Справа № 133/59/25
Провадження № 22-ц/801/2264/2025
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Гуменюк О. О.
Доповідач:Сопрун В. В.
19 листопада 2025 рокуСправа № 133/59/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого Сопруна В.В.,
суддів Матківської М.В., Рибчинського В.П.,
розглянувши в письмовому провадженні цивільну справу №133/59/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Кредит-Капітал» на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 01 серпня 2025 року,яке ухвалив суддя Гуменюк О.О. в Козятинському міськрайонному суді Вінницької області, повний текст судового рішення складено 01 серпня 2025 року,
У січні 2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи його тим, що 07 грудня 2022 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №9884895, відповідно до умов якого відповідач отримав 5000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів, повернення кредиту, сплати процентів та комісії відповідачем не було внесено. ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти. Позивач зазначає, що укладаючи кредитний договір, відповідач та ТОВ «Мілоан» вчинили дії визначенні ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а кредитні кошти були перераховані шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної картки позичальника.
26 липня 2023 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір факторингу №101-МЛ, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором № 9884895.
Таким чином, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» наділено правом вимоги до відповідача за договором №9884895.
Відповідач порушив умови указаного договору кредиту, внаслідок чого перед позивачем у нього існує заборгованість, тому позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №9884895 від 07 грудня 2022 року в розмірі 17602,60 грн, а також судовий збір.
Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 01 серпня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не надав до суду належних та достовірних доказів на підтвердження видачі первісним кредитором відповідачу грошових коштів в сумі 5000 грн за кредитним договором №9884895 від 07 грудня 2022 року.
Не погодившись з таким рішенням суду, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» подало апеляційну скаргу, оскільки вважає його таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи; недоведеності обставин що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи. ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що кредитний договір укладений відповідно до вимог чинного законодавства в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі ТОВ «Мілоан» та доступний зокрема через сайт товариства таабо відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Вказує, що надане позивачем платіжне доручення підтверджує перерахування коштів та містить усі необхідні реквізити, а, отже, може вважатися первинним документом. На переконання скаржника, позивачем було надано до суду належні докази на підтвердження заборгованості відповідача.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 01 жовтня 2025 року розгляд справи в апеляційній інстанції призначено без повідомлення учасників справи згідно ч.1 ст.369 ЦПК України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не відповідає цим вимогам.
Судом встановлено, що 07 грудня 2022 року в особистому кабінеті на сайті ТОВ «Мілоан» (https://milon.ua) ОСОБА_1 заповнив анкету-заяву на кредит №9884895. З якої вбачається, що ОСОБА_1 бажає отримати 5000 грн на 15 днів, з датою повернення кредиту 22 грудня 2022 року, сума до повернення 6625,00 грн, комісія за надання кредиту 500,00 грн (нараховується одноразово за ставкою 10,00 % від суми кредиту за договором); проценти за користування кредитом 1125,00 грн (нараховуються за ставкою 1,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом).
Анкета-заява містить також підтверджену позичальником згоду, інформацію про процес оформлення та розгляду заяви, прийняття рішення по заяві та погоджені умови кредитування по заяві.
Цього ж дня, 07 грудня 2022 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №9884895 (індивідуальна частина), згідно з умовами якого кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3. договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. Договору, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі плата) у встановлений п.1.4. договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Сума (загальний розмір) кредиту становить 5000,00 грн. Кредит надається загальним строком на 105 днів з 07.12.2022 (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 22.12.2022 (рекомендована дата платежу). Поточний період складає 90 днів, що настає з дати наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 22.03.2023 (дата остаточного погашення заборгованості). Позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та процент за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 22.12.2022 (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 22.03.2023 (останнього дня строку кредитування). Загальні витрати позичальника за пільговий період складають 1625,00 грн в грошовому виразі та94,072.00 % річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за пільговий період), загальні витрати позичальника за кредитом (за весь строк кредитування) складають 15125,00 грн в грошовому виразі та 1052,00 річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за весь строк кредитування). Орієнтовна загальна вартість кредиту за пільговий період складає 6625,00 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за весь строк кредитування складає 20125,00 грн.
Комісія за надання кредиту 500,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.
Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду становлять 1125,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду 13500,00 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду. Тип процентної ставки за договором фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2, 2.3 цього договору. Позичальник не повинен сплачувати на користь кредитодавця будь-які платежі не передбачені цим договором. Вказані в цьому договорі розміри комісій, процентів та будь-яких інших винагород кредитодавця не можуть бути збільшені кредитодавцем без згоди позичальника.
Згідно п.п. 2.1. даного договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .
Підпунктами 6.1, 6.4 договору передбачено, що цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства таабо відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Укладення товариством кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню товариством ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки (п. 6.4. договору). Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5. договору).
Згідно п.п. 7.1 п. 7 договору цей договір (з додатками №1 та №2), набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно Правил та відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п. 2.1 цього договору.
Додатками до цього договору є графік платежів за договором про споживчий кредит №9884895 від 07.12.2022 (додаток № 1 до договору) та паспорт споживчого кредиту, що є додатком № 2, підписавши які, позичальник підтвердив: отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування; отримання всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз'яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати, в тому числі в разі невиконання зобов'язань за таким договором.
Договір та додатки до нього підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до копії довідки ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено договір про споживчий кредит № 9884895 від 07.12.2022, ідентифікований товариством. Акцепт (договір) підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором: F62139; дата і час відправки одноразового ідентифікатора позичальнику - 2022-12-07 14:01:50 та містить номер телефону НОМЕР_2 , на який відправлено такий ідентифікатор.
Згідно копії платіжного доручення №88600332 від 07.12.2022 на картку ОСОБА_1 НОМЕР_1 було перераховано грошові кошти в сумі 5000,00 грн, призначення платежу: «кошти згідно договору 9884895».
26 липня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №101-МЛ, за умовами якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за кредитним договором №9884895.
Відповідно до п.6.2.3 цього договору, права вимоги переходять до нового кредитора у день здійснення фінансування (оплати) на користь кредитора у повному обсязі в сумі, вказаній у п.7.1. цього Договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. Оформлення відступлення права вимоги здійснюється шляхом підписання Акту приймання-передачі реєстру боржників (Додаток №2) до п. 8.3.2. Договору.
Згідно з п.7.1 договору, в якості компенсації за придбання (відступлення) прав вимоги, новий кредитор протягом 5 робочих днів від дня підписання цього договору сплачує кредиторові плату в розмірі, що станом на дату підписання сторонами цього договору складає 1213581,70 грн без ПДВ. При цьому, оплата прав вимоги, які підлягають відступленню згідно цього договору, щодо кожного окремого боржника, визначається згідно з Додатком №1 до даного договору.
26 липня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підписаний акт приймання передачі реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №101-МЛ від 26 липня 2023 року.
Згідно копії платіжної інструкції №72130 від 26 липня 2023 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було перераховано грошові кошти в сумі 1213581,70 грн на користь ТОВ «Мілоан», призначення платежу: «плата за відступлення права вимоги за дог. відступлення прав вимоги №101-МЛ від 26/07/23 без ПДВ».
Відповідно до копії Витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимог №101-МЛ від 26 липня 2023 року, на момент відступлення прав вимоги за кредитним договором №9884895 від 07 грудня 2022 року, сума боргу ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» становить 17602,60 грн, з яких: залишок по тілу кредиту - 3666,00 грн; залишок за відсотками - 13436,60 грн; залишок по комісії - 500 грн.
Відповідно до досудової вимоги №22906990/366 від 02 грудня 2024 року, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» повідомляє ОСОБА_1 про відступлення права вимоги за кредитним договором №9884895 від 07.12.2022 від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», зазначає загальний розмір заборгованості, розмір якої визначено в сумі 17602,60 грн та пропонує сплатити вказану заборгованість на рахунок ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».
У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст.1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Колегією суддів враховано, що без здійснення входу позичальником на сайт кредитодавця, без отримання ним умов договору (оферти) і повідомлення з одноразовим ідентифікатором та без введення відповідачем одноразового ідентифікатора, що означає прийняття пропозиції (акцепту), кредитний договір не був би укладеним.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 12 січня 2021 у справі №524/5556/19, від 28 квітня 2021року у справі №234/7160/20, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 18 червня 2021 року у справі №234/8079/20, від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.
Оскільки відповідач виконав послідовні дії в інформаційній системі, яка використовується ТОВ «Мілоан», зміст та час яких відображений у анкеті - заяві № 9884895, підписав кредитний договір присвоєним та направленим йому одноразовим ідентифікатором, вважається, що сторони кредитного договору досягли згоди щодо всіх його істотних умов.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з доводами скаржника, що кредитний договір відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договорів, укладених у письмовій формі, та укладення якого у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідачки.
Колегія суддів вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції, щодо відсутності доказів надання відповідачу кредитних грошових коштів за кредитним договором, оскільки такі доводи та висновки спростовуються наданим позивачем належним доказом, а саме: платіжним дорученням від 07 грудня 2022 року №88600332 про перерахування коштів у сумі 5000 грн на погоджений у кредитному договорі картковий рахунок відповідача (а.с.28).
Колегією суддів враховано, що відповідач не спростував обставину, що він не укладав кредитний договір та отримував кредитні кошти за цим договором.
Апеляційним судом також зважено на те, що учасниками спірних правовідносин, за виключенням відповідача, є фінансові, а не банківські установи, нормативно-правове регулювання діяльності яких має свої особливості, зокрема, що стосується вимог до первинної документації. Так, судом першої інстанції помилково не враховано, що ТОВ «Мілоан» не є банком, а тому не відкриває позичальнику рахунок, а лише здійснює перерахування кредитних коштів на вже існуючий рахунок позичальника у банківській установі.
У контексті викладеного апеляційним судом зважено на те, що з урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див. зокрема, постанови Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17, від 25 липня 2024 року у справі № 500/6150/14.
Відповідно до положень с. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
Під час вирішення питання розподілу тягаря доведення судом підлягають застосуванню ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, згідно з якими кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 зазначено, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
У ст. 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати (постанова Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17).
Якщо договір позики укладений у письмовій формі, то факт передачі грошових коштів може бути спростований у разі оспорення договору позики (постанова Верховного Суду від 5 жовтня 2022 року у справі № 463/9914/20).
Заперечуючи факт отримання кредитних коштів за кредитним договором, відповідач зазначений кредитний договір в судовому порядку не оспорював. Належні докази звернення до суду з таким позовом, а також відповідне судове рішення, що набрало законної сили, в матеріалах справи відсутні.
Відтак, апеляційний суд вважає встановленим та належним чином підтвердженим факт отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 5000,00 грн за кредитним договором, а також факт неповернення отриманих кредитних коштів кредитодавцю у порядку та строки, визначені договором.
За змістом ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такі висновки викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі №300/438/18.
Як убачається з наявного у матеріалах справи розрахунку заборгованості, виконаного ТОВ «Мілоан», який позивачем не змінювався, кредитодавцем відсотки за користування кредитом нараховувалась у межах строку кредитування на суму тіла кредиту, тобто у відповідності до умов Кредитного договору.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З матеріалів справи вбачається та підтверджується належними доказами те, що відповідач взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором належним чином не виконав, кредитні кошти у повному обсязі у межах встановленого строку кредитування кредитодавцю не повернув, нараховані на підставі умов кредитного договору відсотки за користування кредитом не сплачував.
Оскільки відповідачем не було спростовано правильність здійсненого розрахунку, колегія суддів вважає, що заборгованість за відсотками за користування кредитом підлягає стягненню з відповідачки у пред'явленій до стягнення сумі - 13436,60 грн, а тіло кредиту в розмірі 3666 грн. За відсутності доказів сплати відповідачем 500 грн передбаченої кредитним договором комісії, вказана позовна вимога також підлягає задоволенню судом.
Враховуючи викладене, позовні вимоги належить задовольнити у повному обсязі. Отже, подана ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» апеляційна скарга також підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню.
Таким чином, рішення суду ухвалено судом першої інстанції внаслідок неправильного застосування положень матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та порушенням вимог процесуального закону щодо оцінки доказів, а тому в силу положень пунктів 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України його слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Щодо розподілу судових витрат.
В силу частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 13 статті 141 ЦПК України визначено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з положень частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України з ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь скаргу ТОВ ФК «Кредит-Капітал» судовий збір в сумі 6056 грн (судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2422,40 грн та за подання апеляційної скарги в розмірі 3633,60 грн).
Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 17602,60 грн, що менше двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 141, 258, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Кредит-Капітал» задовольнити.
Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 01 серпня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за кредитним договором №9884895 від 07 грудня 2022 року в сумі 17602,60 грн, яка складається з: заборгованості по кредиту в розмірі 3666 грн; заборгованість за простроченими відсотками в розмірі 13436,60 грн; заборгованість за комісією в розмірі 500 грн,а також судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 6056 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 19 листопада 2025 року.
Головуючий Сопрун В.В.
Судді Матківська М.В.
Рибчинський В.П.