Справа № 132/459/24
Провадження № 22-ц/801/2451/2025
Категорія: 62
Головуючий у суді 1-ї інстанції Аліменко Ю. О.
Доповідач:Матківська М. В.
19 листопада 2025 рокуСправа № 132/459/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
Головуючого: Матківської М.В.
Суддів: Рибчинського В. П., Сопруна В. В.
Секретар: Закернична А. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою представника особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 - адвоката Левченка Артема Олександровича
на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 06 березня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до Калинівської міської ради Вінницької області про визнання права власності на спадщину,
Рішення ухвалив суддя Аліменко Ю. О.
Рішення ухвалено у відсутності сторін в м. Калинівка
Дата складення повного тексту рішення - не відома,
Встановив:
У лютому 2024 року позивачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Калинівської міської ради Вінницької області про визнання права власності на спадщину, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що проживала в с. Нова Гребля Хмільницького району Вінницької області, яка була матір'ю позивача ОСОБА_3 та бабусею позивача ОСОБА_2 .
Після її смерті залишилося спадкове майно: дві земельні ділянки для ведення сільськогосподарського виробництва, розташовані на території Новогребельської сільської ради Калинівського району Вінницької області: одна - площею 3,7581 га кадастровий номер 0521685600:04:001:0182, вартістю 113 200,00 грн.; друга - площею 3,7785 га кадастровий номер 0521685600:04:001:0108, вартістю 113 600,00 грн.
Позивач ОСОБА_2 є спадкоємцем за заповітом. Згідно заповіту від 25 березня 2021 року бабуся ОСОБА_4 заповіла своїй внучці ОСОБА_2 земельну ділянку кадастровим номером 0521685600:04:001:0108.
Після смерті матері ОСОБА_4 позивач ОСОБА_3 прийняла спадщину, подавши заяву про прийняття спадщини в установлений законом строк до приватного нотаріуса Хмільницького районного нотаріального округу Панкеєвої О. В., що вбачається із Витягу із спадкового реєстру № 68449091, виданого 11 жовтня 2021 року.
Позивач ОСОБА_2 на момент відкриття спадщини була неповнолітньою, тому автоматично прийняла спадщину.
Позивачі вимушені звернутися до суду із даним позовом, оскільки оригінали правовстановлюючих документів на землю у них відсутні.
Отримати постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій вони не мають можливості по тій причині, що у зв'язку з російською агресією приватний нотаріус ОСОБА_5 виїхала із сім'єю за межі України, не припинивши своєї діяльності; заведені нею спадкові справи не передала та не повертається.
Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення цього питання у судовому порядку.
Інших спадкоємців немає.
Тому позивачі просили визнати за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку для ведення сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Новогребельської сільської ради Калинівського району Вінницької області площею 3,7581 га кадастровий номер 0521685600:04:001:0182, вартістю 113 200,00 грн. в порядку спадкування за законом після смерті її матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Нова Гребля Хмільницького району Вінницької області; визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку для ведення сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Новогребельської сільської ради Калинівського району Вінницької області площею 3,7785 га кадастровий номер 0521685600:04:001:0108, вартістю 113 600,00 грн. в порядку спадкування за заповітом після смерті її бабусі ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Нова Гребля Хмільницького району Вінницької області.
Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 06 березня 2024 року позов ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до Калинівської міської ради Вінницької області про визнання права власності на спадщину, задоволено.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку для ведення сільськогосподарського виробництва, площею 3,7581 га, що розташована на території Новогребельської сільської ради Калинівського району Вінницької області, кадастровий номер 0521685600:04:001:0182, вартістю 113 200,00 грн., в порядку спадкування за законом після смерті її матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Нова Гребля Хмільницького району Вінницької області.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку для ведення сільськогосподарського виробництва, площею 3,7785 га, що розташована на території Новогребельської сільської ради Калинівського району Вінницької області, кадастровий номер 0521685600:04:001:0108, вартістю 113 600,00 грн., в порядку спадкування за заповітом після смерті її баби ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Нова Гребля Хмільницького району Вінницької області.
В апеляційній скарзі представник особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 - адвокат Левченко А. О. просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Зазначив, що рішення суду вважає незаконним і необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що рішення прийняте без залучення особи, права якої безпосередньо вирішені; рішення ухвалене за відсутності належного доказування (не витребувано спадкову справу, не досліджено усі заповіти); рішення ухвалене при наявності неналежного складу відповідачів; рішення ухвалене без врахування чинного заповіту, який охоплює усе майно спадкодавця.
Так, суд розглянув справу, не витребувавши матеріали спадкової справи, не з'ясувавши наявності інших заповітів, чим порушив вимоги частини 4 статті 206 ЦПК України, не перевіривши чи не суперечить визнання позову відповідачем, закону або чи не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб.
В порушення вимог статтей 263-265 ЦПК України суд розглянув справу спрощено на підставі ч. 3 статті 200 ЦПК України у зв'язку із визнанням позову відповідачем, однак не встановив істотних обставин, для цього не витребував повного обсягу доказів: спадкової справи, наявності інших заяв про прийняття спадщини.
Суд порушив вимоги ч. 3 ст. 376 ЦПК України, прийнявши рішення про права особи, яка не була залучена до участі у справі ОСОБА_1 , що згідно пункту 4 є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.
Крім цього, позивачами заявлений позов до відповідача Калинівської міської ради, яка жодним чином не є належним відповідачем у спадковому спорі. У даному випадку спадковий спір мав місце між кількома особами, що подали заяви або мали заповіти. Суд позбавив ОСОБА_1 можливості реалізувати своє право на захист. Такий склад відповідачів є неналежним, що є самостійною підставою для відмови у позові.
При цьому суд не врахував правового значення заповіту від 10 листопада 2015 року, яким ОСОБА_4 заповідала все своє майно ОСОБА_1 , а заповіт від 25 березня 2021 року стосувався лише однієї конкретної земельної ділянки.
Позивачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та відповідач Калинівська міська рада відзив на апеляційну скаргу не надали.
В судовому засіданні представник особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 - адвокат Левченко А. О. підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити.
Позивачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та представник відповідача Калинівської міської ради, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи ( ОСОБА_2 і ОСОБА_3 отримали судову повістку 15 листопада 2025 року; відповідач отримав судову повістку 12 листопада 2025 року), у судове засідання не з'явилися, заяв чи клопотань не надіслали.
Згідно положень статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
За таких обставин неявка у судове засідання позивачів і відповідача не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення за таких підстав.
Відповідно до ч. 1 - 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
При цьому суд досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї та приймає докази, які не були подані до суду першої інстанції, лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього, а також не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається зі змісту апеляційної скарги рішення суду оскаржує особа, яка не брала участі у справі і яка вважає, що суд ухваленим рішенням вирішив питання про його права та обов'язки.
Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Нова Гребля Хмільницького району Вінницької області померла ОСОБА_4 (а. с. 11), яка була матір'ю ОСОБА_3 і бабою ОСОБА_2 (а. с. 12, 15).
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на: земельну ділянку для ведення сільськогосподарського виробництва, площею 3,7581 га, що розташована на території Новогребельської сільської ради Калинівського району Вінницької області, кадастровий номер 0521685600:04:001:0182, вартістю 113 200,00 грн. (а. с. 19, 22); земельну ділянку для ведення сільськогосподарського виробництва, площею 3,7785 га, що розташована на території Новогребельської сільської ради Калинівського району Вінницької області, кадастровий номер 0521685600:04:001:0108, вартістю 113 600,00 грн. (а. с. 16, 17, 21).
Позивач ОСОБА_2 є спадкоємцем померлої ОСОБА_4 за заповітом, яким вона заповіла своїй внучці ОСОБА_2 земельну ділянку площею 3,7785 га, кадастровим номером 0521685600:04:001:0108 (а. с. 15).
На момент відкриття спадщини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була неповнолітньою, автоматично прийняла спадщину (а. с. 6).
Після смерті матері ОСОБА_4 позивач ОСОБА_3 прийняла спадщину, подавши заяву про прийняття спадщини в установлений законом строк для прийняття спадщини до приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Панкеєвої О. В., що вбачається із копії Витягу із спадкового реєстру № 68449091, виданого 11 жовтня 2021 року.
Оформити право власності на земельні ділянки у нотаріуса позивачі не мають можливості, оскільки у них відсутні документи на право власності на землю. Отримати постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій позивачі не мають можливості по тій причині, що у зв'язку із російською агресією приватний нотаріус ОСОБА_5 виїхала із сім'єю за межі України, не припинивши своєї діяльності, заведені нею спадкові справи не передала та не повертається.
Задовольняючи позов, суд виходив із визнання відповідачем позову та його не заперечення проти визнання за позивачами права власності в порядку спадкування за законом і за заповітом, а відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добросовісності їх визнання.
Суд апеляційної інстанції згідно вимог частин 2 і 3 статті 367 ЦПК України, дослідив докази, що стосуються фактів, на які особа, яка не була залучена до участі у справі ОСОБА_1 , посилається в апеляційній скарзі, які не були подані до суду першої інстанції цією особою, яка не була залучена до участі у справі і суд вирішив питання про його права та обов'язки, визнавши це винятковим випадком, оскільки він надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього, а саме не залучення його до участі у справі учасником справи (стороною).
Отже, судом апеляційної інстанції встановлено, що 10 листопада 2015 року ОСОБА_4 склала заповіт, яким на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: все її майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, у тому числі все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона матиме право за законом, заповіла ОСОБА_1 . Заповіт посвідчений приватним нотаріусом Калинівського районного нотаріального округу Вінницької області Панкеєвою О. В. та зареєстрований в реєстрі за № 375 (а. с. 37).
Згідно Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 66795072, виданого 11 жовтня 2021 року, приватним нотаріусом Хмільницького районного нотаріального округу Панкеєвою О. В., заведено спадкову справу № 41/2021 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 (а. с. 38).
Згідно довідки № 349/02-14/41/2021 від 09 жовтня 2025 року, виданої приватним нотаріусом Хмільницького районного нотаріального округу Вінницької області Варламовим О. В., у його провадженні перебуває спадкова справа № 41/2021 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , відкрита приватним нотаріусом Хмільницького районного нотаріального округу Вінницької області Панкеєвою О. В. 11 жовтня 2021 року та передана до державного нотаріального архіву Вінницької області у зв'язку із припиненням нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Панкеєвої О. В. Згідно наявної у спадковій справі інформації, заяву про прийняття спадщини за заповітом подав ОСОБА_1 ; відомості про інших спадкоємців, які подали заяви про прийняття спадщини, в матеріалах спадкової справи відсутні(а. с. 39).
Колегія суддів з урахуванням всіх встановлених по справі обставин, рішення суду першої інстанції вважає незаконним, необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню, оскільки такий висновок суду не ґрунтується на вимогах закону та на встановлених по справі обставинах.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або невизнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Як вбачається із матеріалів справи після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина. Спадкоємцями за заповітом є: позивач ОСОБА_2 , відповідно до заповіту, складеного спадкодавцем 25 березня 2021 року, яким вона заповіла земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,7785 га та заявник апеляційної скарги ОСОБА_1 , відповідно до заповіту, складеного спадкодавцем 10 листопада 2015 року, яким вона заповіла йому все належне їй майно.
При цьому заявник апеляційної скарги ОСОБА_1 надав докази прийняття ним спадщини у визначений законом шестимісячний строк шляхом подачі до приватного нотаріуса заяви про прийняття спадщини за заповітом, відповідно до якої 11 жовтня 2021 року була відкрита спадкова справа № 41/2021 (а. с. 44, 45, 46).
Спадкоємець за законом ОСОБА_3 належних доказів про прийняття нею спадщини (в порядку статтей 1268, 1269, 1270 ЦК України) не надала.
Водночас судом враховується те, що на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 спадкоємець за заповітом ОСОБА_2 мала вік шістнадцять років, тобто була неповнолітньою та згідно вимог частини 4 статті 1268 ЦК України є такою, що прийняла спадщину.
Позивач ОСОБА_3 , звернувшись із даним позовом до суду, вважає себе спадкоємцем першої черги за законом, як дочка спадкодавця, не надавши при цьому належних доказів того, що вона дійсно є дочкою, а померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , була її матір'ю.
Отже, у справі виник спір між спадкоємцями за заповітом і за законом першої черги, щодо успадкування майна після смерті спадкодавця ОСОБА_4 .
Вказані правовідносини урегульовані нормами Цивільного кодексу України у Книзі шостій.
У частині 1 статті 1216 ЦК України зазначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (частина 1 статті 1217 ЦК України).
У частині першій статті 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (частина 1 статті 1220 ЦК України).
Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті (ч. 1). У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені в статтях 1261-1265 цього Кодексу (ч. 2). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ч. 3).
Статтею 1261 ЦК України визначено коло осіб, які відносяться до першої черги спадкоємців за законом, а саме це діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними (частина перша статті 1267 ЦК України).
За правилами статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина 1). Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (частина 3). Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою-четвертою статті 1273 ЦК України (право на відмову від прийняття спадщини) (частина 4).
За правилами статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має право подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч. 1). Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини (ч. 5).
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина 1 статті 1270 ЦК України).
Відповідно до статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (ч. 1). Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців (ч. 2).
Згідно положень статті 1277 ЦК України (в редакції, чинній на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. У разі якщо на об'єкті нерухомого майна на момент відкриття спадщини знаходиться рухоме майно, що входить до складу спадщини, таке рухоме майно переходить у власність територіальної громади, якій передано нерухоме майно. Заява про визнання спадщини відумерлою може також бути подана кредитором спадкодавця, а якщо до складу спадщини входять земельні ділянки сільськогосподарського призначення - власниками або користувачами суміжних земельних ділянок. У такому разі суд залучає до розгляду справи органи місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини та/або за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини. Особи, які мають право або зобов'язані подавати заяву про визнання спадщини відумерлою, мають право на одержання інформації з Спадкового реєстру про заведену спадкову справу та видане свідоцтво про право на спадщину (частина 1). Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини (частина 2). Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням (частина 3). Територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов'язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1231 цього Кодексу. Якщо власниками відумерлого майна стали декілька територіальних громад, вимоги кредиторів спадкодавця задовольняються територіальними громадами пропорційно до вартості відумерлого майна, набутого у власність кожною з них (частина 4). Спадщина, не прийнята спадкоємцями, охороняється до визнання її відумерлою відповідно до статті 1283 цього Кодексу (частина 5).
Таким чином, при відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, у випадку усунення спадкоємців від права на спадкування, неприйняття спадкоємцями спадщини, а також відмови спадкоємців від прийняття спадщини орган місцевого самоврядування зобов'язаний звернутися до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою.
У даній справі встановлено, що після смерті спадкодавця ОСОБА_4 є спадкоємці за заповітом - позивач ОСОБА_2 та заявник апеляційної скарги ОСОБА_1 , які прийняли спадщину, заяв про відмову від її прийняття не подавали, від спадкування спадкоємців не усунуто, а також, як свідчать матеріали справи, позивач ОСОБА_3 вважає себе спадкоємцем першої черги за законом, тому за правилами статті 1277 ЦК України в органу місцевого самоврядування - Калинівської міської ради Вінницької області відсутні правові підстави для виконання покладеного на нього законом обов'язку подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.
Отже, таких випадків, які б зобов'язували орган місцевого самоврядування подати до суду заяву з вимогою про визнання спадщини відумерлою, сторонами даного спору не зазначено і не доведено, а судом не встановлено.
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1). Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3).
За правилами статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача залучити до участі у справі співвідповідача (ч. 1). Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (ч. 2).
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).
Як вбачається із матеріалів справи 19 лютого 2024 року до суду із позовом до Калинівської міської ради звернулися ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , які просили визнати на кожною із них: за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку для ведення сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Новогребельської сільської ради Калинівського району Вінницької області площею 3,7581 га, кадастровий номер 0521685600:04:001:0182, вартістю 113 200,00 грн. в порядку спадкування за законом після смерті її матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Нова Гребля Хмільницького району Вінницької області; за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку для ведення сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Новогребельської сільської ради Калинівського району Вінницької області площею 3,7785 га, кадастровий номер 0521685600:04:001:0108, вартістю 113 600,00 грн. в порядку спадкування за заповітом після смерті її бабусі ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Нова Гребля Хмільницького району Вінницької області (а. с. 1-3).
Позивачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 підтримали заявлені ними позовні вимоги до Калинівської міської ради у поданій 05 березня 2024 року до суду письмовій заяві: саме такі вимоги і саме до цього відповідача без змін вони підтримали і просили їх задовольнити та просили розглянути справу без їх участі (а. с. 27). Така заява судом задоволена і 06 березня 2024 року ухвалено судове рішення (а. с. 31-32).
За відсутності відповідної заяви позивачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про залучення інших спадкоємців після смерті ОСОБА_4 , у тому числі заявника апеляційної скарги ОСОБА_1 , який прийняв спадщину, до участі у справі відповідачем чи співвідповідачем та заявлення до нього відповідних позовних вимог, суд не вправі вчиняти такі процесуальні дії самостійно.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача (або непред'явлення позову до належного відповідача (співвідповідача)) не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. Вказане може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог по суті заявлених вимог.
До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02 лютого 2022 року у справі № 199/4585/18.
Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 зазначив, що визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи відповідачем є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад.
Відповідно до пункту 4 частини 1 та пункту 4 частини 3 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, є порушення норм процесуального права; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
З урахуванням встановлених по справі обставин та вимог цивільного процесуального закону, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги представника особи, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_1 - адвоката Левченка А. О. та скасування оскаржуваного рішення суду із ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову у зв'язку з неналежним складом учасників справи.
При цьому колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав надавати оцінку іншим доводам апеляційної скарги та аргументам, викладених в ній заявником апеляційної скарги, оскільки висновки суду по суті вирішення спору, про обґрунтованість чи необґрунтованість заявлених ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до Калинівської міської ради позовних вимог, мають бути зроблені за належного суб'єктного складу учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Підпунктом «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України визначено, що в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1).
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно частини 2 цієї статті, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: в разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови у задоволенні позову - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 8 цієї статті розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При подачі апеляційної скарги заявником апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 3402,00 грн. (а. с. 51).
З урахуванням правила частини 1 статті 141 ЦПК України щодо покладення судового збору на сторони пропорційного розміру задоволених позовних вимог, з урахуванням сплаченого розміру судового збору і того, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 і ОСОБА_3 відмовлено і задоволено апеляційну скаргу, до стягнення із позивачів на користь ОСОБА_1 в рахунок повернення сплаченого ним судового збору підлягає сума 3402,00 грн. в рівних частках - по 1701,00 грн. з кожного позивача.
Як вбачається з матеріалів справи правничу допомогу особі, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 надає адвокат Левченко А. О., який подав до справи: ордер серії АВ № 1239571 від 17 жовтня 2025 року на надання правничої допомоги ОСОБА_1 на підставі договору № б/н від 07 жовтня 2025 року у Вінницькому апеляційному суді; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВН № 000745 від 29 січня 2021 року; договір про надання правничої допомоги від 07 жовтня 2025 року, укладений між адвокатським бюро «Артем Левченко» та клієнтом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Пасічник Л. І. на підставі довіреності від 15 вересня 2025 року, зареєстрованої в реєстрі за № 3762, пунктом 6.1 якого визначено, що гонорар за даним договором визначається сторонами у додатку № 1 до цього договору; додаток № 1 до договору про надання правничої допомоги від 07 жовтня 2025 року, згідно якого сторони дійшли двосторонньої згоди про те, що розмір гонорару адвокатського бюро «Артем Левченко», згідно зазначеного договору, складає 20 000,00 грн.; платіжну інструкцію № 2.358405603.1 від 16 жовтня 2025 року про сплату ОСОБА_1 20 000,00 грн. відповідно до договору про надання правничої допомоги від 07 жовтня 2025 року (а. с. 42,43,48-50).
За правилами частин 1-6 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Позивачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 наданим їм правом не скористалися і не подали клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката, понесених заявником апеляційної скарги.
За таких обставин та у зв'язку із задоволенням вимог апеляційної скарги, поданої представником особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 - адвокатом Левченко А. О., відповідно до положень ст. 137, 141, п.п. «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, понесених заявником апеляційної скарги у суді апеляційної інстанції, вважає за необхідне стягнути з позивачів на його користь судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в рівних частках в сумі 20 000,00 грн. - по 10 000,00 грн. із кожного позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. 367, 374, 376, 381-382 ЦПК України, суд
Постановив:
Апеляційну скаргу представника особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 - адвоката Левченка Артема Олександровича, задовольнити.
Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 06 березня 2024 року скасувати і ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до Калинівської міської ради Вінницької області про визнання права власності на спадщину, відмовити.
Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1701,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.
Стягнути із ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1701,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий:М. В. Матківська
Судді:В. П. Рибчинський
В. В. Сопрун
Повний текст судового рішення складено 19 листопада 2025 року