Дата документу 11.11.2025 Справа № 336/3491/25
ЗАПОРІЗЬКИЙ Апеляційний суд
Провадження №11-кп/807/873/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Єдиний унікальний №336/3491/25Суддя-доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_2
Категорія: ч.5 ст.407 КК України
11 листопада 2025 року м.Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)
захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)
обвинуваченого ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 27 червня 2025 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Луцьк, який зареєстрований у АДРЕСА_1 , проживає у АДРЕСА_2 ,
визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,
Вказаним вироком районного суду ОСОБА_8 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.
Старший солдат ОСОБА_8 , якого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 01 квітня 2023 року №92-рс призначено на посаду розвідника-далекомірника відділення управління командира батареї 1 самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин.
Так, 20 квітня 2023 року ОСОБА_8 в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби, не з'явився вчасно без поважних причин на службу з лікувального закладу, а саме до місця тимчасового розташування підрозділу (місце розташування не зазначається на підставі Закону України №2160-IX від 24 березня 2022 року), внаслідок чого свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби та військової частини не приймав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв та незаконно перебував за межами місця несення служби, а саме до 25 березня 2025 року, тобто до моменту самостійного з'явлення до органу досудового розслідування.
Дії ОСОБА_8 кваліфіковано за ч.5 ст.407 КК як нез'явлення військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану. Йому призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Вирішено питання про початок строку відбування покарання.
В апеляційній скарзі захисник просив вирок скасувати та призначити новий розгляд справи в суді першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що судово-психіатрична експертиза встановила наявність у ОСОБА_8 психічного розладу, на який суд не звернув уваги, допустивши розгляд справи без участі захисника, чим порушив вимоги п.3 ч.2 ст.52 КПК. З урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи №128 від 31 березня 2025 року, який підтверджує наявність у ОСОБА_8 психічного розладу, суд не мав підстав застосовувати положення ч.3 ст.349 КПК, оскільки обвинувачений не міг повною мірою усвідомлювати наслідки застосування цих положень, зокрема в контексті безальтернативності покарання у разі визнання його винним. Крім того, суд не взяв до уваги висновок військово-лікарської комісії (довідка №291 від 14 березня 2025 року), який підтверджує наявність у ОСОБА_8 захворювань, пов'язаних із проходженням військової служби, у зв'язку з чим відповідно до графіку захворювань ОСОБА_8 визнаний придатним до служби виключно у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, військових навчальних закладах, установах, медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення та охорони. Через наявні у ОСОБА_8 захворювання він не повернувся добровільно до виконання військової служби, оскільки жоден підрозділ не погоджується приймати його через розуміння того, що обвинувачений фактично є особою з інвалідністю та не здатен виконувати обов'язки військової служби в умовах бойових дій.
Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши позицію обвинуваченого та його захисника, які повністю підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні; прокурора, який висловив заперечення проти скарги та просив вирок суду залишити без змін; перевіривши матеріали кримінального провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Частина 1 статті 404 КПК визначає, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно ст.370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ст.ст.409, 412 КПК однією з підстав для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, тобто такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Згідно ст.415 КПК суд апеляційної інстанції скасовує вирок і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо встановлено порушення передбачені пунктами 2-7 ч.2 ст.412 КПК.
У відповідності до п.4 ч.2 ст.412 КПК судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено за відсутності захисника, якщо його участь є обов'язковою.
Згідно п.3 ч.2 ст.52 КПК обов'язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні щодо осіб, які внаслідок фізичних чи психічних вад не здатні повною мірою реалізувати свої права. З моменту встановлення цих вад забезпечується обов'язкова участь захисника.
Виходячи з роз'яснень, які містяться в п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №8 «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві», під особами, які через свої фізичні або психічні вади не можуть самі реалізувати право на захист необхідно розуміти, зокрема, осіб з істотними дефектами мови, зору, слуху тощо, а також осіб, які хоча і визнані осудними, але мають психічні вади, що перешкоджають самостійно захищатися від обвинувачення.
Всупереч наведеним вимогам закону, судом першої інстанції не забезпечено участь захисника під час судового розгляду даного кримінального провадження.
З матеріалів кримінального провадження убачається, що згідно висновку судово-психіатричної експертизи №128 від 31 березня 2025 року обвинувачений ОСОБА_8 на теперішній час виявляє ознаки психічного розладу у вигляді розладу адаптації, пролонгованої депресивної реакції.
Крім того зміст вказаного висновку засвідчує, що 06 серпня 2024 року ОСОБА_8 був консультований в КП «Волинська обласна психіатрична лікарня м.Луцьк» з діагнозом: «Розлад адаптації у вигляді тривожно-депресивної реакції на стрес». 15 вересня 2024 року ОСОБА_8 здійснив спробу суїциду. З 08 лютого 2025 року по 14 березня 2025 року ОСОБА_8 перебував на лікуванні в КП «Волинська обласна психіатрична лікарня м.Луцьк» з діагнозом: «Помірно виражений невротичний розлад зі сприятливим перебігом. F 48.8». Цей діагноз підтверджено довідкою позаштатної ВЛК при КП «ВОПЛ м.Луцьк» ВОР №291 від 14 березня 2025 року.
Таким чином станом на час розгляду провадження у суді першої інстанції було достатньо доказів на підтвердження того, що обвинувачений ОСОБА_8 внаслідок психічних розладів був не здатний реалізувати свої права повною мірою, а тому суд першої інстанції повинен був забезпечити обвинуваченому обов'язкову участь захисника у відповідності до положень п.3 ч.2 ст. 52 КПК.
Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22 квітня 2019 року (справа №213/1425/17, провадження №51-7003кмо18), при здійсненні судового провадження питання про залучення захисника необхідно вирішувати виходячи з конкретних обставин справи з урахуванням установлених характеру розладів, психічного або соматичного стану здоров'я особи, особливостей її поведінки, стилю комунікації з оточуючими тощо.
З огляду на викладене, існує обґрунтований сумнів щодо встановлення психічного стану обвинуваченого ОСОБА_8 .
За таких обставин колегія суддів не може вважати ухвалений відносно ОСОБА_8 вирок законним, оскільки суд першої інстанції, ухвалюючи обвинувальний вирок відносно останнього, здійснив судове провадження за відсутності захисника, участь якого є обов'язковою.
Виходячи із передбачених ст.7, ч.6 ст.9 КПК загальних засад кримінального провадження, положень ст.ст.412, 415 КПК, з метою забезпечення права сторін провадження на справедливий судовий розгляд та на оскарження процесуальних рішень, дотримання принципу змагальності сторін та свободи подання ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвалений районним судом щодо ОСОБА_8 вирок за ч.5 ст.407 КК підлягає безумовному скасуванню, у зв'язку із порушенням вимог п.4 ч.2 ст.412 КПК, з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції відповідно до ст.415 КПК.
Відповідно до положень ч.2 ст.415 КПК, якими встановлено, що призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання, колегія суддів в обговорення вини і кваліфікації дій ОСОБА_8 не входить.
Під час нового судового розгляду даного кримінального провадження суду першої інстанції слід всебічно, повно та неупереджено розглянути його та дослідити доводи апеляційної скарги захисника, під час ухвалення вироку не допустити виявлені недоліки та ухвалити вмотивоване, законне і справедливе судове рішення, виклавши його у належно мотивованому процесуальному документі згідно з вимогами закону.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 задовольнити.
Вирок Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 27 червня 2025 року щодо ОСОБА_8 в цій справі скасувати.
Призначити новий судовий розгляд даного кримінального провадження в суді першої інстанції в іншому складі суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддяСуддяСуддя
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4