Справа № 127/11138/25
Провадження № 22-ц/801/2227/2025
Категорія: 70
Головуючий у суді 1-ї інстанції Жмудь О. О.
Доповідач:Голота Л. О.
18 листопада 2025 рокуСправа № 127/11138/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя - доповідач),
суддів Оніщука В.В., Рибчинського В.П.,
розглянув у порядку письмового провадження справу № 127/11138/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 1.07.2025, ухвалене у складі судді Жмудя О.О. в приміщенні суду в м. Вінниця, повний текст рішення складено 1.07.2025, -
9.04.2025 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом (вх № 31784) до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, в якому просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання доньки в розмірі 1/4 частини від усіх доходів відповідача, щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
Позов мотивований тим, що 20.10.2019 сторони зареєстрували шлюб. За час подружнього життя народилась дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З дня народження і на даний час дитина проживає з позивачкою. Позивач в усній формі неодноразово зверталась до відповідача з проханням матеріального підтримувати доньку, сплачуючи аліменти, однак відповідач ухиляється добровільно сплачувати аліменти, чим не виконує обов'язку щодо утримання батьками неповнолітніх дітей. 2.04.2025 позивач подала до суду позовну заяву про розірвання шлюбу.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 1.07.2025 позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 9.04.2025, і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 1211,20 грн судового збору.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу (вх № 78242 від 8.09.2025), в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту з'ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та зупинити розгляд даної справи до розгляду позовної заяви про оспорювання батьківства.
Основними доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції відповідач не був повідомлений про розгляд справи, що відповідно до частини третьої статті 376 ЦПК України є обов'язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції; розмір аліментів, які призначив суд першої інстанції суперечить законодавству України, без урахування того, що відповідач вже сплачує аліменти в добровільному порядку на іншу дитину. Тому суд першої інстанції міг призначити аліменти в розмірі 16,5 % від доходу відповідача, адже розмір аліментів на двох дітей становить 1/3 частини доходу відповідача. Визнає розмір аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн.
До апеляційної скарги відповідачем додано наступні документи : (1) копію паспорта ОСОБА_2 /а. с. 145/; (2) копію РНОКПП ОСОБА_2 /а. с. 146/; (3) копії поштових документів Укрпошти про отримання 10.08.2025, поштового відправлення з рішенням суду /а. с. 148/; (4) копії поштових документів Укрпошти всіх отриманих відправлень від Вінницького міського суду; (5) копії поштових документів Укрпошти відправлених до Вінницького міського суду; (6) копії свідоцтва про народження дитини від першого шлюбу /а. с. 160/; (7) копію рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30.06.2015 про стягнення аліментів на дитину від першого шлюбу /а. с. 161-164/; (8) копію довідки з Солом'янського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 92487 від 9.05.2025 про відсутність відкритих виконавчих проваджень стосовно відповідача /а. с. 165/; (9) копію позовної заяви про оспорювання батьківства, разом з копіями підтверджуючих документів /а. с. 169-178/; (10) квитанцію про сплату судового збору у розмірі 1816,80 грн /а. с. 143-144/; (11) копію квитанцій та чеку сплаченого судового збору за подання зустрічного позову в розмірі 1211,20 грн /а. с. 179/.
29.09.2025 до Вінницького апеляційного суду надійшов відзив (вх № 10969) ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , в якому, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відзив обґрунтовано тим, що відповідач у заяві від 22.05.2025 просив суд розглядати справу у його відсутності /а. с. 106/; посилання відповідача на те, що законодавством України встановлено розмір аліментів на двох дітей 1/3 частки його доходів є помилковим, оскільки зазначений розмір встановлено для подання заяви про видачу судового наказу про стягнення аліментів (частина п'ята статті 183 СК України), тоді як у даній справі позивач звернулась у суд з позовом про стягнення аліментів. Крім цього, форму стягнення аліментів визначено позивачем у виді частки від заробітку, тому відповідач не може клопотати змінити форму стягнення на тверду грошову суму. Відповідачем не надано доказів здійснення сплати аліментів за рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 30.06.2015 на користь ОСОБА_5 на утримання доньки ОСОБА_6 в розмірі 500 грн щомісячно, починаючи з 20.05.2015 і до досягнення дитиною повноліття. Суду не надано доказів перебування на утриманні відповідача матері. Підстави для зупинення апеляційного провадження до розгляду справи № 127/28123/25 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про оспорювання батьківства відсутні, адже предметом спору є стягнення аліментів на малолітню дитину.
14.10.2025 до апеляційного суду надійшла заява (вх № 11528) ОСОБА_2 про подання скарги та докази -підтвердження додаткових порушень при прийнятті рішення, яке суперечить цивільно-процесуальним нормам та про які стало відомо 9.10.2025.
21.10.2025 до апеляційного суду надійшла відповідь на відзив (вх № 11841) ОСОБА_2 , в якому відповідач заперечив проти поданого відзиву позивача на апеляційну скаргу, просив апеляційну скаргу задовольнити.
Щодо клопотання про зупинення апеляційного провадження у справі.
Ознайомившись із клопотанням відповідача про зупинення апеляційного провадження у справі до вирішення справи № 127/28123/25 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про оспорювання батьківства, запереченнями проти клопотання, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу, аргументами відповіді на відзив, апеляційний суд дійшов висновку про відмову в його задоволення з огляду на таке.
За змістом частини другої статті 252 ЦПК України не допускається зупинення провадження у справі про стягнення аліментів, зокрема з підстави наявності спору про батьківство.
Означене нормативне регулювання вперше запроваджено у цивільно-процесуальному законодавстві Законом України від 17.05.2017 № 2037 - VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів" та надалі було закріплено у чинній редакції ЦПК України.
Сімейним законодавством України передбачені, зокрема, такі спори про батьківство, як спір між чоловіком матері дитини та особою, яка вважає себе батьком дитини (стаття 129 СК України); оспорювання батьківства матір'ю дитини або особою, яка записана батьком дитини (статті 136-138 СК України).
Частиною першої статті 251 ЦПК України передбачено вичерпний перелік підстав для виникнення обов'язку суду зупинити провадження у справі. Пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України передбачено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Відповідно до цієї ж норми суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
З огляду на наведене для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному конкретному випадку зобов'язаний з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду справи.
Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у цій справі.
Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи, тобто зупинення провадження у цивільній справі, виходячи з мотивів наявності іншої справи, може мати місце тільки у випадку, коли у цій справі можуть бути вирішенні питання, що стосуються підстав заявлених позовних вимог або умов, від яких залежить їх розгляд.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 1.02.2017 у справі № 1957цс16, визнаючи наявність підстав, передбачених статтею 251 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у пункті 6 частини першої статті 251 цього Кодексу, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених у справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
Таким чином, необхідність у зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у цій справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв'язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній зі справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.
Апеляційний враховує імперативну норму частини другої статті 252 ЦПК України, відповідно до якої не допускається зупинення провадження у справі про стягнення аліментів з підстави наявності спору про батьківство (материнство), визначення місця проживання дитини, про участь одного з батьків або родичів у вихованні дитини, спілкуванні з дитиною.
З огляду на зазначене, визнання в апеляційній скарзі розміру аліментів в твердій сумі 2000 грн (частина перша статті 82 ЦПК України), колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зупинення апеляційного провадження у даній справі до вирішення справи № 127/28123/25 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про оспорювання батьківства.
Щодо клопотання про приєднання доказів, доданих до апеляційної скарги.
У постановах Верховного Суду від 25.11.2020 у справі № 752/1839/19 (провадження № 61-976св20) та від 11.11.2020 у справі № 760/16979/15-ц (провадження № 61-4848св19) вказано, що: «відповідно до частин першої та третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. За змістом статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції».
Ознайомившись із апеляційною скаргою та доданими до неї документами, із відзивом на апеляційну скаргу, матеріалами справи, апеляційний суд дійшов висновку про приєднання до матеріалів справи доданих до апеляційної скарги доказів з метою всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи, а також враховуючи значення поданих доказів для правильного вирішення справи.
Щодо розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.
Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 1.07.2025 у справі з ціною позову 44962,46 грн, що є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (90840 грн).
Перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №756/1529/15-ц (провадження № 14-242цс18) вказано, що «апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції».
Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.
У справі встановлено наступні обставини.
20.10.2019 ОСОБА_2 і ОСОБА_1 зареєстрували шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 /а. с. 7/.
Сторони мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 /а. с. 8/.
Згідно довідки № 180 від 31.03.2025, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 постійно проживають за адресою: АДРЕСА_1 /а. с. 6, 9/.
Відповідно до довідки про доходи №00000000318 від 31.03.2025, виданої ПІІ «МакДональдз Юкрейн ЛТД», дохід ОСОБА_1 за період січень 2025 - лютий 2025 становить 10636,97 грн /а. с. 10/.
Згідно інформації від 24.04.2025, наданої Головним управлінням ДПС у м. Києві дохід ОСОБА_2 за період з квітня 2022 року по березень 2025 року становить 766387,50 грн /а. с. 45-48/.
Згідно форми ОК-07, сформованої 6.05.2025, дохід ОСОБА_2 за період з 2015-2025 роки становить 1273661,34 грн /а. с. 110-111/.
З довідки про доходи №5443/д-2025 від 06.05.2025, сформованої ТОВ «Нова Пошта» вбачається, що ОСОБА_2 працює в ТОВ «Нова Пошта» з 17.06.2024. Дохід за період з 17.06.2024 по 30.04.2025 склав 164050,48 грн /а. с. 112/.
ТОВ «НоваПей» сформовано довідку №ПФ000000206 від 5.05.2025, з якої вбачається, що ОСОБА_2 працює в ТОВ «НоваПей» з 17.06.2024. Дохід за період з 17.06.2024 по 30.04.2025 склав 123519,91 грн. /а. с. 112/.
Згідно витягу з наказу №1558-к від 13.05.2025 ОСОБА_2 , старшого касира мобільна група філії №1 ТОВ «НоваПей» 15.05.2025 звільнено з посади за згодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України /а. с. 114/.
Відповідно до наказу № 96-к від 26.04.2024 ОСОБА_7 , адміністратора чергового готелю «Будинок артистів цирку» звільнено 28.04.2024 за згодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України /а. с. 115/.
З листа Солом'янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) № 95487 від 9.05.2025 вбачається що виконавчі документи відносно боржника ОСОБА_2 до Відділу не надходили та станом на 9.05.2025 на виконання не перебувають /а. с. 116/.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, гуртуються на вимогах закону, тому наявні правові підстави для їх задоволення.
Висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог зроблено за повного з'ясування обставин справи, правильного застосування норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне.
Згідно із частинами восьмою, дев'ятою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно із статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (частина третя статті 181 СК України).
При визначенні розміру аліментів суд ураховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 182 СК України).
Частиною 2 статті 182 СК України встановлено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття (частина третя статті 183 СК України).
Відповідно до частини першої статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Згідно з частиною третьою статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення аліментів з відповідача на користь позивача в розмірі 1/4 частки усіх видів його заробітку (доходу) на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 9.04.2025, і до досягнення дитиною повноліття, суд першої інстанції правомірно взяв до уваги те, що відповідач на час розгляду справи є особою працездатного віку, позовні вимоги визнає частково /а. с. 106/, позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, доказів того, що відповідач на час ухвалення рішення суду першої інстанції не має матеріальної можливості сплачувати аліменти суду не надано.
Аргументи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції визначив надто високий розмір аліментів, апеляційний суд відхиляє, оскільки відповідачем не надано суду доказів, які б свідчили про неможливість сплати ним аліментів у розмірі, визначеному судом. Виховання дітей одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дітей, у зв'язку з чим, певним чином, з'являється дисбаланс між зусиллями, які мають докладати обоє батьків для розвитку дітей, таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного, в даному випадку матір.
Посилання в апеляційний скарзі на те, що судом першої інстанції не було враховано перебуванням на утриманні відповідача ще однієї дитини, на користь якої відповідач сплачує добровільно аліменти щомісячно в розмірі 500 грн за рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 30.06.2015 по справі № 755/10012/15-ц, апеляційний суд не вважає такими, що спростовують правильні висновки суду першої інстанції, оскільки зазначена обставина не звільняє відповідача від обов'язку утримувати власну неповнолітньою дитину в розмірі необхідному і достатньому для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Факт наявності у платника аліментів інших осіб на утриманні, незалежно від того, як виконується такий обов'язок платником: добровільно, чи на підставі судового рішення, враховується лише при визначені розміру аліментів, та не впливає на право стягувача отримувати аліменти. Для врахування судом таких обставин при визначені розміру аліментів залучення іншої особи, на чию користь стягуються аліменти з цього ж платника, не є необхідним (постанова Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2024 по справі № 404/7235/22).
Відповідачем не надано суду доказів і про те, що на його утриманні знаходиться мати ОСОБА_7 та розмір здійснених ним витрат.
Доводи апеляційної скарги про те, що майновий стан відповідача змінився, колегія суддів не вважає такими, що дають правові підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції, оскільки позивачем надано суду докази отримання відповідачем доходу на час звернення до суду з позовом, крім того судом першої інстанції стягнуто аліменти з відповідача на користь позивача в розмірі 1/4 частки усіх видів його заробітку (доходу) на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, що відповідає положення СК України.
Аргументи апеляційної скарги про встановлене законодавством обмеження щодо розміру аліментів, які стягуюся на двох дітей (1/3 частки усіх доходів платника аліментів) апеляційний суд також не вважає такими, що свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, оскільки тлумачення частини першої статті 182 та частини п'ятої статті 183 СК України свідчить, що обмеження щодо розміру аліментів, передбачене частиною п'ятою статті 183 СК України встановлено виключно для справ, що розглядаються у порядку наказного провадження. Позивач звернулась до відповідача з позовом (в порядку позовного, а не наказного провадження), відтак суд першої інстанції при задоволенні позовних вимог дотримався вимог законодавства.
Окрім цього, статтею 128 КЗпП передбачено, що при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти процентів, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, - п'ятдесяти процентів заробітної плати, яка належить до виплати працівникові. При відрахуванні з заробітної плати за кількома виконавчими документами за працівником у всякому разі повинно бути збережено п'ятдесят процентів заробітку. Разом з тим, обмеження, встановлені частинами першою і другою цієї статті, не поширюються на відрахування із заробітної плати при відбуванні виправних робіт і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей. У цих випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати сімдесяти відсотків.
Відповідно до частини третьої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
Відповідачем в апеляційній скарзі не зазначено, яку саме норму закону було порушено судом першої інстанції при визначенні розміру частки ( ) аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на користь дочки.
Не ґрунтуються на вимогах закону також посилання відповідача на призначення йому аліментів на користь дочки у твердій грошовій сумі, а не в часті від заробітку, оскільки відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Звертаючись у суд з позовом до відповідача про стягнення аліментів позивач визначила розмір аліментів у частці від доходу відповідача, тому відсутні правові підстави для зміни способу стягнутих рішення суду першої інстанції аліментів.
Колегія суддів також зазначає, що відповідач не позбавлений права звернутися до суду з вимогами про зменшення розміру стягуваних з нього аліментів, за наявності для цього передбачених законом підстав з належним їх обґрунтуванням та підтвердженням відповідними доказами.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не було повідомлено відповідача про розгляд справи в суді першої інстанції апеляційний суд відхиляє, оскільки відповідач був обізнаний про розгляд справи в суді першої інстанції та подавав до суду із заявами документи, які просив врахувати при її розгляді, також просив розглядати справу у його відсутності /а. с. 106/, в матеріалах справи міститься також рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0610256224898 ОСОБА_2 2.06.2025 про отримання судової повістки на 26.06.2025 /а. с. 124/.
Відповідно до протоколу судового засідання від 26.06.2025 у зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч. 2 ст. 247 ЦПК України). Суд дослідив матеріали справи та ухвали рішення (без проголошення). Повний текст рішення складено 1.07.2025. /а. с. 128-131/.
Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що зазначені в апеляційній скарзі аргументи суттєвими не являються та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для розподілу судових витрат, понесених відповідачем у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 1.07.2025у даній справі залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції залишити за відповідачем.
Поновити дію рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 1.07.2025 у даній справі.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий суддя Л. О. Голота
Судді: В. В. Оніщук
В. П. Рибчинський