Так, 29.03.2023 ОСОБА_7 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) де пройшов медичний огляд військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 , за результатами проведення якого, його визнано придатним до військової служби у військовий час, про що комісією складено Довідку №1302 від 29.03.2023.
Того ж дня, ОСОБА_7 , отримав повістку про виклик на 10:00 год. 30.03.2023 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , по АДРЕСА_2 , з метою відправлення у військову частину на навчання, що підтвердив власноручним підписом, також, 29.03.2023 його попереджено під розписку про кримінальну відповідальність за ухилення від призову за мобілізацією, також його ознайомлено із положеннями ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що надає право на відстрочку, де він власноручно зазначив, що не має правових підстав для відстрочки.
Проте, ОСОБА_7 , будучи військовозобов'язаним та придатним за станом здоров'я для проходження військової служби, не маючи правових підстав на відстрочку від призову відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з метою ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, без поважних причин, умисно не прибув на вказану дату до ІНФОРМАЦІЯ_3 , про поважність причин неявки не повідомив, про що 30.03.2023 працівниками центру комплектування складено відповідний акт, тим самим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації.
До початку розгляду справи по суті захисник-адвокат ОСОБА_6 надіслала клопотання від 12.08.2025 про звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ст. 336 КК України, на підставі ст. 48 КК України, у зв'язку зі зміною обстановки та закриття кримінального провадження стосовно нього. Адвокат долучила до клопотання ксерокопії: посвідчення дитини з інвалідністю ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 серії ДДА №254363 видане 29.05.2025 року; свідоцтва про народження сина ІНФОРМАЦІЯ_4 ; заява подана ОСОБА_7 23.07.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_3 про підстави для відстрочки; сідоцтва про шлюб.
Заслухавши доповідь судді, думку захисника-адвоката ОСОБА_6 , підтриману обвинуваченим ОСОБА_7 , які, кожен окремо, просили задовольнити подане захисником клопотання та врахувати, що у обвинуваченого є право на відстрочку від військової служби до 30.10.2026 року, також наявна на утриманні дитина з інвалідністю, яка потребує догляду, думку прокурора ОСОБА_8 , який не заперечував проти задоволення клопотання сторони захисту, однак наголосив, що у ОСОБА_7 є лише підстава для відстрочки від мобілізації, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги та клопотання, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно зі ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Статтею 55 Конституції України гарантовано кожному право на оскарження до суду будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб.
Частинами 1, 6 ст. 22 КПК України встановлено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Суд зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Відповідно до ч.5 ст.9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Як вбачається з вироку, судом першої інстанції вказані вимоги закону були дотримані.
Висновок суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 , на момент розгляду справи в суді першої інстанції, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, відповідав фактичним обставинам справи, є обґрунтованим та ніким не оскаржується.
Згідно ст.65 КК України, суд призначає покарання з урахуванням ступеню тяжкості скоєного злочину, особи винного та обставин, які пом'якшують або обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до положень ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами, а також не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, оскільки вчинене ОСОБА_7 правопорушення, передбачене ст.336 КК України, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі від трьох до п'яти років та відповідно до ст.12 КК України - відноситься до нетяжкого злочину.
Крім того в судовому засіданні досліджено наданий обвинуваченим ОСОБА_7 витяг з системи «Резерв+» військово-облікового документу, згідно якого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) має відстрочку до завершення мобілізації та дійсна до 30.10.2026; тип відстрочки п.5 ч.1 ст. 23.
Обвинувачений ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримав клопотання захисника та зазначив, що інвалідність дитини у зв'язку з наявністю аутизму медики фіксують після трирічного віку, а тому раніше не оформляли дитину як інваліда, через що він не мав можливості підтвердити законну підставу для відстрочки та не призову на військову службу згідно п.5 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яка називається: «Відстрочка від призову під час мобілізації», передбачено в частині першій наступне: «Не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозовов'язані», зокрема в пункті 5 - це жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки вихователі, які виховують дітей з інвалідністю віком до 18 років.
З врахуванням зазначеного ОСОБА_7 , у якого є дитина з інвалідністю 2021 року народження, не підлягає мобілізації до досягнення дитиною 18 років.
Відтак, на час розгляду в суді апеляційної інстанції, у обвинуваченого ОСОБА_7 є підстави для відстрочки від мобілізації та підстави не бути призваним на військову службу у зв'язку з мобілізацією.
Згідно зі ч.1 ст.285 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Інститут звільнення від кримінальної відповідальності дозволяє не застосовувати жодну із форм реалізації кримінальної відповідальності до особи (осуд, покарання чи судимість).
Звільнення від кримінальної відповідальності згідно ст. 48 КК України - це право, а не обов'язок суду. А застосування ст. 48 КК України є виправданим лише тоді, коли суд дійде висновку, що виправлення особи яка вчинила злочин, є можливим без фактичного застосування до неї заходів кримінально-правової репресії.
Статтею 48 КК України передбачено, що особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.
Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», судам слід мати на увазі, що в зазначеній статті передбачено дві самостійні підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності - втрата суспільної небезпечності внаслідок зміни обстановки на час розслідування чи розгляду справи в суді або діянням, або особою, яка його вчинила. При цьому треба розрізняти зміну обстановки в широкому розумінні, тобто соціальних, економічних, політичних, духовних, міжнаціональних, воєнних, міжнародних, природних, організаційних, виробничих та інших процесів у масштабах країни, регіону, області, міста, району, підприємства, установи, організації, та у вузькому, - тобто об'єктивних (зовнішніх) умов життя, в яких перебувала особа на час вчинення злочину та які значною мірою позначались на її суспільній небезпечності. Для застосування ст. 48 КК України, необхідно встановити, що після вчинення певного злочину обстановка змінилася таким чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним. Особу можна визнати такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнала таких змін, що унеможливлюють вчинення нею нового злочину.
Колегія суддів враховує тяжкість інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, його вік та стан здоров'я, одружений, має на утриманні одну малолітню дитину з інвалідністю, відношення обвинуваченого до вчиненого кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.
Вказані обставини, на переконання колегії суддів, свідчать про те, що обстановка, яка оточувала обвинуваченого на момент вчинення кримінального правопорушення, змінилася таким чином, що у відповідності до чинного законодавства, в межах даного кримінального провадження, у обвинуваченого ОСОБА_7 наявна підстава для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, отже обвинувачений ОСОБА_7 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження стосовно нього, на підставі ст. 48 КК України, підлягає закриттю у зв'язку із зміною обстановки.
Згідно з ч.2 ст. 44 КК України - звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.
Так, за змістом статті 48 КК України - особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.
Згідно зі ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Частинами 1 та 4 статті 286 КПК України передбачено, що звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає обґрунтованим клопотання сторони захисту та зазначає, що наявні усі необхідні підстави для звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, згідно зі ст. 48 КК України, відтак, вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню, а кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 закриттю, відповідно до п.1 ч.2 ст. 284, ст. 285, 417 КПК України.
Долю речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 284, 285 404, 405, 407, 409, 417, 419, 424 КПК України, колегія суддів,
постановила :
Клопотання захисника - адвокат ОСОБА_6 про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності - задовольнити.
Вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 17.03.2025 року, яким засуджено ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України - скасувати.
Звільнити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, на підставі ст. 48 КК України, у зв'язку зі зміною обстановки.
Кримінальне провадження № № 120231411300002311 стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі п.1 ч.2 ст. 284 КПК України - закрити.
Речові докази: копію військового квитка гр. ОСОБА_7 , копію поіменного списку, копію карти професійно-психологічного відбору кандидата, копію ознайомлення ОСОБА_7 зі ст.336 ККУ, копію довідки №1302 військово-лікарської комісії, копію направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією, копію обстеження та медичного огляду, оригінал повістки на відправку - залишити при матеріалах кримінального провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з моменту її проголошення.
Головуючий:
Судді: